Соціально-економічне значення ресторанного господарства

Великий теоретичний і практичний інтерес представляє аналіз впливу ресторанного господарства на економіку та соціальний розвиток держави. Насамперед, варто підкреслити значення ресторанного господарства як фактору відтворення робочої сили. Від правильної його організації на промислових підприємствах, у навчальних закладах, школах багато в чому залежить здоров'я і працездатність. Із цього витікає, що ефективність ресторанного господарства не зводиться тільки до внутрішньогалузевих результатів господарської діяльності, а має більш широке соціально-економічне значення.

Ресторанне господарство створює умови для економії матеріальних і трудових ресурсів за рахунок більш раціонального використання продуктів, палива, електроенергії, матеріально-технічних коштів. Воно сприяє також економії часу на виробництво готової їжі й організацію споживання. Застосування кваліфікованої праці, її спеціалізація, впровадження найбільш досконалих механізмів для обробки продуктів дають можливість скорочувати втрати харчової сировини, організувати допоміжне виробництво. Представляється можливість організації харчування з урахуванням вимог науки, на основі фізіологічних норм. Ці умови виникають тільки при суспільному виробництві їжі, що дозволяє організувати харчування, повноцінне за складом харчових речовин, а також по калорійності з урахуванням віку, професії й стану здоров'я, всебічно враховуючи вимоги медицини.

Підприємствам харчування належить чимала роль у розумному використанні вільного часу населення. Отже розвиток ресторанного господарства, зростання виробництва кулінарних виробів і напівфабрикатів - все це сприяє зниженню витрат непродуктивної праці в домашніх умовах і збільшенню вільного часу.

З огляду на різні аспекти соціально-економічного значення ресторанного господарства, правомірно зробити висновок про його ефективність, розглядаючи її у двох напрямах: народногосподарському і галузевому.

У першому випадку ефективність ресторанного господарства пов'язана з його роллю у рішенні соціальних проблем: відтворення робочої сили, поліпшення побуту, збільшення вільного часу. У другому випадку вона визначається економічним результатом діяльності підприємств ресторанного господарства як суб'єктів ринку.

Трансформаційні зміни, які відбуваються протягом уже понад п’ятнадцяти років у ресторанному господарстві, привели до поділу галузі на два незалежно існуючі сектори - соціальний і комерційний зі своїми принципами організації, управління та економіки. Особливої уваги вимагає сектор соціального харчування, що визначає причетність ресторанного господарства, як суспільної системи, до формування соціально-орієнтованої моделі розвитку держави. Згодом відбуваються зміни функцій підприємств ресторанного господарства, а особливості розвитку мережі набули такого характеру, коли розглядати ресторанне господарство як єдину систему вже не можна.

По-перше варто переглянути і теоретично осмислити функції підприємств ресторанного господарства. Тривалий час існуюча триєдина функція „виробництво - реалізація - організація споживання” у цілому властива зараз тільки сфері соціального харчування. При цьому вона повною мірою не відображає основні цілі підприємств комерційної мережі, а саме організації дозвілля. Тому очевидно, що в ринковій економіці визначальним фактором розвитку мережі ресторанів є культурно-розважальні потреби.

Подальша поляризація двох складових ресторанного господарства впливає і на зміну соціально-економічної значимості.

Щоб уявити собі, яке навантаження по виконанню певних соціальних стандартів рівня життя населення мають підприємства ресторанного господарства, звернемося до даних статистики. Мова йде про ту частину суспільства, що щодня користується або має потреби в послугах підприємств ресторанного господарства. Ранжирування споживачів продукції підприємств ресторанного господарства за віком дає наступний ряд: дошкільників, які відвідують дитячі ясла та садки - їх в Україні, приміром, станом на 1.01.2005 року було 0,996 млн., школярів (від 6 до 18 років) – 5,73 млн., студентів середніх спеціальних навчальних закладів - 0,55 млн., студентів ВНЗ – 1,555 млн., робочих промислових підприємств і державних установ – 14,041 млн. Разом 22,872 млн. чоловік, що в сукупності становить більше 48% населення України. Тобто, це той контингент, що має обслуговувати соціальна мережа ресторанного господарства щодня за місцем перебування, роботи та навчання цієї частини населення. Тепер, коли рельєфно визначена масштабність організації харчування, доцільно визначити ті ключові питання, у рішенні яких повинні збігатися інтереси сторін - підприємств і держави.

Розглянемо питання організації харчування школярів. За визначенням фахівців інформативної теорії харчування, їжа - це універсальний інформаційний носій, що впливає на розум і в певному ступені створює особисті риси. Якщо теорія вірна, то необхідно у достатній мірі усвідомлювати відповідальність при організації харчування школярів.

Проблема правильної організації харчування школярів має не тільки медичне, але велике соціальне значення, тому що є визначальним чинником усього майбутнього розвитку людини. Стан здоров'я дитячого населення, рівень захворюваності й смертності залежить від якості харчування. Раціональне харчування, що відповідає фізіологічним потребам зростаючого організму, забезпечує гармонічний розвиток людини, підвищує його імунітет, стійкість до різних несприятливих факторів зовнішнього середовища. Мова йде про таке значення шкільного харчування, як формування основ здоров'я нації. І прямим замовником виконання цього найважливішого завдання повинна бути держава.

Нові завдання виникають перед системою соціального харчування при отриманні вчорашніми школярами наступного соціального статусу - студентів середніх спеціальних і вищих навчальних закладів. Вибір країною інноваційної моделі розвитку вимагає розвитку економіки знань, усвідомлення того, що знання це не підготовка до життя, а спосіб життя. Саме на цій сходинці йде формування творчого потенціалу нації, що неможливо без задоволення фізичних потреб людини.

Відтворення робочої сили, її фізичних й інтелектуальних можливостей забезпечується вже на іншій хронологічній сходинці при організації харчування під час роботи на підприємствах.

У сучасних умовах безумовну актуальність здобувають і такі фактори соціально-економічного значення, як збереження здоров'я через раціональне, лікувальне, дієтичне, профілактичне харчування усіх категорій населення.

Варто звернути увагу на те, що жодна з перерахованих функцій не є характерною для комерційної мережі. Більше того, варто переглянути догматичне уявлення щодо існуючого погляду на єдність цілей різних підприємств ресторанного господарства в цілому. Загальним для комерційної та соціальної мережі є тільки засіб досягнення мети, що наочно проілюстровано нижче (1.1).

ЦІЛЬ

СОЦІАЛЬНА КОМЕРЦІЙНА

Мережа

Рис. 7.1. Мета й засоби її досягнення

Із цього виходить, що мережу підприємств соціального харчування необхідно виділити із системи ресторанного господарства, визначивши її місце в ієрархічній системі управління і суспільний статус. Мережа соціального харчування у проголошеній соціально-орієнтованій економіці може мати тільки державний пріоритет і підтримку.