Тема 22. Перспективи інтеграції України до Світової організації торгівлі

Останніми роками основною темою дискусій стала Світова організація торгівлі (СОТ) та входження до її складу України. Проблеми інтеграції України до СОТ, стратегія і тактика приєднання, правові норми законодавства, які суттєво зміняться, як тільки стане наша країна членом СОТ, не можуть не хвилювати і широку громадськість. У зв'язку з цим підприємства, страхові компанії, транспортні організації, банки мають постійно відслідковувати процес переговорів, за можливістю впливати на умови приєднання України до СОТ, визначати мету та цілі переговорю.

Прихильники та противники приєднання України до СОТ є як у нашій країні, так і за кордоном. Незважаючи нате, що є низка стратегій, досліджень, проведені наукові семінари та конференції, які присвячені цій проблематиці, в суспільстві все-одно відсутнє чітке уявлення про СОТ. Навіщо Україна активно намагалася приєднатися до СОТ?

Якщо звернутись до історії, то Світова організація торгівлі (World Trade Organization) — організація — наступниця Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), яка була створена в результаті багатопланових міжнародних переговорів, що отримали назву Уругвайський раунд. Вона почала діяти 1 січня 1995 p. СОТ ще не має статуту, який би включав правові норми і положення. Правовою основою для неї є ГАТТ у редакції 1994 р. (включаючи низку нових угод, домовленостей і рішень), а також Генеральна угода про торгівлю товарами та послугами (ГАТС); Угода з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (ТРІПС) і ціла низка домовленостей та інших правових документів. Усі правові документи, що з'явилися внаслідок Уругвайського раунду, становлять один інтегрований пакет угод і домовленостей, тому абревіатура "СОТ" має подвійне значення. Вона означає організацію і одночасно комплекс правових документів, який визначає права й обов'язки урядів у сфері міжнародної торгівлі товарами і послугами. Таким чином, одна з основних задач СОТ—це підтримання і розвиток певних "правил руху" товарів і послуг, якими користуються уряди країн — членів СОТ. Країни, що знаходяться поза сферою цих правил, змушені будуть підлаштовуватися до СОТ, але тільки пасивно й однобічно. Вони опиняться на периферії сучасної системи міжнародних економічних відносин, одні проти всіх при захисті своїх внутрішніх ринків.

На сьогодні СОТ—це провідна організація, членами якої є вже близько 150 країн світу, на частку яких припадає понад 96 % обсягу світової торгівлі та 85 % населення. Останнім часом основним завданням був вступ України до Світової організації торгівлі. Це питання обговорювалося і в парламенті, і в Секретаріаті Президента, і в Кабінеті Міністрів. Так, 19 березня 2005 р. відбулися парламентські слухання "Про стан підготовки до вступу України до Світової організації торгівлі", де всебічно аналізувалися проблеми, пов'язані з членством України у цій впливовій міжнародній організації. Причому факт вступу вже не обговорюється: альтернативи не було. Або Україна—член СОТ, або вона залишається на узбіччі міжнародної торгівлі, що з огляду на сучасні процеси глобалізації означатиме поступове економічне відставання. Питання в іншому: на яких умовах увійти, як захистити свої інтереси перед гігантами світового бізнесу, як утримати власні позиції, не ставши заручницею ні ЄС, ні Америки, ні Росії.

Для цього потрібні: аналіз комплексу проблем, пов'язаних з процесом набуття Україною членства у СОТ, визначення основних здобутків і невирішених проблем, оцінка можливих позитивних і негативних наслідки" приєднання та обґрунтування пропозицій стосовно досягнення більшої ефективності зазначеного процесу. На сьогодні це є одним із головних пріоритетів зовнішньоекономічної політики України щодо інтеграції у світову економіку. Майже всі політичні сили в Україні визнають неможливість ефективної діяльності в системі міжнародної торгівлі, якщо країна не є при цьому членом СОТ.

Процес приєднання України до Світової організації торгівлі тривав з грудня 1993 р., коли до Секретаріату ГАТТ була подана заява уряду України про намір приєднатися до ГАТТ, а в лютому 1995 р. відбулося перше засідання Робочої групи з питань розгляду зави України щодо приєднання до СОТ, на якому практично розпочалися двосторонні переговори щодо цього процесу. Україною було підписано більше ЗО двосторонніх протоколів з доступу до світових ринків товарів і послуг.

