Схема 9.1. Формування прибутку підприємства

З рисунку 9.1. видно, що прибуток поділяється на прибуток від звичайної діяльності та прибуток від надзвичайних подій.

Звичайна діяльність – це основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають у результаті її проведення. Надзвичайна подія - подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства і не очікується, що буде повторюватися періодично або у кожному наступному звітному періоді.

У ресторанному господарстві переважає прибуток (збиток) від операційної діяльності, що підрозділяється на основну та іншу. Результатом основної діяльності є прибуток від реалізації продукції, робіт, послуг.

У загальному розумінні прибуток визначається як різниця між валовими доходами і витратами ресторанного господарства та являє собою оподатковуваний прибуток, що у бухгалтерському обліку виступає як фінансовий результат від звичайної діяльності до оподатковування. Загальна схема розподілу прибутку може бути представлена у такий спосіб (див. табл.. 9.3).

 

Таблиця 9.3. Розподіл доходів і використання прибутку

1. Товарооборот (виручка від реалізації)

2. ПДВ

3. Чистий доход (1-2)

4. Витрати, усього

4.1. Собівартість реалізованої продукції

4.2. Адміністративні витрати

4.3. Витрати на збут

4.4. Інші операційні витрати

5. Фінансовий результат від операційної діяльності (3-4)

6. Податок на прибуток

7. Чистий прибуток (5-6)

7.1. Дивіденди

7.2. Поповнення статутного капіталу

7.3. Відрахування в резервний капітал

7.4. Інші напрямки використання

 

Слід зазначити, що існує також поняття підприємницького прибутку. Аналіз закордонної економічної літератури дозволяє зробити висновок, що в класичних умовах ринку прибуток може розглядатися як безумовна рента, якщо підприємець є власником землі, безумовна заробітна плата підприємців і безумовний відсоток на вкладений капітал; як тимчасовий дохід, одержуваний від непередбачених технічних і технологічних нововведень, від підприємницького ризику і монопольного положення на ринку збуту. Однак підприємець, починаючи свою справу, розраховує одержати прибуток більший, ніж рента, відсоток і заробітна плата. Це досить складно за умов вільної конкуренції, коли ціни можуть впасти до рівня собівартості. Успішний бізнесмен завжди повинен дивитися вперед, розвивати ідеї вдосконалення товару, додання йому властивостей, що задовольняють попит покупця. Тому, підприємець обов'язково повинен бути новатором. Далеко не всі новаторські ідеї приносять успіх, але, якщо це трапляється, підприємець одержує додатковий дохід.

Дуже цікавим є підхід до сутності прибутку, як до результату від підприємницького ризику, пов'язаного з невизначеністю ситуації при плануванні доходів. Підприємець може передбачити перспективи розвитку подій і заробити значні суми прибутку за короткий період часу або не вгадати і мати значні збитки. Закордонні економісти вважають, що, насправді, прибуток пов'язаний з невизначеністю. Це означає, що зовсім не завжди підприємець одержує той результат, на який розраховував. Підприємницький ризик - це не окрема частина прибутку. Прибуток формується під впливом трьох факторів виробництва: трудових, матеріальних ресурсів і основних засобів. Але ефективність їхнього використання пов'язана з підприємницьким ризиком.

Підприємницький ризик може поліпшити або погіршити прибуток від використання факторів виробництва. Тому не всі підприємці йдуть на ризик.

Залишилося з'ясувати, що ж таке підприємницькі здібності? Це:

а) здібності приймати рішення щодо використання у виробництві продукції інших ресурсів;

б) застосовувати більш прогресивні способи управління фірмою;

в) використовувати інновації як у виробничих процесах, так і у виборі форм реалізації товару;

г) йти на ризик прийняття усіх подібних рішень.

Для обчислення прибутку використовуються об'ємні й питомі показники. Об'ємним показником є маса прибутку в гривнях. Однак, для оцінки ефективності роботи підприємства недостатньо використання абсолютного показника прибутку, оскільки наявність прибутку ще не означає, що підприємство працює добре. Багато підприємств ресторанного господарства, що одержали однакову суму прибутку, мають різні обсяги продажів, різні витрати. Тому, для визначення ефективності витрат, необхідно використовувати відносний показник - рівень рентабельності. В економічній теорії застосовується кілька визначень категорії рентабельності:

1) прибутковість;

2) відношення корисного результату торговельної діяльності у формі прибутку до вартості сукупних витрат на її одержання;

3) зіставлення результатів господарської діяльності з витратами або ресурсами, розрахованими у вартісній формі;

4) інтегральний показник, що узагальнює інші показники.

У будь-якому визначенні рентабельність буде означати процентне відношення суми прибутку до одного з показників:

- обсягу товарообороту

Рентабельність продажу показує, який прибуток отримано на одиницю товарообороту. Перевага даного методу розрахунку полягає в його простоті, зрозумілості. Але він не дозволяє судити про ефективність використання наявних ресурсів;

- витрат

Даний коефіцієнт характеризує обсяг прибутку на одиницю поточних витрат. Чим більше ця величина, тим вище ефективність діяльності підприємств;

- сукупних ресурсів (основних, оборотних коштів і фонду оплати праці)

Даний коефіцієнт показує розмір прибутку на одиницю вартості сукупних ресурсів.

