Загальна характеристика глобальних проблем. 8 страница

o нерозкритий факторинг - операція, в якій факторингова угода є конфіденційною і зарубіжний дебітор не повідомляється про неї.

 

45.Міжнародний форфейтинг.

Форфейтинг — це придбання у кредитора боргу, вираженого в оборотному документі, на безповоротній основі. Це означає, що покупець боргу (форфейтер) бере на себе зобов’язання відмовитися — форфейтинге — від свого права регресної вимоги до кредитора у разі неможливості одержання грошових коштів від боржника. Фактично форфейтер (комерційний банк або спеціалізована компанія) бере на себе такі ризики, як ризик неплатежу, ризик переказування коштів, валютний, процентний ризик та ін.

Основними документами, які застосовуються при форфейтингу, є векселі. Однак об’єктом форфейтингу можуть бути інші види цінних паперів рахунки дебіторів та розстрочки платежів, що є наслідком використання акредитивної форми розрахунків. Пріоритетне використання векселів пов’язане з простотою їх оформлення, а також із давнім використанням як інструментів фінансування міжнародної торгівлі.
Ініціатором форфейтингової операції є, як правило, експортер чи його банк. Це пов’язано з тим, що для дисконтування подаються або переказні векселі, виписані експортером, або прості векселі, одержувачем коштів за якими він є.
Удаючись до форфейтингу, експортер отримує можливість додатково мобілізувати кошти та скоротити дебіторську заборгованість. Звернення експортера до форфейтера відбувається, зокрема, в таких випадках:
- власне фінансове становище експортера не дає йому змоги надовго вилучати власні кошти зі свого обороту;
- імпортер, тобто зовнішньоторговельний контрагент експортера, недостатньо кредитоспроможний;
- експортеру не вдається отримати першокласну гарантію.

Форфейтингу властиві такі характерні ознаки:
- взаємозв’язок із зовнішньоторговельними операціями;
- договори форфейтингу укладаються переважно у вільноконвертованих валютах;
- основними документами, що застосовуються при здійсненні форфейтингових операцій, є векселі — прості та переказні;
- кредитування експортера здійснюється шляхом купівлі векселів або інших боргових вимог на дисконтній основі;
- кредитування здійснюється на середньостроковій основі, як правило, на строк від шести місяців до п’яти років, а в деяких випадках — до семи років;
- дисконтування відбувається на основі фіксованої процентної ставки;
- здебільшого форфейтинг пов’язаний з реалізацією машин, обладнання та інших товарів інвестиційного призначення.
Форфейтингові операції здійснюються у такий спосіб. Експортер, банк експортера або імпортер виступають ініціаторами договору. Експортер, який хоче скористатися форфейтингом, знаходить зарубіжного покупця (імпортера), котрий, у свою чергу, хоче отримати середньостроковий кредит для фінансування угоди з експортером. При цьому імпортер може виявити бажання оплатити частку вартості товарів відразу, а залишок регулярно оплачувати протягом узгодженого строку (наприклад, п’яти років).
Імпортер повинен оформити серію простих векселів, або акцептувати серію переказних векселів. Якщо імпортер має добру кредитоспроможність, то експортер може не вимагати, щоб переказні векселі були гарантовані.

Експортер, у свою чергу, мусить знайти форфейтера. Як правило, експортер може звернутись до кількох форфейтерів, намагаючись виявити найвигідніші пропозиції. Для форфейтера важливо знати: загальну суму операції; строк; валюту; назву експортера та імпортера, країну, яку вони представляють; чим оформлена заборгованість (прості чи переказні векселі); форму забезпечення (аваль, гарантія); суму та строк погашення; процентну ставку; предмет та ціну товару; строк та кількість поставок; місце платежу.
Після того, як форфейтер отримає відповіді на зазначені вище питання, він здійснює кредитний аналіз. Форфейтер може відмовитись від укладення угоди з експортером або дати згоду на її укладення. Якщо експортер уклав угоду про форфейтинг до підписання контракту з покупцем, він матиме можливість зробити точний розрахунок ціни товару з урахуванням реальних витрат щодо залучення коштів.
Експортер відвантажує товари, отримує векселі, які потім продає форфейтеру зі скидкою та на безповоротній основі.

