Основні напрямки діяльності МОП

Нормотворча діяльність

Нормотворча діяльність МОП полягає в розробці та прийнятті міжнародних трудових норм (конвенцій і рекомендацій). За пе­ріод своєї діяльності МОП розробила і прийняла більше 180 кон­венцій та більше 180 рекомендацій із широкого спектра соціально-трудових питань у всіх сферах соціально-економічного життя суспільства. Прийняті МОП норми утворюють Міжнародний тру­довий кодекс, якими керуються держави в розробці та проведенні національних трудових законодавств. Конвенція, ратифікована країною, є для неї пріоритетною в розробці національного законо­давства.

Для перевірки застосування конвенцій у національному законо­давстві й на практиці МОП створила механізм контролю, заснова­ний на вивченні комітетом незалежних експертів національного законодавства і практики, а також розслідування конкретних ви­падків порушення конвенції тристоронніми органами МОП.

Особливий механізм контролю встановлено за виконанням кон­венцій про свободу об'єднань. Тристоронній комітет Адміністра­тивної ради зі свободи об'єднань розглядає скарги, що подаються міжнародними або національними профспілковими організаціями.

Факти порушення конвенцій доповідаються Адміністративній раді, яка звертає увагу уряду на його зобов'язання.

У деяких випадках уряди просять направити до їхньої країни комісію з розгляду і примиренню, які складаються з незалежних спеціалістів. У результаті втручання МОП було знайдено вихід із багатьох конфліктних ситуацій.

Кожна країна - член МОП зобов'язується регулярно надавати в МБП доповіді про заходи із застосування ратифікованих конвен­цій у законодавстві та на практиці, що вивчаються спеціальним комітетом експертів, який складається з 20 незалежних авторитет­них експертів із різних регіонів світу. Підготовлена комітетом екс­пертів доповідь затверджується генеральною конференцією МОП.

Будь-який представник уряду, підприємців і трудящих має пра­во на подання скарги на державу - члена МОП, яка не дотримуєть­ся конвенції. У такому випадку Адміністративна рада створює комісію з трьох висококваліфікованих експертів-юристів для роз­гляду скарги, які розробляють рекомендації щодо виправлення виявлених хиб. Рекомендації цієї комісії затверджуються Адміні­стративною радою та є обов'язковими для виконання. У випадку, коли країна не погоджується з цими рекомендаціями, вона має право передати справу до міжнародного суду.

Якщо країна - член МОП не виконала в установлений термін рекомендацій комісії або міжнародного суду, то Адміністративна рада може рекомендувати конференції такі дії, які вона вважає за доцільні для виконання цих рекомендацій.

Процедури контроля за застосуванням норм є дуже важливими, оскільки сприяють утіленню в життя принципів, проголошених МОП.

Рекомендації МОП ратифікації не підлягають, тому вони не мають юридичної сили конвенцій. їхня мета - доповнювати і роз­вивати конвенції. Мета нормотворчої діяльності МОП полягає в постійному пошуку згоди між органами державної влади та основ­ними зацікавленими сторонами - підприємцями і трудящими, у прагненні покращення стану трудящих.

Технічна співпраця

Другим, не менш важливим, напрямком роботи МОП є технічна співпраця. Остання має на меті надати своїм членам, як урядам, так і організаціям підприємців і трудящих, сприяння в розробленні національного трудового законодавства, підготовці національних кадрів у соціально-економічній сфері, проведенні різноманітних семінарів і колоквіумів. Слід зазначити, що цей напрямок сформувався після 1960 р., коли до МОП вступила велика кількість країн, що розвиваються, передусім африканських. Технічна співпраця орієнтувалася в основному саме на ці країни. Фінансується цей напрямок із фондів ПРООН (Програма ООН із розвитку) і частко­во з поточного бюджету МОП.

Політика активного партнерства потребувала посилення ролі урядів і відділень МОП у країнах-членах. Для початку планувалося розроблення цільової програми МОП для кожної країни й регіону. Саме з цією метою було створено 14 багатодисциплінарних кон­сультативних груп: п'ять в Африці, чотири в Америці, три в Азії й Тихоокеанському регіоні, одну для арабських країн та одну для країн Центральної та Східної Європи.

