Стаття 53. Захист прав власника жилого будинку

Власник жилого будинку має право на компенсацію, пов'язану із зниженням цінності будинку, викликаним діяльністю підприємств, організацій, у тому числі такою, що призвела до зниження рівня шумової та екологічної захищеності території.

 

 

Закон України

ПРО ПІДПРИЄМНИЦТВО

(Витяг)

 

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Підприємництво в Україні.

Підприємництво - це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку.

Стаття 2. Суб'єкти підприємницької діяльності.

Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути:

• громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності;

• юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України "Про власність".

Щодо юридичних осіб та громадян, для яких підприємницька діяльність не є основною, цей Закон застосовується до тієї частини їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.

Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств.

Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду.

Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзаснввниками підприємницької організації, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об'єднаннях) керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю.

Стаття 3. Свобода підприємницької діяльності.

Підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

Особливості регулювання окремих видів підприємництва встановлюються законодавством України.

Перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких не застосовується у зв'язку з підвищеними вимогами до безпеки робіт та необхідністю централізації функцій управління, встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України Визначення видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, в інших законодавчих актах, крім цього, не допускається.

Стаття 4. Обмеження у здійсненні підприємницької діяльності.

Діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, вибухових речовин, видобуванням бурштину, охороною окремих особливо важливих об'єктів державної власності, перелік яких визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями, а проведення ломбардних операцій - також і повними товариствами.

Без спеціального дозволу (ліцензії), що видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим нею органом, не можуть здійснюватись:

• пошук (розвідка) та експлуатація родовищ корисних копалин,

• виробництво, ремонт і реалізація спортивної, мисливської вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, а також холодної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, виготовлення і реалізація замків безпеки для замикання спускових гачків мисливської і службово-штатної зброї та газових пістолетів і револьверів.

• виготовлення і реалізація медикаментів і хімічних речовин;

• виготовлення пива і вина;

• виготовлення спирту, горілчаних, лікерних та коньячних виробів;

• виготовлення тютюнових виробів;

• медична практика;

• ветеринарна практика;

• юридична практика;

• створення та утримання гральних закладів, організації азартних ігор;

• торговельна діяльність у сфері оптової, роздрібної торгівлі та громадського харчування щодо реалізації продовольчих і непродо­вольчих товарів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів;

• внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів і вантажів повітряним, річковим, морським, залізничним та автомобільним транспортом;

• агентування і фрахтування морського торговельного флоту, виготов­лення цінних паперів, грошових знаків і знаків поштової оплати;

• посередницька діяльність з приватизаційними паперами;

• надання послуг, пов'язаних з охороною державної, крім об'єктів, передбачених частиною першою цієї статті, колектив приватної власності, а також охороною громадян;

• монтаж, ремонт і профілактичне обслуговування засобів охоронної сигналізації;

• видобування, виробництво й використання радіоактивних речовин і джерел іонізуючого випромінювання, переробка та поховання радіоактивних відходів;

• видобування дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів, виготовлення і реалізація виробів з їх використанням;

• збирання, переробка твердих і рідких відходів виробництв, що містять дорогоцінні метали й дорогоцінне каміння, та їх брухту;

• виконання авіаційне хімічних робіт та аерофотозйомок;

• проектування, будівництво та експлуатація об'єктів атомної енерге­тики, а також надання послуг по їх обслуговуванню, аудиторська діяльність;

• страхова діяльність;

• виготовлення та реалізація ветеринарних медикаментів та препаратів;

• будівництво та технічне обслуговування загальнодержавних мереж передачі даних та документального зв'язку;

• будівництво та технічне обслуговування передавальних станцій супутникового зв'язку;

• міжнародні та міжміські поштові перевезення;

• обробка поштової кореспонденції;

• видача та прийом грошових переказів;

• використання радіочастот;

• виробництво та ремонт засобів вимірювання і контролю;

• виконання топографо-геодезичних, картографічних робіт та кадастрових зйомок;

• виконання інженерно-вишукувальних та проектних робіт для об'єктів енергетики, державного зв'язку, оборонного комплексу, а також для газопроводів, магістральних трубопроводів, мостів, тунелів, електро­станцій, аеропортів, морських портів, які виконуються на територіях, що піддаються діям сейсмічності, а також карстоутворенню, підтопленню, просадкам другого типу, доробці, зсувам та обвалам;

