Нормування витрат обертання як нормативна база їх прогнозування

Як аналіз, так і планування витрат обертання базуються на відповідних нормах і нормативах. Вони представляють собою суспільно-необхідний рівень розходів для ефективності торгівлі при забезпеченні високої якості обслуговування і дотримання режиму економії.

Є відповідні відмінності нормування витрат обертання. Вони зводяться до того, що нормування ведеться в розрізі окремих груп товарів у межах конкретних статей витрат обігу.

Нормування витрат обертання в розрізі окремих товарних груп передбачає використання прогресивних, передових норм, виходячи з конкретних умов торгової діяльності.

Для нормування з товарно-групових розходів з урахуванням кожної статті витрат обертання використовують різні показники нормативного характеру. Так, базою для визначення рівня з товарно-групових транспортних витрат служить товарооборот в асортименті і тарифні ставки за перевезення 1 т вантажів на 1 км з урахуванням затверджених схем товарного руху. Основою для нормування розходів за кредитом є товарно-групові нормативи товарних запасів. Ці нормативи використовуються для витрат і за іншими елементами затрат (страхування товарно-матеріальних цінностей, зберігання товарів тощо). У процесі нормування витрат зберігання за товарними групами, пов'язаних з амортизацією основних фондів, враховуються норми амортизаційних відрахувань, нормативи і структура торгової площі за товарними групами.

У свою чергу природні втрати розраховуються на підставі норм, диференційованих за товарними групами.

Норми трудових затрат відповідною мірою відображаються в розмірах відрядних розцінок оплати праці продавців різних типів магазинів за продаж окремих груп товарів.

Витрати, пов'язані з відрахуваннями у фонд підготовки кадрів, тарифи за збір виручки використовуються для нормування відповідних статей витрат обертання.

Деякі елементи затрат не підлягають безпосередньому нормуванню за товарними групами. Це утримання та поточний ремонт приміщень, утримання апарату управління та охорони, інші розходи. Розрахована загальна планова сума цих витрат розподіляється за товарними групами за відповідними ознаками чи пропорційно фонду заробітної плати чи інших показників.

Встановлені норми за товарно-груповими витратами обертання використовуються протягом декількох років. Будучи інтегрованим нормативним показником, вони підлягають перегляду при зміні відповідних норм тарифів, ставок. Тоді вносяться корективи у відповідні елементи затрат.

Створення нормативної бази — одна з вирішальних умов вдосконалення прогнозування і планування витрат обертання.

4. Методичні підходи до розробки планів-прогнозів витрат обертання

Метою розробки прогнозів витрат є визначення очікуваних прибутків на майбутній період. Без знань своїх можливостей щодо отримання відповідних прибутків підприємство не може приймати рішення про майбутній розвиток господарської діяльності, не може розширювати свою матеріально-технічну базу. Підприємство часто потребує такої інформації як на близьку (2—3 роки), так і на віддалену перспективу (більше 5 років).

З подоланням кризових явищ у нашій економіці роль прогнозів, а саме прогнозів витрат обертання, буде збільшуватися. Сам процес прогнозування витрат обертання складається з таких етапів:

1. Аналізу показників витрат у поєднанні з кінцевими результатами роботи за 3—5 попередніх років і їх критичної оцінки.

2. Визначення тенденцій зміни витрат обертання за загальним обсягом і в розрізі окремих статей.

3. Вивчення частки загальної величини витрат у доходах від торгової діяльності, виявлення причин зміни цієї частки.

4. Прогнозування частки витрат у доходах на майбутній період.

5. Розрахунку впливу факторів на зміни витрат за окремими статтями і за загальним обсягом у прогнозованому періоді.

Прогнози розробляють за основними статтями витрат, які займають значну питому вагу у загальних витратах. Решту розходів оцінюють за їх часткою у витратах за попередні 3—5 років. Потім, сумуючи основні статті розходів і ту частку, яку розрахували на підставі аналізу, визначають загальну величину витрат обертання на плановий період.

Загальні підходи щодо прогнозування і планування витрат у торгівлі значною мірою спільні, єдині.

Основними методами прогнозування і планування витрат обертання за окремими статтями є:

—дослідно-статистичний метод;

—метод техніко-економічних розрахунків, який базується на використанні норм, нормативів, лімітів;

—метод прямих розрахунків витрат за окремими статтями, виходячи з базової величини з урахуванням особливостей формування окремих елементів затрат;

- економіко-математичне моделювання шляхом вияву впливу основних факторів на рівень розходів за статтями і в цілому на підприємстві.

