Особливості правового регулювання доставки вантажів авіаційним транспортом

Вантажні перевезення авіаційним транспортом стають дедалі поширенішими, а за певних географічних умов — навіть єдиним можливим способом переміщення вантажу. Правова регламен­тація перевезень вантажів авіатранспортом здійснюється цілим комплексом нормативних актів, а також міжнародних конвенцій, учасником яких є Україна. Структурно правова база відносин пе­ревезення вантажу авіаційним транспортом представлена міжна­родними конвенційними актами (зокрема, Конвенцією з уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, підписаною у Варшаві 12 жовтня 1929 р. (далі — Вар­шавська конвенція), кодифікованими законодавчими актами (ПК України від 4 травня 1993 р.), цілою низкою підзаконних норма- тивно-правових актів (зокрема, наказами Державіаслужби «Про затвердження Інструкції з організації перевезень вантажів повітряним транспортом» від 2 листопада 2005 р., «Про затвер­дження Правил повітряних перевезень вантажів» від 14 березня 2006 р.).

Загальні засади повітряних перевезень вантажів визначені у розділі XI ПК України. Зокрема, ст. 60 цього Кодексу проголошує, що повітряні перевезення виконуються на підставі договору. При цьому кожний договір повітряного перевезення та його умови посвідчуються документом на перевезення, який видається авіаційним підприємством або уповноваженими ним організа­ціями чи особами (агентами).

Окремо акцентується на договорі чартеру (фрахтування повітряного судна), за яким одна сторона (фрахтівник) зо­бов'язується надати іншій стороні (фрахтувальнику) за плату всю місткість одного чи кількох повітряних суден на один або кілька рейсів для повітряного перевезення пасажирів, багажу, вантажу і пошти або для іншої мети, якщо це не суперечить чинному законо­давству України.

Під час виконання повітряних перевезень перевізник та аеро­порт зобов'язані дотримуватися загальних правил повітряних перевезень пасажирів, багажу, вантажу і пошти, а також нормативів якості обслуговування пасажирів і клієнтури, вста­новлених відповідним органом державної виконавчої влади. Повітряний перевізник на підставі загальних правил має право встановити свої правила повітряних перевезень, які спрямовані на підвищення ефективності та якості перевезень і не містять умов та норм обслуговування пасажирів і клієнтури, нижчих за рівень вимог, встановлених відповідним органом державної виконавчої влади.

Умови і правила перевезення пошти погоджуються з Міністер­ством транспорту та зв'язку України.

Відповідно до ст. 63 ПК України перевезення зброї, боєпри­пасів, вибухових і отруйних речовин, ядерного палива, радіоактив­них речовин та інших вантажів, які належать до особливо небез­печних, здійснюються з дозволу компетентних органів згідно із спеціальними правилами, що встановлюються органами держав­ного регулювання діяльності авіації України.

Іноземні перевізники здійснюють свою діяльність на території України згідно з законодавством України, міжнародними угодами та договорами.

Особливості правового регулювання відносин перевезення вантажів авіатранспортом встановлені у згаданих вище Правилах повітряних перевезень вантажів, затверджених наказом Дер­жавіаслужби від 14 березня 2006 р. (далі — Правила). Позитив­ною рисою цих Правил є те, що вони підготовлені для виконання Програми інтеграції України до ЄС, схваленої Указом Президен­та України від 14 вересня 2000 р. № 1072, та адаптовані до поло­жень Варшавської конвенції та Умов договору перевезення ван­тажів, установлених Міжнародною асоціацією повітряного транс­порту.

Вказані Правила встановлюють загальні умови перевезення вантажів повітряним транспортом, за яких забезпечується належ­ний рівень безпеки польотів та якості перевезень.

Сферою дії цих Правил визначено, що вони застосовуються щодо всіх комерційних операцій із транспортування вантажу (зокрема до міжнародних та внутрішніх повітряних перевезень), що здійснюються перевізником, включаючи обслуговування, що належить до цих перевезень, і якщо перевізником не буде встанов­лено інше, — щодо безкоштовних операцій. Якщо є підстави для розумного сумніву щодо умов транспортування, перевізник має право на власний розсуд визначати, які положення цих Правил слід застосовувати.

