Лекции.Орг
 

Категории:


Объективные признаки состава административного правонарушения: являются общественные отношения, урегулированные нормами права и охраняемые...


Нейроглия (или проще глия, глиальные клетки): Структурная и функциональная единица нервной ткани и он состоит из тела...


Деформации и разрушения дорожных одежд и покрытий: Деформации и разрушения могут быть только покрытий и всей до­рожной одежды в целом. К первым относит...

Приклади розв'язання задач



Задача 1. Виробнича потужність підприємства розрахована на обсяг випуску приладів 20 тис. од. На плановий рік очікується ринковий попит на прилади на рівні 18 тис. од. Капітальні витрати на одиницю приросту виробничої потужності — 14 грн. Коефіцієнт використання потужності — 0,85. Визначити загальну необхідну суму капіталовкладень у виробничу базу підприємства, якщо коефіцієнт перерахунку середньорічної потужності становить 0,45. Розв'язання.

1. Необхідна для задоволення ринкового попиту середньорічна виробнича потужність підприємства

N = Qпопит / кВп = 18 000 / 0,85 = 21 176 од.

2. Різниця між необхідною та існуючою середньорічними потужностями

AN = Nп-Ni = 21176 - 20000 = 1176 од.

3. Абсолютна величина необхідного приросту виробничої потужності

АNабс = 1176 : 0,45 = 2613 од.

  1. Загальна необхідна сума капіталовкладень
  2. Задача 2. Перед менеджером постала проблема вибору з двох альтернативних інвестиційних проектів. Перший проект передбачає початкові інвестиції в обсязі 120 тис. грн, другий — 165 тис. грн. Від реалізації першого проекту очікується отримання таких грошових потоків: за перший рік — 30 тис. грн, за другий — 60 тис. грн, за третій — 70 тис. грн, за четвертий — 50 тис. грн. Від реалізації другого проекту протягом шести років очікується надходження постійних річних грошових потоків у розмірі 50 тис. грн.

Для дисконтування сум грошових потоків від реалізації проектів менеджер прийняв такі ставки дисконту: для першого — 10 %, для другого — 12 %. На основі показника чистої теперішньої вартості проектів який з них можна рекомендувати менеджеру?

Розв'язання.

Теперішня вартість майбутніх грошових потоків від реалізації проектів

Проект А:

перший рік ГП1диск = 30 • (1 / (1 + 0,1)^1) = 27,27 тис. грн;

другий рік ГП2диск = 60 • (1 / (1 + 0,1)^2 ) = 49,59 тис. грн;

третій рік ГП3диск = 70 • (1 / (1 + 0,1)^3 )= 52,59 тис. грн;

четвертий рік ГП4диск = 50 • (1 / (1 + 0,1)^4 ) = 34,15 тис. грн;

ТВ = 27,27 + 49,59 + 52,59 + 34,15 = 163,6 тис. грн.

Проект Б:

перший рік ГП1диск = 50 • (1/ (1 + 0,12)^1 ) = 44,64 тис. грн;

другий рік ГП2диск = 50 • (1/ (1 + 0,12)^2 ) = 39,86 тис. грн;

третій рік ГП3диск = 50 • (1/ (1 + 0,12)^3 ) = 35,59 тис. грн;

четвертий рік ГП4диск = 50 • (1/ (1 + 0,12)^4 ) = 31,78 тис. грн;

п'ятий рік ГП5диск = 50 • (1/ (1 + 0,12)^5 ) = 28,37 тис. грн;

шостий рік ГП6диск = 50 • (1/ (1 + 0,12)^6 ) = 25,33 тис. грн;

ТВ = 44,64 + 39,86 + 35,59 + 31,78 + 28,37 + 25,33 = 205,57 тис. грн.

Чиста теперішня вартість проектів

ТВ = ТВ- ПІ.

Для проекту А ЧТВ = 163,6 - 120,0 = 43,6 тис. грн.

Для проекту Б ЧТВ = 205,57 - 165,0 = 40,57 тис. грн.

Підприємство матиме ефект від реалізації обох проектів, оскільки їх чиста теперішня вартість додатна. Однак порівнюючи ефекти, бачимо, що підприємству вигідніше реалізувати перший проект, оскільки він має більшу чисту теперішню вартість. Саме цей проект можна рекомендувати менеджеру.

Задача 3. За умови задачі 2 розрахувати індекс прибутковості проектів і вибрати привабливіший.

Розв'язання.

Індекс прибутковості ІП = ТВ : ПІ.

ля проекту А ІП = 163,6 : 120,0 = 1,363.

Для проекту Б ІП = 205,57 : 165,0 = 1,246.

Порівняння проектів за індексами прибутковості свідчить, що проект А ефективніший.

Задача 4. За умов задачі 2 визначити період окупності проектів. Розв'язання.

1. Середньорічна величина дисконтованих грошових потоків

ГП диск=тв/ Tекспл

Для проекту А ГПдиск =163,6 : 4 — 40,9 тис. грн.

Для проекту Б ГПдиск = 205,57 : 6 — 34,26 тис. грн.

2. Період окупності

Т ок = ПІ/ГП диск

Для проекту А Ток =120,0 : 40,49 — 2,93 року.

Для проекту Б Ток =165,0 : 34,26 — 4,82 року.

Порівняння проектів за періодом окупності свідчить, що кошти, вкладені у проект А, відшкодуються швидше, а отже, і ризик першого проекту менший.

Задача 5. За облігацією номінальною вартістю 1000 грн щорічно одноразово сплачуються проценти в розмірі 10 % номіналу. Визначити реальну вартість і дохідність цієї облігації, якщо її буде погашено через три роки, а дисконтна ставка становить: а) 11 %; б) 8 %.

Розв'язання.

  1. Річний прибуток від облігації П = rН = 0,1 • 1000 = 100 грн.
  2. Реальна вартість облігації

При d = 11 %

Р = 100 • (1 / (1 + 0,11)^1) + 100 • (1 / (1 + 0,11)^2) + 100 • (1 / (1 + 0,11)^3) + 1000 • (1 / (1 + 0,11)^4) = 100 • 0,9009 + 100 • 0,8116 + 100 • 0,7312 + 1000 • 0,7312 = 975,563 грн.

При d = 8 %

Р = 100 • (1 / (1 + 0,8)^1) + 100 • (1 / (1 + 0,8)^2) + 100 • (1 / (1 + 0,8)^3 ) + 1000 • (1 / (1 + 0,8)^4) = 100 • 0,9259 + 100 • 0,8573 + 100 • 0,7938 + 1000 • 0,7938 = 1051,5 грн.

3. Дохід від інвестицій Д = Р -ПІ;

а) Д = 975,563 - 1000 = -24,437 грн;

б) Д = 1051,5 - 1000 = 51,5 грн.

  1. У першому випадку інвестиції в цю облігацію принесуть підприємству збитки в розмірі 24,437 грн. Це пояснюється тим, що 10% -й річний дохід знецінювався щорічно на 11 %.
  2. У другому випадку підприємство отримає дохід у розмірі 51,5 грн. Дохідність вкладень при цьому становить (51,5 : 1000) • 100% =5,15 %.