Важливим принципом розробки плану витрат обертання в торгівлі є оптимізація її показників. Відповідно до цього планові рівні та суми витрат повинні представляти содою величину раціональних розходів. Зменшення витрат обертання є однією з умов зниження роздрібних цін і посилення своїх позицій на ринку в умовах конкуренції. А тому при наявності нераціональних розходів і витрат, їх розмір за рівнем і, відповідно, в сумі буде вищий планових показників. На практиці завищення планового рівня і суми витрат не дає можливості при зіставленні з фактичними показниками дати правильну оцінку процесу розходування коштів. Підприємства повинні виконувати розрахунки очікуваних змін витрат у майбутньому періоді. Такі розрахунки дозволяють пов'язати перспективний розвиток матеріально-технічної бази, підготовки кадрів, досягнення високих якісних результатів з фінансовими ресурсами і служать основою для вдосконалення планування витрат обертання.

Підтема 3. Аналіз, прогнозування і планування витрат підприємства

1. Передумови та методичні підходи до аналізу і планування витрат обігу торгового підприємства

Витрати обігу як економічна категорія вимагають вивчення впливу процесів їх формування при здійсненні господарської діяльності, визначення тенденцій їх розвитку та закономірностей, кількісної оцінки факторів, що обумовлюють їх обсяг та рівень.

Інформаційною основою проведення аналізу витрат обігу підприємства є матеріали бухгалтерської звітності ф. № 2 "Звіт про фінансові результати діяльності підприємства", ф. № 1 "Баланс", статистичної звітності ф. № 5 "Звіт про витрати обігу", № 3 торг "Звіт про надходження, реалізацію та залишки товарів", ф. № 5 "Звіт з праці", ф. № 1 кр. "Звіт про товарообіг", оперативного та управлінського обліку (первинні документи, пов'язані із здійсненням витрат, оборотні відомості з бухгалтерських розрахунків, на яких здійснюється аналітичний облік витрат).

Аналіз витрат обігу підприємства проводиться в декілька етапів, які передбачають проведення такої аналітичної роботи:

1. Загальної оцінки змін у розмірі та рівні витрат обігу, які відбулися порівняно з попередніми аналітичними періодами. Вона ведеться на базі розрахунку абсолютного відхилення в обсязі, рівні витрат та темпів зростання (приросту) окремих показників.

2. Аналізу змін в обсязі та рівні витрат обігу за статтями витрат, а також у структурі витрат обігу. Такий аналіз дозволяє виявити зміни в розмірі витрат за окремими статтями, а також зміни в структурі витрат. Дослідження структури витрат, питомої ваги окремих статей в їх загальному обсязі дає змогу визначити найвагоміші та найкритичніші статті витрат, зміни в яких визначають тенденцію у розвитку витрат у цілому на підприємстві.

3. Аналізу змін в обсязі та рівні змінних і умовно-постійних витрат підприємства. Для виконання цього етапу дослідження проводиться групування витрат залежно від їх еластичності до товарообороту. Отримана інформація надає можливість визначити зміни в обсязі та рівні змінних та умовно-постійних витрат, знання яких потрібне для управління не тільки витратами, але й обсягом товарообороту підприємства (визначення "точки беззбитковості").

4. Аналізу змін в обсязі, рівні та складі витрат за іншими класифікаційними ознаками.

5. Кількісної оцінки факторів, що впливають на формування витрат обігу в цілому на підприємстві та за окремими статтями витрат обігу. У ході проведення цього етапу аналітичної роботи на базі різних методичних прийомів аналізу проводиться оцінка впливу на обсяг та рівень витрат обігу таких факторів, як:

1. Обсяг товарообороту підприємства.

2. Рівень цін на товари, що реалізуються підприємством.

3. Чисельність працюючих.

4. Середня заробітна плата.

5. Швидкість обертання товарних запасів.

6. Асортиментна структура товарообороту.

7. Склад товарообороту за формами продажу товарів.

8. Продуктивність праці за окремими підрозділами підприємства.

9. Ефективність використання торгової площі за окремими підрозділами підприємства.

Методичним інструментарієм дослідження впливу факторів з 1 по 5 є метод ланцюгових підстановок, а факторів 6—7 — метод відсоткових чисел, факторів 8—9 — метод групування.

Для більш глибокого дослідження впливу окремих факторів на витрати обігу підприємства може також застосовуватися кореляційно-регресійний аналіз. Це, перш за все, визначення залежності між витратами обігу, товарооборотом, чисельністю працюючих, вартістю основних виробничих фондів та товарними запасами.