Наголошується на тому, що ці Правила повинні розглядатися іноземними авіаперевізниками як імперативна норма національ­ного законодавства й обов'язково поширюватися на іноземних перевізників, які здійснюють продаж вантажних перевезень на те­риторії України, щодо інформування довірителя у порядку, вста­новленому згаданими Правилами. При цьому важливо пам'ятати застереження про те, що якщо будь-яке положення цих Правил су­перечить положенням міжнародного договору, який є частиною законодавства будь-якої країни, на територію, з території або через територію якої здійснюється перевезення, або національному за­конодавству такої країни, що загрожує виконанню договору пере­везення, то таке положення цих Правил не застосовується.

За загальним правилом, перевезення вантажу здійснюється відповідно до умов договору перевезення. Відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторо­на (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою сто­роною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержува­чу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укла­дається в письмовій формі. Укладення договору перевезення ван­тажу підтверджується складенням перевізного документа (транс­портної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог зако­нодавства. Таким документом у випадку перевезення вантажу авіаційним транспортом є авіавантажна накладна. При цьому у Правилах зазначено, що замість авіавантажної накладної можуть застосовуватися інші засоби, що забезпечують збереження інфор­мації щодо його транспортування в електронному вигляді. Засто­совуючи такі засоби, перевізник має право видати ванта­жовідправнику документ, що замінює авіавантажну накладну.

Авіавантажна накладна підтверджує існування договору пере­везення вантажу між перевізником і вантажовідправником, які зазначені в цьому документі, і прийняття вантажу до перевезення на умовах, визначених у цьому документі. Будь-які дані в авіаван- тажній накладній щодо ваги, розмірів та упакування вантажу, а та­кож кількості місць є свідченням повідомлених даних. Дані щодо кількості, об'єму та стану вантажу не є доказом проти перевізника, окрім випадків, коли такі дані стосуються фактичного стану ванта­жу і перевізником здійснена перевірка цих даних у присутності вантажовідправника, про що зроблена відмітка в авіавантажній накладній.

Умови договору перевезення, наведені в авіавантажній на­кладній, не повинні суперечити Правилам. Відсутність, непра­вильність чи втрата авіавантажної накладної не впливають ні на існування, ні на дійсність договору перевезення.

Вантажовідправник повинен оформити чи мати оформлену від свого імені авіавантажну накладну у формі, кількості копій і спо­собом, установленими перевізником, та надати таку авіавантажну

накладну перевізнику разом із вантажем не пізніше часу, визначе­ного перевізником (його агентом).

Якщо дані щодо тарифів і зборів не були визначені, перевізник повинен указати в авіавантажній накладній суму, що підлягає оплаті вантажовідправником за транспортування вантажу.

Під час транспортування декількох місць вантажу, якщо товари неможливо транспортувати на одному повітряному судні (на од­ному транспортному засобі) або якщо транспортування товарів за однією авіавантажною накладною забороняється застосовувани­ми законами чи правилами перевізника, перевізник має право вимагати від вантажовідправника оформлення авіавантажних накладних окремо на кожне місце вантажу.

Перевізник за заявою вантажовідправника може оформити авіавантажну накладну і стягнути за це з вантажовідправника відповідну плату. При цьому перевізник діє за згодою і від імені вантажовідправника. Якщо вантажовідправником надана авіаван- тажна накладна (або інша інформація та інструкції щодо товарів), яка неправильно заповнена, не містить усіх необхідних даних та інструкції щодо вантажу або містить будь-яку помилку, пе­ревізник має право, але не зобов'язаний, зробити в авіавантажній накладній необхідні правки або оформити нову авіавантажну на­кладну. При цьому перевізник діє від імені вантажовідправника, не беручи на себе ніяких зобов'язань щодо таких дій.