У ринковій економіці показником рентабельності виступає також норма прибутку на вкладений капітал, або, як його називають коефіцієнт прибутку з активів.

Він відповідає на запитання, наскільки добре працює підприємство, який прибуток приносять вкладені в бізнес фонди.

9.5. Аналіз і планування прибутку

Оцінка прибутковості підприємства проводиться у порівнянні із планом і (або) з попереднім періодом. У ході аналізу з'ясовується, чи було спроможним підприємство ресторанного господарства одержати запланований прибуток, якщо ні, то з яких причин? Кількісний прояв основних факторів, що впливають на показники прибутку її рентабельності, розглянемо на умовному прикладі роботи підприємства (див. табл.. 9.4).

 

Таблиця 9.4. Показники діяльності підприємства ресторанного господарства

	Минулий рік	Звітний рік
Сума,(т.грн.)	%	Сума,(т.грн.)	%
Товарооборот (виручка від реалізації)
Валовий прибуток (без ПДВ)	342,16	24,44	355,40	24,51
Витрати	276,50	19,75	287,68	19,84
Прибуток від операційної діяльності	65,66	4,69	67,72	4,67
Інші доходи	-	-		0,41
Інші втрати	-	-	-	-
Фінансовий результат (прибуток)	65,66	4,69	73,72	5,08

 

Збільшення абсолютної суми балансового прибутку на 8,06 т. грн. у порівнянні з минулим роком відбулося за рахунок таких факторів:

1. Збільшення товарообороту тис. грн.

2.Підвищення рівня валового прибутку тис. грн.

3. Однак, зростання рівня витрат скоротило суму прибутку:

(-)

Сумарний вплив факторів склав: 2,35+1,02-1,31+6=8,06 т. грн.

Аналіз прибутку і рентабельності являє собою важливе інформаційне джерело розробки обґрунтованого прогнозу, і на його основі – плану прибутку. В умовах нестабільної економічної ситуації та постійного росту цін, багато хто відмовляється від планування через складність прогнозування, навіть однозначних кількісних показників, проте, без таких розрахунків, рівень керованості підприємства значно знижується.

Розмір прибутку залежить від обраної підприємством стратегії. Із розвитком ринкових відносин основним методом прогнозування стає метод забезпечення відповідного прибутку на вкладений капітал. При прогнозуванні за допомогою даного методу вирішується завдання збереження досягнутого рівня рентабельності на вкладений капітал і його збільшення. Засобами для збільшення рівня рентабельності можуть бути: збільшення обсягу реалізації продукції за рахунок збільшення торговельної площі, прискорення оборотності, надання додаткових послуг, розумна тактика в сфері ціноутворення, скорочення витрат виробництва та обігу.

Розмір необхідного прибутку на рівні самофінансування визначається, виходячи з потреб підприємства у фінансуванні заходів, пов'язаних із виробничим і соціальним розвитком, виконанням зобов'язань перед державою і створенням відповідних фондів. Її розрахунок базується на поелементному визначенні потреби у прибутку за напрямками використання:

- фінансування розвитку матеріально-технічної бази (авансування основного капіталу) підприємств;

- фінансування приросту власних оборотних коштів (авансування власного оборотного капіталу в товарно-матеріальні цінності);

- фінансовий резерв (фонд комерційного ризику);

- погашення кредитів банку і сплата відсотків;

- наявність інших видів кредитних зобов'язань підприємства (облігацій, акцій трудового колективу підприємства) і виплата дивідендів;

- придбання акцій інших підприємств;

- фінансування діяльності об'єднань, асоціацій, концернів та інших горизонтальних структур, членом яких є підприємство;

- здійснення соціального розвитку і заохочення трудового колективу;

- виплата дивідендів власникам підприємства (якщо передбачено);

- сплата податків, інших обов'язкових платежів і внесків, передбачених планом.

Спочатку визначається питома вага всіх податків і обов'язкових платежів з прибутку в її загальній сумі, що склалася у звітному періоді. У тих випадках, коли в плановому періоді змінився порядок оподатковування, суму податку необхідно уточнити з урахуванням цих змін. Потім розглядається сума необхідного прибутку (П_н) для забезпечення потреби підприємства у фінансових ресурсах і створення відповідних фондів.

де П_Н - потреба в чистому прибутку (грошових одиницях)

Сп – середній рівень податків і обов'язкових платежів у відсотках до балансового прибутку.

Метод прямого розрахунку для прогнозування прибутку застосовується, коли є надійні дані прогнозних величин витрат, валових доходів, податків, коли не передбачається різких змін ні в обсягах діяльності, зовнішньому та у внутрішньому середовищі функціонування підприємства. Тоді прогнозний розмір прибутку від реалізації визначається як різниця між прогнозами валових доходів, витрат і податків.

