Оплата праці. Суть та поняття заробітної плати. Принципи організації заробітної плати в умовах ринкових відносин

 

В основу організації оплати праці в будівництві покладено наступні елементи:

1) тарифна система;

2) норми часу і розцінки на будівельні, монтажний ремонтно-будівельні роботи;

3) форми і системи оплати праці.

Тарифна система в будівництві є сукупністю нормативів, за допомогою яких здійснюються регулювання рівня заробітної платні різних категорій працівників залежно від кваліфікаційного рівня, умов, тяжкості, інтенсивності виконуваних ними робіт. Тарифна система включає:

- тарифну сітку;

- тарифні ставки;

- тарифно-кваліфікаційний довідник;

- районні коефіцієнти.

Тарифна сітка - це шкала, що складається з певної кількості тарифних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів. Дає можливість розподілити оплату праці працівників залежно від складності праці і кваліфікації працівників. Тарифні коефіцієнти показують, в скільки разів працю працівника вищих розрядів оплачується вище за працю працівника 1-го розряду.

Тарифні ставки - це виражений в грошовій формі розмір оплати праці за виконану роботу залежно від її складності або кваліфікації працівника за одиницю робочого часу. Вони можуть бути годинні, денні і місячні (оклади). Тарифна ставка 1-го розряду є якнайменшою. Шляхом множення її на тарифний коефіцієнт, привласнений відповідному розряду, визначається тарифна ставка всієї решти розрядів.

Тарифно-кваліфікаційний довідник призначений для тарифікації робіт, визначення рівня кваліфікації робітника і привласнення йому відповідного розряду. У тарифно-кваліфікаційному довіднику порівнюються різноманітні види робіт по ступеню їх складності і рівню кваліфікації працівників, які повинні виконувати роботу або іншої складності. За допомогою районних коефіцієнтів здійснюється міжрайонне регулювання заробітної платні.

Районний коефіцієнт до заробітної платні є нормативним показником ступеня збільшення розміру заробітної платні працівників залежно від місцеположення підприємства.

У будівництві існують дві головні форми оплати праці - відрядна і почасова.

Відрядна форма оплати праці є найпоширенішою в будівництві. Для її упровадження необхідне дотримання двох обов'язкових умов: наявність технічно обґрунтованих норм витрат праці і чіткий облік кількості і якості виконаних робіт. Дана форма оплати праці в будівництві застосовується в нижченаведених різновидах (системах).

1. Пряма відрядна платня праці, коли заробіток працівника визначається на основі відрядних розцінок і об'єму виконаних робіт. При даній системі заробіток працівника збільшується прямо пропорційно об'єму виконаної роботи, а вироблення робітника і його зарплата (що знаходиться в прямій залежності від кількості виробленої продукції і встановленої відрядної розцінки на певну одиницю продукції і робіт) не обмежуються.

2. Відрядно-преміальна система — це така оплата праці, якій разом із заробітною платнею працівник одержує премію за досягнення певних показників в роботі. Показники преміювання можна підрозділити на три групи: показники, направлені на збільшення об'єму будівельної продукції, що випускається, і підвищення продуктивності праці; показники, направлені на підвищення якості будівельної продукції; показники, направлені на економію будівельних матеріалів.

3. При відрядно-прогресивній системі виробітку працівника будівельного виробництва в межах встановленої початкової норми (бази) оплачується по основних (незмінних) відрядних розцінках, а все вироблення понад встановлену базу - по підвищених відрядних розцінках.

Почасовою формою оплати праці називається така форма оплати, яка залежить від тривалості роботи (година, день, місяць) і кваліфікації працівника незалежно від об'єму виконаної роботи. Дана форма оплати праці застосовується в будівництві на роботах, що слабо подаються нормуванню і обліку, або коли переклад на відрядну платню може привести до погіршення якості робіт. Почасовий оплачується праця працівників, що здійснюють технічний нагляд і обслуговування будівельних машин і механізмів, що використовуються при виконанні пусконалагоджувальних робіт та виконанням експериментальних будівельних робіт.

З метою матеріального стимулювання працівників в будівництві застосовується також почасово-преміальна система оплати праці, за якою додатково до заробітку за відпрацьований час працівники одержують премію за досягнення певних показників (результатів) роботи.

У будівельній організації може бути встановлений один з наступних видів оплати праці:

- тарифні ставки,

- оклади,

- безтарифна система.

Перелік додаткових виплат встановлено на законодавчому (наднормові, робота в святкові і вихідні дні, командировочні і деякі інші). У решті випадків необхідно врегулювати питання про виплати в контракті.

Умовою регулювання розмірів і динаміки заробітної платні є використовування системи угод і колективних договорів. Договірний спосіб регулювання заробітної платні, що спирається на цивілізовані відносини працедавців, найнятих робітників і держави, дозволяє збалансувати їх інтереси на основі всебічного обліку позицій кожної із сторін і вироблення гнучкого підходу до тих, що приймаються рішенні.

 

Нормування праці та його основні напрямки. Система нормативних показників. Виробничі норми. Їх класифікація та визначення. Принципи технічного нормування праці. Методи технічного нормування праці.

 

Нормування праці є обов’язковим елементом у будівництві оскільки виступає базою для розрахунку кошторисного прибутку, коштів на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій тощо. Ресурсні елементні кошторисні норми є первинними кошторисними нормативами, призначеними для визначення нормативної кількості ресурсів, необхідних для виконання різних видів будівельних, монтажних, ремонтних і реставраційних робіт, прямих витрат у вартості будівництва, а також для розробки поточних одиничних розцінок.

