Міжнародні організації регулювання економічного співробітництва (ОЕСР) та загальної компетенції

На сучасному етапі ОЕСР - організація, заснована з метою координації економічної політики країн-учасниць та пом'якшення суперечностей, що виникають у світових господарських зв'язках. У розділі представлено основні напрями діяльності організації економічного співробітництва і розвитку. Розглянуто структурну побудову автономних організацій ОЕСР. Проаналізовано діяльність міжнародних організацій загальної компетенції в межах економічної співпраці.

4.1. Основні напрями діяльності організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР)

ОЕСР - організація економічного співробітництва та розвитку, яка була створена в 1961 році, за участю 29 економічно розвинених країн.

До основних цілей функціонування ОЕСР належать:

- розробка ефективних методів координації торговельної та загальноекономічної політики цих країн-учасниць;

- сприяння досягненню найбільшого рівня стійкого економічного зростання, зайнятості та якості життя в країнах-учасницях при збереженні фінансової стабільності;

- сприяння розвитку світової торгівлі відповідно до міжнародних зобов'язань.

Головними напрямами діяльності ОЕСР є:

- надання допомоги країнам-учасницям для підвищення рівня їх економічного та соціального розвитку;

- сприяння економічному зростанню країн, що розвиваються, шляхом надання технічної допомоги;

- налагодження відносин з органуми державної влади всіх рівнів країн-учасниць;

- підтримка зв'язків з іншими міжнародними організаціями для забезпечення ефективної співпраці та співробітництво з регіональними економічними організаціями;

- забезпечення ОЕСР інформацією, необхідною для діяльності, та взаємообміну інформацією;

- усунення перешкод в обміні товарами (послугами, роботами);

- надання допомоги в професійній підготовці кадрів у сфері науки й техніки.

На сучасному етапі розвитку ОЕСР має таку структурну побудову:

1. Рада - провідний орган, до якого входить один представник з кожної країни-учасниці. Рада проводить засідання два рази в місяць під керівництвом Генерального секретаря. Діяльність цього органу носить переважно рекомендаційний характер і лише в окремих випадках приймаються обов'язкові постанови.

2. Виконавчий комітет - підпорядкований Раді, складається з 14-ти представників держав-членів, з них сім країн мають постійний статус (Велика Британія, Італія, Німеччина, Канада, Франція, США та Японія), а сім призначаються кожного року на ротаційній основі. Цей комітет здійснює контроль за діяльністю ОЕСР та готує матеріали на засідання Ради.

3. Комітети, експертні комісії. Комітет сприяння розвитку (КСР) є спеціалізованим комітетом ОЕСР, який розглядає питання та політику допомоги 21 державі: забезпечує необхідними ресурсами для допомоги країнам, що розвиваються, створює потенціал для розширення участі цих країн у світовій економіці.

До складу ОЕСР входить понад 20 спеціалізованих комітетів: з економічної політики; економіки та розвитку; з руху капіталів; з торгівлі; фінансових ринків; податкової політики; політики щодо споживчого ринку міжнародних інвестицій та ін. Ці комітети визначають загальноекономічну політику країн-учасниць, здійснюють нагляд за їх економічним та фінансовим станом, готують річний економічний огляд по всіх країнах ОЕСР.

4. Секретаріат - обирається на п'ять років Радою ОЕСР і складається з 13-ти директоратів, які за своєю організаційною побудовою і функціональним призначенням пов'язані з основними комітетами (економіка, статистика, співробітництво в галузі розвитку, торгівля, фінанси, податки й підприємництво та ін.). Секретаріат займається обробкою та підготовкою документів для обговорення, статистичних та дослідницьких матеріалів, публікацією доповідей з різних економічних та соціальних питань.

5. Центр співпраці з європейськими країнами з перехідною економікою, який створено в 1990 році з метою координації зв'язку між ОЕСР та країнами Східної і Центральної Європи. Центр здійснює діяльність у двох напрямах: 1) відкрита програма для 13-ти партнерів (серед них Україна та Росія); 2) програма для партнерів з перехідною економікою, яка забезпечує можливість економічної співпраці між країнами, які здійснюють швидкий перехід до ринкової економіки.

Фінансування ОЕСР здійснюється за рахунок внесків членів організації. Країни-члени ОЕСР за рахунок бюджетних ресурсів надають економічну допомогу, яка направляється на реалізацію проектів у галузях енергетики, транспортного будівництва, зв'язку; на створення інфраструктури, подолання наслідків надзвичайних ситуацій. Обсяги допомоги становлять близько 90 % усіх фінансових ресурсів, які розвинуті країни надають країнам, що розвиваються, та країнам з перехідною економікою. Значна частина допомоги - це постачання товарів і послуг країни-донора. Економічна допомога часто здійснюється у формі "технічної допомоги": підготовка кадрів, консультування, проектні роботи. Протягом останніх десяти років країни-члени ОЕСР надавали економічну допомогу в розмірі 0,3 % ВВП, 60 % цих коштів - у формі подарунка. Найбільшим донором стала Японія, яка надала країнам, що розвиваються, понад 13 млрд дол. СІЛА.

Центральне місце в структурі зовнішньоекономічних зв'язків посідає рух капіталу. Майже 90 % обсягу позичкового капіталу міжнародних ринків сконцентровано в країнах ОЕСР.

Важлива роль у зовнішньоекономічних відносинах розвинених країн належить міжнародному обміну технологіями, що відбувається у формах ліцензійних угод, патентів, "ноу-хау", інжинірингу. До основних форм передачі технологій на некомерційній основі належать наукові конференції, симпозіуми, виставки, обмін публікаціями. Вони застосовуються розвинутими країнами в процесі надання допомоги країнам з перехідною економікою та країнам, що розвиваються. На сучасному етапі посилюється трансфер технологій між найрозвиненішими країнами.