Удаючись до форфейтингу, експортер має такі переваги:
- можливість одержання грошових коштів відразу після відвантаження продукції або надання послуг, що поліпшує ліквідність експортера;
- при купівлі векселів застосовується фіксована облікова ставка, тобто дисконт є визначеною сумою і протягом усього строку кредитування не змінюється, незважаючи на зміну ставок на ринку капіталів;
- відсутність ризиків, оскільки експортер продає боргові вимоги форфейтеру на безповоротній основі, тобто без права регресу;
- відсутність витрат часу та коштів на управління боргом або на організацію його погашення;
- простота документації та оперативність її оформлення;
- робить зайвим експортне страхування.
До недоліків форфейтингу, з погляду експортера, можна віднести:
- його високу вартість;
- вірогідність того, що експортер може не знайти гаранта або аваліста, який би задовольняв форфейтера;
- необхідність підготувати документи у такий спосіб, щоб на експортера не було регресу у разі банкрутства гаранта або аваліста, а також необхідність знати законодавство країни імпортера.
Здійснення форфейтингових операцій дає форфейтеру такі переваги:
- простота та оперативність в оформленні документації;
- вища маржа, ніж при кредитуванні;
- можливість реалізації куплених активів на вторинному ринку.
До недоліків форфейтингу для форфейтера належать:
- відсутність права регресу у разі несплати боргу;
- необхідність знання законодавства країни імпортера;
- необхідність нести ризики до погашення векселів;
- відповідальність за перевірку кредитоспроможності гаранта або аваліста.

 

46.Міжнародний френчайзинг.

Франчайзинг – це спосіб організації бізнесу, при якому компанія-власник (франчайзер) передає незалежному бізнесмену чи компанії (франчайзі) право на продаж товарів чи послуг цієї компанії в обмін на зобов'язання франчайзі продавати ці товари чи послуги:

• із дотриманням певних якісних характеристик;
• з використанням обумовлених технологій;
• за розробленою схемою;
• в чітко зазначеному місці;
• під певним товарним знаком.

В обмін на єдиноразову плату франшизи та щомісячний платіж (роялті) франчайзі отримує достатньо відомий товарний знак, перевірений часом метод ведення бізнесу й цілий пакет технологій та ноу-хау.

Одним з ключових понять в системі франчайзингових відносин являється франшиза (франчайзинговий пакет). Під ним мається на увазі повна бізнес-система, включаючи посібники по веденню робіт, програмне забезпечення, документацію та інші матеріали, яку франчайзер передає франчайзі. Наявність франшизи дозволяє останньому працювати достатньо ефективно, навіть при відсутності попереднього досвіду та знань в певній сфері бізнесу.

Діяльність операторів українського ринку франчайзингу, регламентують наступні нормативні документи – Цивільний та Господарський Кодекси України.

