Перший об'єднує юридичні клініки, які є структурним підрозділом юридичного навчального закладу чи юридичного факультету.
Так, на юридичному факультеті ВНЗ (наприклад СНАУ) за підтримки ректорату створюється лабораторія клінічних методів навчання. Вона є структурним підрозділом факультету. Декан факультету здійснює загальне керівництво і контроль за роботою цієї лабораторії.
Безпосереднє управління веде адміністратор (завідувач лабораторії), що призначається наказом ректора. Лабораторія може об'єднувати різні клінічні програми. Зокрема, можуть бути створені такі програми юридичного навчання:
1) правова допомога студентам;
2) правова допомога з питань соціального забезпечення;
3) правова допомога потерпілим від злочину;
4) правова допомога дітям та іншим найбільш незахищеним верствам населення верствам населення.
Практика роботи юридичних клінік в Україні показала, що три перші програми близькі за змістом роботи і за колом клієнтів, які звертаються по допомогу, тож вони можуть бути об'єднані в спільну юридичну клініку і перетворені на громадську приймальню. Остання програма може зберегти свою самостійність.
Кожною програмою можуть керувати один або кілька викладачів. При виборі керівників головним критерієм: відбору є наявність практичного досвіду і поєднання викладання з практичною діяльністю. Керівниками програм можуть бути штатні викладачі, що мають приватну юридичну практику, або сумісники, які працюють на факультеті з неповною ставкою або на умовах погодинної оплати.
Матеріальна зацікавленість керівника забезпечується тим, що ця робота включається в планове річне навантаження. Це можна зробити, якщо клінічна програма буде введена до навчального плану як факультатив. Стандарт спеціаліста передбачає певну кількість годин навантаження на факультативи, і цей час можна використати при створенні клініки.
Таким чином, будучи структурним підрозділом юридичного ВНЗ чи юридичного факультету, юридична клініка практично повністю забезпечується як фінансово, так і матеріально. При цьому викладачі навчального закладу, які здійснюють навчання студентів та задіяні як викладачі юридичної клініки, мають матеріальну зацікавленість, яка проявляється в тому, що години роботи в юридичній клініці включаються в навчальну програму, за що викладач отримує заробітну плату.
Другий вид юридичних клінік об'єднує юридичні клініки, які створюються незалежно від юридичного ВНЗ чи юридичного факультету. (ХНУВС) При створенні та функціонуванні такого виду юридичних клінік гостро стає питання про її фінансування та матеріальне забезпечення. Практика показує, що такі юридичні клініки створюються та функціонують як неприбуткові організації.
Така ситуація має два пояснення.
По-перше, зробити Юридичну клініку самоокупною неможливо з причини її неконкурентоспроможності поряд з приватними юридичними Консультаціями. Тобто в даному випадку постає питання про якість надання послуг. Студенти на етапі навчання не можуть надати допомогу високої якості. По-друге, статус неприбутковості надає можливість отримувати додаткові фінансові ресурси у вигляді спонсорської чи благодійної допомоги.
Таким чином, практика показує наявність двох моделей функціонування юридичних клінік, які мають різні механізми, засоби і способи фінансування.
Список використаних джерел
Конституція України прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. (із змінами та доповненнями).
Наказ, Положення МОН України «Про затвердження Типового положення про юридичну клініку вищого навчального закладу України» від 03.08.2006 р.
Гусарєв, С. Д. Юридична деонтологія. Основи юридичної діяльності: навч. посіб. / С. Д. Гусарєв, О. Д. Тихомиров. — — К.: Знання, 2008.