Перевізник має право не приймати до перевезення вантаж, як­що авіавантажна накладна має виправлення, зроблені не перевіз­ником (його агентом), підтерті чи нерозбірливі записи.

Якщо стан вантажу (чи його упакування) незадовільний або вантаж (чи упакування) ушкоджений ззовні, то вантажовідправ­ник повинен вказати в авіавантажній накладній фактичний стан вантажу. Якщо вантажовідправник не в змозі це зробити або якщо вказані дані нечіткі, перевізник має право включити в авіавантаж­ну накладну дані про фактичний стан вантажу, його особливі влас­тивості або уточнити дані, раніше включені в авіавантажну накладну. При цьому вважається, що перевізник діє від імені ван­тажовідправника.

Перевізник має право вимагати від вантажовідправника надати письмові відомості щодо характеру вантажу, якщо це вимагається відповідними застосованими законами.

Вантажовідправник відповідає перед перевізником (іншими особами) за правильність, точність і повноту даних та інструкцій щодо вантажу, внесених ним (або від його імені) в авіавантажну накладну або наданих перевізнику для внесення в авіавантажну накладну.

Вантажовідправник відповідає перед перевізником за будь-яку шкоду, заподіяну йому або іншій особі через неправильність, не­точність чи неповноту даних та інструкцій щодо вантажу, внесе­них ним (або від його імені) в авіавантажну накладну або наданих перевізнику щодо вантажу. В свою чергу перевізник відповідає пе­ред вантажовідправником за будь-яку шкоду, заподіяну ванта­жовідправнику або іншій особі через неправильність, неточність чи неповноту даних та інструкцій, внесених перевізником (від його імені) в авіавантажну накладну щодо вантажу.

Тарифи і збори за транспортування вантажу, застосовані пе­ревізником, повинні бути опубліковані перевізником або від його імені (або якщо не опубліковані, то розраховані згідно з тарифни­ми нормативами перевізника) і дійсні на день видачі авіавантаж­ної накладної. Якщо тарифи чи збори не відповідають опублікова­ним рівням, то різниця між опублікованим рівнем і застосованим тарифом чи збором повинна бути повернута вантажовідправнику (вантажоодержувачу) або стягнута з вантажовідправника (ванта­жоодержувача).

Якщо інше не встановлено перевізником, опубліковані тарифи і збори враховують повітряне перевезення вантажу між визначе­ними перевізником аеропортами чи між аеропортом та іншим пунктом посадки або пунктом, який розташований біля пункту посадки. До таких опублікованих тарифів і зборів не входять:

1) оплата за навантаження, доставку і міське термінальне об­слуговування до/від аеропорту, якщо ці послуги не надаються пе­ревізником;

2) оплата за зберігання і складські послуги, а також надання за­собів обслуговування;

3) оплата за послуги зі страхування;

4) здійснення авансових платежів;

5) оплата за митне оформлення товарів;

6) збори (зокрема митні збори), податки, а також штрафи, накладені чи стягнуті відповідними державними органами чи адміністрацією аеропорту;

7) витрати, яких зазнав перевізник через відновлення ушко­дженого упакування;

8) оплата за перевезення у зворотному напрямку з пункту при­значення до пункту відправлення чи до іншого пункту, ніж пункт призначення, якщо таке перевезення не здійснюється за рішенням перевізника.

Опубліковані перевізником тарифи і збори мають пріоритет щодо комбінації проміжних тарифів і зборів, які застосовуються між тими самими пунктами за тим самим маршрутом.

Якщо два збори чи більше відповідають одному й тому самому товару, у тій самій формі відправки, за тим самим маршрутом, то застосовується найнижчий із зазначених зборів:

1) збір, розрахований до кількості товару, який має бути відправлений за тарифом, що застосовується до такої кількості;

2) збір, розрахований до більшої кількості товару, який має бу­ти відправлений за нижчим тарифом, що застосовується до такої більшої кількості;

3) збір, що застосовується до партій вантажів.

