Вогнище війни на Далекому Сході

Міжнародні відносини 30-х pp.

Вплив світової економічної кризи на міжнародні відносини

Світова економічна криза загострила міжнародні відносини і призвела до появи вогнищ нової війни. На відміну від передодня Першої світової війни, у 30-их роках лише незначна кількість держав прагнула війни. Таке становище робило реальною можливість уникнути загрози війни за умов спільних дій усього світового товариства.

Першим спільним випробуванням його здатності діяти спільно стала економічна криза. Вона була світовою і поставила перед усіма країнами завдання скоординувати свої зусилля для її подолання. З самого початку, наприклад, виникла необхідність полегшення фінансового тягаря репарацій і боргів.

США у 1931 p. запропонували оголосити мораторій на виплати боргів і репарацій упродовж року. Цю пропозицію було прийнято. 1932 р. вирішено взагалі ліквідувати репараційні зобов'язання Німеччини. Країни-боржники, зі свого боку, просто перестали сплачувати борги США.

Здавалося, було створено прецедент колективних дій напередодні спільної загрози.

Але майже одночасно США ввели високі митні податки, а Великобританія відмовилася від "золотого стандарту" та вільного обміну фунтів стерлінгів на золото за фіксованим курсом і спробувала встановити такий обмінний курс фунта, який сприяв би експорту англійських товарів. Такими діями США і Великобританія спровокували митні і валютні "війни", що дезорганізувало світову торгівлю і ще більше поглибило кризу.

У 1933 р. в Лондоні було скликано світову економічну конференцію. На ній обговорювались проблеми стабілізації валют і розроблення шляхів пожвавлення світової торгівлі. Закінчилась вона безрезультатно. Перемогло прагнення вирішувати економічні проблеми не спільно, а поодинці, коли кожна країна намагалася перекласти тягар кризи на сусіда. У результаті зросло економічне суперництво і зменшилась можливість чинити опір загрозі війни.

 

Вогнище війни на Далекому Сході

У 1927 р. прем'єр-міністр Японії Танака у меморандумі імператору виклав програму територіальних завоювань на Далекому Сході і знищення могутності США на Тихому океані.

Восени 1931 р. японські війська окупували територію Маньчжурії — важливої у стратегічному та економічному відношенні частини Китаю.

 

Напад на Маньчжурію стався після провокаційного вибуху на залізниці неподалік Мукдена, влаштованого японцями 18 вересня 1931 р. Протягом кількох місяців було окуповано всю територію Маньчжурії, хоча чисельність японської армії становила 14 тис. чол., тим часом як китайської —100 тисяч. Китай обмежився поданням скарги до Ліги націй.

На загарбаній території Північно-Східного Китаю японці у 1932 р. створили маріонеткову державу Маньчжоу-Го, призначивши її правителем останнього китайського імператора Пу І.

Виправдовуючи агресію, Японія заявляла про загрозу проникнення у цей регіон СРСР і, як приклад, наводила китайсько-радянський конфлікт 1929 р.

Такі дії Японії спонукали світове товариство вжити відповідних заходів. Ліга націй на прохання Китаю створила спеціальну комісію для вивчення проблеми. Комісія рекомендувала вивести японські війська і передати Маньчжурію під міжнародний контроль, але Японію не було засуджено як агресора. Ліга націй заявила, що Маньчжурія є невід'ємною частиною Китаю і не визнала Маньчжоу-Го. У відповідь Японія в 1933 р. демонстративно вийшла з Ліги націй. Передбачені на цей випадок санкції проти країни так і не було введено. З'явився перший прецедент безкарності агресії.

 

А гресія Італії проти Ефіопії

У 1935 р. цим прецедентом скористалась Італія. Вона вважала себе обділеною результатами Першої світової війни і не приховувала загарбницьких планів, до яких входили і наміри завоювання Ефіопії.

З жовтня 1935 р. 500-тисячна італійська армія, озброєна авіацією і танками, вдерлася на територію Ефіопії. Ефіопське військо чинило опір, але сили були нерівними. Рада Ліги націй оголосила Італію агресором і зобов'язала всіх членів Ліги націй застосувати до неї економічні санкції. Ці заходи виявилися малоефективними. США і Великобританія оголосили нейтралітет і відмовились постачати Ефіопії сучасну військову техніку, тим самим жертва та агресор були поставлені на один щабель.

У травні 1936 р. Італія оголосила про завоювання всієї Ефіопії. Вона була об'єднана з Еритреєю та Італійським Сомалі в Італійську Східну Африку. Ефіопський народ розгорнув партизанську боротьбу проти агресорів, яка завершилась у 1941 р. звільненням країни з допомогою англійців.