• надання транспортно-експедиційних послуг при перевезеннях зовнішньоторговельних і транзитних вантажів;

• виготовлення і реалізація спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони та засобів для виконання спеціальних операцій і оперативно-розшукових заходів;

• створення та утримання стрілецьких тирів, стрільбищ, мисливських стендів;

• створення та утримання штемпельно-граверних майстерень,

• виготовлення печаток і штампів;

• виробництво та сервісне обслуговування систем і засобів, виконання робіт, надання послуг, що забезпечують технічний захист інформації;

• діяльність, пов'язана з наданням послуг для здобуття загальної середньої та професійної освіти, підготовкою спеціалістів різних рівнів кваліфікації;

• діяльність, пов'язана з наданням туристичних послуг;

• судово-експертна діяльність;

• розробка, виготовлення та реалізація спеціальних при строїв (у тому числі іноземного виробництва) для зняття інформації з каналів зв'язку, інших технічних засобів негласного отримання інформації;

• виробництво пожежної техніки, протипожежного устаткування, надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення;

• створення, придбання та використання комутаційних систем, функціонування яких здійснюється в межах єдиної національної системи зв'язку (за винятком відомчих та інших систем, які не мають виходу на мережу загального користування);

• виробництво, передача та постачання електроенергії;

• збирання, заготівля, переробка, купівля і продаж брухту та відходів кольорових та чорних металів;

• діяльність, пов'язана з реалізацією транспортних засобів, що підлягають реєстрації та обліку в органах внутрішніх справ;

• надання послуг по обслуговуванню і ремонту транспортних засобів;

• надання послуг, пов'язаних із профорієнтацією населення, посеред­ництво у працевлаштуванні на роботу, в тому числі за кордоном;

• діяльність, пов'язана з проектуванням, будівництвом, ремонтом та експлуатацією об'єктів трубопровідного транспорту Дозвіл (ліцензія) на здійснення підприємницької діяльності видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом у строк не більш як за 30 днів з дня одержання заяви.

Відмова у видачі дозволу (ліцензії) видається в той же строк і є актом письмової форми.

В обов'язки підприємства входить проведення природо охоронних заходів, у тому числі рекультивація земель і відновлення лісів після їх використання, які сприяють зменшенню викликаних виробництвом негативних дій на навколишнє середовище фінансування цих заходів здійснюється за рахунок коштів підприємства. Підприємство відповідає за раціональне використання усіх природних ресурсів і відшкодовує витрати на відновлення та охорону природних ресурсів.

Стаття 5. Принципи підприємницької діяльності.

Підприємництво здійснюється на основі таких принципів:

• вільний вибір видів діяльності;

• залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;

• самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповідно до законодавства;

• вільний найм працівників;

• залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством;

• вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством,

• самостійне здійснення підприємцем - юридичною особою зовнішньо­економічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Стаття 6. Організаційні форми підприємництва.

Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах на вибір підприємця.

Порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації окремих організаційних форм підприємництва визначається відповідними законо­давчими актами України.

У разі коли цей порядок спеціальним законодавством не встановлено, підприємець керується цим Законом і своїм статутом.

 

 

Розділ II. УМОВИ ЗДІЙСНЕННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 8. Державна реєстрація підприємництва.

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться у виконавчому комітеті міської, районної в місті Ради народних депутатів або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб'єкта, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.

Для державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності подаються такі документи:

• рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу. Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір;

• статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва;

• рішення Антимонопольного комітету України про згоду на створення, реорганізацію (злиття, приєднання) суб'єктів підприємницької діяльності, якщо чинним законодавством визначена необхідність такої згоди;

• реєстраційна картка встановленого зразка;

• документ, що засвідчує сплату коштів за державну реєстрацію.

Підприємці-громадяни, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи, подають заповнену реєстраційну картку та документ, що засвідчує сплату коштів за державну реєстрацію.

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності здійснюється (при наявності всіх документів) за заявочним принципом протягом не більше п'яти робочих днів Орган, який здійснює реєстрацію, зобов'язаний протягом цього терміну видати посвідчення про реєстрацію і в десятиденний термін пода­ти відомості до відповідної податкової інспекції та органу державної статистики.

