Фондові біржі цінних паперів. Інвестиційний цикл. Інвестиційна підготовка, створення моделі об’єкту (проектування), будівельне виробництво, сфера експлуатації

Діяльність фондових бірж цінних паперів відповідно до законів України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" [26] та регулюється Рішенням Державної Комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про схвалення проекту Положення про функціонування фондових бірж» [27].

Фондовий ринок (ринок цінних паперів) - сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів).

Сучасний світ характеризується високим поділом праці, в результаті чого обмін продуктами праці, торгівля стали суспільною необхідністю. Також важливу роль відіграє у процесі господарювання накопичення грошового капіталу. Самому процесу накопичення грошового капіталу передує етап його виробництва. Після того як горошовий капітал створений або вироблений, його необхідно розділити на частину, котра знову направляється у виробництво, і ту частину, котра тимчасово вивільняється. Остання, як правило, і представляє собою вільні грошові засоби виробництва підприємств і корпорацій, що акумулюються на ринку позичкових капіталів кредитно-фінансовими інститутами і ринком цінних паперів. Структура ринку позичкових капіталів складається в основному із двох елементів: кредитно-фінансових інститутів та ринку цінних паперів.

Виникнення та обіг капіталу, представленого у цінних паперах, тісно пов’язаний із функціонуванням ринку реальних активів, тобто ринку, на якому відбувається купівля-продаж матеріальних ресурсів. З появою цінних паперів (фондових активів) відбувається ніби-то роздвоєння капіталу. З однієї сторони, існує реальний капітал, представлений виробничими фондами, з іншої – його відображення у цінних паперах.

Поява цього різновиду капіталу пов’язана з розвитком потреби у залученні все більшого об’єму кредитних ресурсів внаслідок ускладнення та розширення комерційної та виробничої діяльності.. Таким чином, фондовий ринок історично починає розвиватися на основі позичкового капіталу, так як купівля цінних паперів означає не що інше, как передачу частини грошового капіталу у позику.

Головним завданням, яке повинен виконувати ринок цінних паперів являється, насамперед, забезпечення умов для залучення інвестицій на підприємства, доступ цих підприємств до більш дешевого, порівняно з банківськими кредитами капіталу.

Саме слово “фонд” широко використовується для визначення різних за змістом економічних понять, але найчастіше – для визначення суми грошових або матеріальних цінностей, що мають цільове призначення (основні та оботорні фонди, фонд заробітної плати, фонд розвитку виробництва, фонд накопичення, амортизаційний фонд, пенсійний фонд і т.д.). Так само називають і сукупність цінних паперів. Відтак ринок, на якому обертаються (продаються й купуються) цінні папери, називається фондовим.

Фондова біржа (від латинського bursa-гаманець) – це постійно функціонуючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.

Процес купівлі-продажу цінних паперів регулюється правилами та нормами, розробленими робочими органами біржі, які в однаковій мірі обов’язкові і для продавців, і для покупців цінних паперів. Фондові біржі виникли у ХV ст. у зв’язку з обігом торговельних векселів у Західній Європі. У другій половині ХІХ ст.. коли великі підприємства стали набувати форми акціонерних компаній. На грошовому ринку з’явилися акції і облігації.

Фондова біржа є ринком, з допомогою якого здійснюються довгострокові вкладення капіталу в різні галузі, що дає перетворювати довгострокові інвестиції в гроші шляхом купівлі-продажу цінних паперів. На фондовій біржі обертаються раніше випущені цінні папери, купівля і продаж яких відбувається на основі їх біржового курсу, залежного від співвідношення попиту та пропозиції. Біржові котирування (зареєстровані біржові курси) публікуються в біржових бюлетенях. Курс цінних паперів залежить від таких чинників, як доходність, позичковий процент (банківська процентна ставка), ціна на золото, деякі товари та нерухомість, дії спекулянтів. Кожна біржа має свій список цінних паперів, якими їй дозволено торгувати. Цінні папери, будучи фіктивним капіталом, не мають ніякої реальної вартості, їх ціна або курс визначаються доходами у вигляді дивідендів по акціях або відсотків по облігаціях і рівнях позичкового відсотку. Товаром на фондовій біржі виступають цінні папери, ціною цих товарів-курси цінних паперів, що є чутливим барометром економічного життя суспільства. Значення фондової біржі для ринкової економіки виходить за рамки організованого ринку цінних паперів. Фондова біржа зробила переворот у проблемі ліквідності капіталу, оскільки в міру розвитку організацій на біржі для кожного окремого акціонера інвестиції (інвестований в акції капітал) мають такий же ліквідний характер, як і готівка, тому що акції в будь-який момент можуть бути продані на біржі.