Розрахунково-аналітичний метод планування або метод експертних оцінок базується на використанні результатів аналізу досягнутої величини досліджуваного показника, прийнятого за базу та індексів його змін в плановому періоді. Зазначений метод застосовується тоді, коли відсутні техніко-економічні нормативи, а взаємозв'язок між показниками встановлюється лише непрямий, на основі аналізу їх динаміки та зв'язків.

 

Таблиця 9.5. Дані для аналізу чистого прибутку підприємства
Показники	Минулий рік	Звітний рік	Абсолютне відхилення (+,-)
Т. грн	%	т. грн	%
Товарооборот	470,00	100,00	500,00	100,00	30,00
Валовий прибуток	92,80	19,74	95,80	19,16	3,00
Витрати обігу	61,40	13,06	64,00	12,80	2,60
Фінансовий результат від операційної діяльності: прибуток	31,40	6,68	31,80	6,36	0,40
збиток	-	-	-	-	-
Інші доходи	21,98	4,68	22,26	4,45	0,28
Інші витрати	15,38	3,27	15,56	3,11	0,18
Фінансовий результат: прибуток	38,00	8,09	38,50	7,70	0,50
збиток	-	-	-	-	-
Податок на прибуток	11,40	2,43	9,63	1,93	-1,78
Чистий прибуток	26,60	5,66	28,88	5,78	2,28
збиток	-	-	-	-	-

1. Розрахунок впливу факторів на фінансовий результат від операційної діяльності (прибуток /збиток):

1.1. Вплив зміни товарообороту:

(500-470)*6,68/100 = +2,00 тис.грн.

1.2. Вплив зміни рівня валового прибутку:

(19, 16-19,74) *500/100 = -2,9 тис. грн.

1.3. Вплив зміни рівня витрат обігу:

(12, 8-13,06) *500/100= -1,3 тис. грн.

1.4. Вплив зміни інших доходів: 22, 26-21,98 = +0,28тис. грн.

1.5. Вплив зміни інших витрат: 5, 56-15,38 = +0,18 тис. грн.

Розрахунок впливу факторів на фінансовий результат від операційної діяльності (прибуток /збиток):

2, 00-2,9+1,3+0, 28-0,18 =+0,5 тис. грн.

Загальний приріст прибутку за аналізований період становить 0,5 тис.грн. Це збільшення прибутку обумовлене:

- збільшенням товарообороту на 30 тис.грн., що збільшило прибуток на 2,00 тис. грн.;

- зменшенням рівня валового прибутку на 0,58 %, що призвело до зниження прибутку на 2,9 тис.грн.;

- зменшенням рівня витрат обігу на 0,26%, що збільшило прибуток на 1,3 тис.грн.;

- збільшенням інших доходів, що збільшило прибуток на 0,28 тис.грн.;

- збільшенням інших витрат, що зменшило прибуток на 0,18 тис.грн.

Оцінка фінансового стану

 

Положення підприємства на ринку, в першу чергу, залежить від його фінансової стабільності. Фірма аналізує свій фінансовий стан для розробки своєї стратегії й тактики. Цей аналіз є необхідним для вирішення питання про те, з якими підприємствами варто мати ділові контакти. Аналіз фінансового стану проводять банки для рішення питання про кредитування, фондові біржі - при включенні підприємства у перелік фірм, цінні папери яких можуть циркулювати на біржі, страхові компанії вивчають фінансове становище підприємства при вирішенні питань щодо страхування.

Фінансовий стан - це характеристика фінансових ресурсів і фінансових відносин підприємств ресторанного господарства.

Оцінка фінансового стану підприємства ресторанного господарства здійснюється на основі аналізу комплексу взаємозалежних показників і факторів. До цих показників відносяться:

- величина власних і позикових коштів;

- структура основних і оборотних активів;

- ліквідність, платоспроможність;

- оборотність оборотних коштів та їх елементів.

Джерелом аналізу фінансового стану є бухгалтерський баланс.

Баланс - один з основних документів фінансової звітності підприємства. Він відображає в грошовій формі стан коштів фірми за видами і джерелами утворення на певну дату.

В активі балансу показуються кошти, що перебувають у розпорядження фірми, у пасиві - джерела їх покриття.

 

Баланс

Актив	Пасив
1. Необоротні активи Нематеріальні активи Основні кошти Довгострокові фінансові інвестиції Довгострокова дебіторська заборгованість Відстрочені податкові активи   П. Оборотні активи Запаси Готова продукція Векселі отримані Дебіторська заборгованість Поточні фінансові інвестиції Гроші Інші оборотні активи   Ш. Витрати майбутніх періодів	1. Власний капітал Статутний капітал Пайовий капітал Додатковий вкладений капітал Резервний капітал Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) Неоплачений капітал Вилучений капітал   П. Забезпечення майбутніх витрат і платежів Забезпечення виплат персоналу Інше забезпечення Цільове фінансування   Ш. Довгострокові зобов'язання Довгострокові кредити банків Інші фінансові зобов'язання Відстрочені податкові зобов'язання   1У. Поточні зобов'язання Короткострокові кредити банків Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями Векселі видані Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги Поточні зобов'язання за розрахунками: - з отриманих авансів - з бюджетом - з позабюджетних платежів - з страхування - з оплаті праці - з учасниками - з внутрішніх розрахунків - інші поточні зобов'язання   У. Доходи майбутніх періодів
Баланс	Баланс

 

Кращу уяву про платоспроможність можна одержати шляхом проведення розрахунків ліквідності. Під ліквідністю розуміється здатність фірми виконувати свої зобов'язання із заборгованості в момент настання строку платежу. Потрібно знати, що поточні активи мають неоднакову властивість перетворюватися на гроші, іншими словами, мають різний ступінь ліквідності.