Варто зазначити, що СОТ — це одна з наймолодших міжнародних організацій, яка є правонаступником Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ). ГАТТ як міжнародна організація вже не існує, але є угода ГАТТ, яка значно доповнена і вже не є основним законодавчим актом міжнародної торгівлі. СОТ було засновано 1 січня 1995 р. у результаті Уругвайського раунду переговорів (1986— 1994 рр.).

З моменту подання офіційної заявки уряду України про наміри приєднатися до СОТ і дотепер актуальною залишається проблема достовірної оцінки наслідків вступу України до цієї організації.

Ефективність зовнішньої політики нашої держави на поточному етапі залежить від урахування економічних переваг і недоліків отримання Україною статусу дійсного члена такої провідної інтеграційної структури, як Світова організація торгівлі.

До основних позитивних наслідків приєднання України до СОТ належать зростання обсягів експорту та пожвавлення виробництва у певних галузях економіки. Таке зростання буде наслідком зменшення тарифних і нетарифних обмежень для українських товарів на світових ринках і витрат на транспортування товарів національного походження, враховуючи свободу транзиту товарів територією країн—членів СОТ. При цьому буде забезпечено кращі умови захисту українських виробники) шляхом справедливого вирішення торговельних спорів і відповідного скорочення дискримінаційних заходів, що застосовуються до українських експортери).

Іншим позитивним моментом є те, що вітчизняні підприємства будуть учасниками міжнародної торгівлі на більш стабільних і передбачуваних умовах, маючи при цьому доступну інформацію щодо законодавства та правил у галузі торгівлі в інших країнах. Створення таких умов буде наслідком поширення на вітчизняні підприємства принципів, норм і стандарти) СОТ, апробованих протягом десятиріч у багатьох країнах світу, та відповідної трансформації українського законодавства. У подальшому ці умови сприятимуть збільшенню іноземних інвестицій в економіку держави.

Крім того, вітчизняні виробники отримають полегшений доступ до світових ринків товарів, послуг, технологій та капіталів, а іноземні компанії—до ринків збуту в Україні. Все це буде додатковим стимулом для підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств і впровадження ними новітніх технологій.

Водночас уряд України матиме можливість використання міжнародних заходів захисту внутрішнього ринку. Це зокрема застосування антидемпінгових і компенсаційних заходів захисту внутрішнього ринку від субсидованого експорту і введення тимчасових обмежень імпорту з метою вирівнювання платіжного балансу.

Набуття Україною членства в СОТ—необхідний практичний крок на її шляху до європейської інтеграції. Так, виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими співтовариствами та їх державами-членами, більшість статей якої грунтуються на принципах СОТ, реалізації положень Спільної стратегії ЄС щодо України і запровадження зони вільної торгівлі з ЄС неможливі були без вступу України до СОТ у найближчій перспективі. При цьому вступ до СОТ забезпечує передбачуваний розвиток торговельно-економічних стосунків України з країнами Центральної, Східної та Західної Європи і країнами Балтії.

Зі вступом України до СОТ пов'язані і негативні наслідки. Так, з метою вступу до СОТ Україна має зменшити тарифні та нетарифні обмеження, які застосовуються для захисту внутрішнього ринку, з одночасним скороченням державної підтримки для окремих галузей національної економіки (сільське господарство, автомобілебудування). Внаслідок цього вітчизняні підприємства в багатьох випадках змушені будуть діяти в умовах жорсткої конкуренції. Крім того, лібералізація торговельного режиму України збільшить залежність національної економіки від стану світової економіки. Але за кількістю та значимістю для України переважають позитивні наслідки приєднання до СОТ. Водночас варто звернути увагу нате, що в окремих галузях економіки може утворюватися різне співвідношення позитивних і негативних наслідків вступу до СОТ.

Потрібно наголосити, що небезпечність форсування вступу до СОТ полягала в тому, що Україна могла стати членом цієї організації на неприйнятних умовах, чим завдасть шкоди багатьом галузям економіки.

Крім того, необхідно врахувати, що наслідки вступу до СОТ змінюватимуться у часовому вимірі. Так, негативний наслідок у перспективі може перетворитися на позитивний або навпаки.

