Динаміка. Темп. Штрихи. Дихання. Атака звуку

Аналіз твору

С.І.Танєєва

«Посмотри, - какая мгла…»

 

 

Студентки II курсу

Диригентсько-хорового факультету

Маруняк Олени

Клас викладача:

Ворошилова А.М.

 

 

КИЇВ - 2010

План аналізу хорового твору

І. Загальні відомості про авторів твору. Художньо-ціннісний критерій вірша.

1.Короткі відомості про авторів музики та літературного тексту.

2.Їх творчий портрет та характерні ознаки творчості.

3.Роль та місце їх особистостей в культурно-історичному контексті та контексті національних та світових традицій.

4.Жанр музичного твору та його ідейно-образний зміст.

5.Аналіз-інтерпретація літературного твору та його художнього образу.

ІІ. Музично – теоретичний аналіз.

1.Форма як структура твору.

2.Ладотональний план та гармонія.

3.Компоненти музичної тканини: метр, ритм, темп, динаміка, артикуляція, фразування.

4.Фактура.

ІІІ. Хорознавчий аналіз.

1.Склад, діапазон хору та теситурні умови.

2.Стрій. Інтонаційні труднощі.

3.Ансамбль.

4. Штрихи. Дихання. Атака звуку

IV. Виконавський аналіз.

Висновок.

Список використаної літератури.

I.Короткі відомості про авторів музики та літературного твору.

Художньо-ціннісний критерій вірша.

Хорова мініатюра «Посмотри, - какая мгла» написана С.Танєєвим на вірш Я.Полонського.

Сергій Танєєв (1856 - 1915) – російський композитор, теоретик, педагог, музикознавець, піаніст-віртуоз. Закінчив Московську консерваторію у Рубінштейна (по кл. ф-но) і Чайковського (по кл. композиції). Деякий час був професором і директором Московської консерваторії. Історичне значення мала його педагогічна діяльність. Викладаючи контрапункт, форму і композицію, він виховав цілу плеяду музикантів: Рахманінова, Скрябіна, Глієра, Пауліашвілі, Алєксандрова та ін. Глазунов називав його «світовим» вчителем. Танєєв написав унікальну музично-теоретичну працю з поліфонії «Подвижный контрапункт строго письма» (1909). Він являється прибічником і послідовником класичних традицій, рішучим противником музичного модернізму і формальних пошуків. Тематика його творів охоплює широке коло життєвих, філософських та етичних проблем: боротьба сил добра і зла, спроба вирватись від темряви до світла, питання життя і смерті. Композитор використовує в основному поліфонічні засоби, оскільки контрапункт, за його словами, дає можливість витягнути з хору найбільшу виразність. В поліфонії, окрім строгої імітації, іноді використовує імітаційну варіаційність. У вступах, закінченнях, кульмінаціях для виділення особливо важливих за змістом слів, він застосовує гармонічний виклад. Танєєв використовує в своїх творах, як правило, стійку кількість голосів, унісони, подвоєння, дівізі – це порівняно рідкісне явище. Більшість його хорів є тяжкими для виконання. Через широкий діапазон хорових партій, високу теситуру, велику кількість модуляцій, а звідси, відповідно, і випливають інтонаційні труднощі. Велике значення для творчості Танєєва мають хори a cappella. Практично всі вони призначались для певного хорового колективу. На багатьох партитурах є присвяти: «Синодальному хору», «Російському хоровому товариству», «Хору імператорської опери» тощо.

Багато хто вважав,що його музика – лабіринт теоретичних премудростей, сенс яких полягає в тому, щоб приховати бідність матеріалу і мізерність уяви композитора – «якась алгебра, а не музика!». Та він добре знав, що нема музики поза людським серцем і також знав, що одна річ – натуралізм переживань, які жмутками кидають в мистецтво, і зовсім інша – художня культура почуттів і, виражений композитором, психічний світ людей.