Усі податки, мито та збори, що накладаються під час перевезен­ня вантажу державними органами чи адміністрацією аеропорту будь-якої країни, на території, з території або через територію якої здійснюється перевезення, не враховуються до опублікованих та­рифів і зборів та підлягають оплаті вантажовідправником чи ван­тажоодержувачем. Перевізник може (але не зобов'язаний) оплачу­вати такі податки, мито й збори.

Оплата тарифів і зборів може бути зроблена в іншій валюті, ніж та, в якій опубліковані ці тарифи і збори. Курс обміну розрахо­вується таким чином:

1) у разі попередньої оплати тарифів і зборів за перевезення (тобто оплати тарифів і зборів вантажовідправником під час прий­няття перевізником вантажу до перевезення) застосовується банківський курс обміну валюти, який використовує перевізник у день видачі авіавантажної накладної;

2) у разі оплати за перевезення під час доставки вантажу (тобто оплати тарифів і зборів вантажоодержувачем під час доставки ван­тажу) застосовується банківський курс обміну валюти, дійсний на день, коли повідомлення про прибуття вантажу було надіслано вантажоодержувачу, або на день оплати таких тарифів і зборів.

Вантажовідправник повинен гарантувати перевізнику оплату всіх неоплачених виплат і авансових платежів, які зроблені або які повинен зробити перевізник, і всіх витрат, виплат, штрафів, утрат часу, збитків та інших сум, що зазнав перевізник у зв'язку з:

1) уключенням до вантажу виробів, перевезення яких забороне­не згідно із застосованими законами;

2) неправильним чи недостатнім маркуванням, нумерацією, адресацією, упакуванням товарів чи описом вантажу;

3) відсутністю, затримкою чи нечіткістю будь-якого дозволу на експорт чи імпорт, або будь-якого необхідного свідоцтва чи доку­мента, який вимагається відповідними державними органами;

4) неправильною митною оцінкою;

5) неправильною заявою щодо ваги чи об'єму товарів, що підля­гають транспортуванню.

Під час здійснення постачання або під час виконання будь-яких інших зобов'язань перевізником, що є результатом договору пере­везення вантажу, вантажоодержувач зобов'язаний сплатити всі не- оплачені авансові платежі і виплати, які зробив перевізник, і всі витрати, виплати, штрафи, утрати часу, збитки й інші суми, яких зазнав перевізник, окрім заздалегідь оплачених зборів, але таке зо­бов'язання не звільняє від зобов'язань вантажовідправника щодо надання перевізнику гарантій оплати зазначених сум, якщо інше не передбачено договором. Перевізник має право розпоряджатися заставою щодо кожної з попередніх операцій із транспортування вантажу і в разі несплати належних йому платежів має право ре­алізувати товар для погашення своїх витрат за умови, що перед тим, як продавати, перевізник відправить усі зауваження та повідомлення про це вантажовідправнику (вантажоодержувачу) за адресою, зазначеною в авіавантажній накладній. Ніякий такий продаж не звільняє перевізника від зобов'язань за договором пере­везення вантажу, а також від відповідальності вантажовідправни­ка (вантажоодержувача) щодо сплати будь-яких відповідних сум, за які вони відповідатимуть усі разом чи кожний окремо відповідно до вини кожного з них. Ніяке таке право розпоряджа­тися заставою чи здійснювати продаж не повинно бути використа­не перевізником після постачання товару чи передачі його під відповідальність вантажоодержувачу.

Якщо вага брутто вантажу, його розміри, кількість чи оголоше­на цінність вантажу під час транспортування перевищать вагу брутто, розміри, кількість чи оголошену цінність вантажу, відповідно до яких була попередньо розрахована вартість переве­ зення, перевізник має право вимагати оплати вантажовідправни­ком чи вантажоодержувачем таких змін у вартості.

Зміни у вартості попередньо сплаченого перевезення вантажу можуть бути застосовані до договору перевезення за умови, що за­пит з цього приводу зроблений у письмовій формі до постачання вантажу вантажоодержувачеві (його агенту).

