Підприємства, установи, організації (далі – підприємства) незалежно від форм власності, підпорядкування та видів діяльності в роботі з персоналом використовують поряд з нормативно-правовими актами локальні (внутрішні) організаційно-правові документи, а саме:
· правила внутрішнього трудового розпорядку;
· штатний розклад;
· положення про структурні підрозділи (за наявності);
· посадові інструкції;
· положення про оплату праці;
· положення про преміювання;
· положення про винагороду за підсумками роботи за рік.
Зазначені документи розробляються власником або уповноваженим ним органом (в окремих випадках за погодженням з профспілковим комітетом, а якщо його немає – з представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників) з урахуванням вимог чинного законодавства.
Основним документом серед зазначених є правила внутрішнього трудового розпорядку (далі – Правила), які регулюють права та обов’язки усіх учасників трудового процесу. Правила регламентують:
· трудовий розпорядок на підприємстві;
· порядок прийняття на роботу і звільнення працівників;
· основні права та обов’язки працівників і власника підприємства;
· застосування заохочень за успіхи в роботі та заходів стягнення за порушення трудової дисципліни.
За сферою дії Правила поширюються на всіх працівників, які працюють за трудовим договором, незалежно від статусу (основний, сумісник), строку трудового договору (на невизначений строк, строковий, тимчасовий, сезонний), виду виконуваної роботи, режиму роботи (повний робочий час, неповний робочий час), віку, статі тощо за винятком окремих категорій працівників деяких галузей народного господарства, для яких діють статути і положення про дисципліну (Статут про дисципліну працівників зв’язку, Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту, Статут про дисципліну працівників спеціальних (воєнізованих) аварійно-рятувальних служб, інші).
Правила затверджуються трудовими колективами (зборами, конференцією) за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил. Ухвалене на зборах (конференції) рішення про затвердження Правил оформляється протоколом, який підписується головою та секретарем зборів (конференції) і скріплюється печаткою підприємства. Доповнення та зміни до Правил вносять у такому ж порядку.
Оскільки Правила є локальним нормативним документом, їх зміст має не тільки визначатися загальними нормами трудового законодавства, а й ураховувати специфіку діяльності підприємства, а також трудових відносин у відповідній сфері (виробництво, освіта, наука, медицина тощо). Зміст Правил не повинен суперечити нормам інших локальних документів у межах підприємства, наприклад статутові, колективному договору, положенням про структурні підрозділи, посадовим інструкціям тощо.
Для кадрових служб (посадових осіб, які виконують їх функції) Правила – основний нормативний документ, який регламентує вирішення цілої низки питань, зокрема прийняття, переведення і звільнення працівників, здійснення контролю за додержанням працівниками трудової дисципліни, підготовки відповідних розпорядчих документів тощо.
Першою ідейною основою інтеграції є належність країн-членів до однієї європейської цивілізації.
Європа – один із найкращих прикладів, де географічні рамки великою мірою збігаються із цивілізаційними кордонами. Усі народи Європи мають спільну фізіологію, деяку сімейну схожість... Є загальна нитка, що зв'язує їх усіх в одне ціле... Крім спільного характеру, у кожного з цих народів є свій приватний характер. Вони формують ідейну спадщину цих народів. Це – ідеї обов'язку, справедливості, права, порядку... Це й утворює атмосферу Заходу; це – більше ніж історія, більше ніж психологія: це фізіологія європейської людини, – писав ще в XIX ст. російський мислитель Петро Чаадаєв.
У рамках європейської цивілізації сформувалися спільні цінності – головні принципи облаштування суспільства та держави, що їх поділяє більшість громадян. Процес формування системи європейських цінностей відбувався поетапно: кожний період історії залишив спадщину, яка вплинула на формування ціннісних орієнтирів європейців. Від Стародавньої Греції Європа отримала уявлення про фундаментальні категорії філософії, етики, естетики, основні форми державного устрою; від Стародавнього Риму – право, яке вперше відділило приватну сферу від публічної, закріпило поняття приватної власності. Епоха Ренесансу та Реформації сформувала таку характерну психологічну рису європейців, як індивідуалізм, під яким мається на увазі власна гідність, ініціативність, особиста відповідальність. Епоха Просвітництва проголосила критичний розум єдиним інструментом пізнання: філософи тієї доби ввели поняття природних прав людини та громадянина, а Велика Французька революція стала вирішальним етапом в утвердженні європейської демократії.
Отже, ідейні засади європейської інтеграції складалися в ході політичного, соціально-економічного та культурного розвитку Європи. Головними ідейними засадами інтеграційного процесу стали: цивілізаційна близькість європейських країн та сформовані в рамках європейської цивілізації принципи, прагнення дотримання миру та стабільності між європейськими націями, претензії Європи на геополітичне лідерство.