Норми диференційований відображають в своєму складі показники трудовитрат, часу роботи будівельних машин і механізмів, а також витрати матеріалів, виробів і конструкцій.

Правила застосування РЕСН, РЕСНМО, РЕСНр, РЕСНрв, РЕСНпн і РСНЕМ при визначенні трудових і матеріально-технічних ресурсів приведені в технічних частинах до норм і Вказівках по застосуванню норм.

Кошторисні норми трудомісткості робіт, виконуваних робітниками-будівниками, монтажниками, і середні розряди робіт, приведені в РЕСН, РЕСНМО, РЕСНр, РЕСНрв, РЕСНпн, розрахункові показники трудомісткості по перевезенню грунту і будівельного сміття і розрахункова трудомісткість будівельно-монтажних робіт, які виконуються за рахунок загальновиробничих витрат, і поточна вартість людино-години відповідного розряду є нормативно-розрахунковою базою для визначення кошторисної заробітної платні робітників-будівників, монтажників і працівників, заробітна платня яких враховується в загальновиробничих витратах.

Нормативно-розрахунковою базою для визначення прямих витрат на експлуатацію будівельних машин і механізмів, зокрема заробітної платні робітників, зайнятих на управлінні і обслуговуванні цих машин, є:

- кошторисні норми часу роботи будівельних машин і механізмів, приведені в ресурсних елементних кошторисних нормах;

- кошторисні норми ресурсів, необхідних для їх роботи, приведені в ресурсних кошторисних нормах експлуатації будівельних машин і механізмів;

- поточні ціни машино-години, які розраховуються на підставі ресурсних кошторисних норм експлуатації будівельних машин і механізмів.

Кошторисні норми витрат будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, приведені в РЕСН, РЕСНМО, РЕСНр, РЕСНрв, і поточні ціни на них є нормативно-розрахунковою базою для визначення прямих витрат на матеріальні ресурси.

Нормативно-розрахунковою базою для визначення загальної кошторисної трудомісткості будівництва є сума кошторисної нормативної трудомісткості робіт, приведеної в РЕСН, РЕСНМО, РЕСНр, РЕСНрв, РЕСНпн і РСНЕМ, яка враховує трудовитрати робітників-будівників, монтажників і робочих, зайнятих на управлінні і обслуговуванні будівельних машин і механізмів, розрахункової трудомісткості при перевезенні грунту і будівельного сміття, яке враховує трудовитрати робітників, зайнятих на управлінні і обслуговуванні автотранспортних засобів, і розрахункових трудовитрат працівників, заробітна платня яких передбачається в загальновиробничих витратах, засобах на зведення і розбирання титульних тимчасових будівель і споруд, засобах на сезонні (зимові і літні) дорожчання вартості будівельно-монтажних робіт.

Нормативна кошторисна трудомісткість передбачає виконання робіт в звичних умовах при плюсовій температурі зовнішнього повітря, але не більш +27⁰ З в літній період просто неба, і помірному вітрі (швидкістю до 10 м/ з).

Нормативно-розрахунковою базою для визначення прямих витрат можуть також служити поточні одиничні розцінки на будівельні, монтажні, ремонтно-будівельні, реставрационно- відновні і пуско-налагоджувальні роботи, складені на основі РЕСН, РЕСНМО, РЕСНр, РЕСНрв, РЕСНпн, і РСНЕМ, а також поточних цін на матеріали, виробу і конструкції, машино-години будівельних машин і механізмів і поточної вартості людино-години відповідного розряду.

Норми, вживані для визначення прямих витрат, передбачають витрату ресурсів при виконанні будівельно-монтажних робіт в умовах плюсової температури зовнішнього повітря, але не більш +27 ⁰ З в літній період просто неба, і помірного вітру.

Визначення додаткових витрат, пов'язаних з виконанням будівельних і монтажних робіт при температурі зовнішнього повітря нижче за нуль і сильному вітрі (швидкістю більше 10 м/с), або в літній період просто неба більш +27⁰ З проводяться окремим розрахунком.

У кошторисній документації на будівництво вартість устаткування указується окремо щодо вартості будівельних і монтажних робіт.

Розробка, узгодження і затвердження кошторисних нормативів здійснюється:

- по загальнодержавних - Держбудом України;

- по відомчих і окремих будівництвах - відповідними міністерствами і іншими центральними органами виконавчої влади з експертизою і узгодженням з Держбуду України;

- по індивідуальних – замовником.

Проекти кошторисних нормативів, які готуються до твердження, розглядаються в наступному порядку:

- розгляд проектів кошторисних нормативів виробляється з участю відповідальних представників організацій-укладачів цих нормативів;

- проекти відомчих кошторисних нормативів і кошторисних нормативів для окремих будівництв затверджуються і розглядаються в порядку, встановленому органами, які їх затверджують.

Кошторисні нормативи повинні затверджуватися рішенням (ухвалою, наказом і т.п.) органу, який їх затверджує. Порядок розробки, побудови, виклади і оформлення ресурсних елементних кошторисних нормативів (загальнодержавних, відомчих, для окремих будівництв, індивідуальних) і доповнень до них повинен відповідати вимогам Державної системи стандартизації України (ДСТУ 1.5-93) [18] і ДБН А.1.1-2-93 «Порядок розробки, вимоги до побудови, викладу і оформлення нормативних документів» [19].

Інформація про затверджених Держбудом України кошторисних нормативах і про внесені в них зміни, а також про доповнення до збірок кошторисних нормативів здійснюється Держбудом України шляхом щорічної публікації Переліку діючих нормативних кошторисних документів, затверджених Держбудом України.

Змістовий модуль ЕБ-Р-2.