Франчайзинг (в перекладі з англійського означає привілегія, право) - це система передачі чи продажу ліцензій на технологію і товарний знак. Суть франчайзингу полягає в тому, фірма (франчайзер), що має високий імідж на ринку, передає на певних умовах невідомій споживачам фірмі (франчайзіату) право, тобто ліцензію (франчайз) на діяльність за своєю технологією і під своїм товарним знаком, одержавши за це певну компенсацію (дохід).
Франчайзер - це ліцензіар фоанчайза, який ніби-то представляє головну фірму системи франчайзингу.
Франчанзіат - це ліцензіат франчайза. Йому надається право приймати участь в бізнесі по системі, визначеній в значній мірі франчайзером.
Франчайз - це договір, в якому відображені умови бізнесу. Починаючи власну справу, підприємці можуть вибрати один з трьох варіантів:
1) почати бізнес, використовуючи свої кошти, власне ім'я і знання;
2) купити вже існуючу справу і стати її власником без будь-якого контролю з боку третьої особи;
3) купити одну із форм ліцензії, щоб продавати товар чи надавати послуги, використовуючи при цьому ім'я, техніку збуту і управлінські прийоми головної компанії.
Третій варіант і являє собою покупку франчайза. Згідно до статистики Міністерства торгівлі США, можливість успіху в бізнесі, організованому на основі франчайзинга, вважається в більшості випадків багато більшою, ніж організація бізнесу з нуля чи навіть при покупці вже існуючої справи. До того ж важливо пам'ятати, що ризик невдачі існує при покупці будь-якої справи.
Зазвичай виділяють три типи франчайзинга:
1) виробничий, що передбачає поставку франчайзером основних елементів чи комплектуючих для виготовлення продукції, яка реалізується потім під фірмовою назвою (товарним знаком) головної компанії франчайзера;
2) торговий, що являє собою організацію справи, при якій франчайзіат купляє у відомої фірми право на продаж її товарів з її товарним знаком;
3) ліцензійний, що являє собою найбільш поширений тип франчайзингу. Суть його в тому, що франчайзер, зацікавлений в просуненні свого товарного знаку, видає франчайзіату ліцензію на право відкриття магазинів, кіосків або цілих груп магазинів для продажу покупцям набору товарів і послуг під іменем франчайзера.
Фірма-франчайзер, як правило, укладає ліцензійну угоду даного типу з малими фірмами, які утворюють цілу сітку підприємств всередині країни і за кордоном, що працюють під товарним знаком і в фірменому стилі головної фірми. Прикладом подібних угод являється низка ресторанів швидкого обслуговування "Макдональдс" і ряд магазинів косметичних товарів "Боді-шоп". Дякуючи грамотній ліцензійній політиці, "Боді-шоп", створена в 1976 р. в Брайтоні (Великобританія), до початку 90-х років перетворилася в міжнародний концерн з обігом в 46,2 млн. фунтів стерлінгів, що має низку магазинів у Великобританії і більше 250 магазинів в 34 країнах світу.
Франчайзинг має як переваги, так і недоліки. Переваги для франчайзера полягають в наступному:
1) франчайзинг дозволяє франчайзеру збільшити кількість торгових точок (виробництв), що розповсюджують (чи надають) послуги. Для розширення справи не вимагається великих власних капіталів;
2) розширює джерела доходів (прибутків) за рахунок зусиль франчайзіата;
3) знижує рівень витрат виробництва і повернення на одиницю товару, так як франчайзіат сам покриває витрати на утримання свого підприємства;
4) право франчайзіата використати торгову марку згідно до франчайзу захищено методом патентування торгової марки.
Недоліки франчайзингу для франчайзера:
1) франчайзеру буває важко контролювати франчайзіатів, оскільки вони не являються його найманими робітниками і він не може безпосередньо керувати ними;
2) можливість згубити свою репутацію через погану роботу франчайзіата;
3) франчайзер не може бути певен, що всі франчазіати подадуть йому правдивий звіт про свою діяльність;
4) при виникненні протиріч між франчайзером і франчайзіатом франчайзер не може замінити його іншим, більш дисциплінованим.
Переваги франчайзингу для франчайзіата полягають в можливості:
1) стати самостійним підприємцем;
2) вести бізнес під визнаним торговим знаком;
3) продавати продукт і надавати послуги на ринках, які недоступні для даної фірми;
4) одержувати допомогу від франчайзера по благоустрою торгових точок, підготовці торгового персоналу до роботи;
5) спільної реклами та ін.
Недоліки для франчайзіата:
1) як і будь-який підприємець, франчайзіат підвладний ризику;
2) контроль з боку франчайзера може залишати мало можливості франчайзіату для самовираження;
3) небезпека для франчайзіата постраждати при погіршенні репутації фірми франчайзера;
4) великі витрати на послуги франчайзера;
5) небезпека, що фірма франчайзера збанкрутує та ін.