Вони поділяються на: абсолютноліквідні - кошти в касі, на рахунках; средньоліквідні - дебіторська заборгованість, товарні запаси; слаболіквідні - малоцінні та швидкозношувані предмети й т.д.

Відповідно до цього розрізняють такі показники ліквідності:

1) Коефіцієнт абсолютної ліквідності

2) Коефіцієнт загальної ліквідності

 

Нормальним вважається коефіцієнт ліквідності у межах від 2 до 1. Це означає, що на кожну одиницю поточних боргів приходиться 1-2 ед. оборотних активів.

До речі, поточні борги - заборгованість перед банками, постачальниками, з податків, заробітній платі, відсоткам за користування кредитом, перед акціонерами із дивідендів і т.д.

Приклад: поточні активи ІІА - 85 тис.грн.

у т.ч. гроші - 42 тис.грн.

короткострокові зобов'язання ІУП - 37 тис.грн.

Кал.

Кзл.

Цей показник є найважливішим критерієм і гарантує безпеку кредитування. Як видно, тут активи підприємства перевищують боргові зобов'язання, власний капітал має позитивне значення, тобто є “чисті активи”, що визначаються як різниця між сумою поточних активів і поточних зобов'язань

85 - 37 = 48

Даний показник характеризує “запас міцності” фірми. У різних джерелах цю величину називають робочим капіталом або функціонуючим капіталом. У випадку, коли зобов'язання, що виступають як позиковий капітал, перевищують активи, підприємство не може розрахуватися з боргами, із кредиторами, вважається неплатоспроможним, може бути оголошено банкрутом. Послідовність платежів установлюється банком.

Потрібно наголосити, що в умовах ринку, коли господарська діяльність здійснюється за рахунок самофінансування та відсутності асигнувань, фірми часто користуються позиковими коштами. Однак, у всіх випадках, важливо зберегти фінансову незалежність від зовнішніх позикових джерел. Запас джерел власних коштів - це і є запас фінансової стабільності або незалежності.

 

Платоспроможність й фінансова незалежність у значному ступені залежать від характеристики ліквідності оборотних коштів, тобто часу, необхідного для їх перетворення у готівку. Обігові кошти на підприємствах ресторанного господарства планомірно проходять стадію виробництва і стадію обігу. При цьому гроші перетворюються в сировину, сировина - у готову продукцію, готова продукція – знову в гроші й т.д. Роблячи свій кругообіг, обігові кошти в кожний певний момент перебувають частково у вигляді сировини, частково – у вигляді готової продукції, частково – у вигляді грошей. Причому такий кругообіг відбувається з певною швидкістю. Швидкість, з якої обігові кошти роблять свій кругообіг в підприємстві, називається оборотністю оборотних коштів. Кругообіг починається з моменту оплати підприємством ресторанного господарства сировини, напівфабрикатів, матеріалів та інших елементів виробництва, і закінчується надходженням виручки за реалізовану продукцію.

Оборотність оборотних коштів у ресторанному господарстві характеризується кількома показниками. Вона може бути виражена числом оборотів, зроблених оборотними коштами за певний період. У цьому випадку оборотність оборотних коштів являє собою відношення товарообороту до середньої суми коштів формулою:

,

де Z - число оборотів;

Т - товарообіг;

Оба - середній запас оборотних активів.

 

Припустимо, розрахована середньоквартальна сума оборотних коштів становить 24 т.грн., а товарооборот кварталу - 216 т.грн., тоді

Z _об = оборотів протягом кварталу

Швидкість обороту може бути виражена в днях. Оборотність у днях характеризує тривалість одного обороту оборотних коштів підприємств ресторанного господарства. Показник швидкості обігу в днях визначається відношенням середньої суми оборотних коштів до одноденного обороту за формулою:

або ,

де Д - кількість днів у даному періоді.

днів

 

Оборотність оборотних коштів у днях може бути визначена за допомогою оборотності в оборотах:

90 днів: 9 оборотів = 10 днів

Використання оборотних коштів вважається невірним, коли вони перебувають в обороті, але розміщені нераціонально, тобто частина коштів, призначених для створення запасів сировини і товарів, вкладені в гроші та інші активи. Тому, після встановлення величини оборотних коштів і відповідності їхньому нормативу, необхідно перейти до аналізу розміщення цих коштів і стану товарних запасів та інших активів.

Оборотність коштів, вкладених у товарні запаси, розраховується за формулою:

Z_тз = .

 

У складі оборотних коштів значну величину може представляти дебіторська заборгованість. Середній строк платежу дебіторської заборгованості визначається за формулою:

Z_деб = .

