Тема 11. Міжнародний кредит

Основні питання для вивчення

11.1. Міжнародний кредит та його функції в сучасній економіці. Принципи міжнародного кредитування.

11.2. Форми міжнародного кредитування.

11.3. Міжнародні кредитно-фінансові інститути та їх діяльність.

11.4. Проблема зовнішньоекономічної заборгованості та шляхи її розв’язання.

11.5. Україна в міжнародних кредитних відносинах.

Література

1. Акопова Е. А., Воронкова О. Н., Гаврило Н.Н. Мировая экономика и международные экономические отношения.— Ростов-на-Дону: "Феникс", 2000. — С. 272—286.

2. Вахненко Т. П. Міжнародний кредит у світовій валютно-фінансовій системі // Економіка України. - №6. – 2006. – С. 143 – 155.

3. Герчикова И. Н. Международные экономические организации: регулирование мирохозяйственных связей и предпринимательской деятельности. – М.: изд-во АО «Консалтбанкир», 2000. – С. 54 – 116.

4. Жук И. Н., Киреева Е. Ф., Кравченко В.В. Международные финансы: Учеб. пособие / Под общ. ред. И.Н. Жук. - Мн.: БГЭУ, 2001. — С. 115 – 149.

5. Киреев А. П. Международная экономика. В 2-х ч. Ч.І. – Учебное пособие для вузов. – М.: Международные отношения, – 1997. — С. 285—318.

6. Козик В.В., Панкова Л.А., Крап’як Я.С. та ін. Зовнішньоекономічні операції та контракти: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: ЦНЛ, 2004. – С. 266 - 274.

7. Солонінко К.С. Міжнародна економіка: Навч. Посібник. – К.: Кондор, 2008. – С. 237‑245.

Міжнародний кредит та його функції в сучасній економіці. Принципи міжнародного кредитування

Міграція позичкового капіталу в сфері зовнішньоекономічних зв’язків відбувається у формі міжнародного кредиту.

Міжнародний кредит – міждержавний рух капіталу в формі надання валютних і товарних ресурсів на умовах зворотності, строковості та платності.

Як економічна категорія він виражає відносини між кредиторами та позичальниками різних країн з приводу надання, використання та погашення позики разом із відповідними відсотками.

Міжнародне запозичення – зворотна сторона міжнародного кредитування.

 

Принципи міжнародного кредиту:
атрибутивні (обов’язкові): ü зворотність; ü терміновість (строковість); ü платність	варіативні (необов’язкові): ü цільова обумовленість; ü забезпеченість; ü плановість

 

Функції міжнародного кредиту:

* мобільний та ефективний перерозподіл фінансових коштів та матеріальних ресурсів між країнами для забезпечення потреб розширеного відтворення міжнародної економіки;

* стимулювання зовнішньоекономічної діяльності країн;

* сприяння інтенсифікації процесів накопичення капіталів, надання можливості окремим країнам або долати внутрішні наявні ресурсні обмеження, або вирішувати проблему перенагромадження капіталу і падіння його прибутковості;

* коригування вартості капіталу - світової ставки відсотка;

* прискорення процесів капіталізації доданої вартості через зменшення термінів реалізації товарів і послуг у національних економіках та в міжнародній економіці в цілому;

* зниження витрат обігу і виробництва (наприклад, за допомогою впровадження нового придбаного в кредит імпортного ресурсозаощадливого обладнання, зменшення відсотків за залучені кредитні ресурси тощо).

Підсумковий позитивний ефект міжнародного кредиту проявляється у створенні передумов для зростання валового глобального продукту, стимулювання його реалізації та прискорення світового обігу капіталу.

Негативні наслідки міжнародного кредитування:

* кредит поглиблює диспропорції, які вже є в економіці країн – позичальниць, оскільки сприяє розширенню виробництва в найбільш прибуткових галузях і посилює прірву між ними та тими галузями, до яких він не залучається;

* міжнародний кредит служить економічним механізмом для вилучення коштів у країн-позичальниць. Вони втрачають значну частину доходів від перекачування процентів і дивідендів за кордон, що пригнічує сукупний попит та внутрішнє виробництво;

* надмірне залучення зовнішніх позик, їх неефективне використання може породжувати загрози для макроекономічної стабільності, оскільки підвищується вразливість національної фінансової системи до дії зовнішніх шоків. Нарощування зовнішньої заборгованості супроводжується підвищенням валютних ризиків, ризиків рефінансування боргу і провокує боргову кризу;

* розвинуті країни часто використовують міжнародний кредит з метою створення вигідної для себе економічної й політичної ситуації в країнах-імпортерах. Якщо останні стають на шлях непокори, то кредитори вдаються до їх кредитної дискримінації чи блокади.

Методи кредитної дискримінації:

* обмеження розмірів кредиту;

* скорочення всього терміну чи пільгового періоду;

* підвищення процентних ставок, комісійних премій і зборів;

* вимоги додаткового забезпечення;

* раптове призупинення використання кредиту чи скорочення його суми;

* додаткові вимоги політичного та економічного характеру.

11.2 Форми міжнародного кредитування

Форми міжнародного кредитування наведено в табл. 11.1.