47.Міжнародний консалтингМіжнародний консалтинг — це вид міжнародної послугової діяльності, якуздійснюють спеціалізовані фірми одних країн у вигляді надання порад державам, виробникам, продавцям і покупцям інших країн з широкого кола питань економічної діяльності, а також яку здійснюють спеціалізовані фірми одної країни у вигляді порад з питань зовнішньоекономічної діяльності фірмам з цієї ж країни. Іншими словами, міжнародний консалтинг є такою системою послуг міжнародного рівня, при якій спеціалізовані фірми проводять аналіз, дослідження і видають рекомендації стосовно об'єкта консультацій, отримуючи за це певну вииагороду. Досить часто консалтингові послуги проводяться паралельно чи разом з наданням інших видів послуг, а тому суто консультаційних фірм у світі не так уже й багато, ніж таких, котрі спеціалізуються на виданні змішаних видів послуг. Консалтингові послуги надають і фірми, що спеціалізуються на далеко иепослу-гових видах діяльності. Досить відомі гіганти нафтового, автомобільного та електронного бізнесу створюють свої філії, дочірні компанії, які спеціалізуються в консалтинговому бізнесі. Консалтинг передбачає також організацію й проведення консультантомнавчання та професійної підготовки спеціалістів замовника, що надзвичайно підсилює практичне застосування порад консультанта, тобто підвищує ефективність використання цих порад. Попередня оцінка консультативннх послуг, як правило, здійснюється саме з урахуванням професійної цінності та досвіду практичної діяльності, а також із врахуванням економічного ефекту, що передбачається отримати від втілення поради.

 

 

48.Світовий ринок професійних послуг.

Світовий ринок професійних послуг – це відносини, які виникають з приводунадання спеціалізованими за певними професіями фірмами одних країнпрофільних послуг фірмам інших країн.

В більшості випадків фірми спеціалізуються на таких професійних послугах:

-бухгалтерські послуги та послуги з аналізу фінансової діяльності(аудит).

-юридичні послуги(особливо з міжнародних питань).

-маркетингові послуги.

-послуги в сфері дизайну та архітектури.

Страхові послуги – це особлива форма економічних відносин, яка включає створення спеціального ринку коштів(страхового фонду) для відшкодування збитків, які сталися в результаті стихійних і випадкових дій природи та людини.

Страхові компанії бувають: приватними, державними та публічними.

Види страхування у сфері МЕВ:

1.Страхування зовнішніх ризиків, експортно-імпортних операцій, національних майнових інтересів за кордоном, діяльності СП.

2.Страхування транспортування вантажів.

3.Страхування від нещасних випадків.

4 Морське, авіаційне страхування.

5.Страхування експортних кредитів.

6.Страхування будівельно-монтажних робіт.

Значення ринку професійних послуг:

-відособлення й розвиток професійних послуг

-підвищення професіоналізму при наданні таких послуг

-спеціалізація на професійних послугах призводить до економії

 

 

49.Міжнародний туризм.

Міжнародний туризм – це багатопланова система послуг, яка спрямована назадоволення потреб осіб, які є представниками одних країн і знаходяться зкороткостроковим відвідуванням в інших країнах.

Основні види міжнародного туризму:

-Рекреаційний туризм – екскурсії, відпочинок, лікування, відвідуванняС портивнихзмагань.Цей вид туризму становить 70%від усього міжнародного туризму.

-Науковий туризм – це відвідування наукових конференцій, симпозіумів,конгресів.

-Діловий туризм – це налагодження і підтримання ділових стосунків: підготовка і укладання угод, відвідування міжнародних ярмарків та виставок.

Структура міжнародних туристичних послугових заходів:

-організація туристичних поїздок.

-продаж путівок і турів.

-надання послуг з розміщення і харчування туристів(готелі, кемпінги).

-організація пересування туристів по країні.

-організація відвідування закладів культури, торгівлі та розваг.

-організація реклами, доведення інформації.

До факторів, що викликали бурхливий розвиток туризму в останні роки, можна віднести такі:

¾ ріст суспільного багатства і доходів населення;

¾ скорочення робочого часу і збільшення вільного часу;

¾ розширення використання транспорту для туристичних поїздок (авіаційного, автомобільного та ін.);

¾ розвиток засобів комунікації та інформаційних технологій;

¾ істотні зрушення в структурі духовних цінностей та ін.