Засновники суб'єкта підприємництва або уповноважені-ними особи повідомляють реєструючий орган про місцезнаходження цього суб'єкта. При зміні вказаних даних суб'єкт підприємництва повинен в семиденний термін повідомити про це реєструючий орган. Невиконання цієї вимоги дає право реєструючому органу звернутися до суду, арбітражного суду з позовом про скасування державної реєстрації.

Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємництва є підставою для відкриття рахунків в установах банків за місцем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності або в будь-яких інших установах банків за згодою сторін.

Банк зобов'язаний відкрити банківський рахунок і в триденний термін повідомити про це податкову інспекцію.

Перереєстрація суб'єкта підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому для його реєстрації.

Перереєстрація проводиться у разі зміни форми власності, організаційної форми або назви суб'єкта підприємництва.

Суб'єкт підприємницької діяльності має право відкривати свої філії (відділення), представництва без створення юридичної особи

Скасування державної реєстрації здійснюється за особистою заявою підприємця, а також на підставі рішення суду, арбітражного суду у випадках:

• визнання недійсними або такими, що суперечать чинному законодавству, установчих документів;

• здійснення діяльності, що суперечить установчим документам та чинному законодавству України;

• несвоєчасного повідомлення суб'єктом підприємницької діяльності про зміну свого місцезнаходження (місця проживання)

Скасування державної реєстрації припиняє підприємницьку діяльність і є підставою для здійснення заходів щодо ліквідації підприємця як суб'єкта підприємницької діяльності. Статусу юридичної особи підприємець позбавляється після здійснення всіх заходів щодо ліквідації його як суб'єкта підприємницької діяльності.

Відмову в державній реєстрації може бути оскаржено в судовому порядку.

Відповідальність за відповідність чинному законодавству установчих документів, що подаються для проведення реєстрації, несе власник (власники) або уповноважені ним органи, які подають документи для реєстрації суб'єкта підприємництва.

За державну реєстрацію вноситься плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України залежно від суб'єкта підприємництва, обраної організаційної форми та виду підприємницької діяльності Місцева Рада народних депутатів має право встановлювати пільгову плату за державну реєстрацію.

Одержані кошти використовуються у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Законодавчими актами України можуть бути встановлені спеціальні правила державної реєстрації окремих організаційних форм підприємництва.

Положення про державну реєстрацію затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 9. Право найму працівників і соціальні гарантії при використанні їх праці.

Для здійснення підприємницької діяльності підприємець має право укладати з громадянами договори про використання їх праці. При укладанні трудового договору (контракту, угоди) підприємець зобов'язаний забезпечити умови та охорону праці, н оплату не нижче встановленого в республіці міні­мального рівня, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медич­не страхування та соціальне забезпечення відповідно до чинного законодавства.

При втраті працездатності підприємець забезпечує потерпілому відшкодування витрат у випадках і порядку, передбачених чинним законодавством.

Стаття 10. Відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності.

Підприємець зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати прав та інтересів громадян, підприємств, установ, організацій і держави, що охороняються законом.

За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Суб'єкт підприємництва - юридична особа може бути визнана арбітражним судом банкрутом у порядку, передбаченому Законом України«Про банкрутство».

Стаття 11. Припинення підприємницької діяльності.

Діяльність підприємця припиняється:

• з власної ініціативи підприємця;

• на підставі рішення суду або арбітражного суду у випадках, передбачених законодавством України;

• у разі закінчення строку дії ліцензії;

• на інших підставах, передбачених законодавчими актами України.

 

Розділ III. ПІДПРИЄМЕЦЬ І ДЕРЖАВА

Стаття 12. Загальні гарантії прав підприємців.

Держава гарантує всім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права і створює рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.

Забезпечення матеріально-технічними та іншими ресурсами, що централізовано розподіляються державою, здійснюється тільки за умови виконання підприємцем робіт і поставок для державних потреб.

У передбачених законом випадках підприємець або громадянин, який працює у підприємця по найму, може бути залучений до виконання в робочий час державних обов'язків. Орган, що приймає таке рішення, відшкодовує підприємцю відповідні збитки.