Задача 6. Привілейована акція має річний дивіденд на акцію 1,5 грн. Дисконтна ставка для аналогічних акцій на ринку: а) 10 %; б) 12 %. Визначити реальну ціну акції.

Розв'язання.

Р = Д / d

а) Р = 1,5 / 0,1 = 15 грн;

б) Р = 1,5 / 0,12 = 12,5 грн.

Задача 7. Постійний річний дивіденд за звичайними акціями акціонерного товариства становить 2 грн на акцію. Приріст майбутніх дивідендів не очікується. Необхідна ставка доходу від цих акцій — 11 %. Визначити реальну вартість цієї акції.

Розв'язання.

1. Реальна вартість звичайної акції з постійними дивідендами

Р = Д : d =2 : 0,11 = 18,18 грн.

Задача 8. Останнього разу акціонерне товариство сплатило на кожну акцію дивіденд у розмірі 1,3 грн. Акціонерне товариство сподівається, що дивіденди щорічно зростатимуть на 5 %. Визначити реальну вартість звичайної акції, якщо необхідна ставка доходу за цими акціями: а) 12 %; б) 9 %.

Розв'язання.

1. Реальна вартість акцій:

а) Р = (1,3 • (1 + 0,05)) : (0,12 - 0,05) =19,5 грн;

б) Р =(1,3 • (1 + 0,05)) : (0,09 - 0,05) = 34,12 грн.

Завдання для самостійної роботи

Тести

1. До інвестиційної діяльності підприємства належить:

а) нарахування заробітної плати працівникам підприємства;

б) погашення виданих підприємством векселів;

в) придбання цінних паперів фондового ринку;

г) утримання адміністративно-управлінського персоналу підприємства.

2. До критерію ефективності інвестиційних проектів, що не враховує ризик втрати купівельної спроможності грошей, належить:

а) чиста теперішня вартість проекту;

б) індекс прибутковості;

в) період окупності;

г) середньорічний дохід.

3. Відношення прибутку від певного виду цінного паперу до витрат, пов'язаних з придбанням цього паперу, називають:

а) дивідендом;

б) нормою прибутку;

в) капіталом;

г) ліквідністю.

4. Ризик реального інвестування пов'язаний:

а) з вкладанням коштів у довготермінові цінні папери;

б) з розміщенням коштів на депозитних рахунках у банку;

в) з вибором некваліфікованого підрядника;

г) з придбанням сировини для виробництва продукції.

5. Ризик фінансового інвестування пов'язаний:

а) з можливістю банкрутства окремих емітентів;

б) з вибором некваліфікованого підрядника;

в) з можливими збоями у постачанні сировини;

г) з можливістю невдалого місця розташування об'єкта капіталовкладень.

6. До методів оцінювання інвестицій, які враховують невизначеність майбутнього стану економічного середовища, належить:

а) внутрішня ставка доходу;

б) період окупності;

в) чиста теперішня вартість;

г) аналіз чутливості реагування.

7. Облігація — це цінний папір, який:

а) свідчить про надання комерційного кредиту;

б) свідчить про надання позики і гаситься за номіналом;

в) дає право на частку майна і прибутку;

г) зобов'язує до відповідальності за результатами діяльності підприємства.

8. Інвестиції у промисловість передбачають:

а) збільшення поточних витрат на виробництво;

б) виплату премії працівникам;

в) витрати на придбання нових транспортних засобів;

г) збільшення витрат на закупівлю сировини й матеріалів.

9. Серед інвестиційних проектів кращим вважається той, при якому:

а) дохід позитивний;

б) технологічна структура інвестицій прогресивна;

в) собівартість продукції найнижча;

г) чиста теперішня вартість грошових потоків більша.

10. Питомі капіталовкладення — це відношення:

а) прибутку до капіталовкладень, що викликали цей прибуток;

б) капіталовкладень до прибутку підприємства;

в) капіталовкладень до обсягу випущеної продукції;

г) собівартості одиниці продукції до вартості основних фондів підприємства.

11. Цінний папір, що засвідчує пайову участь його власника у статутному фонді акціонерного товариства і дає право на одержання дивіденду, називають:

а) облігацією;

б) ощадним сертифікатом;

в) акцією;

г) приватизаційним папером.

12. До основних типів прямих іноземних інвестицій належить:

а) створення спільних підприємств;

б) активне представництво на фондовому ринку України;

в) створення зон вільної торгівлі;

г) придбання неконтрольних пакетів акцій місцевих фірм.

13. До ознак, що приваблюють іноземного інвестора, належать:

а) політична та економічна стабільність;

б) низька купівельна спроможність населення;

в) достатній розвиток інфраструктури виробництва та ринку;

г) високий ступінь валютного ризику.

14. Залежно від обсягу вкладених інвестицій проекти класифікують так:

а) прямі та портфельні;

б) ризиковані та неризиковані;

в) незалежні та альтернативні;

г) фінансові та реальні.

15. Визначити нормативний термін окупності капіталовкладень, якщо Ен — 0,12:

а) 5,3 року;

б) 7,5 року;

в) 8,3 року;

г) 4,9 року.

16. Фінансовими називаються інвестиції, які:

а) фінансуються за рахунок фінансових коштів підприємства;

б) спрямовані на вдосконалення активної частини основних фондів підприємства;

в) використовуються для придбання цінних паперів;

г) вкладаються в нематеріальні активи підприємства.

Задачі

  1. Підприємство мало щорічний прибуток 2000 тис. грн. На модернізацію обладнання плануються капіталовкладення в обсязі 2350 тис. грн. Цей захід спрямований на поліпшення якості продукції і має збільшити прибутки на 20 %. З'ясувати, чи доцільно інвестувати такий проект, якщо Ен — 0,2.
  2. Завдяки застосуванню нової технологічної лінії собівартість одиниці продукції зменшилася з 3680 до 3650 грн. Нову технологічну лінію розраховано на річний випуск 120 тис. виробів. На її придбання і введення в дію вкладено коштів на суму 15 млн грн. Обгрунтувати економічну доцільність застосування нової лінії, розрахувавши економічну ефективність і термін окупності інвестицій. Ен = 0,2.

68. Попит внутрішнього ринку на продукцію підприємства становить 120000 шт. Наявна на початок розрахункового року виробнича потужність становить 80000 шт. Очікуваний коефіцієнт використання виробничих потужностей підприємства — 0,92. Проектом передбачається ввести додаткові потужності з такого розрахунку: збільшення виробничої потужності на кожні 500 шт. потребує 93 тис. грн інвестицій. Визначити необхідний розмір інвестицій для забезпечення попиту ринку.

69. Визначити технологічну структуру капіталовкладень і головний напрям зміни цієї структури за даними таблиці.

  Капіталовкладення, Технологічна структура,
Показник тис. грн. %
Звітний Плановий Звітний Плановий
  рік рік, рік рік
Будівельно-монтажні роботи Устаткування, інструмент, 75,0 36,0    
інвентар 9,0 29,5    
Проектно-пошукові роботи 3,0 0,18    
Інші 2,5 0,3    

70. Програма заходів з автоматизації виробництва на підприємстві розрахована на 3 роки і розроблена у двох варіантах. Визначити доцільніший варіант програми за даними таблиці, якщо ставка дисконту к = 0,1.