 

Поряд з дебіторською заборгованістю має місце кредиторська заборгованість. Тут дуже важливо визначити їх співвідношення за тривалістю, тобто наскільки фірма підтримує платіжну дисципліну. Оборотність кредиторської заборгованості визначається за формулою:

Z_кр = .

 

Для характеристики динаміки дебіторської заборгованості використовується коефіцієнт мобільності:

К_моб = .

 

Зростання коефіцієнта у динаміці означає, що підприємство не займається поверненням своїх боргів, відволікає кошти з обороту.

Найважливішим показником оборотності є коефіцієнт загальної мобільності активів. Він обчислюється відношенням поточних активів до їх загальної суми, по його величині завжди можна судити щодо галузевої приналежності фірми.

К _{з. моб.} =

 

Приміром, якщо він становить 80 - 90%, то цілком зрозуміло, що це торговельна галузь, для якої характерна висока частка оборотних коштів.

У процесі вибору стратегії розвитку кожна фірма аналізує різні шляхи досягнення рентабельності.

Найчастіше, саме прискоренням оборотності за рахунок зниження ціни досягається висока рентабельність, однак фірми - монополісти можуть отримувати прибуток без високої напруги шляхом цінової надбавки.

Таким чином, оборотність прямо пов'язана з рентабельністю. Тому аналіз фінансового стану доцільно доповнити розрахунками показників рентабельності.

Узагальнюючий характер має рівень рентабельності всіх активів

- сума чистого прибутку на одиницю активів, що є відбиттям рівня рентабельності продажу

і коефіцієнта оборотності всіх активів ,

тобто

Важливе значення має також коефіцієнт рентабельності оборотних коштів, тобто сума прибутку, одержана на одиницю оборотних коштів

Потрібно відзначити, що в розрахунках використовуються середньорічні показники, щоб скасувати внутрішньорічні коливання показників.

9.7. Завдання фінансового планування

Одержання прибутку є основою для його розподілу і наступного використання. Розподіл прибутку відображається у фінансовому плані й кошторисах створення та використання фондів, а також у звіті про фінансові результати. Таким чином, на кожному підприємстві аналізуються та контролюються розподіл і використання прибутку за планом і фактично.

 

Фінансовий план можна розглядати як завдання за окремими показниками, а також як балансовий документ, що забезпечує взаємозв’язок показників розвитку підприємства. Планові завдання за окремими показниками вимагають узгодження всіх видів використовуваних ресурсів: матеріальних, трудових, фінансових. Звідси, основні завдання фінансового планування:

1) забезпечення нормального кругообігу коштів підприємств, включно з їх вкладенням в реальні інвестиції, цінні папери, приріст оборотних активів, соціальний розвиток. Нормальний кругообіг основних засобів припускає створення фінансових умов для їх розширеного відтворення й ефективного використання. Кругообіг оборотних коштів повинен обслуговувати процес створення запасів і реалізації готової продукції;

2) гарантія дотримання інтересів акціонерів та інших інвесторів;

3) гарантія виконання зобов'язань перед бюджетом і позабюджетними фондами, банками;

4) виявлення резервів і мобілізація ресурсів з метою ефективного використання прибутку, інших доходів;

5) контроль фінансового стану і платоспроможності підприємства.

 

Планування фінансів здійснюються через надходження фінансових ресурсів з різних джерел, а також через регулювання складу і структури створених фондів.

Об'єктом фінансового планування є фінансові ресурси. Вони спрямовуються на фінансування короткострокових вкладень і витрат довгострокового характеру. До фінансових ресурсів відноситься не тільки прибуток, але й амортизаційні відрахування. Це обумовлено тим, що накопичується амортизація, яка перебуває в обороті доти, поки функціонує та експлуатується в первісному виді об'єкт її нарахування. За режимом використання до фінансових ресурсів прирівнюються довгострокові позики банків, а також короткострокові позики, отримані на поповнення оборотних коштів.

Фінансове планування на підприємствах і комерційних організаціях здійснюється на п'ятирічний період, рік або квартал. Відповідно до цього, розрізняють перспективні (стратегічні), поточний й оперативні плани. Перспективний фінансовий план визначає найважливіші показники, пропорції й темпи розширеного відтворення. П'ятирічний план - це основна форма реалізації цілей і завдань розвитку підприємств, стратегії інвестицій і запланованих нагромаджень. Перспективний фінансовий план є комерційною таємницею підприємства.

Поточне фінансове планування включає річний баланс прибутків і витрат, кошторис створення та використання грошових фондів: фонду споживання, фонду нагромадження, фонду розвитку соціальної сфери, резервних та інших фондів. Поточні фінансові плани розробляються на основі перспективних, шляхом їх конкретизації й деталізації.

Перш ніж скласти фінансовий план, необхідно зробити економічні розрахунки наступних показників:

1) потреби у власних оборотних коштах;

2) прибутку (доходів) у розрізі галузей діяльності;

3) плану розподілу прибутку;

4) кошторису фонду нагромадження і споживання;

5) приросту стійких пасивів;

6) джерел фінансування капітальних вкладень.

