Роботодавці та їхні об'єднання як суб'єкти

Соціального партнерства

Окрім найманих працівників, суб'єктом соціально-трудових відносин є роботодавець. Згідно з Законом України «Про організації роботодавців» роботодавець - це власник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та га­лузевої належності або уповноважений ним орган чи фізична осо­ба, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.

Роботодавець відіграє особливу роль у системі соціально-трудових відносин, оскільки створює робочі місця, визначає обся­ги і структуру попиту на робочу силу, залучає її до суспільного виробництва через механізм ринку праці, укладає з найманими працівниками індивідуальні трудові договори, веде переговори з представницькими органами найманих працівників і т. ін.

У другій половині XX ст. становище роботодавців зазнало та­ких змін:

- підприємці стають дедалі впливовішим фактором форму­вання зовнішньої та внутрішньої політики держави;

- влада підприємців над трудовими ресурсами постійно обме­жується, зменшуються їхні можливості формувати умови трудових договорів;

- розширення самостійності первинних підрозділів, відхід від жорсткої регламентації форм і методів організації виробництва, перехід до колективної організації праці, виявлення ініціативи найманих працівників.

Для захисту господарсько-трудових інтересів роботодавці ство­рюють свої організації та об'єднання. В Україні в умовах планової економіки, заснованої переважно на державній власності, потреби у створенні об'єднань роботодавців не існувало. Першою органі­зацією роботодавців нового типу в Україні став Союз підприємців Криму, створений 1989 р. У 1990-1991 pp. в Україні на всій її те­риторії виникла велика кількість союзів, спілок, асоціацій робото­давців, формування яких здійснювалося за територіальною, галу­зевою, фаховою ознакою.

Потім почали створюватися загальнонаціональні об'єднання. Більшість створених асоціацій роботодавців об'єднались і стали членами таких організацій, як Український союз промисловців і підприємців, Спілка орендарів і підприємців України, Спілка ма­лих, середніх і приватизованих підприємств України.

У 1998 р. за рішенням Установчого з'їзду об'єднань робото­давців було створено Конфедерацію роботодавців України. Ос­новними її завданнями є:

- сприяння розвитку та активна участь у здійсненні соціаль­ного партнерства;

- координація дій членів Конфедерації у посиленні їхнього впливу на проведення політики зайнятості, заробітної плати, соці­ального страхування, охорони праці тощо;

- сприяння розвитку вітчизняного виробництва;

- надання організаційно-методичної допомоги членам Конфе­дерації та сприяння роботі об'єднань роботодавців.

Засновниками і першими членами Конфедерації роботодавців України були: Український союз промисловців і підприємців, Спілка орендарів і підприємців України, Українська аграрна кон­федерація, Спілка малих, середніх і приватизованих підприємств України, Асоціація роботодавців торгівлі та комерційної сфери економіки України, Спілка юристів України. Пізніше до складу Конфедерації роботодавців України ввійшли: Українська асоціація підприємств чорної металургії, Союз хіміків України, Асоціація підприємств легкої промисловості, Асоціація платників податків України, Асоціація українських банків, Українська асоціація мета­левого брухту, Українська асоціація сприяння охороні здоров'я населення, Українська асоціація роботодавців зв'язку та інформа­тизації, Асоціація суднобудівників України «Укрсудпром», Ліга страхових організацій України.

Правові засади створення та діяльності організацій робото­давців та їхніх об'єднань регламентуються Законом України «Про організації роботодавців», прийнятим у травні 2001 р.

Нині в Україні вже існує досить розгалужена структура орга­нізацій роботодавців та їхніх об'єднань, що діють за територіаль­ною чи галузевою ознакою, маючи статус місцевих та обласних. Утім, не можна не помітити порівняно вищого рівня сформованості організацій представництва інтересів найманих працівників, аніж роботодавців. Процес становлення підприємницьких струк­тур як повноцінних суб'єктів соціального партнерства в Україні буде досить тривалим і складним.