Показник Варіант 1 Варіант 2
Капіталовкладення, млн грн. 2,7 2,7
У тому числі за роками:    
1-й 0,9 0,5
2-й 0,9 1,0
3-й 0,9 1,2
  1. Акціонерне товариство за результатами своєї діяльності виплатило акціонерам дивіденди з розрахунку 25 грн на одну акцію. Найближчими роками є можливість збільшувати розмір дивідендів щорічно на 7,5 %. Реалізаційна ціна акції на фондовому ринку дорівнює 200 грн. Обчислити розмір дивідендів через три роки, а також віддачу капіталу.
  2. Дані за варіантами модернізації цеху наведені в таблиці. Вибрати з них найдоцільніший (ефективний), якщо Ен = 0,15.
Показник Варіант 1 Варіант 2 Варіант 3
Річний обсяг випуску продукції, тис.шт .
Собівартість одиниці продукції, грн.
Капіталовкладення, млн грн. 2,8 4,0 4,5

73. Перед підприємством постало завдання: капітально відремонтувати існуючі основні фонди провідного цеху або замінити їх сучаснішим устаткуванням (модернізувати). Дані про кожний з інвестиційних проектів наведені у таблиці. Який з проектів ефективніший?

Показник Капремонт діючого підприємства Проект модернізації
Річний обсяг випуску продукції:    
за ціною реалізації одиниці продукції, грн. 44,8 49,3
за собівартістю одиниці продукції, грн. 40,6 43,1
у натуральних показниках, тис. шт.
Капіталовкладення, млн грн. 3,6 4,8
  1. Виробнича фірма розробляє інвестиційний проект, реалізація якого впродовж чотирьох років може забезпечити грошові доходи (потоки) відповідно 62000, 38000, 30000 і 21000 грн. Визначити, чи економічно прийнятний цей проект, якщо початкові інвестиції становили 90000 грн при ставці дисконту 10 %. Відповідь обгрунтувати, розрахувавши чисту дисконтовану вартість або індекс дохідності інвестиційного проекту.
  2. Підприємство розглядає можливість реалізації інвестиційного проекту загальною вартістю 1200 тис. грн. За цим проектом на початку першого року підприємство витрачає 800 тис. грн, а на початку другого — 400 тис. грн. Починаючи з кінця другого року підприємство починає отримувати грошові доходи: за 2-й рік — 300 тис. грн, за 3-й — 400 тис. грн, за 4-й — 550 тис. грн, за 5-й — 650 тис. грн. Дисконтна ставка — 10 %. Обгрунтувати доцільність реалізації запропонованого проекту, розрахувавши такі показники:
  1. чистий приведений дохід;
  2. індекс дохідності;
  3. термін окупності інвестицій.

76. Для збільшення річного обсягу виробництва до 600 тис. виробів розроблено чотири варіанти реконструкції діючого підприємства за даними таблиці. Визначити оптимальний варіант реконструкції за терміном окупності капіталовкладень.

Варіант Оптова ціна одиниці продукції, грн. Собівартість одиниці продукції, грн. Капітальні вкладення, млн грн.
108,0 24,0
100,0 35,5
98,0 40,0
105,5 20,4

77. Визначити ефективний варіант капіталовкладень у будівництво при різному розподілі їх за роками, якщо на початку третього року планується одержання грошових потоків, що становитимуть 32 млн грн. Ставка дисконту дорівнює 10 %. Дані про розподіл інвестицій за роками і варіанти цього розподілу наведені в таблиці (у млн грн.).

Рік будівництва Варіант розподілу інвестицій
 
Перший
Другий
  1. Визначити загальну суму необхідних капіталовкладень для підприємства, якщо за існуючої виробничої потужності 21 тис. од. у плановому році очікується попит на його продукцію на рівні 24 тис. од. Капітальні витрати на одиницю приросту виробничої потужності становлять 12,4 грн. Коефіцієнт використання потужності — 0,84.
  2. Фірма розглядає проект із щорічними запроектованими грошовими потоками протягом трьох років відповідно 5000, 3000 і 4000 тис. грн. Початкові інвестиції — 10100 тис. грн. Застосувавши показник індексу рентабельності та ставку дисконту 10 %, визначити, чи можна схвалити цей проект.
  3. На підприємстві планується технічне переозброєння провідного цеху з метою поліпшення якості вироблюваної ним продукції. На основі розрахунків бізнес-плану встановлено, що здійснення цих заходів потребує інвестицій у розмірі 3,5 млн грн, а грошові потоки (доходи) Ri; за роками становитимуть: за 1-й рік — 0,5 млн грн, за 2-й — 1 млн грн, за 3-й — 1,7 млн грн, за 4-й — 2,5 млн грн. Ставку дисконту прийняти на рівні 12 %. Визначити показники ефективності інвестицій на технічне переозброєння цеху та термін їх окупності.

Інноваційні процеси

Поняття і класифікація інноваційних процесів.

Науково-технічний прогрес, його основні напрями.

Оцінювання рівня НТП.

Організаційний прогрес.

Оцінювання економічної ефективності нововведень.

Інноваційні процеси — це сукупність прогресивних, якісно нових змін, які безперервно виникають у часі й просторі.

Слід розрізняти поняття "новини" і "нововведення". Новини виникають як результат інноваційних процесів, як втілення творчої думки людини у певну економіко-виробничу проблему, а впровадження новин у господарську практику — це нововведення.

Оцінювання, прийняття і реалізація нових рішень у галузях техніки, технології, організаційних форм та методів господарювання становлять суть інноваційних процесів. Інноваційні процеси починаються в певних галузях науки, а завершуються у виробництві.

За сферою застосування інноваційні процеси поділяють на такі характерні види:

  1. технічні новини і нововведення — нові вироби, технології, засоби виробництва;
  2. організаційні інновації — нові методи і форми організації всіх видів діяльності підприємства, форми суспільного виробництва;
  3. економічні інновації — удосконалені методи господарського управління підприємством (прогнозування, планування, фінансування, ціноутворення, мотивація та оплата праці);
  4. соціальні інновації — форми активізації людського фактора в діяльності підприємства (професійна підготовка і підвищення кваліфікації персоналу, стимулювання творчої активності, підтримування високого рівня безпеки праці, охорона здоров'я людей, охорона довкілля, створення комфортних умов життя);
  5. юридичні нововведення — регулювання всіх видів діяльності підприємства на основі нових і змінених законів, а також нормативно-правових документів.

За масштабністю і силою впливу інновації поділяють на локальні й глобальні. Локальні новини сприяють еволюційним перетворенням у діяльності підприємства і неістотно впливають на ефективність його функціонування та розвитку. Глобальні новини здебільшого революційні, тобто принципово нові, що кардинально підвищують організаційно-технічний рівень виробництва, забезпечують суттєві позитивні зрушення в економічних і соціальних процесах. Особливості сучасного НТП:

  1. перетворення науки в безпосередню продуктивну силу суспільства;
  2. скорочення проміжку від наукового відкриття до його практичної реалізації;
  3. випереджаючий розвиток науки;
  4. розширення меж охоплення сучасного НТП і масштабність цього процесу.

