Аналіз доходів підприємства

На практиці здійснюють зовнішній і внутрішній аналіз доходів. Зовнішній аналіз базується на звітних даних і тому містить обмежену частину інформації про діяльність підприємства. Метою такого аналізу є оцінка рентабельності роботи підприємства, ефективності використання фондів (капіталу), фінансового положення підприємства загалом. Підсумки такої оцінки враховуються у взаємовідносинах підприємства з акціонерами, кредиторами, податковими органами і служать основою визначення положення цього підприємства на ринку, в галузі. Зрозуміло, що опублікована звітність не стосується всіх сфер діяльності підприємств, містить узагальнені дані, в основному про їх фінансову діяльність, і з тієї причини значною мірою знижує і вуалює негативні явища, що мають місце в діяльності підприємства. А тому потрібні ще додаткові відомості про діяльність підприємства. Банки при вирішенні питання про надання кредиту вимагають заповнити власні, більш деталізовані, форми фінансової звітності. Аналогічно роблять фондові біржі щодо підприємств, цінні папери яких у них котуються. Однак ця інформація доступна тільки переліченим структурам.

Для того, щоб виключити факти навмисного перекручування інформації, проводиться аудиторська перевірка, яка перевіряє і підтверджує правильність звітних показників і вказує на "вузькі" місця в діяльності підприємства.

Найбільше значення в оцінці доходів, фінансових результатів і визначенні заходів зі збільшення прибутків і підвищення рентабельності має внутрішній аналіз. Він базується на використанні всього комплексу економічної інформації, первинних документів і даних бухгалтерського обліку і звітності. Економіст має можливість реально оцінити стан справ на підприємстві. Він може отримати з первинних документів достовірні дані про цінову політику підприємства, його доходи, формування прибутків, структуру витрат обігу й оцінити положення підприємства на товарних ринках, валовий, балансовий прибуток.

Саме внутрішній аналіз дозволяє вивчити механізм досягнення підприємством максимальних прибутків. Важливо використовувати як зовнішній, так і внутрішній аналізи. Комплексний підхід до вивчення доходів дозволяє приймати обґрунтовані управлінські рішення, сприяє вибору кращого варіанта дій на перспективу. Комплексний підхід до аналізу доходів відіграє вирішальну роль у питаннях конкурентної політики підприємства. Окремо виділяють вид аналізу, який пов'язаний із вивченням минулих тенденцій. Він називається ретроспективним, а аналіз, пов'язаний із прогнозами, називають перспективним.

При аналізі доходів використовують інформацію за попередній рік, у звітному рощ виділяють план і факт, а потім звітні дані порівнюються з планом і з попереднім роком.

Важливе значення має оцінка доходів від реалізації товарів і послуг, їх рівень. Якщо план доходів не складається, тоді порівнюють фактичний результат із попереднім періодом. При аналізі доходів від реалізації товарів і послуг потрібно дати оцінку рівня торгових надбавок за основними товарними групами і виявити причини їх зміни. Важливо також проаналізувати роль різних елементів торгових надбавок за товарами і товарними групами (витрати обігу, податки, що входять у ціну, прибутки) і провести дослідження за основними товарними групами на предмет оцінки можливостей підвищення частки прибутку і зниження рівня поточних затрат за рахунок економії окремих їх видів.

Кожному торговому підприємству доцільно проводити розрахунки впливу зміни структури товарообігу і рівня торгових надбавок на сукупний дохід від торгової діяльності.

Наступним етапом аналізу є оцінка причини зміни доходів порівняно з минулим періодом.

4. Методи обгрунтування плану-прогнозу доходів торгового підприємства

Розробка плану доходів підприємства здійснюється за основними джерелами їх утворення з подальшими узгодженнями.

Дохід від реалізації товарів (валовий дохід) планується залежно від наявності на момент розробки плану потрібної інформації за допомогою методу прямих техніко-економічних розрахунків або факторно-аналітичного методу.