Програмні пріоритети

МОП регламентує широкий спектр питань у сфері соціально-трудових відносин. Основними програмними пріоритетами є:

- сприяння зайнятості населення;

- структурна перебудова і соціальна справедливість;

- рівноправність жінок;

- соціальний захист інвалідів;

- вдосконалення управління і розвитку підприємств;

- покращення умов праці та виробничого середовища;

- усунення дитячої праці;

- соціальне партнерство і соціальне забезпечення;

- галузева діяльність;

- багатонаціональні підприємства;

- трудящі мігранти;

- видавнича діяльність і публікації.

Видавнича діяльність

Міжнародне бюро праці - найбільший у світі інформаційно-аналітичний центр з питань праці. МБП діє і як міжнародний видавничий центр. Його публікації - це дослідження з найважли­віших міжнародних трудових і соціальних проблем, нормативно-довідкові видання, збірники з охорони та гігієни праці, матеріали з освіти працівників тощо.

Основними періодичними виданнями МБП є такі:

1. Міжнародний огляд праці - науковий журнал з економіч­них і соціальних питань.

2. Офіційний бюлетень МБП - видання, яке інформує про но­вини в діяльності МОП і публікує тексти її документів.

3. Законодавчі акти про працю - збірник національних за­конів та інших нормативних актів про працю й соціальні відно­сини.

4. Праця у світі - щорічна доповідь про тенденції розвитку і політику у сфері праці та соціальних відносин.

5. Збірник з умов праці - видання, яке інформує про законо­давство, колективні договори, програми дій і відповідно трудові нормативні акти, які стосуються регулювання умов праці.

6. Робоча освіта - журнал на допомогу профспілковим і навчальним закладам.

7. Щорічник статистики праці та Бюлетень статистики праці.

8. Збірник документів про світ праці - реферативний інфор­маційний бюлетень про умови праці й зайнятість.

9. Трудовий світ - журнал для широкого загалу читачів.

У Міжнародному бюро праці також діє комп'ютерна система інформації з соціально-трудових питань, яка забезпечує доступ до бібліотеки МБП.

Конвенції МОП

 

Важлива роль у роботі МОП належить конвенціям і рекоменда­ціям, спрямованим на захист працівника.

Конвенція № 29 «Про примусову чи обов'язкову працю» (1930 р.) передбачає, що кожний член МОП, який її ратифіку­вав, зобов'язується відмовитися від застосування примусової чи обов'язкової праці в усіх формах у найкоротший строк.

Конвенція № 42 «Про відшкодування трудящим у випадку про­фесійного захворювання» (1934 р.) передбачає, що кожний член МОП, який ратифікував її, зобов'язується забезпечувати особам, що зазнали професійного захворювання або у випадках їх смерті від таких захворювань, та особам, які перебувають на їхнім утри­манні, відшкодування, що здійснюються на загальних принципах його національного законодавства.

Конвенція № 52 «Про щорічні оплачувані відпустки» (1936 p.). Згідно з нею кожна особа, до якої застосовується конвенція, має право після неперервної роботи протягом 1 року на щорічну опла­чувану відпустку - 6 робочих днів, для осіб віком молодше 16 ро­ків - не менше 12 робочих днів. До щорічної відпустки не долуча­ються: офіційні й традиційні свята, перерви в роботі в результаті хвороби. Працівник, який йде у відпустку, отримує або свою звичайну винагороду, або винагороду, визначену в колективному договорі.

Конвенція № 87 «Про свободу асоціацій і захист права на організацію» (1948 р). У ній зазначається, що трудящі та підпри­ємці мають право створювати на свій вибір організації та вступа­ти до них. Організації трудящих і підприємців мають право ви­робляти свої статути, формувати свою програму дій, вони підля­гають розпускові або тимчасовій забороні в адміністративному порядку.

Конвенція № 95 «Про охорону заробітної плати» (1949 р.).

Конвенція № 98 «Про застосування принципів права на органі­зацію і на ведення колективних переговорів» (1951 p.). Трудящі користуються належним захистом проти будь-яких дискриміна­ційних дій, спрямованих на обмеження свободи об'єднань у сфері праці, захистом від відмови у прийнятті на роботу або звільненні, через членство у профспілці тощо.

Конвенція №100 «Про рівну винагороду чоловіків і жінок за працю рівної цінності» (1951 p.). Згідно з нею, кожний член МОП, який ратифікував цю конвенцію, зобов'язується застосовувати щодо всіх працівників принцип рівного винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності. Цей принцип може застосовува­тися шляхом національного 'законодавства, колективних договорів між підприємцями і працівниками тощо.