Важливо зазначити, що в середньому тривалість процесу вступу будь-якої країни до СОТ становить 4—6 років. Процес вступу України до цієї організації дещо затягнувся, оскільки вона близько 10 років перебувала у стані країни — претендента на вступ.

У 2000 р. відбулися позитивні зрушення у процесі приєднання України до СОТ. Вони стали наслідком активізації двосторонніх переговорів і були закріплені у двох указах Президента України (Л. Кучми)—"Про додаткові заходи щодо прискорення вступу України до Світової організації торгівлі" від 5 вересня 2001 р. № 797/2001 та "Про Програму заходів щодо завершення вступу України до Світової організації торгівлі" від 5 лютого 2002 р. № 104/2002. Водночас в Указі Президента України "Про Програму заходів щодо завершення вступу України до Світової організації торгівлі" одним із ключових етапів завершення Україною вступу до СОТ визначено гармонізацію національного законодавства з нормами та вимогами цієї організації. Про важливість і складність процесу гармонізації національного законодавства свідчить той факт, що у країнах Центральної та Східної Європи, які вже є членами СОТ, кількість нормативно-правових актів, що потребували гармонізації з угодами СОТ, коливалася від 800 до 1500. Гармонізація законодавства разом з товарними тарифами, сільським господарством і послугами є основними темами на двосторонніх переговорах з країнами—членами СОТ, які були розпочаті Україною у 1997 р. і тривають досі.

У процесі гармонізації національного законодавства кожна країна— претендент на вступ до СОТ має дотримуватися певних правил. Серед них можна виокремити чотири основні, на яких побудовано багатосторонню торговельну систему СОТ:

1. Захист вітчизняної промисловості тільки за допомогою тарифів. Це правило дає змогу країнам захищати внутрішнє виробництво від іноземної конкуренції за умови, що такий захист забезпечується тільки шляхом застосування тарифів, які підтримуються на низькому рівні. Правило містить важливий виняток, що дає можливість країнам, які мають труднощі з платіжним балансом, вводити обмеження імпорту з метою захисту свого фінансового стану;

2. Передбачення зменшення та скасування тарифів і інших бар'єрів у торгівлі шляхом проведення багатосторонніх переговорів. Тарифні ставки та інші зобов'язання, погоджені під час таких переговорів, наводяться у

Розкладі кожної країни, що зобов'язується не застосовувати тарифи або інші мита та збори за ставками, які перевищують зазначені у її Розкладі;

3. Принцип режиму найбільшого сприяння, який передбачає, що погоджуючись на надання такого режиму, країна-член зобов'язується провадити недискримінаційну політику і не надавати одній країні менш сприятливий режим порівняно з іншими в усіх питаннях, пов'язаних із зовнішньою торгівлею товарами. Так, якщо країна накладає мито на експорт товарів у певний пункт призначення, то вона має застосовувати мито за такими самими ставками на експорт у всі інші пункти призначення;

4. Це правило національного режиму, яке доповнює принцип режиму найбільшого сприяння і вимагає, щоб після сплати мита та інших зборів імпортований товар отримав режим не менш сприятливий, ніж той, що одержують аналогічні товари, вироблені вітчизняними виробниками. Тобто країна не може застосовувати до імпортних товарів внутрішні податки і збори за ставками, вищими від тих, що застосовуються до аналогічних вітчизняних товарів.

Трансформацію українського законодавства відповідно до принципів, норм і стандарті в СОТ, апробованих протягом десятиріч у багатьох країнах світу, вже сьогодні можна зарахувати до позитивних наслідків приєднання України до СОТ.

Так, трансформація податкового законодавства приведе до формування прозорого і стабільного правового поля діяльності платників податків, сприятиме становленню справедливого конкурентного середовища з одночасним збільшенням надходжень до державного бюджету за рахунок скасування податкових пільг і відповідного розширення бази оподаткування інформаційного забезпечення процесу вступу України до СОТ.

З урахуванням досвіду вступу до СОТ інших країн, а також беручи до уваги чинне в Україні законодавство, у відповідність до норм СОТ передусім має бути приведене податкове та митне законодавство, законодавство щодо державної підтримки промисловості, сільського господарства і захисту прав інтелектуальної власності. Відповідно до Графіка розгляду пріоритетних законопроектів, який було надано урядом України країнам —учасницям робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ, визначено 20 першочергових законів і кодексів, які потребують реформування. На сьогодні більшість з цих нормативних актів уже прийнято.

