Структура, обсяг та зміст курсової роботи

 

Курсова робота повинна містити постановку відповідної мети і завдань, методику дослідження проблеми, отримані результати, їх аналіз та висновки. Всі частини курсової роботи необхідно органічно пов‘язати між собою.

Робота повинна мати таку структуру:

1. Титульний лист (Додаток Б);

2. Зміст (Додаток В);

3. Вступ;

4. Основна частина, яка складається з трьох розділів;

5. Висновки;

6. Список використаних джерел;

7. Додатки.

 

Вступ має своїм призначенням надати загальну уяву про виконану курсову роботу. У ньому в лаконічній формі слід розкрити актуальність теми курсової роботи; ступінь її дослідження. Далі необхідно чітко визначити мету курсової роботи та конкретні завдання, які вирішуються в роботі. Завдання повинні бути сформульовані у зв‘язку з досліджуваним об‘єктом і визначити структуру курсової роботи. Певне місце у вступі повинна зайняти коротка анотація окремих розділів курсової роботи. Завершити вступ слід даними про обсяг курсової роботи (кількість сторінок друкованого тексту, таблиць, рисунків та додатків, в яких систематизовано досліджений фактичний матеріал по конкретному підприємству).

Перший розділ курсової роботи є теоретико – методологічним дослідженням і присвячений вирішенню наступних задач:

- теоретико – економічному обґрунтуванню питань, що вивчаються;

- огляду нормативно – законодавчої бази з досліджуваних питань;

- огляду методологічних основ організації аудиту за темою дослідження.

Перший підрозділ цього розділу повинен містити огляд нормативно – законодавчої бази аудиту за темою курсової роботи, при цьому необхідно здійснити оцінку їх повноти, взаємоузгодження, вказати недостатньо розв‘язані проблеми і навести можливі шляхи їх вирішення. Особливу увагу слід приділити міжнародним стандартам аудиту, надання впевненності та етики. У другому підрозділі необхідно висвітлити сутність об’єкта аудиту, методичні прийоми і способи здійснення аудиту, навести можливі порушення, що можуть бути виявлені в результаті аудиторської перевірки. В цьому ж підрозділі слід висвітлити дискусійні питання щодо організації і методики аудиту за темою дослідження.

У другому розділі необхідно навести організаційно – економічну характеристику підприємства – об‘єкта дослідження, вказати правові та організаційні основи функціонування підприємства, здійснити загальну оцінку економічного та фінансового стану розвитку підприємства в динаміці за два роки, при цьому доцільно проаналізувати:

- динаміку валюти балансу та його структури;

- платоспроможність підприємства і ліквідність його активів;

- рентабельність.

Необхідно також дати характеристику стану облікової роботи та внутрішнього контролю на підприємстві.

В другому підрозділі необхідно розкрити порядок визначення аудиторського ризику, вказати фактори, що вплинули на його величину та здійснити оцінку аудиторського ризику і його компонентів: властивого ризику, ризику контролю, ризику невиявлення для досліджуваного підприємства

У третьому розділі курсової роботи необхідно висвітлити організацію і методику аудиту за темою курсової роботи. В першому підрозділі цього розділу необхідно розробити головну стратегію і конкретні підходи до характеру, періоду, а також часу проведення аудиту. Студенту необхідно описати аудиторські процедури, робочі документи аудитора, етапи планування, документально оформити загальний план аудиту за темою курсової роботи на конкретному підприємстві. Етапи та стадії планування аудиту наведені в таблиці1.

Таблиця 1.

Стадії та етапи аудиту.