Конвенція №102 «Про мінімальні норми соціального забезпе­чення» (1952 р.) передбачає гарантії соціального забезпечення у випадках безробіття, хвороби, старості, трудового каліцтва чи професійного захворювання, вагітності й пологів, втрати году­вальника тощо.

Конвенція №111 «Про дискримінацію в галузі праці й зайнято­сті» (1958 р.).

Конвенція № 122 «Про політику в області зайнятості» (1964 р.) містить такі положення:

1. З метою стимулювання економічного зростання, підвищення рівня життя, задоволення потреб у робочій силі та ліквідації без­робіття кожний член МОП проголошує і здійснює як головну мету активну політику, спрямовану на сприяння повній, продуктивній та вільнообраній зайнятості.

2. Ця політика має на меті: забезпечення роботою всіх, хто го­товий приступити до роботи і шукає її; якомога більшу продуктив­ність такої роботи; забезпечення свободи вибору зайнятості й можливість отримати підготовку.

Конвенція № 135 «Про захист прав представників трудящих на підприємстві та можливості, що їм надаються» (1971 p.).

Конвенція №150 «Про регулювання питань праці: роль функції та організація» (1978 р.) передбачає можливість передачі певної сфери діяльності в галузі регулювання питань праці неурядовим організаціям (організаціям підприємців і трудящих або представ­никам підприємців і трудящих).

Конвенція № 155 «Про безпеку і гігієну праці та виробниче се­редовище» (1981 р.) містить принципи національної політики, за­ходи на національному рівні та на рівні підприємства, спрямовані на гарантування безпеки і гігієни праці.

Конвенція №159 «Про професійну підготовку і трудову зайня­тість інвалідів» (1983 p.).

Конвенція № 160 «Про статистику праці» (1985 р.). У ній ви­значено завдання статистичної науки у сфері ринку праці. Відзна­чається, що держава зобов'язується регулярно збирати, аналізува­ти й публікувати дані щодо чисельності економічно активного населення, зайнятості, безробіття, структури й розподілу економіч­но активного населення, вартості робочої сили.

Конвенція №168 «Про сприяння зайнятості й захисту від без­робіття» 1988 р.). У ній визначаються положення щодо виплати допомоги з безробіття. Конвенція містить шість розділів.

Розділ І. «Загальні положення». Розділ II. «Сприяння продуктив­ній зайнятості». Розділ III «Охоплювані випадки», в якому нази­ваються такі: повне безробіття, часткове безробіття, перерва в отриманні заробітку або скорочення його розміру через тимчасове припинення виробництва. Розділ IV «Особи, які підлягають захис­ту». Розділ V «Методи захисту». Розділ IV «Допомога з безробіт­тя», в якому зазначено, що допомога, яка надається в разі повного безробіття і перерви в отриманні заробітку, викликаної тимчасо­вим припиненням виробництва без припинення трудових відно­син, виплачується протягом дії вказаних обставин. У разі повного безробіття початкова тривалість виплати допомоги може бути об­межена 26 тижнями в кожному періоді безробіття або 39 тижнями протягом будь-якого періоду в 24 місяці. Якщо безробіття триває понад початковий період виплати допомоги, тривалість її може бути обмежена певним періодом (допомога в цьому випадку, враховуючи всі інші види допомоги, що на них має право безро­бітний, має забезпечувати нормальні умови життя). Коли законо­давство держави-члена передбачає, що тривалість початкової виплати допомоги змінюється залежно від тривалості страхового періоду, середня встановлена тривалість виплати допомоги ста­новитиме менше 26 тижнів.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Буряк П. Ю., Карпінський Б. А., Григор'єва М. І. Економіка праці й соціально-трудові відносини: Навч. посібник. - К.: Центр навч. л-ри, 2004. - Розд. 1.

2. Есинова Н. И. Экономика труда и социально-трудовые отношения: Учеб. пособие. - К.: Кондор, 2003. - Гл. 15.

3. Международная организация труда: структура, принципы и направления деятельности. - В кн.: Труд и право. - М.: Профиздат, 1997.

4. Международная организация труда. (Структура и деятельность МОТ). - Женева МТБ /196.