Безробіття: причини, види, наслідки

Безробіття – це стан ринку робочої сили за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї.

Безробіття – це невід’ємна властивість ринкової системи господарювання. Вже з другої половини ХVІІІ ст. в Англії виступали робітники проти застосування машин, використання яких у виробництві супроводжувалося формуванням армії „надлишкових” людей.

Як свідчить статистика, кількість безробітних значно збільшується під час криз і в період піднесення. Найбільших розмірів безробіття досягло в 30-х роках ХХ ст. під час Великої депресії 1929-1933рр., коли нею було охоплено 15-20% працездатного населення розвинутих країн. Так, наприклад, в США більше 10 млн. чол. було позбавлено роботи, в той час як у відносно благополучні роки 1920-1929рр. середня чисельність безробітних складала 2,2 млн. чол.

Проблеми функціонування ринку праці та причини виникнення безробіття пояснюються економістами по-різному:

1) надлишок народонаселення (Т. Мальтус);

2) ріст органічної будови капіталу (К.Маркс);

3) високий рівень заробітної плати (неокласики);

4) недостатній сукупний попит (кейнсіанський).

Таким чином, згідно Закону України „Про зайнятість населення” безробітними вважаються працездатні громадяни в працездатному віці, які через незалежні від них причини не мають заробітку і трудового доходу, зареєстровані у державній службі зайнятості як особи, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

 

Показники, які характеризують безробіття:

1) рівень фактичного безробіття – це частка безробітної частини робочої сили виражена у відсотках:

2) рівень зайнятих – частка зайнятих в складі робочої сили:

,

U – рівень фактичного безробіття;

F – кількість безробітних;

R – робоча сила;

L – зайняті.

 

Види безробіття

 

1) Природне безробіття є добровільним і фрикційним:

а) добровільне – виникає внаслідок того, що працівникине хочуть працювати за встановлену їм заробітну плату, але б стали до роботи коли вона була б вищою;

б) фрикційне – пов’язане з постійним рухом населення з одного регіону в інший, зміною професій; очікуванням роботи.

2) Вимушене:

а) циклічне – вивільнення робочої сили викликане загальним спадом виробництва, тобто тією фазою економічного циклу, яка пов’язана з кризовими явищами в економіці, скороченням сукупного попиту, відповідним скороченням зайнятості та ростом безробіття;

б) структурне – вивільнення робочої сили під впливом структурних зрушень в економіці, які змінюють попит на окремі професії та пропозицією робочої сили по ним;

в) застійне – характеризується нерегулярною зайнятістю, деградацією робочої сили, падінням життєвого рівня громадян та призводить до руйнування навиків до праці;

г) приховане – виникає, коли число працівників на виробничих ділянках перевищують об’єктивно необхідну величину;

д) інституціональне – пов’язане з функціонуванням самих інститутів робочої сили та факторами, які впливають на його попит та пропозицію (неповна інформація про вакансії, завищений рівень допомоги по

е) безробіттю, занижені податки на доходи та інше).

Економіка суспільства зазнає істотних економічних збитків від безробіття. У світовій практиці використовується закон Оукена, зміст якого полягає в тому, що коли рівень безробіття перевищує природний рівень (5-6%) на 1%, то втрати ВНП становлять 2,5%.

Наслідки безробіття:

- відставання фактичного обсягу ВНП в порівнянні з тим обсягом, якого б суспільство могло досягти при своїх потенційних можливостях;

- відбувається нерівномірний розподіл втрат від безробіття серед різних соціальних верств населення;

- втрачається кваліфікація працівників, що може згодом зумовити значне зниження заробітної плати чи нові звільнення.

Питання третє.