ІІ. Правила оформлення курсової роботи. Курсова робота повинна відповідати програмним вимогам і бути оформленим згідно із стандартом

Курсова робота повинна відповідати програмним вимогам і бути оформленим згідно із стандартом. Загальний обсяг курсової роботи повинен складати 30-40 сторінок машинописного або комп’ютерного тексту, або 40-45 сторінок рукописного тексту, не враховуючи додатків, списку використаних джерел. Текст курсової роботи має бути написаний акуратним розбірливим почерком. Висота шрифту не більше 2,5 мм. Відстань між заголовком і текстом має бути 15-20 мм. Абзац в тексті починається відступом, який дорівнює 12,5 мм. Цифри та букви необхідно писати чітко чорною тушшю, чорнилами або пастою. Курсова робота, яка виконується на комп’ютері повинна бути набрана в текстовому редакторі Microsoft Word, шрифт –Times New Roman Cyr 14 з полуторним міжрядним інтервалом. Абзац – 10 мм.

Текст пишеться з однієї сторони паперу формату А4 (210х297 мм), кожна сторінка має поля: верхнє, нижнє - 20 мм, ліворуч - 30 мм, праворуч - 10 мм. Кількість рядків на одній сторінці – 28-30. Кожен основний розділ плану починається з нової сторінки, підрозділи плану починаються з абзацу, не починаючи з нової сторінки.

Виправлення в тексті повинні бути мінімальними. Виправляти помилки, описки і графічні неточності, які виявилися в процесі написання курсової роботи, можна підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту малюнка). Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці.

Усі сторінки роботи (крім титулу, картки-завдання і змісту) мають бути пронумеровані.

Заголовки структурних частин курсової роботи “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” друкують великими літерами симетрично до тексту.

Першою сторінкою документа є титульний аркуш. На титулі у рамці наводиться шифр курсової роботи за стандартами, введеними в ТДАТУ, відповідно з ГОСТ 2.201 – 80. Перша цифра коду – індекс факультету (“5” – економічний факультет, очна форма навчання, “6” – економічний факультет, заочна форма навчання. Далі вказується індекс кафедри (ОВ –організація виробництва та агробізнесу) та індекс роботи (К – курсова робота). Наступні цифри проставляються відповідно до останніх трьох цифр в шифрі залікової книжки студента. Приклад оформлення титульної сторінки поданий у додатку Б.

Другою сторінкою (після титулу) є завдання, яке затверджується керівником. Ця сторінка не нумерується. У завданні, виданому студенту, чітко формулюється назва теми, визначається термін виконання роботи і здачі її для рецензування. Після завдання наводиться зміст роботи. Сторінки, де він наводиться, не нумеруються. Зміст містить найменування та номери початкових сторінок всіх структурних частин курсової роботи: розділів та підрозділів, вступу, висновків і пропозицій, списку використаних джерел, додатків.

Викладення матеріалу курсової роботи починається із написання вступу до неї. Слово “ВСТУП” пишеться великими літерами симетрично до тексту по центру сторінки. Далі через 2 інтервали – текст.

Увступі (1,5-2 сторінки тексту) обґрунтовується актуальність теми, її теоретичне та практичне значення. Визначається мета курсової роботи і формуються задачі відповідно до конкретних умов виробництва. Вказуються методи дослідження та перелік матеріалів, що використовується в процесі виконання роботи.

Починаючи зі вступу, здійснюється нумерація сторінок. Номери сторінок проставляються арабськими цифрами без крапки в верхньому правому кутку аркуша на відстані 5 мм від його країв. Перша сторінка вступу нумерується із врахуванням титулу, завдання. Наприклад, сторінка, з якої починається розташування вступу, має номер “4”, далі нумерація здійснюється по порядку до кінця роботи, включаючи додатки.

Основна частина роботи складається з розділів та підрозділів, назви яких повинні відповідати їх назвам у змісті роботи. Кожний розділ починається з нової сторінки. Підрозділи з нової сторінки не починаються. Відстань між останнім рядком попереднього підрозділу і заголовком наступного підрозділу – 3-4 інтервали. Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Номер розділу ставиться після слова “РОЗДІЛ” арабськими цифрами, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка пишеться заголовок розділу великими літерами. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номеру розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу крапка не ставиться, наприклад: “1.2” (другий підрозділ першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу. Заголовки підрозділів пишуться маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Відстань між заголовком підрозділу та текстом повинна дорівнювати 2 пропущені строчки. Відстань між заголовками розділу та підрозділу – одна пропущена строчка. Приклад оформлення тексту наведений у додатку В.