Спори про відшкодування збитків вирішуються судом або арбітражем відповідно до їх компетенції.

Стаття 13. Гарантії майнових прав підприємця.

Держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист права власності підприємця.

Вилучення державою у підприємця його основних і оборотних фондів та іншого використовуваного ним майна не допускається за винятком випадків, передбачених законодавчими актами України.

Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами, юридичними особами і державними органами його майнових прав, що охороняються законом, відшкодовуються підприємцю відповідно до чинного законодавства.

Стаття 14. Державна підтримка підприємництва.

З метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва держава:

• на умовах і в порядку, передбачених чинним законодавством, надає земельні ділянки, передає підприємцю державне майно (виробничі та нежилі приміщення, законсервовані й недобудовані об'єкти та споруди, невикористовуване устаткування), необхідні для здійснення підприємницької діяльності;

• відповідно до статті 12 цього Закону сприяє організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування підприємців, підготовці і перепідготовці кадрів;

• здійснює первісне облаштування неосвоєних територій об'єктами виробничої і соціальної інфраструктури з продажем або передачею їх у кредит підприємцям;

• стимулює за допомогою економічних важелів (цільових субсидій, податкових пільг тощо) модернізацію технології, інноваційну діяльність, освоєння нових видів продукції та послуг;

• надає підприємцям цільові кредити;

• подає підприємцям інші види допомоги.

Стаття 15. Державне регулювання підприємництва.

Держава законодавче забезпечує свободу конкуренції між підприємцями, захищає споживачів від проявів несумлінної конкуренції та монополізму в будь-яких сферах підприємницької діяльності.

Органи державного управління будують свої відносини з підприємця ми, використовуючи:

• податкову та фінансове кредитну політику, включаючи встановлення ставок податків і процентів по державних кредитах, податкових пільг, цін і правил ціноутворення, цільових дотацій, валютного курсу, розмірів економічних санкцій;

• державне майно і систему резервів, ліцензії, концесії, лізинг, соціальні, екологічні та інші норми і нормативи;

• науково-технічні, економічні та соціальні республіканські й регіональні програми;

• договори на виконання робіт і поставок для державних потреб. Втручання державних органів у господарську діяльність підприємців не допускається, якщо вона не зачіпає передбачених законодавством України прав державних органів по здійсненню контролю за діяльністю підприємців.

Державні органи і службові особи можуть давати підприємцям вказівки тільки відповідно до своєї компетенції, встановленої законодавством. У разі видання державним чи іншим органом акта, який не відповідає його компетенції або вимогам законодавства, підприємець має право звернутися до суду чи арбітражу із заявою про визнання такого акта недійсним.

Не допускається прийняття державними органами актів, які визначають привілейоване становище суб'єктів підприємницької діяльності однієї з форм власності щодо суб'єктів підприємницької діяльності інших форм власності.

Збитки, завдані підприємцю внаслідок виконання вказівок державних чи інших органів або їх службових осіб, що призвели до порушення прав підприємця, а також внаслідок неналежного здійснення такими органами або їх службовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо підприємця, підлягають відшкодуванню цими органами. Спори про відшкодування збитків вирішуються судом або державним арбітражем.

Стаття 16. Діяльність іноземних підприємців.

Іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють підприємницьку діяльність на території України, на її континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні, користуються такими ж правами і несуть такі ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не випливає з Конституції України, цього Закону та інших законодавчих актів України.

Особливості здійснення підприємницької діяльності на те ритори України, на н континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні іноземними юридичними особами визначаються законодавчими актами України.

 

Закон України

ПРО ПІДПРИЄМСТВА В УКРАЇНІ

(Витяг)

 

 

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Підприємство та його основні цілі.

1. Підприємство - основна організаційна ланка народного господарства України. Підприємство-самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг.

Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

2. Підприємство здійснює будь які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.

3. У разі збиткової діяльності підприємств держава, якщо вона визнає продукцію цих підприємств суспільне необхідною, може надавати таким підприємствам дотацію, інші пільги.

 

Стаття 2. Види підприємств.