Таблиця 11.1. Класифікація форм міжнародного кредиту
Критерій класифікації	Форми
За призначенням	§ зв’язаний (комерційний) — кредит, що має чітко визначений цільовий характер, закріплений в угоді про кредит. § фінансовий, який використовується на будь-які інші цілі (прямі капіталовкладення, будівництво, придбання цінних паперів, погашення зовнішньої заборгованості, валютна ін­тервенція тощо); § «проміжний» — призначений для обслуговування змішаних форм вивозу капіталу, товарів та послуг, наприклад, у вигляді підряд­них робіт (інжиніринг).
За терміном	§ надстроковий – до 3-х місяців; § короткостроковий — до 1 року; § середньостроковий— від 1 року до 5 років; § довгостроковий — понад 5 років.
За формою надання[11]	§ товарний,котрий надається експортером імпортеру у формі відстрочки платежу за проданий товар, а імпортером експортеру — у вигляді авансу[12]; § валютний (готівковий), що надається банками у грошовій формі; § акцептний[13]-банківський кредит, який може отримати експортер або імпортер через передачу банку власних переводних векселів (тратт), виписаних на даний банк. Банк не вкладає в акцептну операцію власних коштів, однак приймає на себе зобов’язання оплатити тратту у відповідний термін; § депозитний -кредит, який видається банком позичальнику під гарантії депозиту, відкритого в цьому банку, та за умов передачі банку на зберігання його розрахункової книжки; § облігаційний –надання коштів позичальнику шляхом придбання емітованих ним облігацій; § факторинговий –кредит, який видається банком позичальнику внаслідок перевідступлення факторинговій компанії (банку) як неоплачених боргових вимог (рахунків-фактур і векселів), що виникають між контрагентами у процесі реалізації товарів і послуг на умовах комерційного кредиту, так і зобов’язань по відповідному обслуговуванню постачальника; § форфейтинговий –продажсередньострокових боргових зобов’язань чи вимог по зовнішньоторгових контрактах якому-небудь кредитному інституту (форфейтеру) при наданні достатнього забезпечення.
За валютою позики	§ у валюті країни-позичальника; § у валюті країни-кредитора; § у валюті третьої країни або в міжнародній розрахунковій одиниці.
За кредитним забезпеченням	§ беззаставний; § заставний — забезпеченням слугують товари чи нерухомість, реалізація яких дозволяє кредитору, в разі невиконання боржником своїх зобов'язань, отримати відповідну компенсацію; § бланковий— видається боржнику під його зобов'язання (вексель) погасити кредит у відповідний термін.
За суб’єктом надання кредиту (кредитором)	§ приватний, що надається фірмами (комерційне кредитування); § банківський, який надається банками, часом посередниками (брокерами); § офіційний (урядовий, міжнародних та регіональних валютно-кредит­них та фінансових організацій); § змішаний, в якому беруть участь приватні підприємства та держава.
За умовами розрахунку за кредит	§ з фіксованою ставкою відсотка; § ролловерний —ставка відсотка регулярно переглядається (кожні 3 чи 6 місяців) відповідно до змін вартості позикових коштів на міжнародному ринку капіталу; § пільговий; § безкоштовний.
За характером нарахування відсотків та платежів за кредит	§ пропорційний(погашається рівномірними частинами); § прогресивний(кожний наступний платіж є більшим за попередній); § регресивний(кожний наступний платіж є меншим за попередній).

11.3 Міжнародні кредитно-фінансові інститути та їх діяльність

Міжнародні кредитно-фінансові установи - це всесвітні та регіональні інститути, створені на основі міждержавних угод з метою регулювання міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин.

Мета їх створення та задачі:

* об’єднання зусиль країн світового співтовариства для стабілізації міжнародної валютно-фінансової сфери;

* вивчення і розв’язок найбільш важливих проблем міжнародних фінансів і міжнародної економіки;

* спільна розробка стратегії світової валютно-кредитної і фінансової політики, координація її проведення;

* забезпечення стабілізації національних і колективних валют;

* усунення торговельних бар'єрів і сприяння активній економічній співпраці між державами;

* фінансова підтримка міжнародних, регіональних та національних програм технологічного і соціально-економічного розвитку.

 

Міжнародні кредитно-фінансові інститути
Всесвітні		Регіональні
· Банк міжнародних розрахунків (1930 р.); · Міжнародний валютний фонд (1945 р.); · Група Світового Банку: ü Міжнародний банк реконструкції та розвитку (1945 р.); ü Міжнародна фінансова корпорація (1956 р.); ü Міжнародна асоціація розвитку (1960 р.); ü Міжнародний центр розв'язання питань у сфері інвестицій (1966 р.); ü Багатостороннє агентство з гарантій по інвестиціях (1988 р.); · Паризький клуб (1956 р.) - неформальна урядова організація країн-кредиторів; · Лондонський клуб (1956 р.) – неформальна організація найбільших банків-кредиторів.		· Європейський інвестиційний банк (1958 р.); · Міжамериканський банк розвитку (1960 р.); · Група Африканського банку розвитку (1964 р.); · Азіатський банк розвитку (1968 р.); · Ісламський банк розвитку (1974 р.); · Європейський банк реконструкції і розвитку (1991 р.); · Чорноморський банк торгівлі та розвитку (1998 р.) тощо.