Визначення регіону як одиниці соціально-економічного простору

У кожній державі спостерігаються відміни в географічному положенні окремих частин її території, природно-кліматичних умовах, запасах корисних копалин, етнічній структурі населення. Суттєву роль відіграють і регіональні відміни в історичному, економічному і соціальному розвитку окремих територій. І тому в наш час все більшої актуальності набувають питання вдосконалення територіальної організації продуктивних сил саме на регіональному рівні. Для того щоб детально дослідити саме територіальну організацію господарського комплексу на рівні регіонів, слід визначити суть самого поняття «регіон».

Термін «регіон» з'явився ще в другій половині XX ст. для позначення країни, області. Водночас поняття «регіон» виникло в різних науках для виділення територіальних частин за певною ознакою.

І сьогодні поняття «регіон» має дискусійний і спірний характер і залежить від підходу дослідника. Найчастіше регіон виділяється за географічними ознаками; все більшого поширення набувають дослідження, в яких регіон вирізняється за економічними і соціальними параметрами. Він може виокремлюватися також за демографічними ознаками чи особливостями виробництва.

Виділення чи агрегування регіонів проводиться для цілей управління і, відповідно, планування й здійснення економічної та суспільної політики. Наведемо кілька визначень регіону. В «Географічному енциклопедичному словнику» регіон ототожнюється [ 31, 79-83]:

1) з поняттям «район»;

2) з територією (акваторією), не обов'язково існуючою таксономічною одиницею в системі якого-небудь територіального поділу (наприклад Азіатський регіон, Східний регіон і т.д.);

3) з територією, що має спільність природних умов.

У наведеному визначенні регіон ототожнюється або з фізико-географічним поняттям "район", або належить до категорії адміністративно-територіальних утворень країни, але лише певної їх частини.

За іншим визначенням, регіон як організація території являє собою сукупність соціальних груп людей, які проживають на його території, діяльність яких свідомо направлена і координується для досягнення цілей суспільного розвитку. В цьому аспекті регіон необхідно розглядати як формальну, складну організацію, що має набір взаємопов'язаних цілей і задач, визначених потребами населення, його окремими соціальними групами, господарюючими суб'єктами і державою, яка зберігає зовнішні форми, правила поведінки і діє в межах встановленого порядку (соціальний підхід). Обриси регіонів змінюються в результаті як зовнішніх, так і внутрішніх ініціатив, а їх жителі активно залучаються до процесу перетворення (історичний, еволюційний підхід).

Таким чином, соціально-економічний (суспільний) регіон можна визначити як частину території держави, виділену за сукупністю різних ознак в адміністративну одиницю, свідомо направлену і координовану для досягнення цілей суспільного розвитку і запобіганню дії руйнівних чи негативних зовнішніх сил. В умовах України первинним регіоном є Автономна Республіка Крим і адміністративні області.

В усіх законодавчих актах України регіон визначається як частина території України, що відрізняється від інших спільністю природних, соціально-економічних, національно-культурних та інших умов. Регіон може співпадати з межами території суб'єкта держави чи об'єднувати території кількох суб'єктів України. В цьому значенні регіон розглядається вже як адміністративно-територіальне утворення певного рівня.

Отже, виходячи з цього визначення, видно, що регіон розглядається як певна територія. ї тому, на нашу думку, вважається за доцільне встановити різницю суті понять «територія» і «регіон».

Територія — вихідне поняття регіональної економіки — обмежена частина твердої поверхні Землі, що характеризується певною площею, географічним положенням та іншими ознаками. Поняттями, що його доповнюють, є акваторія — обмежена частина водної поверхні Землі та аероторія — частина повітряної оболонки Землі, співвіднесена з певною територією чи акваторією. Родовим поняттям, що об'єднує зміст понять «територія», «акваторія», «аероторія», є геоторія [ 9, 6-8].

У «Географічному енциклопедичному словнику» територія визначається [ 9, 234]:

- як частина поверхні землі з властивими їй природними, а також створеними в результаті людської діяльності властивостями і ресурсами;

- як адміністративно-територіальна одиниця в деяких зарубіжних країнах, що виокремлюється поряд з основною адміністративною одиницею за ознаками меншого освоєння;

- як частина поверхні земної кулі, що знаходиться під суверенітетом певної держави і включає сушу (материкову частину держави, острови й анклави), внутрішні й територіальні води, корисні копалини та повітряний простір.

Із цих визначень випливає, що територія являє собою насамперед природне середовище людства (включаючи і так звану «вторинну природу» як наслідок перетворення її людиною).

Отже, регіон — це передусім територіальна система, тобто регіональний суспільно-географічний комплекс, що розташований на певній території держави.

Вихідними положеннями й поняттями регіональної економіки є структуризація соціально-економічного простору. Стосовно простору використовуються такі таксони або територіальні одиниці — ареал, зона, район, регіон [75].

Отже, регіон перш за все являє собою складну територіальну систему. І тому необхідно чітко визначити поняття терміна «територіальна система».

Термін «територіальна система» застосовується для різних просторових соціально-економічних явищ. Під територіальною системою розуміють цілісну сукупність різних видів продуктивних сил і виробничих відносин, що розвиваються в певних пропорціях і взаємозалежності на певній території і покликані задовольняти матеріальні та духовні потреби населення.

Так, інколи виділяють чотири територіальні підсистеми: матеріальне виробництво, виробнича інфраструктура, населення і пов'язана з ним соціально-побутова інфраструктура, природні ресурси і їх територіальні структури. В інших випадках виділяються три територіальні підсистеми: виробництво, обслуговування, розселення.

Одним з основних понять регіональної економіки є «економічний простір», що розвиває вихідну уяву про територію. Економічний простір — це насичена територія, що вміщує багато об'єктів і зв'язків між ними: населені пункти, промислові підприємства, господарсько опановані й рекреаційні площі, транспортні та інженерні мережі тощо. Кожний регіон має свій внутрішній простір і зв'язки із зовнішнім простором.

Близьким до поняття «економічний простір» є поняття «просторова (територіальна) структура економіки» і «просторова (територіальна) організація господарства».

Більшість країн світу, крім найменших, мають неоднорідний економічний простір. Але навіть у межах неоднорідного економічного простору виділяються особливі частини — анклави й ексклави.

Анклав — відокремлена ділянка території, яка по відношенню до території, що її оточує, відрізняється специфічними умовами (економічними, фінансовими, національно-культурними тощо). Типовими прикладами анклавів є вільні й офшорні економічні зони, що мають особливі режими зовнішньоекономічної й фінансової діяльності.

Ексклав — це відокремлена від основної території країни її частина.

З точки зору внутрішньої просторової структури, регіони поділяються на два основних типи: однорідні та вузлові.

Однорідний (гомогенний) регіон не має великих внутрішніх різниць за суттєвими критеріями, наприклад, за природними умовами, щільністю населення, доходами на душу населення тощо. Очевидно, що повністю однорідний регіон — це абстракція, в реальності повністю однорідних регіонів не буває. Навіть якщо за багатьма критеріями регіон відносно однорідний, то за окремими — обов'язково неоднорідний. Зокрема, наявність у регіоні будь-якого особливого природного об'єкта (водного джерела, родовища корисних копалин тощо) чи великого міста робить регіон неоднорідним відразу за багатьма критеріями [76].