Баланси міжнародних розрахунків: платіжний, розрахунковий та міжнародної заборгованості. Схема побудови платіжного балансу

ПБ складається з 2 (3) частин:

1. Рахунки поточних операцій: (рахунки торгівлі, рахунок невидимої торгівлі):

- торговий баланс – розрахунки по експортно-імпортних поставках;

- баланс послуг та некомерційних платежів («невидима торгівля»): транспортні витрати і зв'язок, туризм, стипендії іноземним студентам, розрахунки по ліцензіях, утримання торгових місій та посольств.

2. Рахунки операцій з кредитів та фінансових операцій – охоплює операції з активами, які не є результатом виробництва, нематеріальні активи, невідчутні активи (придбання патентів, авторське право, торг. знаків): інвестиції + позики

- рахунки руху довгострокових кредитів;

- рахунки руху короткострокового кредиту;

- рахунки руху резервів.

Методологія складання платіжного балансу визначається за допомогою міжнародного стандарту – “Керівництво з платіжного балансу”, що розробляється і періодично публікується МВФ. Останнє, п’яте видання Керівництва опубліковано у 1993 р. Прийнята МВФ система класифікацій статей платіжного балансу використовується країнами-членами Фонду як основа національних методів класифікації. Однак платіжні баланси промислово розвинутих країн і країн, що розвиваються, суттєво відрізняються як за методикою складання, так і за змістом. Схеми платіжних балансів, прийнятих сьогодні МВФ і ОЕСР, враховують спільні риси, притаманні всім розвинутим країнам, і водночас дають змогу кожній країні вносити свої корективи.

Повна схема складання ПБ, рекомендованого МВФ, містить 112 статей. Агрегована схема зводить ці статті в сім блоків (груп) (див. табл. 8.2).

Таблиця 8.2

Схема побудови платіжного балансу

Навіть агрегована схема складання ПБ досить складна. Вона стане більш зрозумілою, якщо її розбити на три частини:

1. Поточні операції (блок А). За цими операціями розраховується баланс, який показує, чи є прибуток від руху товарів, послуг і грошових переказів.

2. Рух капіталів (блоки В+С), за яким також можна підрахувати сальдо.

3. Балансуючі операції (блоки Е+F+G).

В результаті утворюється підсумкове сальдо ПБ (сальдо підсумкового балансу, сальдо балансу офіційних розрахунків), яке фінансується, тобто погашається (якщо воно від’ємне) чи розподіляється (якщо воно позитивне) переважно за рахунок підсумкової зміни золото валютних та інших офіційних резервів країни (блок Н).

Аналіз статей поточного ПБ. У практичних і аналітичних цілях найбільш важливою частиною платіжного балансу є баланс поточних операцій (БПО), тобто блок А. Саме цей блок охоплює товарами та послугами зовнішню торгівлю, яка залишається головною формою ЗЕ зв’язків у світі, а також такі великомасштабні операції, як переказ доходів від раніше вивезених та ввезених капіталів, грошові перекази приватних осіб та безоплатна допомога (так звані трансферти) тощо. Слід звернути увагу на той факт, що експорт та імпорт оцінюються в цінах ФОБ, в той час як у ЗТ статистиці – в цінах СІФ (+ страхування та транспортні витрати).

Статті, об’єднані під назвою «Інші товари, послуги та доходи», включають:

- поставки товарів, які важко відділити від поставок послуг;

- різноманітні послуги;

- доходи та витрати на використання прав власності (ліцензії, патенти);

- доходи від приватних та державних інвестицій за кордон і аналогічні доходи від іноземних інвестицій у країні;

- операції, пов’язані з політичними та адміністративними функціями держави за кордоном.

Статті «Приватні односторонні перекази» та «Державні односторонні перекази» включають:

- грошові перекази (трансферти) переселенців, іноземних робітників тощо;

- безоплатну державну допомогу.

Трансферти включають міждержавну передачу матеріальних ресурсів, коли в обмін країна не одержує ніякого вартісного еквівалента, тобто залежно від напрямку трансферту від відбивається у платіжному балансі тільки за кредитами або за дебетом. Трансферти бувають поточні і капітальні. Поточні трансферти включаються в рахунок операцій ПБ, а капітальні – в рахунок операцій з капіталом. Поточні трансферти не означають передачі права власності на основний капітал, не пов’язані з придбанням або використанням основного капіталу і не передбачають анулювання боргу кредиторами.

Аналіз статей балансу руху капіталів.Міжнародний рух товарів і послуг, що фіксується в рахунку поточних операцій платіжного балансу, відповідним чином фінансується. Це фінансування відображається в рамках декількох груп статей ПБ, що іноді спрощено називають балансом руху капіталу.

Аналіз статей підсумкового балансу. При аналізі підсумкового балансу розглядаються всі блоки, крім Н.

«Компенсуючі статті» (блок Е) включають зміни в обсягах (але не самі обсяги):

- золотого запасу країни за рахунок монетаризації/демонетаризації золота і змін світових цін на золото;

- СДР на рахунку країни та її резервної позиції у МВФ в силу змін їх обмінного курсу;

- валютних резервів країни, її зовнішніх вимог та отриманих нею від МВФ кредитів за рахунок зміни обмінних курсів.

«Надзвичайне фінансування» (блок F) охоплює переважно операції з пом’якшення дефіциту ПБ – безоплатні позики МВФ, позики для структурної перебудови від Світового банку, а також прострочення у виплаті, перенесення і списання боргів та виплату цих боргів раніше терміну.

«Зобов’язання в складі валютних резервів іноземних державних органів» (блок G) охоплюють державні депозити в іноземних банках і купівлю (продаж) іноземних цінних паперів державними органами (які розглядають їх як еквівалент валютних резервів).

Сальдо платіжного балансу та його вимірювання. Відповідно до принципів побудови ПБ в цілому завжди знаходиться в стані рівноваги. Тому говорити про сальдо, тобто про незбалансованість платіжного балансу, можна лише стосовно окремих статей (блоків). На практиці підраховується три сальдо:

- за балансом поточних операцій;

- за балансом руху капіталу;

- за балансом офіційних розрахунків.

Кожен із цих балансів підводиться горизонтальною рискою, так що одні статті кредиту і дебету залишаються «над рискою», а всі інші – «під рискою». В кожному випадку позитивне сальдо має місце тоді, коли кредит «під рискою» перевищує дебет, при цьому така сама за величиною, але з протилежним знаком, нерівновага має місце за статтею «під рискою». Дефіцит з’являється в тому випадку, коли кредит «над рискою» менший ніж дебет.