Адаптація і розвиток професійного дихання

Професійне дихання — один з найважливіших чинників мов­леннєвої діяльності вчителя. Як і кожний психофізичний акт людської діяльності, дихання пов'язане з роботою відповідних м'язів. Саме з їх тренування й слід розпочинати вироблення професійного дихання.

Насамперед необхідно визначити недоліки дихання кожного слухача, потім звернути увагу на правильну поставу, виробити її та контролювати на кожному занятті, оскільки без неї робота над диханням втрачає сенс. Мета вправ — домогтися нижньоребер-но-діафрагменного дихання, активності дихальних м'язів, рух­ливості діафрагми й так званого опертя звуку. Ось правила, яких необхідно дотримуватися, виконуючи вправи для розвитку ди­хання:

— тренувати дихання в різних положеннях: стоячи, сидячи, напівприсівши, рухаючися, зупиняючися після швидкої ходи тощо;

— домагатися, особливо на початку навчання, середнього ре­гістру звучання голосу. Мірою розвитку та ускладнення вправ "включатимуться" й інші регістри;

— стежити за координацією голосу і дихання, артикуляцією. Пам'ятати, що недобір дихання — причина слабкого звуку, пере-

_______________________________ РОЗДІЛ 4 ______________________________

бір — здавленого. Для правильного набору повітря корисною є робота над скоромовками та гекзаметром;

— перед тим, як розпочати виконання вправ, рекомендується проробити вібраційний масаж на головних "опорних" приго­лосних звуках "м, в, з, ж, м" у положеннях стоячи і рухаючися, "звільнивши" тим самим необхідні групи м'язів від напруження;

— постійно стежити за нормами орфоепії.

У процесі тренування дихання має виробитися так званий мовний слух. Його складові:

— фізичний слух (сприймання гучності);

— фонемічний слух (вміння розрізняти й відтворювати всі звуки рідної мови, зберігати ритмічну структуру слова, фрази, мовного ланцюжка тощо);

— висотний слух (вміння чути висоту звуку, мелодію та ін.);

— тональний слух (сприймання тембру, тону, інтонації);

— ритмічний слух (відчуття темпоритму мови).

Вправи для розвитку дихання

Суто механічне тренування дикції, голосу або дихання нічого не дає, оскільки слів або звуків поза думкою, дійовою спря­мованістю не існує. Тому всі звуки у вправах 1 — 5 необхідно осмислити, тобто, промовляючи їх, уявити цей звук конкретно — хто його промовляє або що шумить, дзвенить тощо (наприклад: 1) робота різних механізмів: відбійного молотка, бетонозмішу­вача; 2) політ бджоли, мухи, комара, великого жука; 3) "бабакан-ня" немовляти; 4) гудіння теплохода; 5) дзвони).

Глибокий короткий вдих. На видиху вимовляти звуки: "ббб, ддд, ггг, бдг, дбг, гдб; зс, сз, пті, пб, тд, бп, дт, кг, гк, мн, нм, жш, шж; дж, дз".

Глибокий довгий вдих. На видиху вимовляти звуки: "жжжжжжж, ззззззз, ннннннн, ммммммм".

Обидві вправи виконуються до повного видиху на кожному окремому звуці (звуках). Спочатку до приголосних мимоволі до­даватимуться голосні, але мірою набуття чіткості дикції голосних потрібно позбуватися.

МОВНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ...

З

На видиху і вдиху промовляти звуки: "ба-ба-ба-ба, 6о-бо-бо-бо, бу-бу-бу-бу, бі-бі-бі-бі, би-би-би-би, бе-бе-бе-бе, бє-бє-бє-бє". Серії з чотирьох звуків промовляються в одному регістрі й на однаковій висоті. Наступна серія — вище і так далі по всьому голосовому діапазоні.

Довгий глибокий вдих — звук "уУУУУУУ"-

Довгий глибокий вдих — склади: "мам-мом-мум-мім-мем-мим".

Робота над гекзаметром, запропонованим ведучим.

Скоромовки

У скоромовках слід не просто промовляти текст, вправляючись у швидкості промовляння, а насамперед зрозуміти їхню суть. Спочатку це має бути монолог, а потім діалог з партнером. На­приклад, один говорить свою скоромовку, вкладаючи в неї пев­ний підтекст, який мають зрозуміти присутні, другий відповідає скоромовкою, також вкладаючи в неї підтекст, що є відповіддю й продовженням "розмови". Робота над скоромовками почи­нається з повільного промовляння тексту. Поступово темп і ритм пришвидшуються.