Водночас важливим є також питання запобігання прийняттю законодавчих та інших нормативно-правових актів, які не відповідають угодам COT, тобто дотримання так званого принципу stand still (стій нерухомо). ДПА України здійснено комплексний аналіз податкового законодавства щодо його відповідності нормам COT, який свідчить, що на сьогодні розвиток таких галузей, як вітчизняне автомобілебудування, виноробна промисловість, сільськогосподарське виробництво, що можуть зазнати негативних наслідків у зв'язку зі вступом України до COT, стимулюється шляхом надання податкових пільг, відмова від яких є однією з умов вступу України до COT.

Нині ключове місце у процесі адаптації національного податкового законодавства до норм і вимог угод COT і виконання обов'язків, узятих на себе українською стороною перед державами — членами ЄС, відводиться прийняттю Податкового кодексу України—документа, що уособлює основні зусилля з реформування податкового законодавства нашої країни. Більшість невідповідностей законодавства України нормам і вимогам угод COT уже усунено в прийнятому 29 листопада 2001 р. у другому читанні проекті Податкового кодексу України.

Зважаючи на необхідність подальшої гармонізації законодавства України з нормами і принципами COT, низка положень проекту Податкового кодексу У країни спрямована на забезпечення однакових умов оподаткування для всіх платників податків: як українських, так і зарубіжних. Разом з ліквідацією низки податкових пільг це створить єдине правове поле діяльності, рівноправними партнерами на якому будуть як вітчизняні, так і зарубіжні підприємці.

Варто зазначити, що всі вказані вище заходи потрібно реалізовувати якнайшвидше, оскільки, як свідчить практика, чим довше тривають переговори, тим більших поступок від країни вимагають.

Входження до COT дає країнам певні вигоди і переваги. Це перш за все зміцнення миру на планеті, створення реальних можливостей мирного, конструктивного вирішення суперечливих питань, сприяння зменшенню нерівності між країнами, зниженню митних пільг на імпорт, а відповідно і скороченню витрат виробництва та зменшенню цін. В умовах глобалізації економіки важливим є розширення можливості імпортувати будь-які товари, а також прогресивні технології. Усунення торгових бар'єрів створює імпульс для вирішення цілої низки зовнішньоторговельних угод, що приводить до зростання національного доходу, особистих доходів громадян і в цілому до зростання рівня життя в країні.

На особливу увагу заслуговує питання розвитку поділу пращ між країнами. Ефективний розподіл ресурсів і більш ефективне виробництво досягаються за рахунок єдиних правил і норм взаємовідносин, що засновані на таких принципах, як прозорість, відсутність дискримінації, забезпечення стабільності в умовах торгівлі, спрощення і стандартизація митних процедур, скорочення бюрократизму, створення централізованої інформаційної бази даних.

Важливим також є те, що зобов'язання, які беруть на себе країни СОТ в межах угод, не дають можливості як урядам, так і підприємцям приймати необдумані, нерозумні, неправильні рішення.

Зобов'язання країн СОТ— запобігати введенню різного роду протекціоністських заходів, що дієво обмежує можливості для корупції, порушення стандартів та інших норм безпеки продукції.

Останніми роками значно розширилася сфера діяльності СОТ, і вона вже далеко виходить за межі власне торговельних відносин. СОТ є потужною і впливовою міжнародною структурою, здатною виконувати функції міжнародного економічного регулятора. Членство у СОТ стало на сьогодні практично життєво необхідною умовою для будь-якої країни, що прагне інтегруватися у світове господарство.

Глибоке реформування потребує дієвого інструментарію торговельної політики. Сформований в умовах економічної кризи, він поки що залишається не націленим на забезпечення якісних перетворень, інноваційного розвитку, оновлення структури виробництва, подолання глибокої диференціації доходів тощо. Варто відзначити, що реалізація принципів, прийнятих СОТ, передбачає:

недискримінаційну торговельну політику. Це означає, що країни —члени СОТ погодилися ставитися однаково як до вітчизняних торговців, так і до торгових партнерів з інших країн—членів цієї організації;

— забезпечення безперешкодного доступу до ринків збуту, який підтверджує виробничу тенденцію країн—членів СОТ до зниження тарифних та усунення інших бар'єрів для торгівлі, а також прозорість внутрішніх законів, нормативних актів та інших правових документів;