 

Методика визначення більшості з перерахованих показників розглянута в попередніх главах. Зупинимося лише на деяких особливостях їх відображення у фінансовому плані.

У фінансовому плані передбачається сума прибутку від усіх видів діяльності. Визначивши прибуток, складають план розподілу прибутку за напрямками витрат. У цьому плані визначається оподатковуваний прибуток; сума податку на прибуток; прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства, у т.ч. сформовані за його рахунок фонди. До фінансового плану додається розрахунок нормативу власних оборотних коштів.

 

Планування потреби в оборотних коштах підприємств ресторанного господарства

 

До нормованих оборотних коштів відносяться: запаси сировини і товарів, кошти та інші товарно-матеріальні цінності. Норматив запасу сировини і товарів визначається множенням середньої норми запасу в днях на середньоденний оборот з сировини й товарів у плановому періоді. При цьому середньоденний оборот розраховується по цінам придбання.

Середня норма запасу обчислюється виходячи з норм, встановлених для окремих товарних груп. Приміром, середня норма запасу в днях на підприємстві становить 10 днів. Витрати сировини і товарів у кварталі – 150 т.грн. Рівень валового прибутку – 32% до товарообороту в цінах реалізації. Отже, розмір запасу оборотних коштів у формі сировини і товарів буде дорівнювати

т.грн.

Нормування коштів здійснюється за грошовими коштами, що перебувають в касах підприємств ресторанного господарства, у шляху. Ліміт готівки, тобто гранична сума, що може залишатися безпосередньо в касах підприємств ресторанного господарства, встановлюється підприємством самостійно. Ліміт готівки необхідний для здійснення невідкладних господарських витрат і забезпечення розміну грошей на початку дня. Норма коштів у днях розраховується шляхом розподілу встановленої підприємством суми ліміту грошей у касі на одноденний плановий товарооборот. Наприклад, якщо на підприємстві ліміт готівки в касі становить 300 грн., а одноденний оборот становить 1,7 т. грн., тоді норматив коштів у касі складе 0,2 дні (0,3 т. грн.: 1,7). Норма коштів у шляху залежить від часу, необхідного для збору, перерахування грошової виручки, а також зарахування її на рахунки банків.

У нашому прикладі загальна сума коштів (у днях) визначається складанням норм запасів коштів у касі та у шляху. У прикладі норма дорівнює 1,2 дні. Норматив обігових коштів, вкладених у грошові кошти, розраховується шляхом множення загальної норми коштів у днях на одноденний плановий товарооборот. Причому, товарооборот береться в цінах реалізації. Продовжуючи наш приклад, розрахуємо суму нормативу грошових коштів:

Інші активи складаються із:

- тари (порожньої, під товаром);

- малоцінних і швидкозношуваних предметів;

- палива;

- витрат майбутніх періодів.

 

Нормування цих коштів, у цілому, здійснюється в сумі, необхідної для нормальної роботи підприємства. Норми запасів тари визначаються в тих підприємствах, які не кредитуються у банку під поточний товарооборот, тому що, в цьому випадку всі запаси кредитуються банком без участі власних оборотних коштів. Розрізняють тару під товаром і порожню, що надходить від розпакування товарів у мішках, ящиках.

У фінансовому плані передбачається не весь норматив власних оборотних коштів, а лише сума його приросту.

Одним із джерел поповнення власних оборотних коштів є приріст стійких пасивів. Розрахунок здійснюється окремо по кожному виду стійких пасивів. Так, мінімальна заборгованість із заробітної плати визначається, виходячи з фонду оплати праці та кількості днів з початку місяця до дня виплати заробітної плати:

.

 

Заборгованість з відрахувань у фонди соціального страхування визначається, виходячи із суми мінімальної заборгованості по зарплаті й діючих норм відрахувань. У фінансовому плані показується не вся сума стійких пасивів, а лише її зміна.

На основі проведених розрахунків потреби у власних оборотних коштах і джерел їх поповнення, прибутку, приросту стійких пасивів, визначення джерел фінансування капітальних вкладень, розмірів платежів у бюджет складається фінансовий план у формі балансу доходів і витрат, що має такий вигляд.

 

Фінансовий план підприємства (баланс доходів і витрат).

№	Найменування показників	Сума (тис. грн.)
	Доходи і надходження коштів
	Прибуток від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг
	Прибуток від реалізації інших активів, разом з матеріальними запасами і нематеріальними активами
	Доходи від участі на паях та в інших підприємствах
	Доходи за акціями, облігаціями і іншими цінними паперами
	Валютні курсові різниці, доходи від продажу або покупки валюти на аукціонах
	Амортизаційні відрахування на повне відновлення основних коштів
	Довгострокові позики банку
	Орендна плата, що перебільшує вартість майна з лізингу
	Позики на приріст оборотних коштів
	Інші доходи і надходження коштів
	Разом доходи і надходження
	Витрати та відрахування коштів
	Податок на прибуток підприємства
	Податок на майно підприємства
	Дивіденди акціонерам
	Капітальні вкладення (довгострокові інвестиції)
	Довгострокові фінансові вкладення
	Погашення довгострокових позик і сплата за них відсотків
	Приріст оборотних коштів
	Погашення позик на приріст оборотних коштів
	Уцінка товарів
	Резерв погашення безнадійних боргів
	Відрахування до фонду нагромадження
	Відрахування до фонду дослідно-конструкторських робіт
	Відрахування до фонду коштів, що спрямовуються на соціальні потреби
	Відрахування до фонду матеріальної допомоги
	Страховий (резервний) фонд
	Інші витрати і відрахування
	Разом витрати і відрахувань