Функціями фондової біржі є:

- створення постійно діючого ринку;

- визначення цін;

- поліпшення інформації про товари і фінансові інструменти, їх ціну, умови обігу;

- підтримка професіоналізму торгових і фінансових попередників;

- вироблення правил;

- індикація стану економіки, її товарних сегментів і фондового ринку.

Інвестиційний цикл -період, що охоплює процес створення інвестиційного товару на основі кругообігу капіталу (виробничих фондів).

Під інвестиційним процесом розуміють процес створення основних фондів і виробничих потужностей від розробки їх техніко-економічних параметрів і до повного досягнення проектних потужностей. У такому розумінні інвестиційний процес складається з трьох основних стадій:

- науково-проектна підготовка;

- будівництво;

- освоєння.

Інвестиційний процес і цикл проходять через одні і ті самі стадії, але на відміну від інвестиційного процесу як безперервного процесу реалізації капітальних вкладень, що відбиває суть розширеного відтворення основних фондів, інвестиційний цикл – це індивідуальний обіг капіталовкладень.

У і нвестиційному циклі кожна організація (підприємство) займається своєю специфічною діяльністю і має свій об'єкт керування. У дослідницької організації як об'єкт керування виступає процес вибору місця будівництва будинків, споруджень і промислових комплексів, у проектних організацій - процес зведення цих об'єктів, тобто виробничий процес, у якому виробничі фонди - сировина (матеріали, напівфабрикати, вироби, конструкції), а також комплексний ресурс (технічні засоби, фінанси і праця робітників) переходять у готову продукцію. У виробничому процесі відбувається кругообіг виробничих фондів. Одні фонди - оборотні кошти - цілком, а інші - основні фонди - частково, у виді амортизаційних відрахувань, перетворюються в нову якість, у готову будівельну продукцію. У реалізації фондів у виробничому процесі беруть участь будівельно-монтажні організації (ген-підрядні і субпідрядні) і приналежні їм підприємства і підрозділи, що виконують властиві їм комплекси робіт. Виробничий процес зведення будинків і споруджень є об'єктом керування для генподрядной організації, об'єктами ж керування інших організацій, що беруть участь у виробничому процесі, є комплекси робіт, що вони виконують у складі цього процесу. Для кожної будівельної організації процес керування має свої об'ємні і тимчасові границі у виді виробничих програм на визначений період. За рубежем як об'єкт керування приймається весь інвестиційний цикл, починаючи від постановки питання про будівництво об'єкта до його здачі в експлуатацію або навіть до закінчення його експлуатації. З інвестиційним циклом зв'язане поняття "керування об'єктом".

Стадії інвестиційного циклу:

- інвестиційна підготовка;

- створення моделі об’єкту (проектування);

- будівельне виробництво;

- сфера експлуатації.

На стадії інвестиційної підготовки відбувається

- дослідження і розробка технічних і технологічних параметрів і рішень;

- виконання проектно-вишукувальних робіт.

На даній стадії є найбільші резерви щодо підвищення ефективності не тільки виробничої діяльності, а й усього процесу розширеного відтворення.

На стадії створення моделі об’єкту (проектування) відбувається

- розробка проекту як майбутньої моделі об’єкта;

- підготовка робочих кадрів;

- матеріально-технічна підготовка запланованого будівництва.

До стадії будівельного виробництва входить:

- інженерна підготовка будівельного виробництва;

- безпосередньо спорудження об’єкту;

- передпусковий і пусковий періоди.

Завершує інвестиційний процес стадія освоєння проектних потужностей об’єкту (сфера експлуатації).

Завдяки комплексному характеру інвестиційний процес впливає не тільки на розвиток галузей народного господарства та промисловості, але й на регіональну економіку. Своєчасна і збалансована його реалізація в територіально-галузевому плані стабілізує і стимулює розвиток і розміщення продуктивних сил країни. І навпаки, розтягнута в часі, розпорошена територіально, безсистемна реалізація інвестиційного процесу створює диспропорції у господарському комплексі.

Періодична хвилеподібна зміна устаткування, машин, науково-технічних напрямків, організаційно-економічних систем відбиває загальну закономірність науково-технічного прогресу, розвиток продуктивних сил та підвищення ефективності суспільного виробництва. Економічна наука пов’язує цей процес із такою категорією як життєвий цикл, тобто період, що складається із стадій створення, освоєння, використання, модифікації, повторного використання і ліквідації, що безперервно змінюють одна одну.

Наукове обґрунтування життєвого циклу будь-якого процесу має велике значення щодо добору найефективніших шляхів його реалізації. Сформувати механізм ефективної реалізації інвестицій можна лише за наявності комплексного підходу до процесу створення й оновлення основних фондів. Такий підхід становить сутність інвестиційного циклу. Інвестиційний цикл досягає найвищої ефективності тоді, коли реалізація капітальних вкладень і створення основних фондів збігаються з періодом створення та впровадження нової техніки і технології.

