Поняття та види виборчих систем. Поняття виборча система вживається у двох аспектах: у широкому розумінні - це впорядковані суспільні відносини

Поняття "виборча система" вживається у двох аспектах: у широкому розумінні - це впорядковані суспільні відносини, що становлять порядок виборів органів публічної влади;

у вузькому розумінні - це спосіб розподілу депутатських мандатів між кандидатами залежно від результатів голосування виборців або інших уповноважених осіб.

Найчастіше це поняття застосовується саме у вузькому розумінні, отже, надалі вживатимемо його у цьому значенні.

Розрізняють такі види виборчих систем.

Мажоритарна виборча система. При застосуванні якої обраними вважаються ті кандидати, які отримали встановлену більшість голосів. Поширена у 83 державах світу, зокрема, у Великій Британії, Канаді, США, Франції. Може застосовуватися в одномандатних та багатомандатних виборчих округах.

Залежно від того, як визначається більшість голосів, необхідних для обрання кандидата, розрізняють:

- мажоритарну систему абсолютної більшості;

- мажоритарну систему відносної більшості;

- мажоритарну систему кваліфікованої більшості.

Мажоритарна система абсолютної більшості потребує для обрання більше половини голосів від усіх зареєстрованих виборців або загальної кількості поданих голосів або поданих дійсних голосів.

За цієї системи встановлюється нижня межа участі виборців у голосуванні. Якщо її не досягнуто, вибори вважаються недійсними.

За мажоритарної системи відносної більшості обраним вважається кандидат, який отримав більшу кількість голосів за інших кандидатів. За цієї системи, як правило, не встановлюється обов'язковий мінімум участі у голосуванні. В Україні застосування цієї системи передбачено на виборах народних депутатів України (половини від складу Верховної Ради України), а також депутатів сільських, селищних рад, половини від кількості депутатів (загального складу) інших місцевих рад та сільських, селищних, міських голів.

Мажоритарна система кваліфікованої більшості передбачає, що обраним вважається кандидат (список кандидатів), який отримав кваліфіковану кількість голосів, яка перевищує абсолютну більшість (2/3,3/4 тощо).

За пропорційною виборчою системою депутатські мандати розподіляються пропорційно кількості голосів виборців, зібраних партіями у межах виборчого округу. Ця система застосовується у 57 країнах світу, зокрема в Ізраїлі, Іспанії, Італії, Португалії, ФРН (у конституціях більшості країн-членів ЄС передбачено закріплення цієї виборчої системи для парламентських виборів1).

Частиною 3 ст. 1 Закону України "Про вибори народних депутатів України" передбачено, що 225 депутатів обираються за пропорційною системою у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій.

Відповідно до Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" половина від кількості депутатів (загального складу) всіх місцевих рад (крім сільських та селищних) та Верховної Ради Автономної Республіки Крим обирається за виборчими списками кандидатів у депутати від місцевих організацій політичних партій у багатомандатному виборчому окрузі, межі якого збігаються з межами відповідно Автономної Республіки Крим, області, району, міста, району в місті, тобто за пропорційною виборчою системою.

За впливом виборців на розташування кандидатів у списку для голосування розрізняють такі види пропорційної виборчої системи:

o з жорсткими списками, за яких виборець не може впливати на послідовність розташування кандидатів у виборчому списку політичної партії (застосовується в Україні на всіх видах виборів з використанням пропорційної виборчої системи);

o з преференціями (саме цей різновид пропорційної системи, на думку О. Ф. Фрицького, є найбільш ефективним, оскільки дозволить громадянам обирати не лише партії, а й надавати переваги тим або іншим депутатам)1; з напівжорсткими списками, коли здійснюється голосування за список у цілому і водночас визначаються преференції.

Для пропорційного розподілу мандатів між партіями у світовій практиці використовуються два методи.