сприяння справедливій конкуренції. Правила, процедури, які використовуються в країнах—членах СОТ, повинні бути справедливими до всіх членів і ні в якому разі не дискримінаційними;

відповідний рівень економічного розвитку і стан реформування економіки. Більше 3/4 країн — членів СОТ—це країни, що розвиваються, або країни, де відбувається реформування попередньої системи господарювання. Там, де ринковий механізм безсилий, повинна втручатися держава. Вона має іти на відповідні поступки у сфері торгівлі та проявляти відповідну гнучкість заради неухильного дотримання правил СОТ.

Враховуючи результати багатосторонніх тривалих переговорів, можна визначити перелік питань, які потребують першочергового вирішення:

— удосконалення системи захисту інтелектуальної власності;

— гармонізація системи технічного регулювання, застосування санітарних і фітосанітарних заходів;

— визначення умов доступу до ринку банківських, страхових та аудіовізуальних послуг;

— завершення гармонізації українського законодавства з нормами та принципами Світової організації торгівлі і в першу чергу з питань:

1) забезпечення рівності в умовах оподаткування вітчизняних і шо-земних товаровиробників та розв'язання проблеми повернення ПДВ експортерам;

2) скасування пільг з оподаткування у галузях промисловості та сільського господарства, що не відповідають нормам угод СОТ;

3) застосування експортних мит згідно з нормами угод СОТ.

Прихильники інтеграії України до СОТ стверджують, що входження нашої держави до складу Світової організації торгівлі буде потужним стимулом для здійснення макроекономічних, структурних та інституційних реформ. Україна має враховувати ці процеси, брати активну участь у формуванні механізмів нової міжнародної співпраці. Ринкова конкуренція сприятиме зростанню загальної ефективності економіки, підвищенню якості товарів і послуг. Покращення інвестиційного клімату внаслідок запровадження стабільних прозорих і передбачуваних правил приведе до зростання обсягу та покращення структури інвестицій, а зниження обсягів нелегального сектору зовнішньої торгівлі сприятиме зростанню надходжень до бюджету.

Водночас пріоритетність інтеграції України до СОТ не повинна суперечити іншим стратегічним напрямам зовнішньополітичної та економічної діяльності держави. Всі вони мають бути підпорядковані стратегічній меті—європейській іїгтеграції.

Їх опоненти вважають, що приєднання до СОТ завдасть втрат цілим галузям промисловості, обмежить дії уряду у прийняті необхідних економічних рішень. Вітчизняні виробники можуть виявитися неготовими до високої конкуренції через низьку ефективність підприємств, можуть виникнути проблеми для галузей з високим рівнем субсидування та через невідповідність українських стандартів І процедур сертифікації продукції світовим стандартам і процедурам.

Немає сумніву, що певні негативні наслідки очікуються переважно в адаптаційний період після приєднання України до СОТ. За даними Міністерства економіки рівень тарифного захисту внутрішнього ринку України нині знаходиться на рівні країн, що вступили до СОТ після 1995 р. Середньозважена ставка чинного митного тарифу становить сьогодні 7,02 %, а ставка тарифу, яка була б прийнятна для України, — 5,66 %. Крім того, за оцінками фахівців українсько-європейського консультативного центру реальні адвалорні (процентні) митні тарифи в Україні нині можна визначити на рівні 1—2 %. Розмір цього показника обумовлений тим, що значна частина імпортери) споживчих товарів сьогодні взагалі ухиляється від сплати мита.

Варто також наголосити на недостатній зовнішньоторговій обізнаності співробітників торговельних компаній з правилами СОТ і на недостатніх навичках експортерів та імпортерів вітчизняних підприємств правильно взаємодіяти з урядом у цій сфері. Уряд може підняти спірне питання тільки в тому випадку, якщо він сам отримав від вітчизняної галузі виробництва заяву про порушення правил і обов'язків та відповідну інформацію. Як свідчить історія СОТ, порушення положень Світової організації торгівлі часто не опротестовуються урядами тільки тому, що окремі зовнішньо-торгівельні оператори не знають, чи є ця міра можливим порушенням правил СОТ, і тому не інформують уряд про це.