1. Відповідно до форм власності, встановлених Законом України «Про власність», можуть діяти підприємства таких видів:

- індивідуальне підприємство, засноване на особистій власності фізичної особи та виключно п праці;

- сімейне підприємство, засноване на власності та праці громадян України - членів однієї сім'ї, які проживають разом;

- приватне підприємство, засноване на власності окремого громадянина України, з правом найняття робочої сили;

- колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської та релігійної організації;

- державне комунальне підприємство, засноване на власності адміністративне територіальних одиниць,

- державне підприємство, засноване на загальнодержавній (республі­канській) власності;

- спільне підприємство, засноване на базі об'єднання май на різних власників (змішана форма власності). У числі засновників спільного підприємства відповідно до законодавства України можуть бути юридичні особи та громадяни України, союзних республік, інших держав;

- підприємство, засноване на власності юридичних осіб і громадян союзних республік та інших держав Створення таких підприємств регулюється окремим законодавством України.

2. Відповідно до обсягів господарського обороту підприємства і чисельності його працівників (незалежно від форм власності) воно може бути віднесено до категорії малих підприємств.

До малих підприємств належать новостворювані та діючі підприємства:

• у промисловості та будівництві - з чисельністю працюючих до 200 чоловік;

• в інших галузях виробничої сфери - з чисельністю працюючих до 50 чоловік;

• у науці і науковому обслуговуванні - з чисельністю працюючих до 100 чоловік;

• у галузях невиробничої сфери - з чисельністю працюючих до 25 чоловік;

• у роздрібній торгівлі - з чисельністю працюючих до 15 чоловік.

Особливості створення і діяльності малих підприємств встановлюються законодавством України.

У республіці можуть діяти інші види та категорії підприємств, у тому числі орендні, створення яких не суперечить законодавчим актам України.

Стаття 3. Об'єднання підприємств.

1. Підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України.

Підприємства можуть об'єднуватись в:

• асоціації - договірні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з н учасників;

• корпорації - договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників;

• консорціуми - тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети;

• концерни - статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємств;

• інші об'єднання за галузевим, територіальним та іншими принципами; Об'єднання діють на основі договору або статуту, який затверджується їх засновниками або власниками. Підприємства, які входять до складу зазначених організаційних структур, зберігають права юридичної особи, і на них поширюється дія цього Закону.

Рішення про створення об'єднання (установчий договір) і статут цього об'єднання погоджуються з Антимонопольним комітетом України в порядку, визначеному чинним законодавством

2. В об'єднання підприємств, зареєстроване в Україні, можуть входити підприємства інших союзних республік та держав. Підприємства України можуть входити в об'єднання, зареєстровані в інших союзних республіках та державах. Порядок вступу в об'єднання у зазначених випадках здійснюється відповідно до законодавства України про зовнішньоекономічну діяльністю.

3. Об'єднання є юридичною особою, може мати самостійний і зведений баланси, розрахунковий та інші рахунки в установах банків печатку із своїм найменуванням.

Реєстрація об'єднання провадиться в порядку, встановленому цим Законом для підприємства.

4. Об'єднання не відповідає за зобов'язаннями підприємств, які входять до його складу, а підприємства не відповідають за зобов'язаннями об'єднання, якщо інше не передбачено установчим договором (статутом).

5. Підприємства, які входять в об'єднання, можуть вийти з його складу із збереженням взаємних зобов'язань та укладених договорів з іншими підприємствами та організаціями.

Вихід структурних підрозділів і самостійних підприємств із об'єднань може здійснюватись за згодою власника майна чи уповноваженого ним органу та з участю трудового колективу з наданням їм права підприємства.

Відмову власника може бутиоскаржено трудовим колективом до суду.

6. Об'єднання ліквідується за рішенням підприємств, які входять в нього. Ліквідація об'єднання здійснюється у порядку, встановленому цим Законом для підприємства Майно, яке залишилося після ліквідації об'єднання, розподіляється між учасниками згідно з статутом об'єднання.

Стаття 4. Законодавство про підприємство.

1. Діяльність всіх підприємств, розташованих на території України, здійснюється відповідно до цього та інших законів України, а у випадках, передбачених ними, - також рішеннями Уряду Україні.

Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що містить законодавство про підприємство, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди.

