Тема 3. Міжнародна економічна діяльність

Основні питання для вивчення

3.1. Міжнародна економічна діяльність: сутність, суб'єкти та форми.

3.2. Міжнародне виробництво і міжнародний бізнес.

3.3. Міжнародна торговельна діяльність.

3.4. Іноземна інвестиційна діяльність. Фінансова діяльність.

Література

1. Мировая экономика и международные экономические отношения: Учебное пособие / Калинингр. ун-т. – Калининград, 2000. – С.37-80.

2. Давлегкильдинова Р. С, Былынь В. Р., Целыковская Н. П. Международные отношения: Текст лекций. – СПб.: СПбГУ, 2001. ‑ С.12-15.

3. Ломакин В. К. Мировая экономика. Учебник для Вузов. –М.: "Юиити-Даиа", 2007. – С. 55-70.

4. Рыбалкин В.Е. Международные экономические отношения: Уч.; 7-е изд., перераб. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2008. – С. 43-54, 186-204.

5. Солонінко К.С. Міжнародна економіка: Навч. Посібник. – К.: Кондор, 2008. – С. 151‑155.

6.Світова економіка: Підручник / А.С. Філіпенко, О.І. Рогач, О.І. Шнирков та ін. – 2‑ге вид., стереотип. – К.: Либідь, 2001. – С. 96‑100.

3.1. Міжнародна економічна діяльність:
сутність, суб'єкти та форми

Міжнародна економічна діяльність утворює систему господарських зв'язків між національними економіками країн, відповідними суб'єктами господарювання. Така економічна діяльність заснована на міжнародній спеціалізації виробництва і науки, інтернаціоналізації господарського життя. Можливості, перспективи міжнародної економічної діяльності, її основних форм визначаються поглибленням міжнародного поділу праці, переходом до вищих його типів. Загальний міжнародний поділ праці зумовлює обмін товарами добувних і обробних галузей окремих країн. Особливий поділ праці приводить до розвитку і переважання міжнародної торгівлі готовими виробами різних галузей і виробництв, зокрема внутрігалузевий. Одиничний міжнародний поділ праці означає спеціалізацію на окремих етапах виробництва (вузлах, деталях, напівфабрикатах тощо) і стадіях технологічного циклу (переділах), а також в межах науково-технічних, проектно-конструкторських і технологічних розробок і навіть інвестиційного процесу. Міжнародна економічна діяльність, залежать від наявних (природних, географічних, демографічних і т. ін.) і придбаних (виробничих, технологічних) чинників, а також соціальних, національних, етнічних, політичних і етично-правових умов. Названі чинники міжнародної економічної діяльності визначають її форми. Останні виражаються в обміні між країнами, їх підприємствами, фірмами й організаціями продукцією (товарами і послугами) при міжнародній торгівлі, науково-технічних, виробничих, інвестиційних, валютно-фінансових і кредитних, інформаційних інтернаціональних зв'язках, переміщенні між ними трудових ресурсів.

У міжнародній економічній діяльності приймають участь суб’єкти на регіональному і світовому, приватному і міжнародно-монополістичному рівнях. Це держави, інтеграційні об'єднання, транснаціональні корпорації і транснаціональні банки, міждержавні організації, союзи підприємців, фірми і окремі особи.

Держава як носій влади, володар і розпорядник власності, великих фінансових коштів є звичайним і особливим "суспільним" підприємцем. Водночас вона впливає на внутрішні і зовнішні сектори національного господарства через бюджетну, кредитну, грошову, валютну політики. Поряд з короткостроковим регулюванням національного господарства використовуються довгострокові форми, проводиться відповідна науково-технічна, структурна політики, стимулюються виробничі зрушення, подолання регіональних відмінностей, підвищення конкурентоспроможності національних суб’єктів господарювання.

Транснаціональним корпораціям властива повна або майже повна самостійність в рішеннях і діях, спрямованих на збільшення маси прибутку, зміцнення позицій на світовому ринку а, отже, й розширення масштабів господарської діяльності, посилення конкуренції. В сучасних умовах найбільші транснаціональні корпорації планують свою діяльність у світовому масштабі. Заснований на такому підході глобальний маркетинг веде до зростаючого міжнародного переплетення економічних, соціальних і політичних структур. Ці процеси значно змінюють умови міжнародної діяльності її суб’єктів, деформують відповідний ринок. Понад 30% світової торгівлі є внутрішньофірмовим постачанням таких корпорацій, за внутрішньофірмовими, трансфертними цінами.

Унікальне місце у міжнародній економічній діяльності займає "велика сімка", яка склалася в середині 70-х рр. у складі керівників США, Японії, ФРН, Великої Британії, Франції, Італії і Канади для координації економічної політики провідних західних країн.

Підприємницькі міжнародні організації приймають участь у міжнародній економічній діяльності на приватномонополістичній основі (регіонального і глобального рівня). Найвпливовішою у міжнародній діяльності є Трибічна комісія, створена в 1973 р. Вона об'єднує близько 300 представників бізнесу із США, Західної Європи, Японії з метою сприяння співпраці підприємців різних країн.