При застосуванні факторно-аналітичного методу визначення планового розміру доходів здійснюється:

—оцінювання тенденцій зміни рівня валового доходу на основі побудови та аналізу динамічного ряду;

—прогнозування рівня валового доходу на плановий період, виходячи з базового рівня валового доходу, темпу його зміни, який склався у проаналізованому періоді чи на основі формування трендової економіко-математичної моделі. Прогнозований таким чином рівень валового доходу відображає умови здійснення торговельної діяльності, зміни в асортиментній структурі товарообороту, їх складі, джерелах отримання товарів, що склалися у минулому періоді;

—визначення суми валового доходу при плановому обсязі товарообороту та спрогнозованому рівні валового доходу. Тоді величина валового доходу дорівнюватиме плановому товарообороту, помноженому на прогнозований рівень валового доходу і розділеному на 100;

—оцінювання можливих резервів збільшення валового доходу за рахунок окремих факторів, які визначають його розмір.

Використання методу прямих техніко-економічних розрахунків передбачає наявність інформації про обсяги продажу товарів за окремими товарними групами та рівень валового доходу або обсягу угод на закупівлю товарів за окремими контрактами, рівень цін закупівлі та прогнозованих цін реалізації. У першому випадку розрахунок планового розміру валового доходу здійснюється шляхом множення планового обсягу товарообороту конкретної товарної групи на плановий рівень валового товарообороту (торгової надбавки) у цій товарній групі, поділений на 100.

Плановий рівень валового доходу за товарними групами визначається, виходячи з розрахункового розміру торгової надбавки, шляхом ділення величини торговельної надбавки на 100 плюс торговельна надбавка і помножено все на 100.

Під час використання інформації про комерційні угоди розрахунок планового розміру валового доходу здійснюється шляхом множення кількості товарів, які закуповуються за конкретною комерційною угодою, на різницю між ціною реалізації та ціною закупівлі з цієї комерційної угоди.

Доходи від реалізації виробленої продукції (роботи, послуг) планують, виходячи з обсягів виробничої програми підприємства та прийнятих цін реалізації з урахуванням базових цін та наданих цінових знижок.

Розрахунок ведеться шляхом множення обсягу виробництва в натуральному вимірі конкретного товару на прийняту базову ціну реалізації цього товару, мінус розмір цінових знижок, які надаються за окремими контрактами з урахуванням кількості контрактів, які передбачають різні види цінових знижок і кількості видів продукції у виробничій програмі підприємства.

Запланований дохід від продажу матеріальних цінностей та майна розраховується як різниця між вартістю їх придбання (за балансовою оцінкою) та продажною ціною їх реалізації, з урахуванням зношування основних фондів та витрат підприємства, пов'язаних із їх демонтажем, передпродажною підготовкою та реалізацією.

Розрахунок здійснюється шляхом мінусування від ціни придбання матеріальних цінностей нарахованої суми амортизації за період експлуатації, і мінус витрати, пов'язані зі здійсненням демонтажу, передпродажного ремонту, транспортування до місця реалізації, оплати посередницьких послуг. Аналогічно визначаються доходи від продажу брокерських місць, а також нематеріальних активів.

Доходи від посередницької діяльності підприємства планують, виходячи з обсягів цієї діяльності та прийнятої форми оплати за послуги підприємства.

Доходи від перепродажу матеріальних цінностей невласного виробництва, які також відносяться до посередницької діяльності, плануються, як правило, виходячи з обсягів здійснення таких операцій і запланованої маржі (різниці в цінах).

Доходи підприємств, отримані від пайової участі в спільних підприємствах та у створенні інших підприємств, плануються на основі інформації про рентабельність їх діяльності, обсяг отримання чистого прибутку, а також закріпленого в засновницьких документах порядку його розподілу.

Доходи підприємства від цінних паперів, які належать підприємству, плануються, виходячи з виду цінного паперу (акція, облігація, сертифікат) та характеру доходу (гарантований, негарантований).