Вантажі до перевезення повинні прийматися перевізником за­лежно від наявності придатних транспортних засобів і вільних вантажних ємностей. Для цього необхідно здійснювати попереднє бронювання. Без попереднього бронювання вантаж до перевезен­ня може прийматися на визначених перевізником маршрутах і за встановленої перевізником ваги (об'єму).

Підтверджене бронювання дає право на перевезення вантажу тільки в той день і на тому рейсі, на якому здійснене бронювання відповідної ємності, і між тими пунктами, що були визначені під час бронювання між перевізником і вантажовідправником і вне­сені в авіавантажну накладну.

Бронювання вважається попереднім доти, доки перевізник не видав вантажовідправнику належним чином оформлену авіаван­тажну накладну.

Визначені категорії вантажів, а також вантажі, визначені пе­ревізником, не приймаються до перевезення без підтвердженого бронювання за всім маршрутом перевезення.

Заява вантажовідправника на бронювання повинна містити такі дані:

— найменування вантажу, кількість місць, загальну вагу й об'єм;

— розміри кожного місця;

— маршрут, рейс і дату відправлення;

— найменування і номер документа, що гарантує оплату перевезення;

— особливі властивості вантажу, що вимагають спеціальних умов транспортування чи запобіжних заходів під час його транс­портування і зберігання.

Якщо запитуваний вантажовідправником маршрут є не­прийнятним для перевізника, то перевізник має право вибрати маршрут на власний розсуд.

Перевізник не відповідає перед вантажовідправником чи ванта­жоодержувачем за збитки, які є наслідком несвоєчасної доставки вантажовідправником вантажу в аеропорт або в інше місце відправлення, визначене перевізником.

Будь-який товар з оголошеною цінністю понад 20 доларів США (двадцять доларів США чи еквівалент в іншій валюті) за один кілограм не приймається до транспортування без попередньої до­мовленості.

Будь-який товар з оголошеною цінністю понад 1 млн доларів США (один мільйон доларів США чи еквівалент в іншій валюті) приймається до транспортування лише на спеціальних умовах.

Оголошена цінність товару під час транспортування не може перевищувати оголошеної вартості для митних органів.

Вантажовідправник відповідає за належне упакування товарів, що приймаються до транспортування і які можливо транспортува­ти за звичайних умов, не завдаючи шкоди пасажирам, іншим ван­тажам, повітряному судну (іншим транспортним засобам, що беруть участь у транспортуванні), терміналам аеропортів. Пере­візник має право відмовитися прийняти товари до перевезення, якщо вага брутто, розміри, кількість або оголошена цінність не відповідають попередньо заявленим чи погодженим із перевізни­ком. Вантажовідправник і вантажоодержувач разом чи кожний ок­ремо, відповідно до вини кожного з них, повинні відшкодувати збитки, завдані перевізнику (іншим перевізникам, що брали участь у перевезенні), пасажирам, іншим вантажовідправникам, аеропортам, якщо під час перевезення виявився характер вантажу, про який раніше не було заявлено і через який була заподіяна шкода, якщо інше не передбачено договором.

Перевізник має право зробити огляд упакувань і товарів та вимагати від вантажовідправника додаткових документів та інформації щодо характеру упакування і вантажу.

Вантажовідправник зобов'язаний дотримуватися усіх застосов­них законів та інших адміністративних формальностей, передба­чених розділом 19 цих Правил, і надавати до авіавантажної накладної інформацію і документи, які необхідні для виконання таких застосовних законів.

Перевізник не зобов'язаний визначати правильність та достат­ність такої інформації і документів. Перевізник не відповідає за збитки через порушення вантажовідправником таких застосовних законів у зв'язку з ненаданням необхідної інформації і документів.

Перевізник не відповідатиме, якщо він припинить транспорту­вання вантажу з метою виконання застосовних законів.

Якщо перевізник оплатить авансом будь-які послуги, податки, штрафи чи будь-які інші збори, пов'язані з транспортуванням ван­тажу, то вантажовідправник і вантажоодержувач разом чи кожний окремо, у межах зобов'язань кожного з них, повинні компенсувати перевізнику такі витрати.