2. Особливості застосування цього Закону для окремих видів підприємств, діяльність яких пов'язана з надзвичайними суспільними інтересами, та перелік таких видів підприємств визначаються Кабінетом Міністрів України і затверджуються Верховною Радою України.

 

 

Розділ II. СТВОРЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА І ПОРЯДОК ЙОГО РЕЄСТРАЦІЇ

Стаття 5. Загальні умови створення підприємства.

1. Підприємство створюється згідно з рішенням власника (власників) майна чи уповноваженого ним (ними) органу, підприємства-засновника, організації або за рішенням трудового колективу у випадках і порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України. Рішення про створення підприємства у випадках, передбачених чинним законодавством, приймається за погодженням з Антимонопольним комітетом України.

Підприємство може бути створено внаслідок примусового поділу іншого підприємства відповідно до антимонопольного законодавства України.

2. Підприємство може бути створено в результаті виділення із складу діючого підприємства, організації одного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об'єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу.

Створення підприємств шляхом виділення здійснюється із збереженням за новими підприємствами взаємозобов'язань та укладених договорів з іншими підприємствами.

3. У випадках, коли для створення і діяльності підприємства потрібні природні ресурси, дозвіл на їх використання видасться відповідною Радою народних депутатів, а в передбачених законодавчими актами випадках - Верховною Радою України за поданням первинного природокористувача при наявності позитивного висновку державної екологічної експертизи або відповідної Ради народних депутатів Відмову у наданні природних ресурсів може бути оскаржено в порядку, передбаченому законодавством України.

Підприємству може бути передана у колективну власність або надана у користування, втому числі на умовах оренди, земельна ділянка в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

4. Підприємство набуває прав юридичної особи від дня його державної реєстрації.

Стаття 6. Державна реєстрація підприємства.

Підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Державна реєстрація підприємств здійснюється відповідно до Закону України «Про підприємництво».

Стаття 7. Створення відособлених підрозділів підприємства.

1. Підприємство має право створювати філіали, представництва, відділення та інші відособлені підрозділи з правом відкриття поточних і розрахункових рахунків і затверджує положення про них.

2. Погодження питання про розміщення таких відособлених підрозділів підприємства з відповідними місцевими Радами народних депутатів провадиться в порядку, встановленому для створення підприємства.

3. Діяльність розташованих на території України відособлених підрозділів підприємств, які знаходяться за межами республіки, регулюється цим Законом та іншими законами України.

Стаття 8. Ліцензування видів діяльності.

Окремими видами діяльності підприємство може займатися тільки на підставі спеціального дозволу (ліцензії).

Перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також порядок одержання дозволу (ліцензії) для здійснення такої діяльності встановлюються Законом України «Про підприємництво».

Стаття 9. Статут підприємства.

1. Підприємство діє на основі статуту Статут затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств - власником майна за участю трудового колективу.

2. У статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, його органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборчих органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.

У найменуванні підприємства визначаються його назва (завод, фабрика, майстерня та інші) і вид (індивідуальне, сімейне, приватне, колективне, державне) та інше.

До статуту можуть включатися положення, пов'язані з особливостями діяльності підприємства про трудові відносини, що виникають на підставі членства, про повноваження, порядок створення та структуру ради підприємства, про знаки для товарів і послуг та інше.

У статуті підприємства визначається орган, який має право представляти інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада підприємства, профспілковий комітет та інше).

 

 

Розділ III. МАЙНО ПІДПРИЄМСТВА

Стаття 10. Утворення і використання майна.

1. Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

2. Майно підприємства відповідно до законів України, статуту підприємства та укладених угод належить йому на праві власності або повного господарського відання.

3. Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання.

Здійснюючи право повного господарського відання, державне підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та статуту підприємства.

Відчуження від держави засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством, здійснюється виключно на конкурентних засадах (через біржі, за конкурсом, на аукціонах) у порядку, що визначається фондом державного майна України. Одержані в результаті відчуження зазначеного майна кошти направляються виключно на інвестиції.

4. Джерелами формування майна підприємства є:

• грошові та матеріальні внески засновників;

• доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності;

• доходи від цінних паперів;

• кредити банків та інших кредиторів;

• капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

• надходження від роздержавлення і приватизації власності;

• придбання майна іншого підприємства, організації;

• безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян;

• інші джерела, не заборонені законодавчими актами України.