Отже, важливим є не тільки врахування різнопланових умов приєднання України до СОТ, які б найповніше охоплювали реальні економічні інтереси України, а й підвищення рівня обізнаності всіх учасників зовнішньої торгівлі (операторів, експортери), імпортери)), причому передусім це стосується знань правил, звичаю і правових норм Світової організації торгівлі.

Набуття Україною статусу члена СОТ дає змогу брати активну участь у роботі спеціалізованих органів СОТ, що відкриває доступ до інформації про ефективні механізми здійснення зовнішньоекономічної політики, розширює можливості впливу на формування правил регулювання міжнародних торговельних зв'язків відповідно до національних інтересі в країни.

Отже, СОТ—розвинута організація, яка все активніше бере участь у регулюванні процесу обміну товарами, послугами, капіталом і робочою силою у світовій практиці. За багатьма направленнями переговори і майбутня сфера дії СОТ виходить за межі обміну, що стосуються питань виробництва і більшості спрямувань внутрішньої національної економічної політики.

З набуттям статусу країни—члена СОТ українська економіка отримує такі переваги:

— поширення дії міжнародно-визнаних прав захисту національних економічних інтересів на світових ринках;

— зменшення втрат від дискримінаційних заходів;

— забезпечення доступу на світові ринки товарів і послуг;

— створення умов для розвитку цивілізованого конкурентного середовища;

— активізації виробництва в окремих експортоорієнтованих галузях;

— створення умов для подальшого використання потенційних переваг української економіки.

Основними завданнями у межах вступу України до СОТ були:

— завершення переговорного процесу щодо вступу України до СОТ;

— наближення законодавства України до законодавства ЄС та відповідних міжнародних норм і стандартів СОТ, зокрема торговельних аспектів прав інтелектуальної власності;

— забезпечення подання та експертне супроводження у Верховній Раді України проектів законів, передбачених Графіком уведення в дію законопроектів відповідно до норм і вимог СОТ;

— удосконалення механізму імплементації національного законодавства у сфері захисту прав інтелектуальної власності;

— приведення національної системи стандартизації у повну відповідність до міжнародних та європейських стандартів і норм;

— забезпечення прийняття законопроектів про відповідальність за дефектну продукції та загальну безпеку продукції на основі європейських директив;

реформування системи державного нагляду за дотримання стандартів і правил та контролю на ринку з метою вирішення проблеми підвищення ефективності захисту прав споживачів.

Інтегрування України до Світової організації торгівлі є певним гарантуванням прозорості своїх економічних і політичних механізмів, а отже, є запорукою від торговельної ізоляції в світі.

Таким чином, можна узагальнити, що Світова організація торгівлі (СОТ)—це потужна і впливова міжнародна структура, здатна виконувати функції міжнародного економічного регулятора. Членство в СОТ практично є життєво необхідною умовою для будь-якої країни, що прагне інтегруватися у світове господарство.

Вступ до СОТ має надзвичайно важливі наслідки для України. Він означає кардинальний поворот від практики довільного встановлення та застосування державою правил економічної поведінки до поступового впровадження правил, визнаних на багатосторонній міжнародній основі. Цей крок може стати вирішальним у процесі становлення цивілізованого ринкового господарства в нашій країні, здійснення більш радикальних адміністративної та структурної реформ, прискорення інтеграції України у світові та європейські економічні і політичні структури. Країни з перехідною економікою очікують, що інтеграція до СОТ матиме позитивний вплив на їх власну політику, прискоривши інституційні перетворення та структурні реформи в економіці. Нині стає зрозумілим, що неможливо ефективно діяти в системі міжнародної торгівлі, не будучи при цьому членом СОТ. Членство в СОТ відкриває широкі можливості щодо:

—зменшення тарифних і нетарифних обмежень для українських товарів практично на всіх світових ринках. Не лише кількісного збільшення обсягів експорту, а й зміни його структури. Україна, як відомо, високотехнологічна країна, багато підприємств якої виробляють наукомістку продукцію, але вона через аутсайдерський статус України щодо системи ГАТТ/СОТ і низку інших причин не знаходить ринків збуту. Різні політико-правові, тарифні та нетарифні обмеження не випускають таку продукцію за кордон України;

— кількісного та якісного поліпшення української торгівлі, яке відбудеться одночасно стосовно всіх країн—членів СОТ, на частку яких припадає понад 96 % світової торгівлі;