Під час ввезення товарів на митну територію відповідної країни вважається, що вантаж відправлено митному брокеру в пункт при­

значення, що вказаний в авіавантажній накладній, або якщо така особа не визначена, вважається, вантаж відправлений перевізнику або такому митному брокеру, якого визначить перевізник. З цією метою копія авіавантажної накладної вважається оригіналом.

Перевізник має право без попереднього повідомлення ванта­жовідправника (вантажоодержувача) відмовити, скасувати, при­пинити чи затримати перевезення вантажу або відмовити у ньому в разі:

1) дії форс-мажорних обставин (зокрема несприятливих метео­рологічних умов, надзвичайних ситуацій у контролі за повітряним рухом, страйків, бунтів, громадянських безладів, ембарго, війн, во­рожих дій, неврегульованих міжнародних відносин, технічних проблем або інших складнощів, які фактично загрожують або унеможливлюють безпечне виконання польоту) чи будь-яких інших факторів подібного характеру незалежно від їх фактичної наявності, результату дій таких обставин, виникнення додаткових умов, необхідності запитів і вимог, що випливають із кожної з таких обставин;

2) браку робочої сили чи палива, труднощів з персоналом пе­ревізника чи його партнерів, недостачі матеріалів, недостатнього розвитку інфраструктури чи технічної проблеми;

3) рішень державних органів країни, з території якої, на тери­торію якої чи через територію якої здійснюється транспортування вантажу, які забороняють, обмежують транспортування вантажу- чи встановлюють додаткові умови;

4) будь-яких інших обставин, що можуть наражати на небезпеку чи впливати на забезпечення безпечного транспортування вантажу.

Перевізник повинен поінформувати в найкоротший термін вантажовідправника (вантажоотримувача) чи будь-яку іншу заінтересовану сторону договору про обставини, що спричинили затримку в перевезенні вантажу, і дії, розпочаті перевізником.

Перевізник має право припинити перевезення вантажу в разі відмови вантажовідправника сплатити відповідні суми щодо пере­везення вантажу.

У разі якщо транспортування вантажу завершено, доставка зроблена перевізником шляхом передачі вантажу вантажоодержу­вачеві чи будь-якому агенту для трансферу чи розміщення такого вантажу на зберігання, договір вважатиметься виконаним відпо­відно до умов, зазначених в авіавантажній накладній, а перевізник звільняється від будь-якої подальшої відповідальності у зв'язку з цим договором, крім повідомлення вантажовідправника чи ванта­жоодержувача за адресою, зазначеною в авіавантажній накладній, про прибуття вантажу. Перевізник може, але не зобов'язаний, відправити вантаж для транспортування будь-яким іншим марш­рутом, при цьому він діє тільки як агент вантажовідправника (вантажоодержувача). Вартість цих послуг додається до вартості договору перевезення вантажу.

У разі впливу на перевізника обставин, передбачених Правила­ми, з метою продовження транспортування вантажу перевізник має право визначити пріоритет серед вантажів під час їхнього відправлення і вирішити, які товари транспортуватимуться і які товари не будуть транспортуватися або повинні бути вилучені в будь-який час і в будь-якому пункті, і чи продовжувати транспор­тування за їхньої відсутності чи відсутності будь-якої частини то­варів в одному упакуванні. Перевізник не відповідає за будь-які ушкодження вантажу чи завданий збиток у результаті такого визначення чи рішення.

Право розпоряджатися вантажем повинно бути реалізоване вантажовідправником (його агентом) і застосоване до всього ван­тажу, який оформлений однією авіавантажною накладною. Право розпоряджатися вантажем може бути реалізоване, тільки якщо вантажовідправник чи його агент нададуть перевізнику частину авіавантажної накладної, що була доставлена йому чи збережена ним. Інструкції щодо розпорядження вантажем повинні бути своєчасними, у письмовій формі, установленій перевізником. Як­що право розпоряджатися вантажем реалізується до зміни ванта­жоодержувача, то таким новим вантажоодержувачем буде вважа­тися вантажоодержувач, що вказаний в авіавантажній накладній.