Метод виборчої квоти (метра, коефіцієнта), за якого для визначення кількості місць, які отримає кожен список під час розподілу, використовується дільник. Відповідно до ч. 7 ст. 98 Закону України "Про вибори народних депутатів України" таким дільником є число депутатських мандатів, яке дорівнює 225 (тобто загальна кількість депутатських мандатів у загальнодержавному окрузі), а згідно з ч. 2 ст. 77 Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" цим дільником є число, що дорівнює кількості депутатських мандатів у цьому виборчому окрузі.

З метою уникнення входження до парламенту дрібних партійних у групувань, що конфліктують між собою, законодавчо встановлюється загороджувальний бар'єр, тобто певний відсоток голосів виборців, які повинен отримати список політичної партії для того, щоб партія була допущена до розподілу депутатських мандатів. Відповідно до ч. З ст. 98 Закону України "Про вибори народних депутатів України" право на участь у розподілі депутатських мандатів набувають кандидати у депутати, включені до виборчих списків партій, що отримали п'ять і більше відсотків голосів виборців, у відношенні до сумарної кількості голосів виборців, поданих за кандидатів у депутати, включених до виборчих списків партій. Згідно з ч. З ст. 77 Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" право на участь у розподілі депутатських мандатів у відповідному багатомандатному виборчому окрузі набувають кандидати у депутати, включені до виборчих списків місцевих організацій партій (блоків), що отримали три і більше відсотків голосів виборців, за умови, що кількість цих голосів виборців Дорівнює виборчій квоті або є більшою за виборчу квоту.

Практика встановлення законодавчих обмежень при визначенні результатів голосування за пропорційною системою досить поширена у багатьох країнах світу. Величина бар'єра може варіювати від 0,67% у Нідерландах до 30% для виборчих коаліцій у Греції'. Заслуговує на увагу досвід окремих зарубіжних країн, у яких загороджувальний бар'єр для виборчих коаліцій значно вищий, ніж для певних партій. Наприклад, у Польщі до розподілу мандатів допускаються політичні партії, списки яких отримали не менше 5% по країні, а для виборчих коаліцій цей показник становить 8%. Чим більше учасників входять до виборчої коаліції, тим вищим є бар'єр. Так, у Чехії для певних партій цей бар'єр становить 5%, для коаліцій з двох учасників - 7%, з трьох - 9%, з п'яти - 11%. Щоправда, якщо при такому розподілі мандатів у парламенті будуть представлені тільки дві партії, то бар'єр знижується на один відсоток для кожної із зазначених категорій2.

У цілому ж, сприяючи оптимізації політичної структури суспільства у тривалій перспективі, існування виборчого бар'єра змушує виборця голосувати не за найкращого для нього кандидата чи партію, а за найбільш прийнятного з тих, хто має шанси на перемогу. Очевидно, з огляду на це у деяких країнах законодавчо закріплено заборону на запровадження загороджувального бар'єра. Так, наприклад, це не дозволяється відповідно до ч. 2 ст. 155 Конституції Португалії.

Метод подільників полягає у послідовному поділі числа голосів, отриманих кожним списком кандидатів, на певну серію подільників. Цей метод не застосовується в Україні.

Змішана виборча система. Передбачає поєднання у різних варіаціях мажоритарної та пропорційної систем. За такої системи виборцю надаються два голоси. Змішана виборча система застосовується у процесі пошуку оптимальної для держави виборчої системи'. Відповідно до Закону України "Про вибори народних депутатів України" вибори депутатів здійснюються за змішаною (пропорційно-мажоритарною) системою. Згідно із Законом України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" від 10.07.2010 р. із змінами вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах рад проводяться за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою.

У цілому ж як пропорційна, так і мажоритарна виборчі системи мають переваги та недоліки, і питання полягає у тому, наскільки вдало у конкретній державі підібрано той або інший вид виборчої системи, наскільки вдасться, зважаючи на цілу низку різного роду обставин, знівелювати недоліки та скористатися перевагами обраної системи. З огляду на це слушною є позиція Конституційного Суду України, викладена ним у Рішенні від 26.02.1998 р. № 1-рп/982, відповідно до якої проблема вибору виборчої системи, за якою формується склад Верховної Ради України та представницьких органів місцевого самоврядування, є питанням політичної доцільності.