 

50.Страхові послуги на світовому ринку

Страхові послуги – це особлива форма економічних відносин, яка включає створення спеціального ринку коштів(страхового фонду) для відшкодування збитків, які сталися в результаті стихійних і випадкових дій природи та людини.

Страхові компанії бувають: приватними, державними публічними.

Види страхування у сфері МЕВ:

1.Страхування зовнішніх ризиків, експортно-імпортних операцій, національних майнових інтересів за кордоном, діяльності СП.

2.Страхування транспортування вантажів.

3.Страхування від нещасних випадків.

4 Морське, авіаційне страхування.

5.Страхування експортних кредитів.

6.Страхування будівельно-монтажних робіт.

До найважливіших особливостей страхування відносяться:

¾ цільове фінансування і використання коштів. Ма-теріальний збиток відшкодовується лише в строго обговоре-них випадках і межах. У зв’язку з цим, наприклад, страхуван-ня валютного ризику в результаті включення в контракт різних валютних застережень не входить у поняття “страху-вання” у його вузькому змісті, як особливого виду економічної діяльності, оскільки при цьому не створюються цільові фонди і учасниками страхування є контрагенти по одній торговій операції;

¾ ймовірносний характер, обумовлений тим, що зазда-легідь невідомо ні термін настання страхової події, ні розмір збитків, ні те, чийого конкретно матеріального інтересу і в яко-му ступені вона торкнеться;

¾ матеріальна зацікавленість суб’єкта страхування в по-зитивному результаті заходу, який страхується. Якщо ж суб’єкт виявиться вигодоотримувачем, то фінансове покриття збитків не повинне здійснюватися на його користь.

 

51.Україна на світовому ринку послуг.

Після здобуття Україною незалежності її інтеграція у світову економіку виявилася, як і слід було очікувати, болісною. Економіка України включилася у міжнародну торговельну гонку з позицій аутсайдера.

Україна здійснювала зовнішньоторговельні операції з 209 країнами світу. Помітною є позитивна динаміка в розвитку українського ринку послуг. За даними Державного комітету статистики України, в 2006 р. спостерігалося зростання обсягів зовнішньої торгівлі послугами проти 2005 р. Експорт збільшився на 22,3%, імпорт - відповідно на 20,8%. Частка послуг в зовнішньо торгівельному обороті України склала майже 20%

Основними торгівельними партнерами України, як в експорті так і в імпорті послуг є Росія, Сполучене Королівство.

В експорті і імпорті України найбільші обсяги торгівлі спостерігаються з країнами Європейського Союзу. Обсяги імпорту послуг з країн ЄС у січні-грудні 2006 року склали 66,5 млн. дол. США

Друге місце посідають країни Європи. З 40 країн Європи, які торгують перші місця у торгівельному обороті належать Німеччині, Італії, Польщі та Угорщині. З інших європейських країн виділяються Словаччина, Чехія, Румунія.

Країни Азії посідають третє місце в зовнішній торгівлі України сальдо торговельного балансу з ними додатне. Серед 41 азіатської країни, що ведуть торгівлю з Україною, перші місця посідають Китай, Туреччині і Таїланду. Серед інших країн Азії в торгівлі з Україною виділяються Сірія, Ливан, Іран, Японія, Індія, Південна Корея. В торгівлі України товарами з 37 країнами Америки виділяють США, а також Бразилія, Канада, Аргентина, Чилі, Венесуела, Перу (рис. 8).

Головна (і найбільш очевидна) слабкість вітчизняного сектору послуг - у самій його структурі. Традиційно в Україні високі показники в цій сфері забезпечують транспорт і зв'язок - близько 79% щорічного обсягу всіх сервісів. (Рис. 9) Іншими словами, більшу частину доходів від послуг приносять або галузі, успадковані від колишнього СРСР, або ті, без яких функціонування економіки просто неможливе. А ось на нові сегменти, тобто ті, які виникли вже за часів незалежності України (наприклад, на комп'ютерні послуги та фінансові), припадає близько 15%.

