Роль фінансових ресурсів у формуванні оборотних виробничих фондів

Для виробництва продукції підприємству разом із основними фондами необхідні оборотні виробничі фонди, що включають у свій склад виробничі запаси (сировина, матеріали, паливо, тара та ін.), залишки незавершеного виробництва і витрати майбутніх періодів. Споживані в процесі виробництва оборотні фонди вступають у сферу обігу вже в товарній формі (у вигляді готової продукції на складі), що потім - при реалізації готової продукції - переходить у грошову (кошти в розрахунках, кошти в касі підприємства, на його рахунках у банку).

Товарна і грошова форми ресурсів, що перебувають у сфері обігу, відносяться до фондів обігу. Для забезпечення безперебійного процесу виробництва та реалізації продукції кожне підприємство повинне оперувати одночасно і оборотними виробничими фондами, і фондами обігу. Тому, в момент введення в експлуатацію воно має потребу в такій величині коштів у складі сформованого статутного фонду, що забезпечить придбання матеріальних оборотних фондів і буде достатньою для обслуговування процесу виробництва та реалізації продукції. Кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу, становлять обігові кошти підприємства.

Об'єднання оборотних фондів і фондів обігу в одному понятті засновано на економічній сутності оборотних коштів, покликаних забезпечити безперервність усього відтворювального процесу, у ході якого фонди обов'язково проходять як стадію виробництва, так і стадію обігу. Обігові кошти забезпечують поточні потреби підприємства. Характерна риса оборотних коштів полягає в тому, що при нормальному здійсненні господарської діяльності вони не залишають виробничої сфери: обігові кошти не витрачаються, а авансуються в різні види поточних витрат підприємства. Обслуговуючи кругообіг виробничих фондів (Д-Т...П...Т¹ -Д¹), обігові кошти (Д) приймають різні функціональні форми: матеріальну (Т), виробничу (П), товарну (Т¹), вертаючись після закінчення кожного виробничого циклу до своєї начальної грошової (Д¹) форми.

Ритмічність, злагодженість і висока результативність роботи підприємства багато в чому залежать від його забезпеченості оборотними коштами. Приміром, нестача коштів, авансованих на придбання матеріальних запасів, може призвести до скорочення виробництва, невиконання виробничої програми. Зайве відволікання коштів у запаси, що перевищують реальну потребу, приводить до „заморожування” ресурсів, їх неефективного використання.

Тому дуже важливо правильно розрахувати оптимальну потребу підприємства в оборотних коштах. Вона визначається шляхом нормування, основна мета якого – забезпечити максимальний обсяг виробництва та реалізації продукції при мінімумі оборотних коштів. Для формування оборотних коштів підприємство використовує як власні, так і позикові ресурси.

Власні кошти відіграють головну роль в організації кругообігу фондів, оскільки підприємства, що працюють на засадах комерційного розрахунку, повинні мати певну майнову й оперативну самостійність для того, щоб вести справу рентабельно і відповідати за прийняті рішення. Разом з тим, залучення позикових коштів теж дуже важливо, тому що скорочує загальну потребу господарства в оборотних коштах, стимулює прагнення до їх ефективного використання.

Кредиторська заборгованість може виступати у виді товарного, комерційного і фінансового кредитів.

Товарний кредит - будь-яка господарська операція об'єкта підприємницької діяльності, що передбачає реалізацію продукції на умовах відстрочення платежу, якщо така відстрочка більше звичайних строків банківських розрахунків або перевищує 30 календарних днів з дати реалізації.

Комерційний кредит - будь-яка господарська операція, що передбачає авансування (попередню оплату) продукції з відстрочкою дати реалізації, якщо така відстрочка більше звичайних строків або перевищує 30 днів з дати здійснення авансового платежу.

Фінансовий кредит - будь-яка господарська операція, що передбачає надання коштів у позику на певний строк і під певний відсоток з поверненням основної суми заборгованості й нарахованих відсотків.

Склад оборотних коштів та їх класифікація можуть бути представлені в такий спосіб:

Оборотні виробничі фонди

Фонди обігу

Функціональне

призначення

Роль у

виробництві

Принцип

Ненормовані

Нормовані

організації

Позикові

Джерела

Власні

формування

Рис. 7.2. Кругообіг вартості оборотних коштів

 

Формування власних оборотних коштів відбувається в момент організації підприємства, коли створюється його статутний фонд. Джерела формування тут майже ті самі, що і основних коштів: акціонерний капітал, пайові внески, стійкі пасиви, бюджетні кошти (у державному секторі), кошти, що перерозподіляються (якщо зберігається вертикальна система управління).

Надалі, первісна величина власних оборотних коштів може змінюватися залежно від обсягу, умов і результатів господарської діяльності на даному підприємстві. Успішне виконання виробничої програми, економія матеріальних і фінансових ресурсів, підвищення якості продукції, безперебійна реалізація і т.п. - все це позначається на стані оборотних коштів, їх ефективному використанні.

У свою чергу, забезпеченість підприємства оборотними коштами, ефективність їх використання впливають на відтворювальний процес, сприяючи його безперебійності, ритмічності.