Будь-яка держава з метою забезпечення високого рівня економіки і подолання відставання власного розвитку від розвитку інших країн повинна здійснювати єдину державну науково-технічну політику — цілеспрямовані заходи забезпечення комплексного розвитку науки і техніки, упровадження ефективних результатів у практику виробництва. Отже, держава на кожному етапі розвитку визначає основні напрями НТП і забезпечує умови для їх здійснення.

Загальнінапрями НТП:

  1. створення нових і вдосконалення існуючих технологій, засобів праці та кінцевої продукції;
  2. створення нових і поліпшення якості застосовуваних матеріалів;
  3. автоматизація виробництва.

Пріоритетні напрями сучасного НТП розглянемо детальніше.

  1. Електронізація народного господарства. Електронізація — це забезпечення сфер виробництва і суспільного життя високоефективними засобами обчислювальної техніки, новими поколіннями супут-никових систем зв'язку тощо.
  2. Комплексна автоматизація всіх галузей народного господарства. Автоматизація — це впровадження у виробничі процеси гнучких автоматизованих виробничих систем, промислових роботів, багатоопераційних верстатів з ЧПУ, систем автоматизованого проектування, автоматизованих систем управління.
  3. Створення і використання нових матеріалів. Такі матеріали мають нові властивості, які широко застосовують у певних галузях науки і промисловості: надпровідність, радіаційна стійкість, стійкість до зношення, надчисті матеріали із заданими властивостями.
  4. Освоєння принципово нових технологій — мембранної, лазерної, плазмової, вакуумної, детонаційної.
  5. Прискорений розвиток біотехнології. Біотехнологія базується на промисловому застосуванні створених живих систем, насамперед мікроорганізмів. Біотехнологія сприяє створенню безвідходних технологій, нарощуванню обсягів виробництва сировини і продовольчих ресурсів.

Рівень НТП оцінюється великою кількістю показників, серед яких основними є показники технічного рівня виробництва, що відображають обсяг фактичного впровадження у виробництво досягнень науки, техніки, технології, організації праці й управління.

1. Фондоозброєність праці:

де Соф — вартість основних виробничих фондів;

Ч — середня чисельність промислово-виробничого персоналу.

2. Технічна озброєність праці:

де Cакт — вартість активної частини основних виробничих фондів.

3. Електроозброєність праці:

де е — кількість спожитої електроенергії.

4. Коефіцієнти оновлення і вибуття основних фондів, а також їх активної частини:

5. Коефіцієнти вводу та ліквідації основних фондів.

Рівень НТП може також характеризуватися допоміжними показниками: коефіцієнтами електрифікації, механізації, автоматизації виробництва, спожитою на технологічні цілі часткою електроенергії та ін. Інтенсивність інноваційних процесів на виробництві можна оцінити, обчислюючи показники, пов'язані з рухом основних фондів підприємства. Показники руху основних фондів і методику їх розрахунків наведено в табл. 4.

Організаційний прогрес полягає в удосконаленні існуючих та застосуванні нових методів і форм організації виробництва й праці. Якщо НТП створює можливості для інноваційної діяльності, то організаційний прогрес їх реалізує. Порівняно з НТП організаційний прогрес значно дешевший. Іноді він обмежується адміністративними заходами.

Організація праці в часі дає можливість встановити раціональний режим праці. Організація праці у просторі сприяє закріпленню персоналу за відповідними робочими місцями.

Сучасні тенденції організаційного прогресу:

  1. прискорення темпів розвитку окремих суспільних форм організації виробництва (деконцентрації, кооперування, конверсії, диверсифікації) і посилення їх взаємозв'язків;
  2. посилення безперервності та гнучкості виробництва на підприємствах багатьох галузей завдяки широкому застосуванню автоматизації, робототехнічних систем, гнучких виробничих систем, що сприяє мінімізації витрат часу й підвищенню продуктивності праці. Ефективність НТП характеризує результативність інвестицій і є відношенням ефекту від здійснення заходів НТП до витрат на них.

Економічний ефект — це результат будь-якого заходу, який найчастіше виражається певною грошовою сумою. Ефект від упровадження НТП може бути як позитивний (економія витрат), так і негативний (збитки).

Прискорення НТП загалом спричинює й інші ефекти: крім економічного ресурсний, технічний, соціальний та ін.

Ресурсний ефект — це вивільнення частини ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових) на підприємстві. Технічний ефект — це

  1. Прибуток за один виріб 2600 1580 = 1020 грн.
  2. Річний прибуток 1020 • 800 = 816 тис. грн.
  3. Прибуток за шість років 816 • 6 = 4896 тис. грн.
  4. Економічний ефект 4896 37,5 = 4858,5 тис. грн.

Задача 3. Обчислити, за скільки років окупляться витрати на придбання ліцензії на виготовлення побутової техніки, а також запуск її у виробництво, якщо вартість ліцензії — 3000 дол., капітальні витрати на її освоєння і випуск — 250 тис. грн. Собівартість машини — 220 грн, ціна продажу — 255,2 грн. Річний обсяг виробництва — 1200 шт. Коефіцієнт переведення іноземної валюти у гривні — 5,0.

Розв'язання.

  • Кількість витрачених коштів 250 + 3 • 5 = 265 тис. грн.
  • Прибуток за одиницю продукції 255,2 220 = 35,2 грн.
  • Річний прибуток 35,2 • 1200 = 42,24 тис. грн.
  • Термін окупності витрат 265 : 42,24 = 6,3 року.

Завдання для самостійної роботи

Тести

1. Постійний процес створення нових і вдосконалення існуючих технологій, засобів виробництва і кінцевої продукції з використанням досягнень науки називається:

а) інновацією;

б) науково-технічним прогресом;

в) науково-технічною революцією;

г) організаційним прогресом.

2. Зміст інноваційних процесів полягає в такому:

а) швидкому поєднанні наукових та виробничих інтересів;

б) поширенні інформації про наявні новації;

в) прийнятті та реалізації нових рішень у галузях технології, техніки і організації виробництва;

г) дослідженні впливу інновацій на ефективність виробництва.

3. За характером інноваційні процеси поділяють на такі:

а) технічні;

б) економічні;

в) юридичні;

г) стратегічні.

4. До характерних ознак еволюційного процесу належать:

а) поліпшення окремих параметрів виробів;

б) заміна покоління техніки принципово новим;

в) локальні ноу-хау;

г) кардинальні зміни в суспільній організації виробництва.

5. Фундаментальні дослідження інноваційного процесу здійснюють на фазі:

а) "наука і дослідження";

б) "розробка";

в) "виробництво";

г) "споживання".

6. Результатом інноваційних процесів є:

а) інвестиції;

б) нововведення;

в) новини;

г) інвенція.

7. Первісними імпульсами запровадження новин на підприємствах є:

а) суспільні потреби;

б) результати фундаментальних наукових досліджень;

в) накопичення власного негативного досвіду;

г) недосконале державне фінансування наукових розробок.

8. Засобом безпосереднього впливу науки на сферу виробництва є:

а) техніка;

б) технологія;

в) автоматизація;

г) інформатизація.

9. До сучасних виробничих процесів висуваються такі вимоги, як досягнення максимально можливої:

а) продуктивності;

б) безпеки;

в) рентабельності;

г) наукомісткості.

