Українізація в галузі науки та освіти

Українізація 1920—30-х — тимчасова політика ВКП(б), що мала загальну назву коренізація— здійснювалась з 1920-х до початку 1930-х років ЦК КП(б)У й урядом УСРР з метою зміцнення радянської влади в Україні засобами поступок у вигляді запровадження української мови в школі, пресі й інших ділянках культурного життя, а також в адміністрації — як державної мови республіки, прийняття в члени партії та у виконавчу владу українців. Одним із важливих завдань культурно-освітньої роботи була ліквідація неписьменності серед дорослого населення. У травні 1920 р. IV Всеукраїнський з'їзд рад видав постанову про боротьбу з неписьменністю. Все неписьменне населення віком від 8 до 50 років зобов'язувалося навчитися грамоти. Поч.освіта. 1922 р. – прийн. «Кодекс законів про народну освіту в УСРР», який закріпив курс на підпорядкування школи ідеологічним настановам більшовицької партії. В 1926 р. у школах України навчалося 2 105 070 чол. Було організовано десятки навчально-виховних закладів для сиріт і безпритульних. Одним із відомих теоретиків і організаторів цієї роботи був А. Макаренко. Однак у роки непу так і не вдалося залучити до навчання всіх дітей. Наприкінці 1925 р. поза школою залишалося ще понад 40 % дітей шкільного віку. Особливо багато їх було у сільській місцевості. Проголошений радянською владою курс на українізацію досить відчутно позначився на роботі школи. Число в УСРР шкіл з українською мовою викладання зростало. Якщо у 1925 р. вони становили 79,1 % усіх шкіл, то у 1930 р. - 85 %. У решті шкіл навчання велося мовами народів, які проживали в Україні. Вища школа. Новий суспільний лад змінив певним чином роботу вищих навчальних закладів. Доступ до них дітей священнослужителів, землевласників, великих підприємців, інших осіб, яких відносили до «ворожих» радвладі, був закритий. Для того щоб позбутися тих із них, кому все ж поталанило вступити до вузів, влаштовували чистки та перереєстрації студентів. Водночас велась активна і цілеспрямована робота по «пролетаризації» студентства, розширювалась мережа робітфаків. Набирали на ці факультети виключно за рекомендацією партійних, радянських і профспілкових організацій, військових частин. Наприкінці 1921 р. у вузах республіки налічувалося 12 робітфаків. 1925 р. в 30 робітфаках, які діяли на той час в Україні, навчалося близько 7,5 тис. студентів. Тенденція до розширення мережі робітфаків збереглась і в наступні роки. Політика українізації => впров.укрмови в навч.процес вищої школи. В 1923 р. Раднарком УСРР прийняв декрет, згідно з яким поступово, відповідно до наявності викладачів, що володіють укрмовою, необхідно було перевести вузи на укрмову викладання. Навіть перед військово-навчальними закладами України поставили завдання підготувати певну кількість командирів, які б володіли укрмовою. Першою це завдання виконала Харківська школа червоних старшин. Кін. 20-х років українців серед студентів вузів республіки було трохи більше половини, росіяни становили 20 %, євреї - 22 %.

Як і в інших радянських республіках, в Україні створювалася група навчальних закладів, покликаних забезпечити більшовицьку партію і державу кадрами кваліфікованих працівників, викладачів, пропагандистів суспільних наук. Це — комвузи і радпартійні школи - елітні навчальні заклади, що користувалися особливою увагою Раднаркому і ЦК КП(б)У. В 1921 р. у Харкові почала працювати вища партійна школа, яку в 1922 р. було перетворено в Комуністичний університет ім. Артема. Наука. Найвищою державною науковою установою оголосили в 1921 р. Всеукраїнську академію наук (ВУАН). У 1922 р. її очолив укр. ботанік В. Липський, який перебував на цій посаді до 1928 р. У системі ВУАН на сер.20-х років працювало ~40 науково-дослідних установ, що входили до трьох відділів: іст-філ, фіз-мат і соц-ек. На початку 1924 р. в Академії налічувалося 37 дійсних членів і близько 400 наукових співробітників. Іст-філ відділ очол. А. Кримський і С. Єфремов, вид.журнал «Записки Історично-філологічного відділу ВУАН». З поверненням в Україну М. Грушевський розбудовує історичну секцію цього відділу і через Держвидав видає з 1924 р. історичний двомісячник «Україна», який став провідним періодичним українознавчим виданням.Учені активно працювали над забезпеченням потреб українізації. У 1921 р. засн. Інститут укр.наукової мови, до 1932 р. було видано 49 термінол.словників і заплановано ще 34. У фіз.-мат відділі працюв. математики Д. Граве, М. Крилов, хіміки Л. Писаржевський та В. Кістяківський. Відбув.п-с підпорядкув.науково-дослідних закладів України відповідним установам центру. У 1925 р. Рос.академія наук оголошувалася вищою всесоюзною установою та перейменовувалася в Академію наук СРСР. Респ.ак-ї наук поступово перетвор. на філії.