 

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

 

1. Господарський кодекс України [Текст]: Верховна Рада України. - Київ: “Велес”. 2008. -168 с.- ISBN: 966-8263-06-5.

2. Податковий кодекс України. Станом на 1.01.2011 року [Текст]: / Верховна Рада України. - Офіц. вид. - К.: Парламентське вид-во, 2010. - 504 с.

3. Цивільний кодекс України: Офіційне видання [Текст]: Міністерство юстиції України. - Київ: ЮРИНКОМ ИНТЕР.-2004.-464с.- ISBN: 966-667-088-7.

4. Закон України “Про оплату праці” [Текст]: //Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995, N 17, ст.121.

5. Закон України „Про інноваційну діяльність” [Текст]: Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 36, ст.266.

6. Закон України „Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні” [Текст]: // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 13, ст.93.

7. Законодавство України у сфері інноваційної діяльності: [Текст]: 36 законодавчих актів. За станом на 25 травня 2007 р. / Верховна Рада України: Офіц. вид. — К.: Парламентське вид-во, 2007. — 152 с.

8. Правила работы заведений (предприятий) ресторанного хозяйства, утвержденные приказом Минэкономики Украины от 24.07.02 г. № 219.

9. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015р).Шляхом європейської інтеграції [Текст]: // Економіст, №5. – 2005. - С. 4 -16.

10. Аветисова, А.О. Економіка ресторанного господарства [Текст]: Підручник. – Донецьк: ДонНУЕТ, 2007.– 368 с.- ISBN 5-7763-178.

11. Василенко, В. О. Стратегічне управління підприємством [Текст]: Навчальний посібник.-К.: Центр навчальної літератури,2004.– 400 с.

12. Власова, Н.О. Фінанси підприємств [Текст]: навч. посібник / Н. О. Власова, О. А. Круглова. - К.: Центр учбової літератури, 2007.-271 с.

13. Вы или Вас. Стратегии, с которыми побеждают II. - К.:ИД “Максимум”, 2004. – 317 с.

14. Гавриков, А.В. Экономика торгового предприятия [Текст]: Ученик для вузоав.- Минск: Новое знание. -2007. – 240 с. - ISBN 985-475-159-7.

15. Грішнова, О. А. Економіка праці та соціально-трудові відносини [Текст]: підручник / О.А. Грішнова; 3-тє вид., випр. і доп. — К.: Т-во “Знання”, КОО, 2007. — 559 с.

16. Данилюк, М. О. Фінансовий менеджмент [Текст]: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 204с.

17. Дядечко, Л.П. Економіка туристичного бізнесу [Текст]: навч. посіб. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2006. – 224 с.- ISBN 5-376591-5456-2.

18. Економіка та організація виробництва [Текст]: підручник / За ред. В.Г. Герасимчука, А.Е. Розенплентера. — К.: Знання, 2007. — 678 с.

19. Економіка та організація діяльності об'єднань підприємств [Текст]: Навчальний посібник. - К.:ВД “Професіонал”, 2005. – 272 с.

20. Економічний ризик та методи його вимірювання [Текст]: навчальний посібник. - Київ.: Центр навчальної літератури, 2003.- 188с.

21. Ефимова, О.П. Экономика гостиниц и ресторанов [Текст]: Учеб. пособие для вузов / Минск: ООО “Новое знание”, 2008.- 392 с.- ISBN 978-985-475-375-1

22. Ефимова, О.П. Экономика общественного питания [Текст]: Учеб. пособие для вузов / О.П.Ефимова; Под ред. Н.И.Кабушкина.- 2-е изд., испр. – Минск: ООО “Новое знание”, 2000.- 304с.

23. Завіновська, Г.Т. Економіка праці[Текст]: навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. -356с.

24. Загорна, Т.О. Економічна діагностика [Текст]: Навчальний посібник. — К.: Центр учбової літератури, 2007. — 400 с.

25. Зайцев, Н.Л. Экономика промышленного предприятия [Текст]: Навч. посібник. -М.: ИНФРА-М, 2008.- 254с.- ISBN 6-45631-41371.

26. Зінь, Е.А. Планування діяльності підприємства. [Текст]: Навч. посібник. К.: ВД “Професіонал”, 2004. – 320 с.

27. Зятковський, І.В. Фінанси підприємств [Текст]: Навч. посібник. - К.:Кондор, 2003.– 364 с.

28. Ілляшенко, С.М. Управління інноваційним розвитком: проблеми, концепції, методи [Текст]: Навч. посібник.- Суми: ВТД „Університетська книга”, 2003.-464 с.