Цікаво, що транспорт і зв'язок дають лише 25-27% доданої вартості всіх послуг. Це свідчить не лише про низьку прибутковість галузі, а й про неефективність управління, адже левова частка транспортної галузі й більше половини всіх телекомунікацій продовжують залишатися в руках держави. При цьому на торгівлю й медицину, які за оборотами значно поступаються транспортним послугам, припадає близько 30-33% доданої вартості в цій сфері. Решту 40-45% прибутку забезпечують дорогі послуги: операції з нерухомістю, освіта, консалтинг та ін.

Основні конкурентні переваги України в секторі послуг, зокрема на міжнародних ринках, - дешева робоча сила і вигідне географічне розташування країни. Це дає кілька можливих напрямків розвитку сектору. Дешевизну робочої сили поки що помітив тільки промисловий сектор. Але, наприклад, підприємства металургії для підвищення ефективності виробничих процесів, у тому числі продуктивності праці, згодом зіткнуться з необхідністю реорганізації бізнесу. Зараз складно передбачити, де конкретно, крім металургії, зможуть застосувати свої вміння сталевари, однак досвід інших країн свідчить, що перекваліфікація й відхід у сектор послуг неминучі. Загалом дешевизна робочих рук в Україні могла б стимулювати передусім розвиток транспортного сектору, технічного обслуговування (наприклад, автомобілів) і торгівлю.

Географічна перевага України криється в транспортній мережі: автомагістралях, залізниці, морських і річкових портах, авіаперевезеннях. І хоча всередині країни обсяги вантажопотоків торік зменшилися, транзит через Україну збільшився за рахунок залізничного й авіатранспорту.

Водночас наявність нафто- і газопроводів аналітики не вважають конкурентною перевагою України. Адже транзитні поставки енергоносіїв, по суті, можливі лише в одному напрямку й лише з кількох країн (Росії, Казахстану, Туркменістану).

З огляду ж на політичну напруженість у відносинах Росії й України, одним із результатів якої стало виникнення спільного проекту Росії й Німеччини щодо будівництва газопроводу в обхід України (по дну Балтійського моря), ймовірне поступове зменшення обсягів транзиту російських газу й нафти територією України.

Щоб запобігти зниженню обсягів виробництва послуг, державі доведеться або фінансувати транспортну інфраструктуру, не пов'язану з транзитом енергоносіїв, або звернути увагу на внутрішні (не експортовані) сервіси, потенціал зростання яких видається достатньо високим. Та й досвід як розвинених країн, так і тих, що розвиваються, свідчить про те, що зростання експортно-орієнтованої сфери послуг у країні зазвичай відбувається після розширення попиту на послуги всередині країни.

 

 

52.Специфіка міжнародних транспортних відносин як форми МЕВ.

Міжнародні транспортні відносини – відносини,які виникають між суб’єктами світової економіки з приводу переміщення вантажів і людей з одних країн в інші. Транспорт забезпечує міжнародні сполучення, тому можна правомірно говорити про те, що він створює продукцію послугового типу, яка має вигляд перевезень чи переміщень вантажів та людей.

Особливості транспортної продукції:

-немає речового вигляду і стану

-має вартість і споживну вартість

- споживається у вигляді імпорту, а тому для країни власника транспортних засобів є експортною продукцією.

Транспорт прийнято ділити на

1.водний,

-морський

-річковий

2.сухопутний

-залізничний

-автомобільний

-трубопровідний

3. повітряний

Перевізник –довільна особа,що укладає контракт на перевезення товарів тим чи іншим шляхом.

Експедитор – посередник,який організовує від імені експортера перевезення вантажів перевізниками, а також їх супроводжує

Стивідор – оператор вантажного терміналу в морському чи річковому порту, в аеропорту, на залізничній і автомобільній станції.

 

53.Особливості окремих видів міжнародних перевезень.

Існує чотири види транспорту:
- водний;
- автомобільний;
- залізничний;
- повітряний.