Творча спадщина: опера «Орестея» (1887-1894); три кантати: «Я памятник себе воздвиг нерукотворный»(1880), «Иоанн Дамаскин» (1884), «По прочтении псалма» (1914-1915); чотири симфонії; вокальні твори: романси, вокальні ансамблі, обробки народних пісень, в тому числі і українських; хорові твори: цикл «16 хорів a cappella для чол.хору» на сл. К. Бальмонта, цикл «12 хорів a cappella для мішаного хору» на сл. Я. Полонського: «Вечер», «Посмотри, какая мгла», «На могиле» - чотириголосні, «Молитва»,«Прометей», - п’ятиголосні з двома теноровими партіями, «Звёзды», «Увидал из-за тучи утёс» - двохорні шестиголосні, «По горам две хмурих тучи» - двохорний восьмиголосний. Загалом Танєєв написав 35 творів для хору без супроводу.

Яків Полонський (1819-1898) – російський поет-лірик. Серед поетів кінця століття він займає особливе місце – в його ліриці втілилося те найкраще,що дало поезії 19ст: нероздільна цільність і глибина змісту,свобода і щирість викладу, благородність і прямота, тверда ясність ідеалу. Один з найвідоміших поетів того часу, який був «одним із основних літературних впливів» для Блока, Яків Петрович прожив дуже складне життя. Навчався в Московському університеті. В молоді роки,впавши,пошкодив ногу,і ця травма не загоїлася навіть після двох операцій. Полонський був приречений на милиці, а пізніше і на повну прикутість до ліжка. Але у всьому допомагала йому його вірна дружина,яку він дуже любив і важко пережив її смерть. Яків Петрович належав до тих типів поетів,в яких життєва поведінка і власний образ тісно пов’язані з поезією.

Я.Полонський писав поеми,оповідання і безліч поезії,до якої саме по собі напрошується визначення «загадкова», «таємнича» - і це при всій її безумовній простоті.

Твір С.Танєєва «Посмотри, - какая мгла» написаний в жанрі хорової мініатюри і входить до циклу «12 хорів a cappella на вірші Я.Полонського», присвячений «Хору Московських Пречистенських курсів для робочих».

1) «На могиле» («Сто лет пройдет»),

2) «Вечер» («Зари догорающей пламя»),

3) «Развалины башни, жилище орла…»,

4) «Посмотри, - какая мгла…,

5) «На корабле» («Стихает ночь темна»),

6) «Молитва» («Отче наш»),

7) «Из вечности музыка вдруг роздалась!»,

8) «Прометей» («Я шел под скалами»),

9) «Увидал из-за тучи утес»,

10) «Звёзды» («Посреди светил ночных»),

11) «По горам две хмурих тучи»,

12) «В дни, корда над сонным морем…».

Хор належить до пейзажно-зображальної лірики. Зміст літературного тексту занурює нас у світ природи. В ньому зображується тонка картина вечірніх сутінків: туман лягає на долини, ледь-ледь виблискує озеро, блідий місяць невидимкою блукає в небі…

За допомогою таких художніх засобів як епітети та метафора автор настільки досконало передає загадкову картину природи, що слухач мимоволі поринає у цю атмосферу.

Розглянемо текст вірша. Він складається з двох строф, написаних в розмірі хорея та чергуванням кільцевого і паралельного римувань, перехресного поет не застосовує.

Посмотри, - какая мгла Бледный месяц невидимкой

В глубине долин легла! В тесном сонме сизых туч

Под ее прозрачной дымкой Без приюта в небе ходит

В сонном сумраке ракит И, сквозя, на всех наводит

Тускло озеро блестит. Фосфорический свой луч.

 

Автор змальовує нічний пейзаж, але, чомусь, темними тонами. Замість яскравих світлих епітетів, поет обирає інші фарби: в нього «бледный месяц…без приюта в небе ходит и… на всех наводит фосфорический свой луч», а озеро – «тускло блестит». Важко зрозуміти,чому автор пише саме так. Напевно, лише зазирнувши у той момент в його душу,змогли б це дізнатися і зрозуміти пафосність його слів.