В процесі написання тексту використовується оповідальна форма викладення. Викладення від першої особи однини не допускається, необхідно використовувати безособові обороти або “… автор вважає (ми вважаємо)”, тощо.

В тексті не допускається: використання оборотів розмовної мови; використання довільних словотворень;використання скорочених слів, крім загальноприйнятих (чол., грн. і т. ін.);використання без числових значень знаків “>”, “<”, “=”, “≥”, “≤”, “№”, “%”.

Основними видами ілюстративного матеріалу курсової роботи є схема, діаграма і графік. Ілюстрації необхідно подавати в курсовій роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках курсової роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок або графіки, розміри яких більше формату А4, враховують як одну сторінку і

розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках. Ілюстрації позначають словом “Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу, за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Після номера рисунку ставиться крапка і назву починають з великої літери. Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення. Вони повинні бути виконані чорнилом, тушшю, пастою чорного кольору, якщо курсова робота виконується рукописсю. Ілюстрації повинні мати номер, назву, яку розміщують після номера ілюстрації симетрично до тексту. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий текст), які розташовуються відразу після ілюстрації перед її назвою.

Ілюстрації обов’язково мають бути проаналізовані в тексті, при чому необхідно робити посилання у вигляді виразу в круглих дужках “(рис. 1.2)” або зворот типу: “…як це видно з рис. 1.2”. У повторних посиланнях використовують вираз “див. рис.1.2”. До і після рисунку потрібно залишати один вільний рядок. Приклад оформлення ілюстрацій наведений у додатку Г.

Цифровий матеріал повинен оформлюватися, як правило, у вигляді таблиць.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті таблиці розміщують напис “Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: “Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу). Назва таблиці починається з великої літери з нової строчки. Назву таблиці розташовують симетрично до тексту.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, таким чином, щоб можна було читати без повороту переплетеної роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Таблиці зліва, справа і знизу, як правило, обмежують лініями. Висота рядків таблиці – не менше 8 мм. При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) пишуть слова “Продовж. табл.” і вказують номер таблиці, наприклад: “Продовж. табл. 1.2”.

Заголовки граф і рядків таблиці необхідно писати з прописної букви, а підзаголовки граф – з рядкової букви, якщо вони складають одне речення з заголовком, або з прописної букви, якщо вони мають самостійне значення. В клітці заголовків та підзаголовків крапка не ставиться. Заголовок кожної графи, по можливості, має бути коротким.

Розділяти заголовки та підзаголовки рядків та граф діагональними лініями не допускається окрім таблиць, які побудовані у матричній формі і призначені для узагальнення результатів розрахунків по математичних функціях. Горизонтальні і вертикальні лінії, які розділяють рядки таблиці, можна не проводити, якщо їх відсутність не ускладнює використання таблиці. Головка таблиці повинна бути відділена лінією від іншої частини таблиці.

Таблиці з невеликою кількістю граф допускається ділити на частини та розміщувати одну частину поряд з іншою на одній сторінці, при цьому повторюється головка таблиці.

Включення в таблицю графи “Номер по порядку” не допускається. Нумерація граф та рядків таблиць допускається в тих випадках, коли в тексті документу є посилання на них, при діленні таблиці на частини і при переносі частини таблиці на іншу сторінку.

Перенесення частини таблиці на іншу сторінку проводиться, якщо її рядки або графи виходять за формат сторінки. В другій та інших частинах таблиці головка та боковик замінюються відповідним номерам граф та рядків. При цьому нумерують арабськими цифрами графи та (або) рядки першої частини таблиці.

Позначення одиниць величини, загальні для всіх даних в таблиці, необхідно наводити після її назви.

Якщо всі показники, які наведені в графах таблиці, вказані в одній тій же одиниці величини, то її позначення необхідно вказати через кому після назви таблиці. Якщо в графі таблиці наводяться значення однієї і тієї ж величини, то позначення одиниць величини вказується у заголовку (підзаголовку) цієї графи.

Позначення одиниць величини, загальне для всіх даних в рядку, необхідно наводити після її назви. Числове значення показника записують на рівні останнього рядка найменування, текстове значення показника – на рівні першого рядка найменування показника.

Цифри в графах таблиці повинні проставлятись так, щоб розряди чисел у всій графі були розміщені один під іншим, якщо вони відносяться до одного показника. В одній графі необхідно дотримуватися, як правило, однакової кількості десяткових знаків для віх значень величини. Приклади оформлення таблиць на ведені в додатку Д.