—забезпечення справедливого вирішення торговельних суперечок. Навіть невелика країна з незначним потенціалом у міжнародній торгівлі може розраховувати на справедливе слухання та вирішення торговельних спорів з великими торговельними партнерами;

— застосування антидемпінгових і компенсаційних заходів з метою захисту внутрішнього ринку від субсидованого експорту та як ефективного інструменту боротьби із заниженням цін на імпортовані товари;

введення тимчасових обмежень імпорту у разі виникнення проблем з платіжним балансом;

— підвищення імпортного мита та застосування кількісних обмежень з метою уникнення серйозної шкоди, яка може бути спричинена надмірним імпортом вітчизняним виробникам;

системної трансформації українського економічного законодавства відповідно до принципів, норм і стандартів системи ГАТТ/СОТ, апробованих протягом десятиліть у багатьох країнах світу;

забезпечення передбачуваного розвитку торговельно-економічних відносин з основними торговельно-економічними партнерами

Ключовими питаннями в цьому контексті є завершення процесу узгодження українського законодавства з нормами угод СОТ, процесу переговорів про режим доступу іноземних компаній до ринків товарів і послуг в Україні. Пріоритетом повинно стати вжиття адекватних заходів із нарощування конкурентоспроможності українських виробників, які здатні ефективно конкурувати в економіці, що базується на чітких і стабільних правилах, а не на винятках із них.

Більшість країн трансформаційного типу (серед них і Україна) декларували прагнення лібералізувати зовнішньоторговельну діяльність та інтегруватися у міжнародний торговельно-економічний простір на правах членів СОТ з тим, щоб сприяти підвищенню конкурентоспроможності власних товаровиробників і збільшенню їхнього експортного потенціалу. Вибір цих країн на користь приєднання до СОТ є виправданим з тієї позиції, що у перспективі він має забезпечити відповідні зміни внутрішнього інституційного середовища, сприяти розширенню експортних можливостей і стати ключовим етапом процесу їхньої інтеграції у міжнародне економічне співтовариство.

Проте очікування країн — претендентів на членство в головній координуючій структурі світової торгівлі мають співвідноситися з адекватною оцінкою реальних передумов і ступеня їхньої готовності до цього кроку. Необхідна аналітична оцінка відповідності вимогам, що висуваються до потенційних членів СОТ, а також перспектив їх після-інтеграційного функціонування, яка надається у щорічних публікаціях—звітах СОТ.

Проблеми на шляху вступу України до СОТ потребують активації внутрішніх соціально-економічних перетворень на основі чітко сформульованих мети та завдань, тісно пов'язаних з міжнародними зобов'язаннями України.

Питання для поглибленого вивчення теми VI розділу

1. Показники сталого розвитку торгівлі та їх характеристика.

2. Принципи формування стратегії сталого розвитку підприємства.

3. Пріоритетні цілі та методи розробки стратегії розвитку.

4. Гармонізація використання економічних, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів за забезпечення зростання соціальної ефективності.

5. Особливості орієнтації торгівлі на інтереси споживача.

6. Задоволення соціальних потреб і зниження соціального напруження в суспільстві.

1. Формування стратегії розвитку торгівлі з орієнтацією на першочергові пріоритети.

8. Методи управління сталим розвитком торгівлі.

9. Принципи формування стратегії розвитку торговельного підприємства.

10. Функції системи управління торгівлею з орієнтацією на забезпечення прибутковості підприємства.

11. Удосконалення організаційної структури і методів управління торговим підприємством.

12. Механізм погодження інтересів споживачів, працівників і власників підприємства.

13. Гармонізація використання економічних ресурсів з метою забезпечення стального зростання соціальної ефективності.

14. Механізм господарювання, господарський механізм торгівлі.

15. Економічні важелі, організаційні форми і способи залучення трудових ресурсів.

16. Місце організаційно-виробничих відносин у формуванні господарського механізму торгівлі.

17. Механізм управління виробництвом, розподілом, обміном і споживанням у торгівлі.

18. Зміни системи організації торгівлі в умовах ринкових перетворень.

19. Визначення господарського механізму функціонування торгівлі.

20. Господарський механізм торгівлі та мінливість ринкової кон'юнктури.

21. Характерні риси використання економічних важелів і стимулів впливу торгівлі на виробництво.