Якщо підприємство с власником акцій інших підприємств, то рівень отримання доходу не гарантується і визначається за результатами господарсько-фінансової діяльності цього підприємства з урахуванням прийнятої ним дивідендної політики.

Якщо підприємство є власником привілейованих акцій, облігацій, сертифікатів та інших видів цінних паперів із гарантованим розміром отримання доходів, то його розмір планується, виходячи з номінальної вартості цінних паперів, рівня гарантованого доходу (відсотка) та терміну його виплати. Необхідний розрахунок роблять шляхом множення номінальної вартості облігації на гарантований рівень дохідності у % до його номінальної вартості за період (днів, місяців), помноженому на період володіння цінним папером (днів, місяців) та отримання дивідендів, поділеному на кількість днів, місяців у плановому періоді.

Аналогічно розраховується і сума відсотків, нарахована за депозитними внесками підприємства, яка планується, та доходи від надання комерційного кредиту іншим підприємствам. Під час проведення розрахунку враховуються суми внеску або кредиту та термін, на який вони надані.

Доходи підприємства від здачі майна (лізингу) плануються, виходячи з умов орендної або лізингової угоди щодо форми та розміру орендної плати—фіксованої суми, ковзаючої суми, відсотка від виручки або прибутку, натуральної форми оплати тощо.

Загальний план отримання доходів розраховується як сума їх планового розміру за всіма джерелами формування.

Плановий розмір отримання доходів повинен бути достатнім для:

1) формування фонду грошових коштів, необхідних для розрахунків із бюджетом з ПДВ та податку на прибуток;

2) покриття постійних та змінних поточних витрат;

3) отримання потрібної суми чистого прибутку, достатньої для вирішення виробничих та соціальних завдань підприємства.

З урахуванням цієї вимоги загальний плановий розмір отримання доходів повинен бути порівняний з його цільовим чи необхідним розміром.

Якщо розрахунки свідчать про те, що плановий розмір доходів відповідає їх необхідному розміру, тобто виконує умову: Доходи можливі IV, Доходам необхідним, тоді розроблений план може бути прийнятий до реалізації, в протилежному випадку потрібно провести роботу щодо пошуку та мобілізації наявних резервів зростання доходів підприємства.

5. Прогнозування і планування доходів торгових підприємств і напрями їх збільшення

На практиці використовують різні методи обгрунтування планової величини доходів від торгової діяльності, це: —метод техніко-економічних розрахунків;

— встановлення планової суми і рівня доходів з орієнтацією на забезпечення необхідної величини прибутку; —дослідно-статистичний метод.

Метод техніко-економічних розрахунків передбачає реалізацію результатів розробленої цінової політики підприємства. Ми вже знаємо, що торгові підприємства використовують різні методи визначення торгових надбавок. Відповідно до цього підприємство визначає середній розмір торгової надбавки за основними товарними групами, виходячи з їх рівня у попередньому періоді й коригування цього рівня з урахуванням розробленої цінової політики на майбутній період. За рештою товарних груп, крім основних, розрахунки доходів виконуються, виходячи з середнього рівня торгових надбавок, який склався за передплановий період, і очікуваного обсягу продажів у плановому періоді.

Середній рівень торгової надбавки необхідно визначити також за сукупністю груп товарів із різною цільовою орієнтацією цінової політики й питомою вагою цих груп товарів у плановому обсязі товарообороту.

Розрахунки величини доходів здійснюються таким чином: товарообіг конкретної товарної групи множать на рівень торгової надбавки цієї групи товарів і ділять на 100 плюс рівень торгової надбавки.

Окремо розраховують рівень або середній рівень торгової надбавки. Це сума торгової надбавки на залишок товарів на початок періоду і на величину надходження товарів, помножена на 100 і поділена на товарні запаси на початок плюс надходження.

