Календарні звичаї та обряди весняного циклу

Час від свята Трьох королів (6 січня) до "попільняної" середи (środa popielcowa, popielec) у поляків називається zapusty, mięsopusty, karnawał. У деяких регіонах Польщі так називають не увесь час, а лише останній тиждень перед попельцем, якому у православній традиції відповідає масляниця.

Zapusty вважалися в народі часом протиборства зими з весною, і це знайшло відображення в усій карнавальній обрядовості. Цей час уважався особливо сприятливим для справляння весіль, розваг тощо. Rарнавал відзначався дуже весело, навіть буйно. Останні 2-3 дні карнавалу називаються шаленими днями, найчастіше - ostatkami. По селах ходили ряжені, переодягнуті на ведмедя, вовка, жовніра, цигана. Ці персонажі називаються драби, бодуси, przebierańcy, zapuśnicy, pokuśnicy, spryciarze. З ostatkami пов'язана ціла низка вірувань, не можна було дещо робити по господарству, брати шлюб, продавати молоко після заходу сонця, належало їсти капусту, це забезпечувало удачу під час збирання грибів. До спільних колективних розваг у час запустів заохочувало прислів'я "Zapust smutny, post wesoły, będziesz człeku cały rok goły" (якщо забагато розважатися, то нічого не придбаєш). Карнавал закінчувався опівночі з вівторка на середу, у корчму вносили посудиину з пісним журом і спеціальний чоловік zapustnik посипав голови присутніх попелом. Усе це разом символізувало початок посту. Співали "Zapusty, zapusty! Wyciągajcie (spyka, spyrka - шкварка) spyrę z kapusty ".

Як у різдвяно-новорічні свята, у карнавальні дні водили туроня і козу, у цьому виявлялася аграрна магія:

"Gdzie turoń (koza) chodzi,

tam się żytko rodzi,

gdzie jego stopy, tam będą kopy ".

Був звичай у вівторок перед постом носити або возити курка - дерев'яного півника. У деяких місцевостях хлопці приносили kurka (kur, kurek, kogut, kogutek - "півень") у домівку, де є дівчата, і запрошували їх до танцю, що називається kogutek. З подарунків (продуктових) влаштовували вечерю - podkurek.

Слід згадати, що у час карнавалу особливо важливим був жирний четвер - tłusty czwartek, це останній четвер перед постом День tłustego czwartku відзначається і нині: готують багато м'ясних страв, смажать страви на смальці. Популярними є pączki, pampuchy, chrusty, racucuchy. Найтиповішим виробом є pączki, посипані цукровою пудрою, политі шоколадом, помадкою, начинені джемом із троянди (róży) повидлом або заварним кремом.

У Познанському воєводстві дівчата на жирний четвер улаштовували так званий цомбер для хлопців, пригощаючи їх печенею та горілкою.

У Кракові біля Сукенниць торговки влаштовували babski combek, розважалися, танцювали, волочили солом'яну ляльку на площу.

Відзначалася також старозапустна неділя - остання перед постом. У чиїсь хаті збиралася молодь, було багато танців, обрядових пісень. Грали жартівливе весілля - матку. Був звичай: klocki (kloczek - це "кусок дерева"). Дівчатам і хлопцям докоряли, що вони не одружуються, прив'язували до спини дерев'яну ніби ляльку у шматці, голови від оселедця, кістки, шкаралупи від яєць. Жартів було дуже багато.

У ХІХ ст. на півночі та північному заході Польщі був поширений звичай podkoziołek. У корчмі біля скрипаля на столику ставили миску з фігурою козлика, куди хлопці складали гроші - це був обряд торгування за дівчат. Це відбувалося у вівторок увечері, а біля півночі, коли наступала попільняна середа, у корчмі з'являвся старий - так званий zapust, zapustnik із мішечком попелу (про це вже згадувалося) і над головами невикуплених дівчат трусив попіл. Дівчата плакали, їх викуповував хтось із рідні. Під час святкування у корчмі здійснювалися й деякі магічні дії, зокрема, пов'язані із землеробством (аграрна магія). Жінки танцювали, високо при цьому підстрибуючи, суто жіночі танці, що називаються на льон та на коноплю. Традиційно ці рослини як сировина для ткання вважаються жіночими, цікавим у цьому зв'язку є вислів krewny po kądzieli (kądziel "куделя"), тобто "родич по жіночій (материнській) лінії".

Танок na owies є чоловічим (родич по батьку називається krewny po mieczu). На Помор'ї рибалки в ці дні мали свято матерії (maszop "керівник артілі"). Здійснювалися магічні дії для збільшення впливу лосося.

* * *

2 лютого в усій Польщі святкують День Матері Божої Громничої. У цей день в костьолі освячують свічки, які називаються gromnice. У цей день підсмалювали трохи дітям волосся і пучки льону на здоров'я і добрий врожай.

3 лютого - День святого Блазея, палили свічки błazejki. Якщо їх обкрутити льоном чи коноплею і прикласти до горла, то воно перестане боліти.

У цей день освячували також хліб і сіль, яку кидали у вогонь примовляючи:

"Chleb i sól świętej Agaty

broni od ognia chaty ".

Святкування Великодня у Польщі (Wielkanoc)

Великдень (пол.Wielkanoc) - найдавніше інайважливіше християнське свято з нагоди Воскресіння (Zmartwychwstania) Ісуса Христа.