10. Фондоозброєність праці — це відношення:

а) середньорічної вартості основних виробничих фондів (ОВФ) до середньої чисельності ПВП підприємства;

б) вартості активної частини ОВФ до чисельності ПВП підприємства;

в) вартості основних і оборотних фондів до чисельності ПВП підприємства;

г) середньорічної вартості ОВФ до явочної чисельності ПВП підприємства.

11. Зазначте помилкове твердження:

а) складовою організації виробництва є організація праці;

б) до організаційного прогресу належить удосконалення системи планування, фінансування і матеріального стимулювання;

в) основними критеріями ефективності інновацій у виробництві є висока продуктивність і мала енергомісткість;

г) удосконалення організації виробництва і праці дає змогу зменшити витрати робочого часу і простої устаткування.

12. До показників технічного рівня виробництва не належить:

а) електроозброєність праці;

б) коефіцієнт механізації виробництва;

в) частка електроенергії, спожитої на технологічні цілі;

г) коефіцієнт змінності устаткування.

13. Ефективність, яка розраховується як відношення прибутку до вартості виробничих фондів, називають:

а) абсолютною;

б) госпрозрахунковою;

в) загальногосподарською;

г) порівняльною.

14. Якщо збільшити вартість введених ОВФ за незмінних інших умов, то коефіцієнт оновлення основних виробничих фондів:

а) збільшиться;

б) зменшиться;

в) не зміниться.

15. Економічний ефект заходів НТП не буває:

а) від'ємним;

б) загальногосподарським;

в) соціальним;

г) базовим;

д) ресурсним.

Задачі

  1. Підприємство придбало два нових напівавтомати вартістю 37 тис. грн. Річна продуктивність одного напівавтомата — 20 тис. виробів. Ціна одного виробу становить 7,8 грн. Поточні витрати на виробництво (собівартість) одного виробу — 7,4 грн. Нормативний термін служби напівавтомата — 7 років. Обчислити економічний ефект від використання у виробництві нових напівавтоматів.
  2. Завдяки застосуванню нової технології зварювання собівартість одиниці продукції знизилась з 3650 до 3520 грн. Оптова ціна одиниці продукції — 3750 грн. Річний обсяг випуску — 120 тис. шт. На запровадження новації було витрачено інвестицій на суму 75,3 млн грн. Обгрунтувати економічну доцільність застосування нової технології, розрахувавши коефіцієнт економічної ефективності та термін окупності інвестицій.

83. Підприємству запропоновано три проекти впровадження нової техніки. За попередніми розрахунками очікуваний річний обсяг випуску продукції за допомогою нової техніки становитиме 2000 шт. Використовуючи наведені в таблиці дані, визначити найефективніший варіант здійснення новації і річний економічний ефект від його реалізації. У базовому варіанті містяться показники, яких підприємство досягло до запровадження новації.

Показник Варіант
базовий
Собівартість одиниці продукції, грн.
Вартість проекту на одиницю продукції, грн.
Нормативний коефіцієнт ефективності 0,2 0,2 0,2 0,2

84. Визначити річний економічний ефект, який одержить виробник побутової техніки покращеної моделі, і термін окупності додаткових капіталовкладень за даними таблиці.

Показник Модель
стара нова
Річний обсяг випуску продукції, тис. шт.
Додаткові капіталовкладення, млн грн. - 3,5
Собівартість одиниці продукції, грн.
Оптова ціна одиниці продукції, грн.
  1. Підприємству запропоновано технічне нововведення, внаслідок запровадження якого собівартість одиниці продукції знизиться з 34 до 30 грн. Для запровадження цього нововведення потрібно 480 тис. грн. Після цього річна програма випуску продукції становитиме 25000 шт. виробів. Визначити доцільність проекту, якщо Ен — 0,22.
  2. Використання удосконаленого пресу сприятиме доведенню річного обсягу випуску продукції до 12000 шт. При цьому собівартість одиниці продукції знизиться порівняно з використанням попередньої моделі преса з 3,5 до 2,9 грн. Пов'язані з поточними профілактичними роботами супутні щорічні витрати становитимуть 1500 грн. Нормативний термін експлуатації преса — 8 років. Обчислити економічний ефект від використання цього преса за час його експлуатації.
  3. Завдяки застосуванню нової технологічної лінії собівартість одиниці продукції зменшилась з 2830 до 2750 грн. Нову технологічну лінію розраховано на річний обсяг випуску виробів 135 тис. шт. На придбання і введення в дію цієї лінії вкладено 17,7 млн грн. Визначити доцільність нововведення, розрахувавши ефективність і термін окупності інвестицій при Ен = 0,15.

88. Обгрунтувати доцільність інвестиційного проекту з виробництва і впровадження на підприємствах металургійної промисловості нових установок, що зменшують шкідливі викиди в атмосферу. Визначити загальногосподарський ефект від цієї інновації. Проектування установки розраховане на два роки: у першому планується витратити 26 тис. грн, у другому — 10 тис. грн. Вартість виробництва установки — 12 тис. грн, що триватиме ще рік. Налагодження установки почнеться з наступного року і коштуватиме 1,5 тис. грн.

Упровадження установки дасть змогу щорічно додатково використовувати у виробництві 5 т сировини за ціною 2 тис. грн за 1 т і зменшити річні викиди в атмосферу шкідливих речовин на 20 т, за що підприємство раніше сплачувало штрафи в розмірі 600 грн за кожну тонну. Для обчислення взяти ставку дисконту 10 %. Нормативний термін служби установки — 5 років.

  1. Наукова організація працює над створенням нової автоматизованої системи з переробки молока. Проектні роботи триватимуть рік і коштуватимуть 28 тис. грн. Витрати на виготовлення цієї системи становлять 526 тис. грн. Виробництво технічних засобів системи триватиме рік. Вартість монтажу у споживача триватиме ще рік і коштуватиме 22 тис. грн. Обчислити економічний ефект окремо у виробника і споживача автоматизованої системи, а також загальногосподарський ефект, якщо вартість продажу системи — 780 тис. грн. Сплачено податків та інших виплат з балансового прибутку виробника на суму 60,1 тис. грн. Для обчислення взяти ставку дисконту 10 %. Використання автоматизованої системи дасть можливість споживачеві одержувати щорічний прибуток у розмірі 200 тис. грн. Термін експлуатації системи — 6 років.
  2. За наведеними в таблиці даними визначити економічний ефект від виробництва нового верстата з ЧПУ, якщо цей верстат виготовлятиметься протягом трьох років.
Показник Значення
Річний обсяг випуску верстатів, шт.
Собівартість верстата, грн.
Оптова ціна верстата, грн.
Ставка оподаткування прибутку, %
Річні супутні витрати, тис. грн.

 

Організація виробництва

Техніко-технологічна база виробництва: складові та тенденції розвитку.

Класифікація виробничих процесів.

Принципи організації виробництва.

Організаційні типи виробництва.

Виробничий і технологічний цикли.

Способи поєднання технологічних операцій.

Методи організації виробництва.

Суспільні форми організації виробництва.