Стадії аудиту	Етапи аудиту
Організаційна стадія	Постановка мети і завдань аудиту. Мета: висловлення незалежної думки щодо достовірності фінансової звітності. Завдання: збір загальних даних та інформації про бізнес клієнта; ознайомлення із системою обліку і внутрішнього контролю; визначення і оцінка матеріальності й аудиторського ризику; визначення критеріїв оцінки фінансової звітності; збір аудиторських доказів та їх аналіз.
Підготовча стадія	Складання загального плану та програми аудиту.
Технологічна стадія	Вивчення об’єкту аудиту, обстеження, коригування програми аудиту, перевірка, інвентаризація, дослідження документів і господарських операцій.
Результативна стадія	Підготовка та надання письмової інформації замовнику за результатами проведеного аудиту, складання і підписання аудиторського звіту та висновку.

 

В загальному плані аудиту (табл. 2) слід передбачити термін проведення аудиту, графік проведення аудиту, зазначити дату надання письмової інформації про результати аудиту і аудиторського висновку. При розробці загального плану необхідно керуватися вимогами діючих стандартів аудиту.

 

Таблиця 2.

ЗАГАЛЬНИЙ ПЛАН АУДИТУ

 

Організація, що перевіряється	ТОВ «Темп»
Період аудиту	01.04.2010р. – 30.04.2010р.
Період, що провіряється	01.01.2009р. – 31.12.2009р.
Кількість людино-годин
Керівник аудиторської групи	Семенов І.П.
Склад аудиторської групи
Запланований аудиторський ризик	4,5
	№	Заплановані види робіт	Період проведен-ня	Виконавець	Примітки
	1.	Вивчення облікової політики підприємства і т.д.	01.04.10	Семенов І.П.

 

Керівник аудиторської групи (підпис) ___________

 

На основі загального плану аудиту студент складає програму аудиту (табл.2), де вказує види, зміст та час проведення запланованих аудиторських процедур, які співпадають з показниками загального плану аудиту на підприємстві, перелік об’єктів аудиту, назву робочих документів аудитора.

 

Таблиця 3.

ПРОГРАМА АУДИТУ

 

Організація, що перевіряється	ТОВ «Темп»
Період аудиту	01.04.2010р. – 30.04.2010р.
Період, що провіряється	01.01.2009р. – 31.12.2009р.
Кількість людино-годин
Керівник аудиторської групи	Семенов І.П.
Склад аудиторської групи
Запланований аудиторський ризик	4,5
№ з/п	Перелік аудиторських процедур за розділами аудиту	Період проведення процедур перевірки	Виконавець	Назва робочих документів аудитора	Приміт-ки
1.	Вивчення облікової політи-ки підприємства і т.д.	01.04.10	Семенов І.П.	Наказ

 

Програма повинна бути настільки деталізованою, щоб можна було використовувати її як інструкцію для виконавців аудиту, які беруть участь у перевірці. Вона повинна також служити засобом контролю за роботою виконавців аудиту.

У другому підрозділі третього розділу студент докладно розкриває процес аудиторської перевірки за темою курсової роботи, вказуючи, що конкретно перевірялось, які помилки та порушення були виявлені під час перевірки. На конкретних даних студенту необхідно показати використання методів, способів проведення аудиту, скласти допоміжні групувальні та порівняльні таблиці.

В третьому підрозділі необхідно описати документи по узагальненню результатів аудиту – аудиторський звіт, аудиторський висновок та характеристику їх видів, вимоги до їх оформлення, структура аудиторського висновку згідно Міжнародних стандартів аудиту. Приклад аудиторського висновку наведений у Додатку Г.

У Висновках до курсової роботи дається стисле викладення результатів проведеного дослідження. Висновки повинні містити в собі основні підсумки окремих розділів курсової роботи.

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, котрий містить список використаних джерел і розміщується після висновків. При виконанні курсової роботи необхідно опрацювати не менше 15 джерел (нормативно – законодавчих актів, монографій, підручників, статей тощо), які наводяться у списку. При цьому на кожне джерело, наведене у списку, повинне бути посилання в роботі.

Додатки не входять у текстову частину курсової роботи, подаються після списку використаних літературних джерел. Перед додатками розміщується сторінка з позначенням ДОДАТКИ. В додатках слід розмістити форми фінансової звітності базового підприємства за останній рік, що досліджувався, робочі документи аудитора, аудиторський висновок тощо.