Кількісна оцінка впливу окремих факторів є необхідним етапом аналітичної роботи, оскільки вона дає можливість оцінити ступінь управління процесом формування витрат підприємства, його можливостей щодо скорочення обсягу та рівня витрат за рахунок мобілізації внутрішніх резервів.

Останній, 6 етап—це оцінювання ефективності управління процесом формування витрат обігу підприємства. Виконання цього етапу дослідження дає можливість визначити абсолютні та відносні зміни в розмірі показників ефективності управління витратами. Аналіз витрат обігу проводиться не тільки за підприємством у цілому, але й за окремими його структурними підрозділами, окремими видами витрат. Проведення такого поглибленого аналізу дає змогу визначити найбільш суттєві проблеми, які заважають процесу оптимізації розміру витрат, не дають можливості мобілізувати наявні резерви їх скорочення.

Які ж передумови та методичні підходи до планування витрат? Оскільки витрати обігу є одним із якісних показників господарської діяльності підприємства, основною метою їх планування є визначення загальної суми витрат обігу, потрібної для забезпечення нормальної роботи підприємства, з урахуванням наявних резервів зниження витрат на придбання, доставку, зберігання товарів і реалізацію їх споживачам. Розрахунок планових витрат здійснюється відповідно до угод про купівлю та продаж товарів, а також згідно із запланованими заходами щодо розширення обсягів товарообороту та поліпшення якості обслуговування споживачів. Для розрахунку плану витрат обігу використовують таку інформацію: обсяг та структуру товарообороту, виробничу програму, штатний розклад, показники розвитку матеріально-технічної бази, місцезнаходження постачальників, види транспорту, яким транспортуватиметься товар, чинні на відповідний період ставки, тарифи, розцінки, норми та інші розрахункові показники, які використовує підприємство для внутрігосподарського планування, матеріали аналізу витрат обігу в цілому і за окремими статтями поточного року, кварталу, місяця.

Обґрунтування плану витрат обігу підприємства може проводитися такими методами:

1. Методом прямих техніко-економічних розрахунків.

2. Факторно-аналітичним методом.

3. Економіко-математичним методом.

4. Методом імітаційного моделювання.

5. Методом оптимального моделювання.

Метод прямих техніко-економічних розрахунків є найбільш трудомістким методом планування, який дає змогу отримати найбільш точний результат на основі мобілізації всіх можливих резервів скорочення обігу витрат. Оскільки кожна стаття витрат обігу є комплексною, планові розрахунки проводяться окремо за кожним елементом витрат, який включається до тієї чи іншої статті. Планування витрат обігу методом прямих техніко-економічних розрахунків потребує значного обсягу детальної інформації, що ускладнює процес його практичного застосування.

Більш простим та поширеним є використання факторно-аналітичного методу оцінки планового розміру витрат підприємства. Розрахунок витрат обігу за загальною сумою за цією методикою базується на визначенні суми, виходячи з рівня змінних та обсягу умовно-постійних витрат, які фактично склалися у звітному періоді з урахуванням впливу на їх розмір окремих факторів, що будуть мати місце в плановому періоді (А. Мазаракі). Дія цих факторів може бути обумовлена змінами у зовнішньому середовищі (що має враховувати підприємство в процесі розробки плану) або управлінськими рішеннями самого підприємства щодо мобілізації можливих резервів скорочення розмірів витрат (на основі розробки плану заходів щодо управління окремими факторами, які залежать від діяльності підприємства).

Розробка плану витрат обігу на базі використання економіко-математичних методів передбачає встановлення та формалізацію залежності між розміром витрат обігу та обсягом окремих факторів. Використання розробленої економ і ко-математичної моделі на плановий період дає змогу визначити прогнозне значення витрат обігу залежно від часу або зміни факторів, які очікуються на базі використання комп'ютерної технології обробки інформації за допомогою стандартної функції Тренд.

Використання багатоваріантних планових розрахунків витрат обігу може проводитися шляхом комп'ютерного імітаційного моделювання. Стандартна функція імітації комп'ютерного імітаційного моделювання дає можливість розробити варіанти плану витрат обігу на основі зміни окремих факторів (обсягу товарообороту, чисельності працюючих, розміру основних фондів, товарних запасів та інших факторів).

У процесі планування витрат обігу підприємства може бути здійснена також розробка та реалізація оптимізаційних задач. Розв'язання цих задач може забезпечувати оптимальний підбір асортиментної структури товарообороту, його складу, ресурсного потенціалу підприємства, за якого з урахуванням інших існуючих обмежень і вимог забезпечується мінімізація витрат обігу або їх дотримання на певному рівні.