Диференціація загальнонародної мови. Сутність та особливості наукового стилю української мови

План та тези джерела наукової інформації.

 

Paulatium summa petuntur

І. Літературна мова – наддіалектна, унормована форма загальнонародної мови, яка характеризується поліфункціональністю, розвинутою системою стилів. Літературна мова є мовою художньої літератури, освіти, науки, державних установ, засобів масової інформації. Основні ознаки: наявність усної та писемної форми; унормованість, або кодифікація; загальнообов’язковість норм; поширення на всій мовній території; наддіалектний характер; стилістична диференціація.

Діалект – форма загальнонародної мови, яка є засобом спілкування на певній території або обслуговує певну соціальну групу людей.

Розрізняють територіальні та соціальні діалекти.

Територіальні діалекти – це локальні варіації загальнонародної мови, які мають фонетичні, граматичні та лексичні особливості.

Соціальні діалекти – це корпоративні форми спілкування, які є засобом умисного відмежування від загальнонародної мови. До соціальних діалектів належить жаргон. Його різновидами є сленг (молодіжний жаргон), арго (конспіративний або кримінальний, злодійський жаргон).

Просторіччя – форма загальнонародної мови, яка охоплює всі мовні явища, що не є діалектними й літературними, і не має територіального або соціального обмеження. Воно характеризується некодифікованістю та неунормованістю. Цим просторіччя відрізняється від літературної мови, а відсутністю територіальних та соціальних обмежень щодо поширеності – від діалектів (має наддіалектний характер).

Суржик – засмічена мова, у якій штучно поєднуються одиниці різних мов без будь-якої їх нормалізації.

ІІ. Науковий стиль – функціональний різновид літературної мови, що обслуговує різні галузі науки, техніки, освіти та реалізується у спеціалізованих текстах різних жанрів. Основною функцією наукового стилю є інформативна, що полягає у поясненні, з’ясуванні, повідомленні, обґрунтуванні, роз’ясненні, класифікації та систематизації знань і понять.

Науковий стиль розгалужується на вісім різновидів: власне науковий, науково-популярний, науково-навчальний, науково-інформативний, науково-довідковий, науково-технічний, науково-публіцистичний, науково-фантастичний.

ІІІ. План складають з метою впорядкування прочитаного або дослідженого матеріалу для послідовного його викладу в письмовій або усній формі. Види плану: питальний; тезовий; номінативний; цитатний; простий; складний.

Тези – це стисло сформульовані основні положення тексту.

Практичні завдання:

Завдання 1. Прочитайте поданий текст, визначте стиль даного джерела, підстиль. Які мовні звороти та вирази є характерними для цього стилю?

Призначення та види фундаментів

Фундаменти слугують для передачі навантаження від споруд на ґрунти основи. Вони забезпечують стійкість та незмінність конструкцій будівлі та споруди протягом усього періоду експлуатації. Нижня, опорна, частина фундаменту називається підошвою, а відстань від нього до поверхні землі – глибиною закладання фундаменту. Параметри фундаменту і глибину закладання визначають, виходячи із призначення будівлі, діючого навантаження, міцності ґрунту основи, глибини його промерзання та інших додаткових факторів.

Фундаменти є однією із найбільш матеріаломістких частин споруди, зведення яких потребує більших витрат праці та часу. Їх вартість складає приблизно 6…8%, а у складних ґрунтових умовах – 20% вартості всього будівництва.

Фундаменти під телевізійні та силосні башти, доменні печі, мостові опори та інші подібні споруди влаштовують у вигляді масивних блоків або потужних плит із монолітного бетону і залізобетону. Стіни і колони будівель спирають на стрічкові фундаменти і монолітні або збірні фундаменти, які розташовані окремо.

У сучасному будівництві широко застосовують фундаменти, що спираються на пальові основи, а також палі-стійки, безпосередньо виконуючі функції фундаментів, на які спираються тримальні конструкції будівель.

 

Завдання 2. Проаналізуйте будь-який науковий текст галузі «Будівництва» за ступенем уживаності іменників та дієслів. Сформулюйте аргументований висновок.

Завдання 3. Визначте, який відмінок іменника та чому переважає у науковому тексті. Проілюструйте висновки переконливими прикладами.

Завдання 4. З’ясуйте, які види простих і складних речень і чому домінують у науковій літературі. Проілюструйте свою відповідь прикладами.

Завдання 5. Сформулюйте основні вимоги до плану джерела наукової інформації. Запишіть аргументований висновок.

Завдання 6. Охарактеризуйте різні види планів наукових текстів та назвіть сфери їх практичного використання.