 

4. Правила оформлення курсової роботи

 

Загальний обсяг курсової роботи, включаючи список використаних джерел, повинен складати 35 – 40 сторінок друкованого тексту. Додатки до роботи у кількість сторінок не входять.Курсова робота має бути виконана у вигляді комп’ютерного набору на державній мові на одному боці листа білого паперу з використанням шрифту Times New Roman №14 через 1,5 інтервали. Лист курсової роботи повинен мати поля: з лівого боку – 30мм, з правого - 10мм, зверху та знизу – 20мм. Будь – які скорочення в роботі не допускаються, крім загальноприйнятих: кг, ц, т, км, га, грн., тис. грн., люд. – год. тощо, якщо до курсової роботи не доданий перелік умовних скорочень.

Оформлення курсової роботи починають з титульного листа, далі послідовно йдуть: лист умовних скорочень (якщо такі є), зміст, текст курсової роботи, який поділяють на розділи та підрозділи, список використаних джерел та додатки. Приклад оформлення титульного листа курсової роботи наведений у Додатку Б.

У Змісті позначаються назви розділів, підрозділів, номери сторінок, на яких починаються розділи та підрозділи. Назви розділів і підрозділів у тексті і змісті мають бути тотожніми. Вступ, розділи, висновки, список використаних джерел, які розміщуються у вказаній послідовності, починаються кожний з нової сторінки. Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №. Титульний лист включають до загальної нумерації сторінок курсової роботи, але на ньому номер сторінки не ставиться. Зміст і подальші сторінки курсової роботи нумерують, проставляючи номер сторінки у правому верхньому куті без крапки в кінці. Приблизний Зміст курсової роботи наведений у Додатку В.

Заголовки структурних частин курсової роботи ЗМІСТ, ВСТУП, РОЗДІЛ, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ - друкуються великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного виступу, який виставляється табуляцією при комп‘ютерному наборі тексту. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.

Розділи нумеруються арабськими цифрами без знака №. Номер розділу ставлять після слова “РОЗДІЛ”, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номеру розділу і порядкового номеру підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу ставиться крапка, наприклад: 2.1. (перший підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу. Наступний підрозділ починається після закінчення попереднього без переходу до нової сторінки з відступом одного вільного рядку. Між заголовками розділу чи підрозділу та текстом залишають вільний рядок.

Такі структурні частини курсової роботи як ЗМІСТ, ВСТУП, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ не мають порядкового номера. Сторінки, на яких розміщені згадані структурні частини, нумерують звичайним чином, не нумерують лише їх заголовок.

Текст курсової роботи може ілюструватись рисунками, схемами тощо. Вибір виду ілюстрації залежить від змісту матеріалу та поставленої мети. Вони виконуються на стандартних листах формату А4. Ілюстрації позначають словом Рис. і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 2.4. (четвертий рисунок другого розділу). Якщо в роботі подано одну ілюстрацію, її нумерують за загальними правилами. Ілюстрації повинні мати назву, яку розміщують після номера ілюстрації. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (текст, що розміщується під рисунком). Приклад оформлення рисунку наведено у Додатку Д.

Для того, щоб інформація подавалася компактно, у зручній для порівняння та аналізу форми, використовують таблиці. Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис: “Таблиця” із зазначенням її номера, який повинен складатися з номера розділу і порядкового номеру таблиці, між якими ставиться крапка. Наприклад: Таблиця 3.1 (перша таблиця третього розділу). Якщо в розділі лише одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують симетрично до тексту. Назву і слово “Таблиця” починають з великої літери. Назву не підкреслюють. Між текстом і словом “Таблиця” залишають вільний рядок. Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба. Назва таблиці, заголовки рядків та граф мають бути чіткими, лаконічними, без скорочень. Якщо назви граф (рядків) повторюються, мають однакові терміни або однаковий зміст, їх доцільно об’єднати спільним заголовком. У верхніх або бічних заголовках вказують одиниці вимірювання з використанням загальноприйнятих скорочень (т, грн. тощо); іноді для них виділяється окрема графа. Спільну для всіх одиницю вимірювання вказують у круглих дужках над таблицею справа. Рядки та графи доцільно нумерувати.