Такий поділ між різними видами транспорту ми робимо тому, що правові норми, що регулюють ці перевезення, різні.
Водний транспорт. Водні транспортні послуги включають перевезення не тільки відкритим морем, але й ріками і каналами, а також послуги, що надаються морським перевізникам.
Хоча в кожній країні існує власне право водних перевезень, в основі такого права будь-якої країни лежить загальна практика.
Контракти на міжнародне морське перевезення вантажів. У звичайній угоді на морське перевезення вантажів задіяне:
- судно;
- один або декілька договорів фрахту;
- документи, що засвідчують право власності на вантаж.
Страхування вантажів, перевезених по воді. Таке страхування необхідне при відвантаженні товарів значної вартості.
Міжнародні угоди й організації з права водного транспорту. Існує три основних види міжнародних морських перевізників:
- перевізники в складі міжнародних лінійних конвенцій;
- незалежні перевізники;
- судна "дикого плавання".
Автомобільний і залізничний транспорт. З приводу міжнародних автомобільних і залізничних перевезень існує найменша кількість міжнародних угод. Річ у тому, що дорожні перевезення не викликали таких гострих питань про відповідальність, як водні. Щодо залізничних перевезень, то майже у всіх країнах залізниці дуже швидко перейшли у власність держави. Для автомобільних і залізничних перевезень велике значення має проект правил про відповідальність операторів транспортних терміналів, розроблений в ЮНСІТРАЛ.
Повітряний транспорт. Повітряний транспорт частіше використовується для міжнародного перевезення "технологомістких" товарів, вартість яких дуже висока порівняно з їхньою вагою.
Плата за провезення вантажів звичайно здійснюється залежно:
- від ваги вантажу, або
- від виду товару, або
- від одиниці вантажу (наприклад від кількості контейнерів).

 

 

54.Міжнародне транспортно-експедиторське посередництво.

Транспортно-експедиторські послуги – це комплекс посередницьких послугпо переміщенню товару від виробника до споживача.

Класифікація:

-по виду діяльності – транспортні підприємства, ТП контейнерні, навантажувальною технікою, складами, упакуванням, переробкою товарів;

-по організаційній формі – фірми, товариства, комбінати, підприємства, об’єднання, союзи і ін.

Транспортно-експедиторське обслуговування вирішує такі питання:

-звільнює ТП від допоміжних операцій;

-зосереджує підготовку товарів для транспортування;

-підготовлюєтовароупроваджуючі документи;

-забезпечує упаковку, маркування та зберігання вантажів;

-здійснює обробку вантажів при навантаженні-перевантаженні.

Світова структура транспортно-експедиторських організацій різноманітнавід невеликих фірм до великих об’єднань.Вони володіють автомобільними парками, контейнерами, залізничнимизасобами, складами, термінами, причинами і ін.

До нових видів послуг, що надаються експедиторськими організаціями є: декларування, лізинг, страхування, факторинг і ін.

Правове регулювання здійснюється національними та міжнароднимиорганізаціями.

-Національні експедиторські організації:

-Українська спілка експедиторів (УСЕ);

-Асоціація міжнародних автомобільних перевезень (Асмап).

-Міжнародні експедиторські організації:

Міжнародна Федерація експедиторських організацій (ФІАТА) була створена у1926 році з метою забезпечення інтересів експедиторів на міжнародномурівні на всіх видах транспорту.

Міжнародна асоціація по вдосконаленню перевантажувальних операцій натранспорті (ІУКА) була створена в 1926 році з метою підвищенняефективності перевантажувальних операцій та дослідженню проблемвдосконалення технології вантажних операцій і інформаційного обміну.

Найбільш розповсюдженими транспортно-експедиторськими організаціями є:

-складання поточних, річних і перспективних планів;

-організація складування та зберігання вантажів;

-упакування, маркування та комплектація вантажів;

-організація перевезень вантажів зі складу на склад;

-підготовка дрібних та партійних комплектних вантажів;

-забезпечення контейнерних вантажопотоків;

-забезпечення максимального вантажопідйомності ТЗ;

-підписання договорів з перевізниками;оформлення товаро супроводжуючих документів;