Виробничий процес — це сукупність взаємопов'язаних дій людей, засобів праці та природи, що потрібні для виготовлення продукції. Сукупність засобів праці становить техніко-технологічну базу (ТТБ) виробничої сфери підприємства. Ця база виробництва має технічну та технологічну складові. До технічної складової належать:

  1. енергетична база виробництва;
  2. виробничі машини і устаткування;
  3. транспорт, переміщувальні пристрої;
  4. інформаційно-обчислювальна техніка і засоби зв'язку. До технологічної складової належать:
  5. технології з переробки ресурсів і одержання готової продукції (видобутку, обробки, переміщення, складування, контролю тощо);
  6. технологічна документація загального і спеціального призначення. Тенденції розвитку ТТБ:
  7. підвищення наукомісткості застосовуваних засобів праці;
  8. широке застосування сучасної мікроелектронної техніки та автоматизації;
  9. комплексна механізація та автоматизація виробництва. Загальну сукупність виробничих процесів, які відбуваються на підприємствах, поділяють на групи за певними ознаками: призначенням, перебігом у часі, ступенем автоматизації.
  1. За призначенням виробничі процеси поділяють на основні, допоміжні та обслуговуючі.
  2. За перебігом у часі розрізняють дискретні та безперервні виробничі процеси.
  3. За ступенем автоматизації виробничі процеси бувають механізовані, автоматизовані та автоматичні.

Система раціональної організації виробництва будується на певних принципах, яких слід дотримуватись при проектуванні: спеціалізації, пропорційності, паралельності, прямоточності, безперервності, ритмічності, автоматичності, гнучкості та гомеостатичності.

Принцип спеціалізації передбачає обмеження різноманітності елементів виробничого процесу. Підвищуючи однорідність виробництва, спеціалізація сприяє спрощенню його організації.

Принцип пропорційностіпотребує, щоб у системі взаємопов'язаних підрозділів підприємства була узгоджена пропускна спроможність. Пропорційність досягається тоді, коли сукупна продуктивність технологічно взаємопов'язаних ланок виробництва пропорційна обсягу виконуваних робіт, тобто

де п — кількість технологічно взаємопов'язаних підрозділів; V — обсяги виконуваних робіт; р — продуктивність окремих робочих місць; М — кількість робочих місць у підрозділах.

Принцип паралельності передбачає одночасне виконання окремих операцій і процесів. Цей принцип особливо важливий при виготовленні виробів, що складаються з великої кількості деталей. Послідовне їх виробництво зайняло б набагато більше часу.

Принцип прямоточності означає, що предмети праці при обробці повинні мати найкоротші маршрути на всіх стадіях і операціях виробничого процесу без зустрічних переміщень.

Принцип безперервності потребує, щоб перерви між суміжними технологічними операціями були мінімальними або ліквідовані. Безперервність виробничого процесу повинна також доповнюватися безперервністю роботи устаткування.

Принцип автоматичності передбачає економічно обгрунтоване вивільнення людини від безпосередньої участі в роботі у важких або шкідливих умовах.

Принцип гнучкості означає забезпечення оперативної адаптації організаційно-технічних умов виробничого процесу, пов'язаних з переходом на виготовлення іншої продукції. Гнучкість досягається універсальністю знарядь праці, засобів автоматизації, упровадженням верстатів з ЧПУ, гнучких виробничих систем.

Принцип гомеостатичності потребує, щоб виробнича система була здатна стабільно виконувати свої функції в межах допустимих відхилень і протистояти дисфункціональним впливам. Для цього на підприємствах створюють технічні й організаційні механізми саморегулювання і стабілізації.

Особливості діяльності підприємства залежать від типу виробництва. Тип виробництва є комплексною характеристикою технічних, організаційних та економічних особливостей виробничої діяльності на підприємстві. Розрізняють три типи виробництва: одиничне, серійне і масове.

Одиничне виробництво характеризується широкою номенклатурою продукції і малим обсягом випуску однакових виробів. Серійне виробництво має обмежену номенклатуру продукції, виготовлення окремих виробів періодично повторюється певними партіями (серіями) і загальний обсяг випуску може бути великий. Масове виробництво характеризується вузькістю номенклатури продукції, великим обсягом безперервного і тривалого виготовлення окремих виробів. Окремо вирізняється дослідне виробництво — виготовлення зразків або партій виробів для дослідних робіт, випробувань, доопрацювання конструкцій тощо. На їх основі розроблюють конструкторську та технологічну документацію для серійного або масового виробництва.

Коефіцієнт закріплення операцій характеризує середню кількість операцій, що припадає на одне робоче місце:

де п — кількість предметів, які обробляються на певній групі робочих місць за місяць; ті. — кількість операцій, які проходить і-й предмет при обробці на певній групі робочих місць; М — кількість робочих місць, для яких обчислюється кзо.

Знаючи коефіцієнт закріплення операцій, можна визначити тип виробництва. Робочі місця одиничного виробництва характеризуються виконанням різноманітних операцій над різними деталями в межах технологічної можливості устаткування, що є універсальним. Через часту зміну предметів праці багато часу витрачається на переналагодження устаткування. Тому для одиничного виробництва кзо > 40.

На робочих місцях серійного виробництва виконуються операції над обмеженою номенклатурою деталей, які обробляють періодично партіями. При цьому застосовують як універсальне, так і спеціальне устаткування. Для цього типу виробництва 1 < к < 40. Робочі місця масового виробництва характеризуються постійним виконанням однієї операції над одним предметом праці, тобто кзо = 1. При цьому застосовують вузькоспеціалізоване устаткування і спеціальне оснащення.

Важливим нормативом організації виробничого процесу в часі є виробничий цикл — інтервал часу від початку до завершення процесу виготовлення продукції. Обчислюють цей інтервал для одного або певної кількості виробів, які виготовляються одночасно. Основною складовою виробничого процесу є технологічний процес — сукупність дій зі зміни стану предмета праці. Окремі технологічні операції є складовими технологічного циклу. Тривалість технологічного циклу визначається за формулою

де п — кількість предметів у партії; t — тривалість обробки одного предмета; М — кількість робочих місць, на яких виконується технологічна операція.

Розрізняють три основних способи поєднання операцій технологічного циклу: послідовне, паралельне і послідовно-паралельне.

Послідовне поєднання операцій полягає в тому, що наступна технологічна операція починається тільки після завершення обробки всіх предметів партії на попередній операції. У цьому разі тривалість технологічного циклу розраховують так:

Послідовне поєднання дуже просте й полегшує оперативне планування, але йому властивий тривалий цикл, бо кожний предмет перебуває поза обробкою в очікуванні обробки всієї партії. Такий спосіб поєднання технологічних операцій застосовується в одиничному і серійному виробництвах.

Для паралельного поєднання технологічних операцій характерно, що предмети після завершення однієї операції одразу передаються на наступну. У такий спосіб предмети однієї партії виготовляються паралельно на всіх технологічних операціях. Малогабаритні нетрудомісткі предмети іноді передаються не поштучно, а так званими транспортними партіями розміром пт. При поштучному передаванні предметів пт = 1. У цьому разі технологічний цикл обчислюється за формулою

Отже, при паралельному поєднанні технологічних операцій технологічний цикл дорівнює тривалості обробки партії предметів на найдовшій за часом операції і транспортній партії на решті операцій. У цьому разі технологічний цикл істотно скорочується порівняно з послідовним поєднанням операцій. Таке поєднання технологічних операцій застосовується у масовому і великосерійному виробництві.