Перед і після таблиці потрібно залишати один вільний рядок.

Формули в курсовій роботі (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу арабськими цифрами. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу). Формули, які розміщуються в додатках, повинні нумеруватися окремою нумерацією в межах кожного додатку з додаванням перед кожною цифрою позначення додатку, наприклад, формула (Б.1). Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова “де” без двокрапки з абзацу в 12,5 мм. Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Формула подається по центру сторінки. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:). При цьому знак на початку наступного рядка не повторюється. Формули, які йдуть одна за одною та не розділені текстом, розділяють комою. Приклад оформлення формул наведений у додатку Е.

Примітки наводяться, якщо необхідні пояснення або довідкові дані до змісту таблиць або графічного матеріалу. Примітки необхідно розміщувати після текстового, графічного матеріалу або в таблицях, до яких відносяться ці примітки, і писати з прописної букви з абзацу. Примітки до таблиці розміщуються в кінці таблиці над лінією, яка позначає закінчення таблиці.

Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова “примітка” ставлять двокрапку, наприклад:

“Примітки:

1. …

2. …”.

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова “Примітка” ставлять крапку і пишуть її зміст.

При написанні курсової роботи студент повинен давати посилання на джерела та матеріали, окремі результати яких наводяться в роботі, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми та питання, вивченню яких присвячена курсова робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в курсовій роботі.

Посилання в тексті курсової роботи на джерела слід позначати порядковим номером за списком використаної літератури, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, “ … у працях [1-7]…”. Якщо наводиться цитата, то поряд з номером джерела ставиться сторінка, з якої береться цитата [7, с.15].

Посилання на формули курсової роботи вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад “... у формулі (2.1)”. При посиланні на ілюстрації необхідно писати “…у відповідності з рис. 2.1”. На всі таблиці курсової роботи повинні бути посилання в тексті, наприклад: “...в таблиці 1.2”. У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово “дивись”, наприклад: “див.табл.1.3”.

При наведенні цифрового матеріалу в таблицях основного тексту або в додатках необхідно робити посилання на джерело (літературне або фінансовий документ підприємства), з якого бралися цифри.

У висновках (3-4 сторінки) викладаються короткі основні підсумки, що випливають із змісту роботи у відповідності до логіки роботи. Слово “ВИСНОВКИ” записують великими літерами симетрично до тексту по центру сторінки. Далі через два інтервали – текст.

Список використаних джерел розміщується після висновків та пропозицій. Він повинен містити перелік літератури, яка була використана при виконанні роботи.

Слово “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ” пишеться великими літерами симетрично до тексту. До списку мають входити закони, постанови Верховної Ради та уряду, підручники, монографії, журнальні й газетні статті, статистичні збірники, документи фінансової звітності підприємств тощо. Літературні джерела зазначаються у списку використаної літератури в алфавітному порядку прізвищ перших авторів чи заголовків книги (якщо книгу складено колективом авторів).

Перелік літературних джерел, що використовуються в курсовій роботі, необхідно робити за загальноприйнятою формою. Для книжок – це прізвище та ініціали автора, повна назва книги, том, частина, місце видання, видавництво, рік видання та кількість сторінок у книзі. Для журналів та газетних статей – це прізвище та ініціали автора, назва статі, назва журналу (газети), рік видання, місце видання або дата газети, сторінки. Приклад оформлення списку літератури наводиться у додатку Ж.

Матеріал, який доповнює текст, допускається розміщувати в додатках (таблиці великого формату, програми завдань, які вирішують на ЕОМ та ін.).

Додатки оформлюють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи. Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, написаний угорі малими літерами з першої великої симетрично тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої пишеться слово “Додаток ___” і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, “Додаток А”, “Додаток Б” і т.д. Під словом “Додаток…” в дужках пишуть слово “обов’язковий” (якщо в додатку наводяться великі таблиці, які недоцільно включати в текст), або “довідковий” (якщо в ньому наводиться додаткова інформація).

Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують в межах кожного додатка, наприклад: “Рис. Д.2” (другий рисунок додатка Д); “формула (А.1)” (перша формула додатка А), “Таблиця В.3” (третя таблиця додатку В).

Додатки повинні мати загальну з іншою частиною документу наскрізну нумерацію сторінок. Всі додатки повинні бути перераховані в змісті документу з зазначенням їх номерів та заголовків.