Великий тиждень (wielki tydzień) розпочинається з Вербної неділі, яка в польській культурній традиції називається kwietna / biała / palmowa niedziela, а іноді й wierzba, як в українській мові. Важливим елементом, реалією цього свята є Palemki або Рalmy - букети, до складу яких входять галузки верби, малини, смородини, самшиту, оздоблені квітками, травами, кольоровими стрічками. Ці букети освячувалися в костьолі, набуваючи таким чином оздоровчої сили: ними легенько шмагали дітей і членів родини, що мало гарантувати їм здоров'я і багатство. Якщо на вербі були котики (bazie), то корисним уважалося проковтнути 1 котика як запоруку здоров'я і добробуту. Під час першого вигону худоби на пасовище підпаленими пальмами обкурювали тварин, відганяючи від них хвороби.

У Кракові на вербну неділю інсценували в'їзд Христа в Єрусалим, що описав у ХVІ ст. Міколай Рей. Фігурку Христа везли на дерев'яному ослику з коліщатками. Із ХVІІІ ст. збереглася пісенька, у супроводі якої відбувалося це дійство:

"Jedzie Jezus, jedzie, weźmie żur i śledzie

Kiełbasy zostawi i pobłogosławi".

(żur i śledzie - обов'язкові пісні страви під час посту)

У деяких місцевостях Верхньої Сілезії у вербну неділю топили чучело зими. По селах і містах ходили групи молоді з віршами типу:

Uderzam babę o piec,

J-az wyskoczył z baby,

malowany chłopiec,

Z tego chłopca baran i owca.

A z tego barana mleko i śmietana.

A z tej śmietany kościół malowany.

A w tym kościele ludzi bardzo wiele.

Такі ватаги хлопців називаються żaki, puchery, pucheroki.

Переодягнуті на турків і татар хлопчики вимовляли:

Jestem żołnierz zbrojny,

Przyjechałem z wojny,

Zbiłem turków sześć tysięcy,

A tatarków jeszcze więcej.

Обрядовий хліб називається kołacz або baba ("паска"). У народній традиції здійснювався під час свякування ряд магічних дій, зокрема аграрного змісту. У помешканні, де був хлопець, співали пісню "Bujny owies". Дівчата ходили по селу із гаєм (gajek) - прикрашеною гілкою або деревцем.

У костьолі освячуються великодні пригощення - колач (паска), шинка, ковбаса, яйця (pisanki), сіль, хліб; кошики мають дуже естетичний вигляд. Oсвячення відбувається всередині костьолу, на одне місце виставляються кошики, і всі разом освячуються.

Другий день Паски (Wielkiejnocy) називається lany poniedziałek або śmigus-dyngus. По селу ходили хлопці - śmigustnicy - які влаштовували різні витівки, обливали дівчат водою. Цей звичай тлумачиться як рештки магії води та обряд викликання дощу.

Увесь період 50 днів від Великодня до Зелених свят (zielone świątki) був часом зустрічі весни. Традиційно прийнято співати пісні wiosnanki i szumki (''Bujny owies'', "Cienka biała konopielka"). У Кракові був звичай rękawka на кургані Кракуса. Слово це пов'язується у науковому сенсі із назвою у чеській мові raker "могила"(старосл. paka), а за народними із лексемою (ніби руками наносили землі на цей пагорб). Тут улаштовувалися народні гуляння, розваги, пригощання.

Перша неділя після Паски називається niedziela przewodnia "задушний день, поминки". Але, як відомо, прийнято його відзначати 2 листопада (zaduszki).

Більшість весняних свят за народними звичаями були пов'язані з основними господарськими заняттями - землеробством та скотарством.

23 квітня - це день святого Wojciecha. У цей день уперше після зими виганяють худобу на пасовище, наприклад, прислів'я: "Na święty Wojciech - kobyli pociech", прикмета щодо врожаю "taka pszenica zwykle urodzajna bywa, która na święty Wojciech przepiórkę pokrywa".

24 квітня - свято покровителя пастухів - святого Юрія/Георгія (Jerze). У цей день обкурювали худобу запаленими пальмами.

25 квітня - день святого Марка, опікуна землі. У цей день не пекли хліб, щоб не було засухи. На Мазовії це свято називається воловим святом. На це свято не орали, бо інакше б воли зачахли. У жертву для Марка господині несли в костьол солонину і яйця " Na świętego Marka słonika z garnka".

На зелені святки кожен парубок на доріжці до будинку коханої влаштовував так звану majną, bramę, тобто ставив деревця, уквітчані квітами і стрічками (majem, gaikiem). Цей звичай на 1 травня влаштовували дівчата хлопцям - своїм коханим. Для сміху хлопцям ставили dziadówkę "стару", а дівчині - dziada "старого": "Jak był dziad, to będzie pił i jadł" (тобто буде весілля).

До цього періоду належить і свято Івана Купала (noc świętojańska, sobótka). Вітольд Клінгер уважає, що назва походить від назви дня тижня - sobota, Jan Długosz (польський літописець) понад 500 років тому: "Хоча полякам вже 500 років відоме християнство, у них все одно щорічно буває язичницьке свято, називане "стадом". Це пояснення спонукає по-новому подивитися на походження назви sobótka (sobytka) саме як "бути разом" (словацьке sobytka), тим більше, що й слово kupała виводиться не від kąpać się "купатися", а від kupa "згромадження, збірність". У цей день був зокрема звичай opalowania zboża - довкола полів запалювали вогнища, щоб відігнати нечисту силу, щоб наливалося зерно.

Звичай запалювання вогнищ, пускання запалених коліс з гори, плигання через вогнище - усе це живе досі. До аграрних магічних дій належить обхід полів з королевою у супроводі маршалків. Гарну дівчинку у красивому вбранні супроводжували 6-8 маршалків - дівчаток старших за віком. Королева зі своєю свитою ходила вздовж полів, співаючи

"Gdzie królewa chodzi,

Tam przeniczka rodzi"

До весняних свят належить свято Bożego ciała, пов'язане з релігійною обрядовістю.