Основні форми міжнародної економічної діяльності названих суб’єктів розглянемо в наступних питаннях.

3.2. Міжнародне виробництво і міжнародний бізнес

Головним системоутворюючим чинником міжнародної економіки є міжнародне виробництво господарських об'єднань. Історично виробництво розвивалося на територіях окремих держав, а у світовому масштабі воно характеризувалося розрізненістю, дискретністю. Матеріально організуючий зміст міжнародного виробничого процесу виступає в інтернаціоналізації, формуванні світових продуктивних сил. Під міжнародним виробництвом розуміється виробництво товарів і послуг за участю іноземного підприємницького капіталу у формі прямих і портфельних інвестицій..

Розвиток міжнародного виробництва пов'язаний з: прямими інвестиціями; ліцензійними угодами, які дають можливість ТНК втручатися в діяльність зарубіжних компаній і отримувати прибутки й відрахування за користування патентом; угодами про управління, по яких ТНК організовує управління і технічне обслуговування зарубіжних компаній в обмін за плату і частку в капіталі; міжнародною субконтрактацією, при якій ТНК укладає субконтракти з іноземними компаніями на виконання особливих робіт або постачання окремих товарів.

Міжнародний бізнес – підприємницька діяльність у міжнародній економіці. У якості сегментів міжнародного бізнесу виділяють: глобальний бізнес, спільне підприємництво, бізнес за кордоном, іноземний бізнес. Об'єктами бізнесу є інтелектуальні, матеріальні, валютно-фінансові та ін. активи, а також кредитно-банківські інструменти. Видами міжнародного бізнесу є: толлінг, франчайзінг, біржові операції, банкінг, ділінг, лізинг, факторинг та ін. Серед них найбільш вживаними в світовій практиці є лізинг і факторинг.

Лізинг – специфічна форма фінансування придбання різних видів устаткування. Факторинг – посередницька комісійна діяльність банку або фактор-компанії при розрахунках між постачальниками товарів і покупцями за допомогою оплати фінансових вимог постачальників з подальшим стягуванням боргу з покупців (перепродаж права на стягнення боргів або комерційна операція за дорученням). Міжнародний факторинг використовується в експортній торгівлі, він спрощує отримання готівки для експортера, здійснює кредитування, нерідко на безоборотній основі і в цьому випадку факторинг захищає від безнадійних /"поганих"/ боргів.

3.3. Міжнародна торговельна діяльність

Суть міжнародної торговельної діяльності полягає у перевезенні за кордон акту реалізації додаткової вартості, втіленої у ціні експортованих товарів. Міжнародна торгівля характеризується сукупним товарообігом між всіма країнами світу, який розраховується додаванням лише обсягів експорту. Зовнішня торгівля складається з оплачуваного вивозу (експорту) і оплачуваного ввозу (імпорту товарів).

За критерієм товарної спеціалізації виділяються наступні види міжнародної торговельної діяльності: торгівля готовою продукцією; торгівля машинами й обладнанням; торгівля сировиною; торгівля послугами. Зазначені види міжнародної торговельної діяльності характеризуються: змінами структури товарообігу за рахунок зростання до 70% частки готових виробів, зниження частки продовольства й сировини до 30%, окрім палива; щорічним оновленням на 1/3 номенклатури продукції обробних галузей (особливо електроніки); зростанням темпів торгівлі машинами й устаткування на основі розвитку внутрішньогалузевих зв’язків і розширення міжнародного виробничого кооперування (у межах ТНК здійснюється до 1/3 всього імпорту та 3/5 торгівлі комплектуючими); зростанням частки взаємної торгівлі індустріальних країн (більш 70% міжнародної торгівлі); розширенням ринку наукової продукції, патентів, ліцензій, ноу-хау, збільшенням експорту й імпорту послуг.

3.4. Іноземна інвестиційна діяльність. Фінансова діяльність

Суть міжнародної інвестиційної діяльності полягає у перенесенні за кордон самого процесу створення додаткової вартості. Це пояснює поєднання економічних інтересів суб’єктів міжнародної економічної діяльності, що вкладають іноземні інвестиції та приймають їх. Міжнародне інвестування є процесом вилучення частини капіталу з національного обігу в даній країні й переміщення його в товарній чи грошовій формі у виробничий процес та обіг іншої країни.

Причинами значного зростання міжнародної інвестиційної діяльності є: прискорення економічного зростання та науково-технічного прогресу; перенесення виробництва трудомісткої продукції в країни, що розвиваються (це дозволяє знижувати витрати виробництва за рахунок дешевшої робочої сили); вкладення капіталу в добувні галузі за кордоном забезпечує постійні джерела сировини; вкладення капіталу в обробну промисловість розвинених країн дозволяє долати митні бар'єри; перенесення шкідливих для навколишнього середовища виробництв в інші країни, в першу чергу, що розвиваються.

Міжнародна інвестиційна діяльність здійснюється у формі підприємницького капіталу (прямі інвестиції /вкладення капіталу, які забезпечують контроль інвестора над об’єктами інвестування/, портфельні інвестиції /вкладення в цінні папери, що не забезпечують реального контролю інвестора над об’єктом інвестування/).