Правове становище суб’єктів внутрішньогосподарських відносин: поняття, ознаки, види, рівні правового регулювання

Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.

Види:

Особливе становище притаманне суб'єктам внутрішньогосподарських відносин, до яких належать:

- відокремлені підрозділи, філії, представництва господарські їх організацій зі статусом юридичної особи;

- цехи, лабораторії, відділи, департаменти господарських організацій, територіальне розташування яких збігається з основним місцезнаходженням такої організації;

- органи управління та контролю господарської організації корпоративного типу: загальні збори, виконавчий орган/органи), спостережна/наглядова рада, ревізійна комісія (ревізор) та /або орган внутрішнього аудиту.

Найбільш розповсюджений вид це відокремлений підрозділ.

Відокремлений підрозділ підприємства – організаційно та майново відокремлена структурна одиниця підприємства, яка бере участь у господарських відносинах у межах закріпленої за нею в законі та установчих документах господарської компетенції.

Характерні ознаки:

1. Відокремлений підрозділ (філія, представництво, структурна одиниця) господарських організацій (ВП) - це суб'єкт внутрішньогосподарських від­носин, що входить до організаційної структури підприємства (господарської організації), не має статусу юридичної особи, створюється за рішенням орга­нізації (підприємства), до структури якої входить, і діє в межах повноважень, закріплених у положенні, затвердженому організацією-засновником.

2. Спеціальне регулювання: А) акти законодавства: ч. 5 ст. 55, стаття 132 ГК України; ст. 95 ЦК України; закони: "Про господарські товариства" (ст. 9), "Про банки і банківську діяльність" (статті 23-25) та ін.; Б) локальне регулювання: статут господарської організації (підприємства), до структури якої входить ВП; положення про ВП; довіреність, що вітається керівникові ВП господарською ор­ганізацією (підприємством), до структури якого входить ВП

3. Наявність у ВП статусу суб'єкта внутрішньогосподарських відносин і відсутність у нього прав юридичної особи

4. Господарська організація (підприємство), що створює ВП, повинна мати права юридичної особи

5. ВП створюється за рішенням господарської організації (підприємства), до структури якої входить; відомості про ВП включаються до відомостей держреєстрації господарської організації (підприємства), яка утворила ВП в своїй організацій­ній структурі

6. Повна залежність ВП (юридична, майнова, організаційна) від організації (під­приємства), до структури якої входить і за рішенням якої створюється (відсут­ність необхідного для суб'єкта господарювання рівня самостійності - юридичної та майнової)

7. ВП діє на підставі положення, в якому визначаються повноваження (компетен­ція) ВП; положення ВП затверджується організацією (підприємством), складовою якої є і за рішенням якої створюється ВП

8. Здійснення господарської діяльності ВП від імені господарської організації, до структури якої він входить

9. Управління ВП здійснюється його одноособовим керівником, який призначаєть­ся господарською організацією (підприємство) і у міжгосподарських відносинах (з третіми особами) діє на підставі довіреності, виданої господарською організа­цією (підприємством), до структури якої входить ВП

10. Відповідальність за зобов'язаннями ВП несе зазвичай господарська організація (підприємство), до структури якої входить ВП

11. Ліквідація ВП здійснюється за рішенням господарської організації, до структу­ри якої він входить; відповідно - відомості про ВП виключаються з відомостей держреєстрації господарської організації (підприємства), до структури якої вхо­див ВП

Дисертація: Щербак І.А. “Правове регулювання господарських відносин за участю відокремлених підрозділів підприємств”

Незважаючи на виключення відокремлених підрозділів підприємств з переліку суб’єктів господарювання, що відбулося зі внесенням змін у статтю 55 ГК України, вони продовжують існувати як економічне та правове явище. Оскільки здійснення ними господарської діяльності зачіпає інтереси не тільки підприємства, а й третіх осіб, з якими вони вступають у господарські відносини, а також певним чином публічні інтереси, виникає питання про необхідність доповнення внутрішньогосподарського правового регулювання достатнім обсягом законодавчих норм. Аргументовано доцільність доповнення ГК України главою 13-1 ”Відокремлені підрозділи підприємств”.

Встановлено, що відокремлені підрозділи підприємства діють на підставі положень про них, проте на сучасному етапі зміст цього документа не врегульовано, що не сприяє з'ясуванню обсягу їх господарської компетенції. Доцільно в запропонованій главі 13-1 ГК України, передбачити окрему норму, що визначає зміст положення про відокремлений підрозділ.

Правова регламентація внутрішньогосподарських відносин здійснюється локальними актами, які, як правило, охоплюють такі напрямки, як визначення господарської компетенції відокремленого підрозділу підприємства, окреслення кола суб'єктів – інших підрозділів - потенційних ”контакторів” з відокремленим підрозділом і сфер перетинання їхніх інтересів, встановлення порядку матеріального стимулювання відокремленого підрозділу підприємства. На загальнонормативному рівні із зазначених сторін правової організації внутрішньогосподарських відносин лише питання матеріального стимулювання одержали правову регламентацію в законодавстві про бухгалтерський облік, всі інші потребують теоретичного аналізу та додаткової регламентації. З урахуванням специфіки внутрішньогосподарських відносин обґрунтовано доцільність застосування диспозитивної форми їх регулювання.