 

Зв’язок будівельних процесів з життєвим циклом нової техніки. Нормалізація інвестиційних процесів у часі: суміщення, створення проектно-будівельних, інжинірингових фірм, створення процесу освоєння потужностей.

Будівельні процеси безпосереднім чином зв’язані з життєвим циклом нової техніки через необхідність забезпечення єдності матеріальної й вартісної сторін інвестиційного процесу. Процес розширеного відтворення тісно пов’язаний із безперервним розширенням, оновленням і якісним поліпшенням матеріального виробництва, розподілом і споживанням вироблених продуктів. Цей процес об’єктивно необхідний, його дія поширюється на всі напрями суспільного життя. Основним напрямом розширеного відтворення та прискорення інвестиційних процесів є інтенсифікація. Досягти підвищення ефективності виробництва можна лише в умовах розширеного відтворення інтенсивного типу. Відтворення інтенсивного типу разом із підвищенням ефективності виробництва спрямоване також на поліпшення регулювання кругообігу основних фондів і скорочення тривалості використання виробничих ресурсів. При цьому важливо досягати максимального скорочення розриву в часі між розробкою нової техніки та її впровадженням у проекти підприємств, початком реалізації капітальних вкладень та введенням в експлуатацію основних фондів і виробничих потужностей, а також їх повним освоєнням. Інтенсифікація інвестиційних процесів пов’язана зі скороченням часу між витрачанням ресурсів і одержанням бажаних результатів.

Періодична хвилеподібна зміна поколінь машин і устаткування, науково-технічних напрямів, організаційно-економічних систем відображає загальну закономірність науково-технічного прогресу, неухильний розвиток продуктивних сил і підвищення ефективності суспільного виробництва. Економічна наука пов’язує цей процес із такою багатоплановою категорією, як життєвий цикл, тобто період, що складається зі стадій створення, освоєння, використання, модифікації, повторного використання та ліквідації, які безперервно змінюють одна одну. Це поняття охоплює окремі продукти або цілі системи в динаміці з урахуванням витрат і прибутків, складу ресурсів, що витрачаються на різних стадіях процесу.

Наукове обґрунтування життєвого циклу будь-якого процесу має велике значення щодо вибору найефективніших шляхів його реалізації. Сформувати механізм ефективної реалізації капітальних вкладень можна лише за наявності комплексного підходу до процесу створення й оновлення основних фондів. Такий підхід становить сутність інвестиційного циклу. Найважливішою його рисою є тісний зв’язок з науково-технічним прогресом. Створювані внаслідок реалізації інвестиційного процесу основні фонди є носіями нової техніки й технології, які, у свою чергу, є каталізаторами нової хвилі науково-технічного прогресу. Тому інвестиційний цикл досягає найвищої ефективності тоді, коли реалізація капітальних вкладень і створення основних фондів збігаються з періодом створення та впровадження нової техніки та технології. У цьому зв’язку перед економічною наукою стоїть надзвичайно важливе завдання — розробити й постійно підтримувати в узгодженні з мінливими умовами механізм автоматичної реалізації досягнень науково-технічного прогресу через інвестиційний процес. Основне навантаження при цьому припадає на стадію науково-дослідних, експериментально-конструкторських і проектно-пошукових робіт. На стадії науково-проектної підготовки потрібен комплексний підхід, який забезпечить поєднання мети науково-технічного прогресу з інвестиційними цілями та суміщення в часі періоду створення основних фондів з розробкою нової техніки та технології. У плановому порядку цього досягти важко; мають працювати автоматичні регулятори — власність, інтерес, прибуток, податок та ін.

Результати наукових розробок про життєві цикли виробів, машин, окремих систем упроваджуються й використовуються в народногосподарському плануванні та прогнозуванні. Проте майже не існує досліджень щодо синхронізації планування суспільного виробництва з циклами науково-технічного прогресу. Спільна праця всіх учасників інвестиційного процесу перерозподіляється у сферу з вищим інтелектуальним потенціалом — науки та проектування. Посилення стадії підготовки інвестиційного циклу має сприяти підвищенню науково-технічного рівня всього процесу розширеного відтворення.

 

РОЗДІЛ (НАВЧАЛЬНИЙ ОБ’ЄКТ) «ОСНОВИ ФІНАНСУВАННЯ, КРЕДИТУВАННЯ ТА ПРОЕКТУВАННЯ В БУДІВНИЦТВІ»

Змістовий модуль ЕБ-О-1.