Доставка вантажу вважається виконаною, коли вантаж достав­лений митному брокеру або іншим державним органам, як це пе­редбачено застосовними законами, і перевізник відправив повідо­млення про прибуття.

Доставка вантажу повинна бути зроблена після погодження вантажоодержувачем відповідних термінів та умов, визначених в авіавантажній накладній, і оформлення квитанції про одержання в письмовій формі чи іншим шляхом.

Якщо інше не визначене в авіавантажній накладній, отримання вантажу здійснюється тільки вантажоодержувачем, який зазначе­ний в ній, або його агентом, або будь-якою іншої особою, що має право на отримання вантажу.

Приймаючи авіавантажну накладну чи вантаж, вантажоодер­жувач відповідає за оплату витрат і виплат у зв'язку з транспорту­ванням вантажу, якщо інше не передбачено договором перевезен­ня. Перевізник має право перенести строк доставки товарів чи авіавантажної накладної залежно від оплати витрат і виплат.

За винятком випадків, коли вантажовідправник реалізував свої права щодо розпорядження вантажем, відповідно до положень цих Правил, вантажоодержувач має право вимагати від перевізника, з моменту прибуття вантажу в пункт призначення, видачі йому сплати перевізнику відповідних сум і виконання умов договору перевезення.

Якщо про інше попередньо не домовлено, перевізник зобов'яза­ний негайно повідомити вантажоотримувача про прибуття вантажу.

Повідомлення про прибуття вантажу, у разі відсутності інших вказівок, надається вантажоодержувачу чи будь-якій іншій особі, яка зазначена в авіавантажній накладній і яку перевізник повинен повідомити. Таке повідомлення має бути відправлене звичайними (зрозумілими) способами. Перевізник не відповідатиме за неотри­мання чи затримку такого повідомлення.

Якщо перевізником визнана втрата вантажу або якщо вантаж не прибув після семи днів з дати, коли він повинен був прибути, вантажоотримувач має право здійснити щодо перевізника права, що випливають з договору перевезення.

Якщо вантажоодержувач відмовився чи з будь-яких інших при­чин не в змозі прийняти вантаж після того, як він доставлений до місця доставки, то перевізник повинен виконати інструкції ванта­жовідправника, зазначені в авіавантажній накладній. Якщо такі інструкції відсутні або якщо вони в межах розумного не можуть бути виконані, перевізник повинен повідомити вантажовідправ­ника про неможливість передачі вантажу вантажоодержувачу й отримати від нього інструкції щодо подальших дій. У разі відсутності таких указівок від вантажовідправника протягом ЗО днів пе­ревізник має право повернути вантаж у пункт відправлення або продати цей товар згідно із застосованими законами, або знищити вантаж на свій розсуд, або залишити його в себе, якщо інше не передбачено договором перевезення.

Вантажовідправник (власник вантажу) повинен відшкодувати перевізнику всі збори, витрати і виплати, що виникли внаслідок відмови вантажоодержувача отримати вантаж, включаючи (але не обмежуючись цим) збори за зберігання та транспортування до пункту відправлення, якщо такі операції зроблені згідно з інструк­ціями вантажовідправника. Якщо вантаж повернутий до місця відправлення і вантажовідправник відмовився прийняти вантаж або не сплатив відповідних сум протягом 15 днів після повернен­ня вантажу, перевізник має право розпоряджатися вантажем чи будь-якою його частиною і продати його після надання ванта­жовідправнику повідомлення за 10 днів до реалізації своїх намірів.

Вантажоодержувач зобов'язаний прийняти вантаж і забрати його в терміналі аеропорту пункту призначення чи в іншому місці, яке було попередньо погоджено з перевізником, якщо інше не визначено перевізником.