Значення показників у клітинах таблиці за можливістю слід округлювати у межах одного і того ж рядка чи графи обов’язково з однаковим ступенем точності. Якщо цифри надто малі, їх записують 0,0 або 0,00. Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна замінити лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами “Те ж”, а далі – лапками. Ставити лапки замість цифр, знаків, математичних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому не будь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк. Позначка Х вказує, що клітина не підлягає заповненню.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту роботи, або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на іншу сторінку. При переносі таблиці вказують у правому куті Продовження табл. __, вказують номер таблиці (наприклад, Продовження табл.. 3.1.). З нової строки вказують нумерацію граф таблиці, далі – продовження таблиці. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки, повторюючи в кожній частині заголовки рядків. Приклад оформлення таблиці наведено у Додатку Ж.

Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові та пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо є одна примітка, її не нумерують, а після слова “Примітка” ставлять крапку, якщо приміток на одному листі декілька, то після слова “Примітки” ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1.........

2........

Формули в роботі нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку.

Номер формули пишуть арабськими цифрами біля правого поля сторінки на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (1.5) (п’ята формула першого розділу). Номер формули - дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані в формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова “де” без двокрапки.

Рівняння і формули треба відділяти від тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити вільний рядок. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знаків дорівнює(=), плюс(+), мінус(-), множення(×), ділення(:).

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у тексті. Інші нумерувати не рекомендується.

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення, як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації. Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації:

а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово;

б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі. Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за однією і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.

У разі використання формули у наступному розділі, повинно бути посилання на номер формули без її повторення. Наприклад: “за формулою 3.1 робимо розрахунок...” і далі проводиться розрахунок з використанням конкретних даних. Приклад оформлення формул наведено у Додатку З.

На усі таблиці, ілюстрації та додатки повинні бути посилання у роботі, де вказуються їх номери, наприклад: “ табл. 2.1”.

При виконанні курсової роботи необхідно робити посилання на джерела, матеріали з яких використовувалися в роботі. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про документ, який згадується в курсовій роботі, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з‘ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилання дається в квадратних дужках після використання цитати. У дужках вказується порядковий номер джерела у списку використаних джерел та через кому ставиться номер сторінки, наприклад: [5, с.78], для нормативно – законодавчих актів: [5] Список використаних джерел розміщується після висновків.

Джерела розміщуються в списку в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків. Для кожного джерела вказують прізвище, ініціали автора, повну назву книги, видавництво, рік видання та загальну кількість сторінок. Для статей, що публікуються в періодичних виданнях, зазначають прізвища, ініціали авторів, назву статті, назву журналу або газети, рік видання, номер журналу чи газети, сторінки, на яких надруковано статтю. Приклад оформлення Списку використаних джерел наведено у Додатку К.

Наприкінці роботи розміщуються Додатки. Додатки не входять у текстову частину курсової роботи, подаються після списку використаних літературних джерел. Перед додатками розміщується сторінка з позначенням ДОДАТКИ. Перелік додатків обговорюються з науковим керівником. Додатки розміщуються у порядку появи посилань на них у тексті курсової роботи. Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки, мати заголовок, надрукований угорі з великої літери симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першою великою друкується слово “Додаток...” і велика літера, що позначає додаток. Додаток слід позначати послідовно великими літерами українського алфавіту, за винятком літер Ґ,Є,І,Ї,Й,О,Ч,Ь. Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому випадку перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру), крапку та номер розділу, наприклад: А.2 – другий розділ додатку А. Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумеруються у межах кожного додатка, наприклад: “формула (А.2)”– друга формула Додатка А.