Послідовно-паралельне поєднання технологічних операцій є комбінацією двох попередніх. При такому поєднанні технологічний цикл триваліший за цикл при паралельному поєднанні й менший від циклу при послідовному поєднанні технологічних операцій. Цей метод поєднання операцій застосовується при обробці предметів великими партіями, що відповідає умовам великосерійного виробництва.

Організація виробничого процесу вивчає також розташування робочих місць і їх груп на території підприємства, що забезпечує пересування предметів праці технологічними операціями найкоротшим маршрутом. Розрізняють непотоковий і потоковий виробничі процеси.

Непотокове виробництво має такі ознаки: на робочих місцях оброблюються різні за конструкцією і технологією виготовлення предмети праці, бо кількість кожного з них невелика і недостатня для нормального завантаження устаткування, робочі місця розташовуються однотипними групами без певного зв'язку з послідовністю виконання операцій, предмети праці переміщуються при обробці складними маршрутами, внаслідок чого виникають тривалі перерви між технологічними операціями. Застосовується цей метод переважно в одиничному і дрібносерійному виробництві.

Потокове виробництво є високоефективним методом організації виробничого процесу. Уявімо собі потокову лінію або конвеєр, робота на якому характеризується високим ступенем раціональності й має такі ознаки:

  1. за групою робочих місць закріплюється обробка або складання предметів одного найменування або обмеженої кількості подібних предметів;
  2. робочі місця розташовуються послідовно за перебігом технологічного процесу;
  3. предмети праці передаються з операції на операцію поштучно або невеликими транспортними партіями згідно з ритмом роботи, що забезпечує виконання принципів паралельності й безперервності процесу.

Потоковий метод організації виробництва застосовується у масовому та великосерійному виробництвах. Потокове виробництво має багато переваг: високий рівень продуктивності праці, механізації, спеціалізації й чітку організацію. Як наслідок скорочується тривалість виробничого циклу і незавершеного виробництва, збільшується коефіцієнт використання виробничих потужностей і зменшуються витрати на виробництво.

Разом з тим потоковий метод організації виробництва має й недоліки. Для працівників — це примітивізація та монотонність їх праці, що суперечить загальній тенденції підвищення освітнього і кваліфікаційного рівня працівників. Крім того, одноманітність роботи на потокових лініях не дає можливості працівникам реалізувати індивідуальні можливості. Для підприємства вузька спеціалізація робочих місць може спричинитися до ускладнень при переході на випуск іншої продукції.

Попри все потокове виробництво як високоефективне широко застосовується у різних галузях промисловості; воно використовує новітні наукові досягнення і має певні тенденції для розвитку.

Основними з них є такі:

  1. автоматизація потокового виробництва;
  2. підвищення гнучкості технологічних систем і схем, застосування верстатів з ЧПУ;
  3. упровадження багатофункціональних роботів-маніпуляторів;
  4. створення гнучких автоматизованих систем.

Перед запровадженням потокового виробництва розраховують параметри потокових ліній і спеціальних допоміжних засобів — конвеєрів.

Такт потокової лінії — це інтервал часу, за який з лінії сходять вироби, що пересуваються один за одним:

де r — такт потокової лінії, хв;

Ф — дійсний фонд часу роботи лінії за розрахунковий період, хв;

N — обсяг виробництва продукції за розрахунковий період у натуральному вираженні.

Якщо предмети праці передаються з одного робочого місця на інше не поштучно, а транспортними партіями (пт > 1), то вони сходять з потокової лінії за інтервал часу, який називається ритмом потокової лінії:

Кількість робочих місць для і-ї операції (Мр)

де tі — тривалість обробки одного предмета на г-й операції.

Довжина потокової лінії

де L0 — відстань між двома сусідніми робочими місцями.

Швидкість руху потокової лінії залежить від її такту і відстані між сусідніми виробами (Lв):

В усьому світі спостерігається стала тенденція підприємств різних форм організації виробництва до об'єднання. До форм суспільної організації виробництва належать концентрація, спеціалізація, кооперування, комбінування, конверсія і диверсифікація виробництва.

Концентрація— це процес зосередження виробництва, робочої сили, засобів праці на великих підприємствах, тобто процес усуспільнення виробництва через збільшення обсягів випуску продукції.

У сучасних умовах процес концентрації промислового виробництва є не просто збільшенням кількості основних фондів. Йому притаманна докорінна зміна техніки на базі НТП, зосередження її на великих підприємствах. На розвиток концентрації виробництва впливають такі чинники, як зростання потреби в окремих видах продукції, технічний прогрес у промисловості.

Концентрації виробництва на підприємстві можна досягти так:

  1. збільшенням кількості машин, устаткування, технологічних ліній попереднього технічного рівня;
  2. застосуванням машин і устаткування зі збільшеною одиничною потужністю;
  3. одночасним збільшенням машин (устаткування) як попереднього технічного рівня, так і сучасного.

У господарській практиці виокремлюють три основні форми концентрації:

• агрегатну — збільшення одиничної потужності технологічних установок, агрегатів, устаткування;

  1. технологічну — укрупнення виробничих цехів, відділів, окремих виробництв підприємства;
  2. заводську — збільшення розміру самостійних підприємств (заводів, фабрик, комбінатів), що здійснюється на основі агрегатної та технологічної концентрації виробництва.

Для визначення рівня концентрації використовують різні показники. Розглянемо основні з них.

1. Галузевий рівень концентрації

де Qвел.гал, Q заг.гал — обсяг виробленої за певний період продукції відповідно великими підприємствами і галуззю загалом, грн.

2. Рівень загальногосподарської концентрації

де Qзг, Qзаг гк — обсяг продукції, виробленої за певний період великими підприємствами в межах господарського комплексу України.

Оптимальний розмір підприємства при концентрації його виробництва можна визначити кількома підходами. Зокрема, застосовують підхід, пов'язаний з мінімізацією зведених витрат Зі на випуск одиниці продукції, тобто

де Sі — собівартість одиниці продукції; Тi — питомі транспортні витрати; Ен — нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень; Кi — питомі капіталовкладення на одиницю випущеної продукції за i-м варіантом.

До переваг концентрації як суспільної форми організації виробництва належать такі:

  1. ці підприємства є основними провідниками НТП, адже мають можливості здійснювати весь цикл "наука — виробництво", тобто фінансувати та виконувати великомасштабні науково-дослідні, пошукові, прикладні роботи зі створення і поширення нової техніки;
  2. на цих підприємствах легше впроваджувати найсучасніше потужне устаткування;
  3. на цих підприємствах створюються кращі можливості для застосування найдосконаліших форм організації праці на виробництві;
  4. економніше використовуються матеріали і паливо;
  5. зі збільшенням обсягу виробництва знижуються постійні витрати на нього, що призводить до зниження собівартості виробництва продукції;

• досягається значний ефект від застосування ЕОМ.