Лиха тому зима, в кого кожуха нема, чоботи ледащо і їсти нема що.

2 Згори гарно та тихо, а всередині ворушиться лихо.

З Словом як шовком вишиває, а ділом як шилом шпигає.

Не ходи по полю, не топчи куколю, не лупай очима — не твоя дівчина.

5 Ми з тобою як риба з водою: я на лід, а ти — під спід.

6 Ти йому про діло, а він тобі про козу білу.

РОЗДІЛ 4

Млін меле — мука буде, язик меле — біда буде.

Спасибі вам, та тільки не за те, що грали, а за те, що пере­стали.

Що у тебе вийшло — тарантас чи дишло?

Тишком, нишком вийшла мишка із нори, в шкряботушки ніс і вушка догори.

Був собі Карпо Карпович Полікарпович та розполукарпився на маленькі полукарпенята.

Летів горобець через безверхий хлівець та вхопив гороху без червоточини, без почервоточини та й пурх — полетів.

Наш паламар усіх паламарів перепаламарив, перевипалама-рив, нашого паламаря жодний паламар не перепаламарить, не перевипаламарить.

Не той, товариші, товаришу товариш, хто при товаришах това­ришу товариш, а той товаришу товариш, хто й без товаришів товаришу товариш.

15 Стоїть піп на копі, копа під попом, піп під ковпаком.

Юра ловить рибку ловко, скоромовить скоромовку: виринає рибка близько, розсипає срібні бризки.

17 Хоч варила, не варила, аби добре говорила.

Хвалилася вівця, що у неї хвіст, як у жеребця, та ніхто тому не вірив.

Оженився дурень, та взяв біснувату, та не знали, що роби­ти, — підпалили хату.

МОВНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ...

Прийшов хтось, та пішов туди, не знаю куди, а я за ним, та не знаю за ким.

Ченчик, ченчик невеличкий, на ченчику черевички, шапочка-кіпчаточка, добрий вечір, дівчаточка.

Щоденні вправи для розвитку мови:

Активне цілеспрямоване "мукання" із закритим ротом. Ця вправа сприяє правильному зімкненню голосових зв'язок і не­мовби "прочищає" голос, вивільняє його від непотрібних якос­тей. При виконанні цієї вправи максимально працюють резона­тори, насамперед лобно-носова та грудна порожнини.

"Ммм" з голосними "і, є, а". За допомоги цієї вправи контро­люється правильність звучання, досягнута у першій вправі. Го­лосні "і, є, а" — головні звукоутворюючі для решти голосних. Ця вправа виконується спочатку довільно, а потім у супроводі музичного інструменту по всьому доступному для голосу діа­пазону.

З

Звукова атака на голосних "а, і, є". Після розминки за допо­моги звука "м" необхідно домогтися чистого й точного звучання приголосних.

Вправа на звуках "бба, ббі, ббе" і так далі з іншими го­лосними. Ця вправа необхідна для досягнення дзвінкості з уже "розім'ятими" резонаторами й свідомо "введеними" зв'язками.

Практична робота над текстом по складах. За основу беруть який-небудь літературний твір або текст із шкільного підручника й читають по складах під контролем педагога або з магніто­фоном до повного досягнення чіткості звука, повноти звучання, максимального "включення" резонаторів. Ця вправа має на ме­ті максимально наблизити слухачів до конкретної мовленнєвої діяльності, тому корисно використати матеріал уроку, особливо ту його частину, де вчителю необхідно виголосити монолог.

____________________________ РОЗДІЛ 4 ____________________________

Після цього за основу беруть 5 — 7 хвилин звучання будь-якого тексту і промовляють його варіанти в різних інтонаціях — від "комедії" до "трагедії". Наголошуємо, що тут важлива саме інтонація, тому зміст тексту не має істотного значення. Для навчальних цілей допускається поділ практично неподільних по­нять інтонації та смислу, тексту та підтексту. Ми припускаємо, що на початкових етапах освоєння цієї вправи текст і підтекст стоятимуть поруч, але згодом слухачі навчаться промовляти будь-який текст з потрібним у конкретному випадку підтекстом. При цьому слід контролювати, щоб говорили у своєму (серед­ньому) регістрі.