29. Ковальчук, Т. І. Менеджмент та маркетинг у громадському харчуванні: тлумачний термінологічний словник (англійська, російська та українська мови). - К.: Центр учбової літератури, 2008. – 208 с.

30. Кові, Стівен “Восьма звичка. Від успішності до величі” [Текст]: / Пер. з англ. К.Сисоєвої. — К., Видавництво Олексія Капусти (підрозділ Агенції “Стандарт”), 2005. - 388 с.

31. Корецький, М.Х. Стратегічне управління [Текст]: навчальний посібник / М.Х. Корецький, А.О. Дегтяр, О.І. Дацій. - К: Центр учбової літератури, 2007. - 240 с.

32. Котлер, Ф. Корпоративна соціальна відповідальність. Як зробити якомога більше добра для вашої компанії та суспільства [Текст]: / Пер. з англ. С. Яринич. - К.: Стандарт, 2005. - 302 с.

33. Кравченко Л.И. Анализ хозяйственной деятельности предприятий торговли и общественного питания: Учеб. для экон. вузов.- 3-е изд., перераб. и доп. – Минск: Вышая шк., 1990.- 496с.

34. Крайник, О. П. Економіка підприємства. - Л., 2003. - 208 с.

35. Краснокутська, Н. С. Потенціал підприємства: формування та оцінка. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 352 с.

36. Крушельницька, О.В. Управління персоналом. - К.:Кондор, 2003. – 296 с.

37. Кудряшов, В.П. Фінанси: Навчальний посібник. - Херсон: Олді плюс, 2002.- 250 с.

38. Мазаракі, А. А. Економіка торгівельного підприємства. Підручник для вузів [Текст]: /Під редакцією професора Н.М. Ушакової. - К.: „Хрещатик”, 1999.-744 с.

39. Манів, З.О. Економіка підприємства [Текст]: навч. посіб. /Манів З.О., Луцький І.М — 2-ге вид., стер. — К.: Знання, 2006. — 580 с.

40. Маркарьян Э.А. Экономический анализ хозяйственной деятельности. - Ростов на -Дону:Феникс, 2005. – 560 с.

41. Несветаев, Ю.А. Экономическая оценка инвестиций [Текст]: Уч. пособие - М.: АСТ, 2003. – 163 с.

42. Попова, Л.И. Финансы предприятий [Текст]:Учебник. - СПб.: Питер, 2002. – 224 с.

43. Примак, Т.О. Економіка підприємства [Текст]: навч. посіб. - 4-те вид., стер. - К.: Вікар, 2006. — 219 с.

44. П'ятницька, Г. Т. Менеджмент громадського харчування[Текст]: підруч. для вузів/ Г.Т. П'ятницька, Н.О. П'ятницька; КДТЕУ.-К., 2001.

45. Суша, Г.З. Економіка підприємства [Текст]: навч. посіб. Минск: ООО “Новое знание”, 2009.- – 470 с.- ISBN 5-94735-076-9.

46. Романенко, О.Р. Фінанси[Текст]: Підручник. - Київ, ЦНА, 2004. – 360 с.

47. Савицька, Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства [Текст]: навч. посіб. — 3-тє вид., випр. і доп. — К.: Знання, 2007. — 668 с.

48. Світова економіка: підручник [Текст]: / А.С. Філіпченко, О.І. Рогач, О.І. Шниров. - К.: Либідь, 2001. - 458 с.

49. Слав’юк, Р. А. Фінанси підприємств [Текст]: / К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 460 с.

50. Теорія економічного аналізу [Текст]: навч. посіб. / Є. К. Бабець, М. І. Горлов, С. О. Жуков, В. П. Стасюк.— К.: Професіонал, 2007.— 384 с.

51. Фахутдинов, Д.А. Инновационный менеджмент [Текст]: Учебник, 4-е издание. – СПб.: Питер, 2003. -356 с.

52. Філімоненков, А.О. Фінанси підприємств [Текст]: Підручник. - К.:Ельга, 2002.–360 с.

53. Філіна, Г.І. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання [Текст]: навчальний посібник. - К: Центр учбової літератури, 2007. - 320 с.

54. Цигилик, І. І.Економічний аналіз господарської діяльності підприємства [Текст]: - К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 123 с.

55. Шаповал, В.М. Економіка підприємства. - К.:Центр навчальної літератури, 2003. – 288 с.

56. Шкварчук, Л.О. Ціни і ціноутворення [Текст]: навч. посіб. К.:Кондор, 2004. – 214 с.

57. Шлійк, А. В. Економіка підприємництва на ринку товарів і послуг [Текст]: навч. пос.- К.: Центр учбової літератури, 2008. - 376 с.

Intenet-ресурси

http://www.liga.kiev.ua

http://www.rada.gov.ua

http://www.kmu.gov.ua

http://www.me.gov.ua

http://www.business.ua

http://www.bank.gov.ua

http://www.expert.ua

http://korrespondent.net

http://focus.in.ua

http://www.zn.ua

http://www.restcon.ru