Композитор поглянув на вірш з іншого боку і, хоч і використав мінорну тональність, зробив його веселішим, світлішим – додав стаккато під лігою, дрібні ритмічні тривалості у швидкому темпі, високу теситуру на рр. Це все допомагає змалювати ту ж картину,але в іншому ракурсі. Ми бачимо, як крізь легенький, ніжний туман пробиваються промінчики місячного світла і, виблискуючи навколо,відбиваються в озері.

Поезія Полонського завжди приваблювала Танєєва ліричними темами і картинами природи, суть і зміст віршів надихали композитора до написання хорових шедеврів. Цикл «12 хорів a cappella для міш.хору» ор.27 написаний в 1909 р. – визнана вершина хорової спадщини композитора. Літературний текст для Танєєва був надзвичайно важливим. Читаючи збірку поезій Я.Полонського, він робив помітки, які з них стануть хорами, а які – романсами.

Таким чином, можемо побачити критерії підбору віршів для різних жанрів. Так, романсові тексти носять ліричніший характер, написані від першої особи. В хоровому циклі на слова цього ж поета «я» зустрічається лише один раз. Це твір «Прометей», де розповідь ведеться від героя – легендарного та епічного. В двох інших творах («На корабле» і «Молитва») перша особа постає в множині – «ми», «нас», «нам». Решта 9 творів – розповідь, пейзаж, роздуми, в них немає ні «я», ні «ти», ні «ми». Ці, здавалось, внутрішні дрібниці свідчать, що композитор надавав перевагу визначеному жанровому строю в сольних і хорових вокальних творах: лірика і епос, особисте і загальне.

 

ІІ. Музично-теоретичний аналіз

Форма. Метр. Ритм.

В хорі «Посмотри, - какая мгла…» композитор ввів в середині та в кінці твору повтор першого рядка вірша (у Полонського 10, а в хорі 14 рядків), але вибрав не рондоподібну форму, а складнішу структуру: тричастинну, яка має риси сонатності з дзеркальною репризою. Початковий мотив звучить в різних голосах протягом всього хору, надає йому інтонаційну єдність, навіть монотематичність.

Основна тональність твору – h-moll – легка, світла, прозора, зручна для виконання. Для творчості Танєєва характерна багата палітра гармонічних відхилень. І цей твір не виняток. Автор використовує відхилення в G-dur (12т.), (31т.); fis-moll (13-26т.); H-dur (34т.); d-moll (37т.); C-dur (39-41т.), а також складну гармонію: VI₇ , VII₇ (з об.), III₇ (з об.), S₇ (з об.). Особливістю цього твору є використання натурального мінору (VII, d). Для того щоб змалювати місячне сяйво в туманний вечір композитор використовує відхилення (G-dur ^г).

1-ша частина триває 26 тактів, складається з двох періодів. Перший з них повторної будови, неквадратної структури, замкнений, модулюючий. Складається з двох речень, друге з яких розширене за рахунок відхилення в VI ст., а потім, - продовження (модуляція в fis-moll). 2-ий період складається з трьох речень, два перші мають однаковий музичний матеріал, лише різний текст, а третє речення являє собою переклички різних партій на органному пункті VI ступеня.

2-га частина (27 - 45 тт.) містить в собі текст другої строфи вірша, є розробковою частиною твору. Вона особливо насичена поліфонічним матеріалом, вирізняється складним тональним планом (при невеликому розмірі п’єси відбувається швидка зміна тональностей за рахунок секвенцій – A-dur, G-dur, e-moll, F-dur, C-dur, h-moll). Складається також з двох періодів, другий з яких модулює в основну тональність і підводить до 3-ї частини (46 – 63 тт.), яка в свою чергу містить два періоди. 1-ий з них квадратної структури, повторної будови, однотональний, замкнений. Його тематичний матеріал збігається з музикою 1-го періоду 1-ї частини, лише в іншій тональності h-moll. 2-ий період звучить на органному пункті VI ступеня у партії баса і є своєрідною кодою, де утверджується основна тональність твору h-moll.