Завдання 7. Поясніть, чому в номінативних планах наукових текстів переважно використовують віддієслівні іменники (наприклад: розробка, взаємодія, використання), а не дієслова.

Завдання 8. Заповніть таблицю.

№	Різновид загальновживаної мови	Характерні риси	Приклади
1.	Літературна мова
2.	Соціальний діалект
3.	Територіальний діалект
4.	Просторіччя
5.	Суржик

Завдання 9. Здійсніть лексичний аналіз наукового тексту галузі «Будівництва» (обсяг до двох сторінок), класифікувавши лексику таким чином: а)загальнонаукова; б)загальновживана; в)термінологічна; г)ключові слова; д)слова-конкретизатори думки.

Завдання 10. Прочитайте текст галузі «Будівництва», з’ясуйте який різновид наукового стилю він репрезентує. Складіть питальний та тезовий плани даного тексту.

Призначення та види облицювальних робіт

у монолітному домобудуванні

Облицювання являє собою зовнішній шар опорядження із плит, плиток, листів, щитів або архітектурних деталей, що прикріплюється до поверхні конструктивних елементів будівель за допомогою розчину, клею, мастик або виробів із металу. Залежно від місця впорядковування на будівлі облицювання розділяють на внутрішні (у приміщеннях будівель) та зовнішні (фасадні поверхні будівель).

Облицювання у монолітному домобудуванні влаштовуються по поверхнях з бетону (зовнішнє та внутрішнє облицювання), цегли та штукатурки (внутрішнє облицювання).

Бетон як будівельний матеріал достатньо добре протистоїть впливу навколишнього середовища. Тому облицювання на фасадах будівель із монолітного бетону влаштовується переважно для надання їм гарного зовнішнього вигляду та приховування дефектів бетонування. При цьому підвищується довговічність конструктивних елементів, покращується тепло- та звукоізоляція.

У монолітному домобудуванні у відповідності з чинними нормами роботи з улаштування зовнішнього облицювання повинні починатися на такій стадії, коли виключена можливість її пошкодження через виконання наступних будівельно-монтажних робіт.

Внутрішні облицювальні роботи виконують після закінчення всіх загальнобудівельних та спеціальних робіт: упорядкування покрівлі, перегородок, встановлення віконних та дверних коробок у прорізах стін, прокладання та випробовування санітарно-технічних систем, схованого електричного дроту, улаштування основи під чисті підлоги.

 

Тестові завдання:

1. Визначте, дефініції яких різновидів загальновживаної мови наведено.

1.1. … - це локальні варіації загальнонародної мови, які мають фонетичні, граматичні та лексичні особливості.

1.2. … - це форма загальнонародної мови, яка охоплює всі мовні явища, що не є діалектними й літературними, і не має територіального або соціального обмеження.

1.3. … - це засмічена мова, у якій штучно поєднуються одиниці різних мов без будь-якої їх нормалізації.

1.4. … - наддіалектна, унормована форма загальнонародної мови, яка характеризується поліфункціональністю, розвинутою системою стилів.

1.5. … - це корпоративні форми спілкування, які є засобом умисного відмежування від загальнонародної мови.

Варіанти відповідей: а) суржик; б) соціальний діалект; в) територіальний діалект; г) просторіччя; д) літературна мова.

2. Визначте, які обов’язкові компоненти наукового тексту супроводжуються наведеними нижче означеннями.

2.1. Наукова, фундаментальна, актуальна, важлива, ключова, провідна, гостра, глобальна, сучасна, першочергова, нагальна.

2.2. Точна, вичерпна, повна, детальна, суттєва, узагальнена, об’єктивна, попередня, термінова, необхідна.

2.3. Першочергова, найближча, кінцева, поставлена, головна, прикладна, конкретна, окреслена.

2.4. Наукова, головна, основна, конкретна, реальна, поставлена, комплексна.

2.5. Графічна, судова, кримінальна, додаткова, технічна, термінова.

Варіанти відповідей: а) інформація; б) проблема; в) експертиза; г) завдання; д) мета.

 

3. Як називається форма організації мовного матеріалу в межах певного стилю мовлення, що історично склалася і характеризується функціонально-смисловою специфікою і стереотипною композиційною структурою?

3.1. Жанр.

3.2. Тип мовлення.

3.3. Стиль.

3.4. Форма мови.

3.5. Орфограма.

4. Як називають структурування наукового тексту на складові частини, графічне відокремлення однієї частини від іншої?

4.1. Планом.

4.2. Рубрикацією.

4.3. Тезами.

4.4. Абзацом.

4.5. Фразою.