До недоліків концентрації як суспільної форми організації виробництва належать:

  1. збільшення транспортних витрат на перевезення сировини, матеріалів та комплектуючих виробів до підприємства і відправлення готової продукції споживачам через збільшення радіуса перевезення;
  2. збільшення потреби в інвестиціях на спорудження великих концентрованих виробництв і подовження терміну їх будівництва;
  3. ускладнення процесу управління зі збільшенням масштабу підприємства;
  4. підвищення навантаження на природне середовище;

• порушення принципу рівномірного розміщення промислового виробництва та комплексного розвитку окремих регіонів країни. Поряд з процесом концентрації відбувається і зворотний процес — деконцентрація виробництва. Це спричинюється до появи широкої мережі малих і середніх підприємств. Серед них виживають і ефективно працюють економічно ефективніші, тобто технічно й технологічно передовіші, спеціалізованіші, мобільніші щодо зміни кон'юнктури ринку.

Диверсифікація як суспільна форма організації виробництва означає одночасний розвиток різних, невзаємопов'язаних видів виробництв, розширення номенклатури та асортименту вироблюваної продукції в межах одного підприємства. Диверсифікація відображує процес розширення його підприємницької діяльності. Підприємство використовує власні нагромадження не тільки для підтримки і розвитку свого основного бізнесу, а й для освоєння нових видів продукції, створення нових виробництв. У результаті диверсифікації виробництва перетворюються на складні багатоцільові комплекси, що випускають продукцію або надають послуги різного призначення і характеру. Диверсифікованим вважається підприємство, на якому понад 30 % загального обсягу продажу — це товари й послуги, не пов'язані з його основною діяльністю.

У сучасних умовах диверсифікація виробництва на підприємствах є актуальною, і цей процес має тенденцію до розширення. Це пов'язано з намаганням господарюючих суб'єктів, насамперед виробничих підприємств, підтримувати фінансову стабільність, маневруючи матеріальними і людськими ресурсами.

Спеціалізація як суспільна форма організації виробництва — це процес зосередження випуску певних видів продукції в окремих галузях промисловості, на окремих підприємствах та в їх підрозділах, тобто це процес виробництва однорідної продукції або виконання окремих технологічних операцій на підприємствах, в об'єднаннях або галузях.

У промисловості розрізняють такі форми спеціалізації:

  1. подетальну (виробництво деталей, агрегатів, вузлів тощо);
  2. предметну (випуск певного виду готової продукції);
  3. технологічну (виконання окремих стадій технологічного процесу).

Основні переваги спеціалізації:

  1. це хороша основа для механізації та автоматизації виробництва;
  2. на спеціалізованих підприємствах, як правило, вища якість продукції, ніж на звичайних;
  3. більше можливостей для застосування продуктивної техніки і технології та ефективного їх використання;
  4. досягається зменшення витрат на виробництво продукції за рахунок вищого рівня механізації та автоматизації праці, застосування кваліфікованішої робочої сили;
  5. зумовлюється необхідність об'єктивного розвитку стандартизації та сертифікації виробництва.

Поряд з перевагами спеціалізація як суспільна форма організації виробництва має й певні недоліки. Один з них — монотонність праці. Уникнути цього можна завдяки автоматизації виробництва, упровадженню промислових роботів. Надлишки спеціалізованої продукції створюють проблему їх реалізації. Як бачимо, переваг більше, а тому цю форму організації праці використовують з метою підвищення продуктивності праці.

Кооперування як суспільна форма організації виробництва — це тривалі виробничі взаємозв'язки підприємств, що спільно виготовляють кінцевий продукт. Основна умова кооперування — широка мережа подетально і технологічно спеціалізованих та організаційно відокремлених виробництв. За формами спеціалізації у промисловості розрізняють три форми кооперування:

подетальну (кілька спеціалізованих підприємств постачають головному заводу вузли та деталі для подальшого збирання та випуску готової продукції);

предметну (спеціалізовані підприємства постачають певні вироби головним заводам, що збирають та випускають готову продукцію);

технологічну (спеціалізовані підприємства постачають головним заводам напівфабрикати власного виготовлення).

Одним з показників економічної ефективності спеціалізації (кооперування) є економічний ефект від їх розвитку, який обчислюється за формулою

де S1,S2 — собівартість одиниці продукції відповідно до і після спеціалізації (кооперування); Т2,Т1 — транспортні видатки на одиницю продукції відповідно до і після спеціалізації (кооперування); V2 — обсяг випуску продукції після спеціалізації; Ен — нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень; AК — додаткові капіталовкладення, необхідні для здійснення спеціалізації (кооперування) виробництва; АП — додатковий прибуток, що може бути отриманий за рахунок поліпшення якості продукції внаслідок спеціалізації (кооперування).

Річний економічний ефект від спеціалізації (кооперування) за вибраним варіантом обчислюється так:

де 31, 32 — зведені витрати відповідно звичайного і спеціалізованого (кооперованого) підприємства; Vф — фактичний річний обсяг випуску продукції в натуральних одиницях після спеціалізації (кооперування).

Термін окупності капіталовкладень при здійсненні спеціалізації (кооперування) визначається за формулою

де АК — обсяг капіталовкладень, спрямованих на проведення спеціалізації;

С — вартість основних фондів, які можуть бути при цьому реалізовані.

Комбінування як суспільна форма організації виробництва — це поєднання в одному підприємстві різногалузевих виробництв, взаємопов'язаних технічно, економічно і організаційно. До характерних ознак комбінованого підприємства (комбінату) належать:

  1. об'єднання різнорідних виробництв;
  2. пропорційність різнорідних виробництв;
  3. техніко-економічна та організаційна єдність виробництва;
  4. єдине енергетичне господарство, спільні допоміжні та обслуговуючі виробництва.

Розрізняють три основні форми комбінування:

  1. на основі поєднання послідовних стадій переробки вихідної сировини (поєднуються різні, але споріднені стадії переробки сировини) — характерне для хімічної і текстильної промисловості, а також чорної металургії;
  2. на основі використання відходів виробництва — поширене у деревообробній, харчовій та хімічній галузях промисловості;
  3. на основі комплексної переробки сировини (наявність кількох напрямів переробки вихідної сировини) — поширене в галузях переробки органічної сировини: нафти, газу, торфу, вугілля. Сучасні комбінати можуть поєднувати дві або навіть три форми комбінування.

З позицій економіки комбінування є однією з найпрогресивніших форм концентрації і організації виробництва, оскільки сприяє якнайповнішому використанню всіх ресурсів підприємства, а саме:

  1. розширенню сировинної бази промисловості;
  2. зменшенню матеріаломісткості продукції за рахунок комплексного використання сировини, відходів виробництва і безперервності технологічного процесу;
  3. зниженню транспортних видатків;
  4. ефективнішому використанню основних виробничих фондів і потужностей підприємства;
  5. скороченню тривалості виробничого циклу;
  6. зменшенню інвестицій на розвиток добувних галузей промисловості;
  7. зменшенню виробничих відходів і тим самим позитивному впливу на навколишнє природне середовище.

Конверсія як суспільна форма організації виробництва характеризує істотне перепрофілювання частини або виробничого потенціалу підприємства загалом на виробництво іншої продукції під впливом докорінної зміни ринкового середовища або глобальних чинників розвитку економіки.

Процеси конверсії здійснюються за загальнонаціональними програмами, які розроблює і затверджує найвище керівництво країни. У конверсійних програмах України існують такі загальні пріоритети:





Дата добавления: 2015-10-27; просмотров: 3458 | Нарушение авторских прав


Рекомендуемый контект:


Поиск на сайте:


© 2015-2019 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.066 с.