Під фінансовою політикою розуміють спосіб організації і використання фінансових відносин. Її розглядають на наступних рівнях:- світовому;- макроекономічному;- мікроекономічному.На макроекономічному рівні мета фінансової політики полягає в оптимальному розподілі і перерозподілі валового внутрішнього продукту між галузями народного господарства, територіями, соціальними групами населення. На мікроекономічному рівні – в оптимальному розподілі і перерозподілі грошових коштів і фінансових ресурсів, реалізації фінансового менеджменту.
Фінансова політика підприємства, як реалізація фінансового менеджменту, включає багато складових, таких як: - облікова політика;- кредитна політика;- політика управління грошовими засобами;- політика управління витратами;- дивідендна політика.
Вибір варіанту облікової політики підприємство здійснює відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
В рамках кредитної політики вирішується питання про забезпечення оборотними коштами, а саме визначається розмір власного оборотного капіталу та потреба в залученому; необхідність залучення довгострокових кредитів; вивчається структура капіталу і фінансова стійкість підприємства.
Політика управління грошовими потоками пов’язана з оптимізацією залишків коштів на рахунках підприємства, мінімізацією розривів між надходженням коштів і їх використанням, застосуванням різноманітних схем розрахунків.
Політика управління витратами реалізується за допомогою системи планів та бюджетування, передбачає розробку кошторисів (бюджетів) за основними елементами витрат і здійснення ефективного контролю за їх виконанням.
Дивідендна політика повинна призвести до рівноваги інтересів як власників, так і менеджерів та інвесторів у відповідності до теорії агентських відносин, а також теорії портфелю, теорії структури капіталу з метою максимізації ціни підприємства.
Сам процес реалізації фінансової політики на підприємстві відбувається в три етапи, серед яких:
1. Розробка науково обґрунтованих цілей функціонування та розвитку фінансів підприємств.2. Побудова й використання відповідного фінансового механізму.
3. Здійснення практичних дій, направлених на досягнення розроблених цілей та поставленої мети.
В узагальнюючому вигляді механізм реалізації фінансової політики:
Перший етап визначає фінансову стратегію підприємства (формування довгострокових цілей фінансової діяльності) і залежить від особливостей здійснення фінансового менеджменту. Тому виникає необхідність класифікації підприємств за наступними ознаками: - форма власності; - організаційно-правова форма; - галузева;- розмір підприємства;- розмір власного капіталу;- монопольне становище на ринку (спеціалізоване, багатопрофільне);- виробнича характеристика й структура підприємства, технологічний цикл; - стадія життєвого циклу (створення, розвиток, поділ на дочірні підприємства, банкрутство).
Другий етап реалізації фінансової політики полягає у формуванні тактики фінансового менеджменту, а саме: в маркетингових дослідженнях, прийнятті цінових рішень, орієнтації в сегментах фінансового ринку, управлінні основним і оборотним капіталом, забезпеченні фінансовими ресурсами, збалансуванні термінів надходження грошових коштів, забезпеченні рентабельності тощо.
Третій етап вирішує основну задачу фінансового менеджменту – побудову ефективної системи управління фінансами, тобто створення відповідної фінансової служби підприємства. Враховуючи обсяги і складність задач, що вирішуються, фінансова служба підприємства може бути представлена - фінансовим управлінням – на великих підприємствах; - фінансовим відділом – на середніх підприємствах; - фінансовим директором або головним бухгалтером– на малих підприємствах.
в світовій практиці стратегічний менеджмент як наукова галузь і як напрям практичної діяльності існує та еволюціонує вже більше півсторіччя і в сучасних умовах ґрунтується на класичній схемі розвитку підприємства:
1-й етап – підприємство починає вертикально інтегруватися для ефективного проникнення на суміжні ринки; з позиції фінансового менеджменту цей етап стратегії підприємства характеризується пошуком нових джерел фінансування своєї діяльності, об’єднання капіталу та фінансових ресурсів;
2-й етап – підприємство намагається розширити свою частку на цих ринках з метою підвищення рентабельності своїх видів та напрямів діяльності, які є результатом вертикальної інтеграції, з позиції фінансового менеджменту – відбувається пошук нового «дешевого» капіталу;
3-й етап – підприємство намагається краще використати свої ринкові можливості через розширення асортименту товарів та послуг, урізноманітнення своєї пропозиції; в рамках фінансового менеджменту – підвищення ефективності використання капіталу та фінансових ресурсів;
4-й етап – підприємство розуміє неспроможність надалі зростати шляхом проникнення на суміжні ринки, звертає увагу на можливі напрями диверсифікації, які не пов’язані з існуючими напрямами діяльності, у фінансовому менеджменті – пошук нових напрямків вкладення капіталу, зміна його структури.
Стратегічні цілі фінансового менеджменту можна ранжувати наступним чином:
- запобігання банкрутству та великим фінансовим втратам;
- зростання обсягів виробництва та реалізації за рахунок залучення нового “дешевого капіталу”, пошук нових напрямків його вкладання;
- підвищення рентабельності капіталу, його здатності до самозростання;
- максимізація ціни підприємства.
До тактичних завдань фінансового менеджменту в сучасних умовах відносять забезпечення необхідними обсягами грошових коштів, забезпечення рентабельності продаж та можливостей самозростання капіталу тощо.
Таким чином, фінансовий менеджмент реалізується в рамках фінансової політики підприємства, забезпечує його фінансовими ресурсами, здійснює контроль за дотриманням фінансової дисципліни. Напрями фінансової роботи:- фінансове планування; - оперативна фінансова робота;- контрольно-аналітична робота.