Відповідальність перевізника обмежена нормами, що встанов­лені у згаданих Правилах, та договором перевезення і за будь-яких обставин не може перевищувати суми доведених збитків. Пе­ревізник не несе відповідальності за непрямі, побічні, опосередко­вані збитки, неодержану вигоду (прибутки).

Якщо неможливо визначити, де мало місце знищення, втрата, ушкодження чи затримка в доставці вантажу, перевізник несе відповідальність згідно з тими правилами (конвенціями), що за­стосовуються до такої частини перевезення, де знищення, втрата, ушкодження чи затримка в доставці вантажу могли статися і при цьому завдана найбільша шкода.

Якщо не встановлено інше, перевізник несе відповідальність лише за збитки, що сталися на його рейсі. Перевізник, який видає авіавантажну накладну на рейси іншого перевізника або перево­зить вантаж на рейсі іншого перевізника, діє як агент такого перевізника.

Відповідальність перевізника, встановлена Правилами, поши­рюється на агентів, службовців і представників перевізника, а та­кож будь-яку особу, повітряне судно якої використовується пе­ревізником, і агентів, службовців та представників такої особи. За­гальна сума, що може бути одержана від перевізника і від таких агентів, службовців, представників і таких осіб, не може переви­щувати встановлені обмеження відповідальності перевізника.

Одержання вантажу без заперечень особою, що має право на його одержання, у момент одержання чи його доставки є припу­щенням того (надалі — до доказу протилежного), що вантаж був доставлений перевізником у належному стані і згідно з умовами договору перевезення.

У разі заподіяння шкоди особа, яка має право на отримання вантажу, повинна направити перевізнику претензію негайно після виявлення шкоди, але не пізніше 14 днів з дати одержання ванта­жу або з дати підписання вантажоотримувачем відповідного доку­мента про доставку вантажу. У разі затримки претензія повинна бути направлена не пізніше 21 дня з дати, коли вантаж переданий в розпорядження особи, що має право на його одержання. У разі втрати претензія повинна бути направлена протягом 120 днів з да­ти видачі авіавантажної накладної.

У разі відсутності претензій в установлені строки ніякі пре­тензії проти перевізника не приймаються, крім випадків обману з боку перевізника.

Перевізник зобов'язаний розглянути претензію в установленому порядку і повідомити заявника про задоволення чи про відхилення її протягом трьох місяців, якщо перевезення, у зв'язку з яким була висунута претензія, повністю здійснювалося одним перевізником.

Якщо в такому перевезенні брали участь інші перевізники, строк розгляду претензії може бути продовжений до шести місяців з урахуванням чинних правил урегулювання претензій у цих перевізників.

Позови про відповідальність перевізника мають бути подані, на вибір позивача, до суду за місцем реєстрації перевізника, за місцем розташування його головного офісу або офісу перевізника, через який був укладений договір перевезення, щодо неналежного пере­везення вантажу — протягом двох років, щодо неналежного надан­ня інших послуг — протягом одного року з дати його прибуття до місця призначення або з дати, коли повітряне судно повинно було прибути до місця призначення, або з дати, коли припинилося пе­ревезення.

Вказані положення дещо суперечать встановленим ст. 315 ГК України строкам подання позовних заяв щодо вирішення спорів, які випливають з відносин перевезення вантажу. Зокрема, ч. 4 цієї статті встановлено шестимісячний строк, протягом якого заявник може звернутися до суду з метою захисту своїх прав, з дня одер­жання відповіді на претензію або закінчення строку, встановлено­го для відповіді. Видається доцільним у подальшому усунути вка­зані суперечності у чинному законодавстві.

Якщо згадані Правила встановлюють особливості приймання, перевезення та доставки вантажів від вантажовідправника до ван­тажоодержувача, то Інструкція з організації перевезень вантажів повітряним транспортом, затверджена наказом Державіаслужби від 2 листопада 2005 р., регламентує порядок оформлення пе­ревізних документів, містить опис змісту та реквізитів відповідних документів, які заповнюються вантажовідправником та авіаперевізником, тощо. Наприклад, згідно з підпунктами 3.1.2 п. 3.1 цього документа