Третьою, компромісною позицієює -, економіка, господарська діяльність може одухотворятися, окультурюватися, але різною мірою і до певної межі

Обмеженість можливого «одухотворення» господарських форм виявляється, наприклад, у своєрідних історичних парадоксах. Так, економічна і технологічна розвиненість суспільства чи епохи зовсім не завжди супроводжується культурним «процвітанням» у сферах моралі і мистецтва. І, навпаки, господарська криза, занепад економіки, деградація її структур може стати фоном для культурного злету, спалаху духовного подвижництва.

Потрібно визнати, прийняти як факт, що сфера економіки, хоча і не є цілком позаетичною сферою, все ж таки з усіх інших соціальних сфер менше всіх пов'язана з мораллю.

Мораль же охоплює собою таку сферу міжлюдських відносин, яка ґрунтується на забороні перетворення людини на річ, на засіб (згадаємо категоричний імператив Канта).

У товарному світі за відносинами речей, за тим емпіричним фактом, що річ править людиною і у відносини вступають речі, а не люди, стає непомітним той факт, що все ж таки за відносинами речей приховані інтереси людей та реальні протиріччя між ними (саме ця ідея є безперечно позитивним надбанням марксизму). Економіка не є лише перетворенням людиною зовнішнього речового світу, вона є відносинами людей, їх діяльністю, в формах якої здійснюється самореалізація і саморозвиток людини. І у такому людському вимірі економіка безумовно містить у собі значний моральний потенціал і не може розумітися як морально нейтральна сфера суспільного життя.

Попри всю раціональність і навіть актуальність суто економічного підходу до людини, все ж таки не варто забувати, що цінність людини не визначається мірками економічного розрахунку. В економіці також можлива ефективна діяльність у рамках добра, де може проявити себе і етично-позитивна особа. Саме етично-позитивна економіка і забезпечує довгострокову, стратегічну ефективність, рентабельність. Ефективна економічна діяльність, здійснювана в рамках добра, у свою чергу сприяє вдосконаленню соціальних відносин і особистої моральності. Неетична поведінка, аморальний бізнес обернуться рано чи пізно соціальними і етичними витратами для особи і суспільства, а також негативними наслідками щодо економічної ефективності підприємства. У XX столітті, наприклад, усе більш очевидним стає той факт, що поняття ефективності ринкової економіки приходить у протиріччя з моральним поняттям соціальної справедливості. Спроби знайти компроміс між ринковою ефективністю і справедливістю, без чого суспільство втрачає стан рівноваги, привели до визнання необхідності державного втручання в соціально-економічну сферу. Тим самим ринкова економіка, позбавлена внутрішньої етичної мотивації, морального самообмеження, починає морально нормуватися ззовні.

Основні етичні категорії добра і зла, совісті і честі, свободи і відповідальності та інші категорії пронизують всі сфери людського життя, у тому числі і сферу економічних відносин. І подібно до того, як існує, наприклад, лікарська етика, так само реально існує економічна етика: виробництво матеріальних і духовних багатств, стихія ринку, збір податків, оплата праці - все це пронизано так чи інакше етичними началами.

Економіка, безумовно, впливає і на суспільну мораль, і на моральність особистості. Дія економіки на мораль може бути прямою і непрямою. Прямий вплив економіки на мораль виявляється в зростанні злочинності при зубожінні громадян і суспільства, при сильній диференціації суспільства, призростанні безробіття. Непрямий вплив виявляє себе в переоцінці людиною таких моральних цінностей, як порядність, справедливість, чесність.

Все це вимагає правильного розуміння самої проблеми співвідношення економіки і моральності. Загальнолюдські моральні цінності, принципи діють і у сфері економіки. Так звані «етика бізнесу», «господарська етика», «економічна етика», «етика успіху» не є особливою мораллю разом із загальнолюдською, а є специфічним проявом єдиних фундаментальних моральних цінностей у сфері господарської діяльності. Це означає, зокрема, що при виникненні конфліктів у свідомості суб'єктів між нормами загальнолюдської моралі, з одного боку, і нормами «економічної етики», з іншого, - перевагу належить віддавати загальнолюдським нормам.

Отже, певною мірою духовно-культурні, моральні цінності не є абсолютно чужими для економіки, вони можуть бути поєднані з власними цілями економічної діяльності, сприяти їх реалізації. Що ж до вищого рівня культури, в основі якого - «життя заради інших», потреба в житті та благополуччі іншої людини, то економічна діяльність з ним, мабуть, несумісна. Якщо вона набуває характеру безкорисливого «служіння іншому», то починає втрачати сутнісні ознаки економічної діяльності.

На необхідність збереження етичного виміру економіки вказував на початку XX століття російський релігійний філософ і богослов С. Булгаков. У своїй праці «Філософія господарства» він писав: «Господарювання є боротьбою людства із стихійними силами природи в цілях захисту і розширення життя, підкорення і олюднення природи». Людині внаслідок її початкової богоподібності дано бути співтворцем і співпрацівником Господа.