5. Підприємство, якщо інше не передбачено чинним законодавством та його статутом, має право продавати і передавати-іншим підприємствам, організаціям та установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування або в позику належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу

6. Підприємству надається право, якщо інше не передбачено чинним законодавством та його статутом, продавати, передавати безоплатно, обмінювати, здавати в оренду громадянам засоби виробництва та інші матеріальні цінності, за винятком тих, які відповідно до законодавчих актів України не можуть бути в їх власності. Безоплатна передача і надання підприємствами матеріальних цінностей громадянам здійснюються з дозволу власника або уповноваженого ним органу, і крім випадків, передбачених законодавством України.

Стаття 11. Володіння і користування природними ресурсами.

1. Володіння і користування природними ресурсами підприємство здійснює у встановленому порядку за плату, а у випадках, передбачених законодавчими актами України, - на пільгових умовах.

Власники землі та землекористувачі щорічно сплачують плату за землю у вигляді земельного податку або орендне і плати

2. Підприємство зобов'язане своєчасно здійснювати природоохоронні заходи, спрямовані на зниження і компенсацію негативного впливу його виробництва на природне середовище, здоров'я та власність людей фінансування таких заходів відбувається за рахунок власних коштів або інших джерел. У випадках банкрутства підприємства фінансування провадить ся за рахунок коштів від продажу його майна, а якщо цих коштів не вистачає - за рахунок бюджету відповідної місцевої Ради народних депутатів або держави.

Підприємство відповідно до законодавства України несе відповідальність за додержання вимог і норм щодо охорони, раціонального використання та відновлення до рівня встановлених нормативів земель, вод, надр, лісів, інших природних ресурсів, а також за додержання встановлених нормативів викидів і скидання забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище і розміщення в ньому відходів.

При порушенні цих норм і вимог його діяльність може бути зупинено частково, тимчасово або припинено повністю відповідно до законодавства України.

Стаття 12. Участь підприємства у випуску та торгівлі цінними паперами.

1. Підприємство має право на випуск власних цінних паперів та реалізацію їх юридичним особам і громадянам України, союзних республік та інших держав.

2. Підприємство може бути співзасновником фондових бірж України та учасником фондових бірж України і союзних республік.

3. Підприємство має право на придбання цінних паперів юридичних осіб України, союзних республік та інших держав.

4. Підприємство випускає, реалізує та купує цінні папери відповідно до законодавства України.

Стаття 13. Гарантії майнових прав підприємства.

Держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства його основних фондів, оборотних коштів та іншого використовуваного ним майна здійснюється тільки у випадках, передбачених законами України.

Збитки, завдані підприємству в результаті порушення його майнових прав громадянами, юридичними особами і держав ними органами, відшкодо­вуються підприємству за рішенням суду або арбітражного суду.

 

 

Розділ IV. УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ І САМОВРЯДУ­ВАННЯ ТРУДОВОГО КОЛЕКТИВУ

Стаття 14. Загальні принципи управління підприємством.

1. Управління підприємством здійснюється відповідно до статуту на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і принципів самоврядування трудового колективу.

Підприємство самостійно визначає структуру управління, встановлює штати.

Власник здійснює свої права по управлінню підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи. Власник або уповноважені ним органи можуть делегувати ці права раді підприємства (правлінню) чи іншому органові, який передбачений статутом підприємства і представляє інтереси власника та трудового колективу.

2. Найняття (призначення, обрання) керівника підприємства є правом власника (власників) майна підприємства і реалізується безпосередньо або через уповноважені ним органи.

3. Рішення з соціально-економічних питань, що стосуються діяльності підприємства, виробляються і приймаються його органами управління з участю трудового колективу та уповноважених ним органів.

4. Вищим керівним органом колективного підприємства є загальні збори (конференція) власників майна. Виконавчі функції по управлінню колективним підприємством здійснює правління.

Правління підприємства, якщо інше не передбачено статутом, обирається власниками майна на загальних зборах таємним голосуванням на альтернативній основі. Повноваження правління визначаються статутом. Правління обирає із свого складу голову і його заступників або їх роль виконують почергово всі члени правління.