Система наддержавного багатостороннього регулювання світових товарних ринків

Зміст багатостороннього регулювання світових товарних ринків полягає в узгодженні дій країн-виробників, експортерів та імпортерів щодо стабілізації ринків шляхом запровадження міжнародних механізмів та організаційних утворень з їх реалізації. У розділі розглянуто основні цілі та методи регулювання світових товарних ринків; проблеми утворення міжнародних економічних організацій з питань регулювання світових товарних ринків. Проаналізовано діяльність міжнародних рад з регулювання світових товарних ринків, консультативних організацій та дослідницьких груп. Охарактеризовано основні напрями діяльності міждержавних організацій країн-виробників і експортерів.

9.1. Суть, цілі та методи регулювання світових товарних ринків (СТР)

До головних цілей регулювання світових товарних ринків (СТР) зараховують забезпечення пропорційності розвитку виробництва і споживання сировинних ресурсів шляхом координації дій суб'єктів ринків, стабілізації цін, коригування співвідношення цін на сировину та готові вироби.

Основним методом регулювання є укладання міжурядових угод в межах ЮНКТАД та міжурядових угод країн-виробників, експортерів та імпортерів. Міжурядові угоди в рамках ЮНКТАД реалізуються на основі міжнародних торговельних угод (МТУ) та в діяльності міжнародних дослідницьких груп (МДГ), які забезпечують міждержавне співробітництво з найважливіших сировинних товарів (зернові, цукор, каучук, бавовна, кольорові метали, какао, кава, олійне насіння).

Основними цілями МТУ є визначення і аналіз проблем торгівлі конкретним товаром, дослідження кон'юнктури та інформування учасників, збір і публікація статистичних даних, організація багатосторонніх консультацій і розробка заходів з розширення виробництва, експорту товару і пов'язаних з цим проблем охорони довкілля.

Організаційні форми регулювання СТР, крім МТУ та МДГ, здійснюють міжурядові установи країн-виробників, споживачів конкретного товару та міжнародні асоціації виробників і експортерів.

Укладання МТУ розпочалося в 30-х років минулого століття, коли було створено інституційні механізми та дослідницькі органи на міжурядовому рівні з торгівлі пшеницею (1933) та цукром (1934). Особливої інтенсивності цей процес набув у 50-70-х років під егідою ЮНКТАД та Комітету із сировинних товарів за ініціативою Генеральної Асамблеї ООН відповідно до Програми дій щодо встановлення нового світового економічного порядку (Резолюції 3202 VI спеціальної сесії та 3362 VII сесії Генеральної Асамблеї ООН).

На І сесії ЮНКТАД (1968) було прийнято потоварний підхід до укладання угод та здійснення інших заходів стабілізаційного характеру на ринках залізної та марганцевої руди, нікелю, вольфраму, включаючи створення стабілізаційних запасів, здійснення програм диверсифікації, координації збуту.

На IV сесії ЮНКТАД (1976) Резолюцією 93 (IV) затверджено інтегровану програму для сировинних товарів (ІПСТ), яка передбачала комплекс заходів з реорганізації і нормалізації торгівлі, включаючи розробку міжнародних товарних стабілізаційних угод (МТСУ) для 18-ти видів товарів. Проте підготовчі наради щодо міді, бокситів, залізної руди, Марганця виявилися безрезультатними. Товарні стабілізаційні угоди передбачалося реалізувати через визначення процедур встановлення лімітів коливання цін; експортних квот і зобов'язань із закупівель і продаж; норм і процедур державного контролю за діяльністю іноземних компаній; заходів із забезпечення стійкого зростання обсягів виробництва і експорту КР, у тому числі за допомогою довгострокових програм закупівлі; стабілізаційних запасів; заходів диверсифікації економіки та експорту КР, розвитку переробної промисловості, підготовки кадрів, проведення науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт. Для підтримки ІПСТ створено Спільний фонд для сировинних товарів як міжнародну фінансову інституцію.

Основними цілями МТУ (з какао, кави, натурального каучуку, цукру, оливкової олії, олова, пшениці, джуту та джутових виробів, тропічної деревини) є: пом'якшення цінових коливань; забезпечення ринків збуту та імпортних поставок за справедливими та вигідними цінами на регулярній основі. Цілі та методи конкретних МТУ суттєво відрізняються за видами угод (стабілізаційних, адміністративних, із заходів розвитку).

Стабілізаційні МТУ спрямовані на збалансування попиту та пропозиції через встановлення діапазону цін, зобов'язань щодо їх дотримання; системи експортних квот; створення буферних запасів; регулювання обсягів виробництва. Початково стабілізаційними були МТУ з натуральним каучуком (єдина, що діє сьогодні як стабілізаційна), какао (перебуває на стадії ліквідації), кавою, оловом.

Адміністративні МТУ теж орієнтовані на збалансування попиту і пропозиції через узгодження внутрішньої політики країн-виробників і споживачів, а також на вивчення кон'юнктури, інформування, збір і публікацію статистичних даних, організацію багатосторонніх консультацій. До них відносяться МТУ з торгівлі пшеницею, цукром, кавою, бавовною, нікелем, свинцем, цинком, каучуком. Ці угоди не передбачають заходів з регулювання ринкових відносин.

Угоди із заходів розвитку спрямовані на розширення експортного потенціалу, розвиток відповідної інфраструктури та переробку і збут сировини, охорону довкілля, аналіз проектів з розвитку. До них належать МТУ з оливкової олії, тропічної деревини, джуту і джутових виробів. Тенденцією останнього часу є тісна взаємодія МТУ із СОТ, участь їх представників як спостерігачів у сесіях СОТ і навпаки.