Економічні закони та закономірності розміщення виробництва, їх об’єктивний характер

Розвиток природи і суспільства характеризується наявністю багатоманітних та стабільних зв'язків і залежностей, які є проявом дії різних сил. Найбільш загальні та суттєві взаємозв'язки і залежності між явищами та процесами в природі і суспільстві називаються законами.

Економічні закони – це необхідні та стійкі залежності між економічними явищами в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг.

У сучасному суспільстві на формування, розвиток продуктивних сил і регіональну економіку найбільший вплив чинять такі загальні економічні закони: сталого розвитку продуктивних сил, територіального поділу праці, економії часу і праці, суспільного поділу праці, концентрації виробництва, глобалізації і регіоналізації тощо [17, 214-218].

При цьому все більшу роль відіграє закон сталого розвитку продуктивних сил, як такий, що визначає стратегічний напрямок досягнення комплексного розвитку економічної, соціальної і екологічної складових регіональної господарської системи. Учені виділяють загальні закони розвитку природи і суспільства (закони діалектики), загальнонаукові закони для конкретної науки (наприклад, для економічної науки – це закони підвищення продуктивності праці, економії часу, вартості, відповідності попиту і пропозиції), а також конкретно-наукові закони, які стосуються окремих галузей науки. Останні відображають особливості (ступінь) прояву загальнонаукових законів у конкретних економічних умовах і виступають як закономірності.

Вони є в основі формування та розміщення праці і капіталу на території країни, тобто продуктивних сил і спеціалізації окремих регіонів.

До економічних законів належать:

- закон соціально-економічної збалансованості:

Q*ц=v*Гм, (2.1)

де Q фізична кількість товарів, робіт і послуг; ц - ціна одиниці товару, робіт і послуг; Г_м – грошова маса, необхідна для обороту товарів робіт і послуг; v - коефіцієнт оборотності грошової маси.

- закон товарообміну:

(2.2)

- закон товаровиробництва:

Qц = О + Т + А + ЧП, (2.3)

де О - частка матеріальних затрат у вартості створеного продукту; Т - частка оплати праці; А - норма амортизації, ЧП - чистий прибуток [19, 125-134].

Закономірність – це прояв дії загального економічного закону чи законів у конкретних умовах. Закономірність, як і закон, відображає стійкі причинно-наслідкові зв'язки, однак не однозначну залежність, а імовірнісну. В основу закономірностей розміщення продуктивних сил покладено економічні закони.

Закономірності розміщення виробництва — це об’єктивні категорії, які пізнаються і свідомо використовуються в практичній діяльності. Вони виявляються у відношенні між виробничою діяльністю людей і територією, на якій вони діють. Всі закони і закономірності - це об’єктивні відношення, які проявляються незалежно від волі і свідомості людей. Закономірності розміщення продуктивних сил виявляються як стійкий взаємозв’язок між виробничою діяльністю людей і особливостями територій, на яких здійснюється ця діяльність. Пізнання і практичне використання закономірностей дозволяє вибрати найефективніші варіанти розміщення виробництва, цілеспрямовано організувати територію відповідно до вимог регіональної економіки.