 

5. Як називається суспільно усвідомлена сукупність прийомів уживання, відбору та сполучення мовленнєвих засобів, що обслуговує певну соціальну сферу спілкування?

5.1. Фраза.

5.2. Тип мовлення.

5.3. Форма мови.

5.4. Стиль.

5.5. Жанр.

6. Функціональний різновид літературної мови, що обслуговує різні галузі науки, техніки, освіти та реалізується у спеціалізованих текстах різних жанрів – це:

6.1. Художній стиль.

6.2. Конфесійний стиль.

6.3. Розмовний стиль.

6.4. Публіцистичний стиль.

6.5. Науковий стиль.

7. Реферати, рецензії, відгуки, огляди, анотації, звіти – це жанри:

7.1. Науково-навчального підстилю.

7.2. Науково-інформативного підстилю.

7.3. Науково-популярного підстилю.

7.4. Науково-технічного підстилю.

7.5. Науково-публіцистичного підстилю.

 

8. Різновид мови окремої, відносно стійкої соціальної групи, об’єднаної соціальним станом, віком, професією, інтересами, який вирізняється лексикою та вимовою – це:

8.1. Просторіччя.

8.2. Суржик.

8.3. Жаргон.

8.4. Територіальний діалект. 8.5. Літературна мова.

9. Наявність усної та писемної форми, унормованість, загальнообов’язковість норм, поширення на всій мовній території – це ознаки:

9.1. Просторіччя.

9.2. Територіального діалекту.

9.3. Соціального діалекту.

9.4. Суржику.

9.5. Літературної мови.

 

10. Статті, дисертації, монографії, наукові доповіді – це жанри:

10.1. Науково-фантастичного підстилю.

10.2. Науково-довідкового підстилю.

10.3. Власне наукового підстилю.

10.4. Науково-технічного підстилю.

10.5. Науково-популярного підстилю.

Термінологічний практикум:

Балка (армированная, армокирпичная, брусчатая, вспомогательная, двутавровая, продольная, двускатная, двухпролетная, двухпустотная, коньковая, косоурная, несущая, обвязочная, опорная, параболического очертания, переменного сечения, поддерживающая, подковообразная, подстропильная, равнопрочная, сплошная, шпоночная, швеллерная, шпренгельная) – балка (армована, армоцегляна, брущата, допоміжна, двотаврова, поздовжня, двосхила, двопрогонова, двопорожнинна, гребенева, косоурна, тримальна, обв’язувальна, опорна, параболічного окреслення, змінного перерізу, підтримувальна, підковоподібна, підкроквяна, рівноміцна, суцільна, шпонкова, швелерна, шпренгельна).

Блокировочный – блокувальний.

Блокируемый – блокований, заблоковуваний.

Блокирующий – блокувальний (який (що) блокує).

Свая (анкерная, винтовая стальная, двутаврового сечения, железобетонная, забивная, коробчатого сечения, причальная, сращенная, -стойка, трубчатая, шпунтовая) – паля (анкерна, гвинтова сталева, двотаврового перерізу, залізобетонна, забивна, коробчастого перерізу, причальна, зрощена, -стояк, трубчаста, шпунтова).

 

Самостійне опрацювання:

1. З’ясуйте значення термінів швелер, шпренгель, косоур; запишіть дефініції даних слів.

2. Складіть 7 речень, використовуючи слова та словосполучення (на вибір) із термінологічного практикуму.

3. З’ясуйте відмінності між словами «блокировочный», «блокируемый», «блокирующий» та їхніми відповідниками в українській мові.

 

Література:

1. Васенко Л. А. Фахова українська мова: Навч. посібник / Л. Васенко, В.Дубічинський, О. Кримець. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 272с.

2. Загнітко А. П. Українське ділове мовлення: Професійне і непрофесійне спілкування / А. Загнітко, І. Данилюк. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2006. – 480с.

3. Зубков М. Г. Сучасна українська ділова мова: Підручник / М. Г. Зубков – Харків: Вид-во «Торсінг», 2004. – 448с.

4. Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства: Підручник / Карпенко Ю. О. – К.: ВЦ «Академія», 2006. – 334с.

5. Онуфрієнко Г. С. Науковий стиль української мови: Навчальний посібник / Онуфрієнко Г. С. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 312с.

6. Семеног О. М. Культура наукової української мови: Навчальний посібник / О. М. Семеног. – К.: ВЦ «Академія», 2010. – 216с.

7. Українська мова за професійним спрямуванням: Практикум: Навчальний посібник / Т. В. Симоненко, Г. В. Чорновол, Н. П. Руденко. – К.: ВЦ «Академія», 2009. – 272с.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 3