Групи товарів із різною цільовою орієнтацією цінової політики розрізняють за ознаками, що узгоджуються з виконавчою владою на місцях. Розрахунок ведеться шляхом множення питомої ваги групи товару з цільовою орієнтацією ціни в загальному товарообороті на середній рівень торгової надбавки цієї групи товарів і розділеної на 100.

Другий метод зводиться до обслуговування планової суми і рівня доходів з орієнтацією на забезпечення необхідної величини прибутку. Цей метод дозволяє пов'язати планову суму доходів із завданнями розвитку торгового підприємства на майбутній період.

Торгове підприємство розраховує величину прибутку від реалізації товарів і послуг у такій послідовності: спочатку визначають потребу в чистому прибутку, виходячи з напрямів її використання, враховують податок на прибуток і таким чином визначають валовий прибуток. Далі розраховують вплив тих факторів, що характеризують відмінності між прибутком від реалізації і балансовим прибутком. Прибуток від реалізації можна також встановити, виходячи з його величини за поточний період у відсотках до товарообороту, до витрат обігу і врахувати тенденції" його змін за 3—5 попередніх роки. Враховуючи всі планові показники, доходи розраховують як суму витрат обігу плюс прибутки від реалізації та плюс ПДВ.

Обгрунтованість цих розрахунків планових доходів торгові підприємства можуть проводити, вивчивши їх розподіл за напрямами використання. А саме, яка частина доходів використовується на відшкодування витрат обігу, ПДВ, і яка частина гаде на формування прибутку.

Третій—дослідно-статистичний метод планування доходів від торгової діяльності має широке застосування на практиці завдяки своїй простоті. З метою обгрунтування середнього рівня доходів від торгової діяльності у відсотках до товарообороту на плановий період, ураховують досягнуту величину цього показника за поточний період і коригують його з урахуванням майбутніх змін структури товарообороту, рівня торгових надбавок, ставок податкових платежів, що включаються в ціну товару й інших факторів.

Після визначення планового рівня доходів визначається їх сума шляхом множення його рівня на плановий товарооборот і ділення на 100.

У невеликих торгових підприємствах розрахунки доходів на плановий період можна здійснювати за схемою, яка використовується при складанні форми № 2 "Звіт про прибутки і збитки". Мова йде про ті підприємства, які мають малу кількість постачальників і відносно вузький асортимент товарів, які реалізуються, і коли до початку планового періоду укладені всі контракти на закупівлю товарів. Розрахунок величини доходів у сумі здійснюється таким чином: визначають планове надходження товарів у роздрібних пінах (без ПДВ і акцизу), мінусують величину надходження товарів у цінах закупівлі, і мінусують суму торгових надбавок на обсяг приросту товарних запасів у плановому періоді.

При обґрунтуванні доходів від торгової діяльності потрібно здійснити такі заходи, які будуть сприяти зниженню ризику за рахунок обґрунтування обсягів поставок товарів, чіткого визначення джерел їх надходження, величини ринкових і закупівельних цін на товари. Ці показники є основними факторами, в розрізі яких ведеться пошук резервів збільшення доходів від торгової діяльності, і на основі їх аналізу визначаються можливості досягнення планових величин.

Основними напрямами підвищення доходів від торгової діяльності можуть бути:

— збільшення обсягів закупівель товарів безпосередньо у підприємств-виробників і зменшення числа посередників;

—використання системи знижок за домовленістю з постачальниками за рахунок закупівлі великих партій товарів, при сезонних і передсвяткових розпродажах за суттєво зниженими цінами, у зв'язку з встановленням постійних зв'язків і в інших випадках;

—приведення рівня торгового обслуговування у відповідність з вимогами покупців і підвищення у зв'язку з цим цін;

—використання ефективної підприємницької політики на підприємстві;

—розширення і поновлення асортименту товарів відповідно до запитів покупців, відображення цих вимог в асортиментних переліках магазинів різних типів;

— здійснення рекламної й інформаційної діяльності торгового підприємства з урахуванням результатів маркетингового дослідження.