Основна тема активна, легка, енергійна, хоч і на рр. Проходить в партії сопрано або басів. Партії альтів і тенорів доповнюють нашарування фактури.

Метр-це чергування сильних та слабких долей в такті.

Ритм -(від грец. rhytmus - стрункість) це організована послідовність звуків однакової чи різної тривалості в заданому метрі.

Стосовно ритму, то автор використовує дрібні ритмічні тривалості, що надають твору легкості, навіть, можна сказати – ритмічну поспівку () для показу невимушеності та простоти вечірньої пори. Також у хорі зустрічаються синкопи з акцентами на 2-гу та 4-ту долю, на нюанс <p>, що не характерно синкопам (), тому диригент повинен звернути на це увагу: виділити синкопу, визвучити акорд, при цьому не виходячи з динамічної лінії заданої композитором (пр.20т.). Кожна фраза починається з затакту, - це ямбічний метрично-висхідний мотив, що завжди зумовлює рух вперед, тому завжди повинен виконуватися легко, без осідання на перші дві восьмі.

Метро-ритмічна організація в хоровому співі має важливе значення не тільки у досягненні технічного ансамблю, але й є важливим засобом художньої виразності.

 

 

1 2

 

 

Композитор використовує складний розмір протягом усього твору. Порівняно з тридольним метром, він простіший, чіткіший, елементарніший. На нього добре лягає вірш, і наголошені склади слова співпадають з 1-ю та 3-ю долями такту.

Фактура (з лат. faktura - обробка).

В хоровому творі «Посмотри,- какая мгла…»автор використовує мішану фактуру: поліфонічну і гомофонно-гармонічну, але переважає поліфонічний виклад, в основі якого лежить імітаційна поліфонія (пр.38-40т.).

Творчості Танєєва характерне використання гармонічної фактури в кадансах і на стику розділів музичної форми (пр.13т.). Так і тут, на співставленні імітаційного і акордового викладу побудована тонка, майже імпресіоністична картинка вечірніх сутінків: ритмічна імітація кожного з речень завершується кадансуванням акордового складу. Можна сказати, що у цьому творі фактура несе і формотворчий характер, і утворює легку звукову матерію.

Динаміка. Темп. Штрихи. Дихання. Атака звуку.

Одним із важливих засобів художньої виразності є темп – швидкість руху.

Темп даного хору – Allegro (скоро), не змінюється впродовж усього твору, агогічних відхилень не спостерігається. Тільки в останньому такті автор використовує фермату.

Цій хоровій партитурі притаманний штрих non legato (прийом, необхідний для художньо-виразного виконання творів відповідного характеру). Але в деяких місцях зустрічається штрих tenuto (з італ. tenere - тримати) – витримано, точно по тривалості та рівно по силі. (пр..26-28т.)

 

 

Динамічні відтінки хорового твору нероздільно пов’язані зі змістом літературного тексту і сприяють розвитку музичного матеріалу, а також втіленню художнього образу.

Автор використовує динаміку в межах ppp-mf, бо для змалювання нічного пейзажу не потрібна гучність, в творі не зустрічається динаміка більша за mf. Все повинно звучати тихо, загадково. Твір є складним для виконання в динамічному плані (тихі нюанси у високій теситурі) і штриховому (non legato). Хору притаманне гнучке фразування (до логічного наголосу у фразах). (Пр. 9-11т.)

 

 

Дихання є основою співу. В даному хорі переважає дихання по партіях, але зустрічається і загально хорове дихання (пр.47т.), залежно від фактури. Твору характерна м’яка атака звуку.

 

 

 

 

ІІІ. Хорознавчий аналіз.