Агровиробниче групування грунтів складає основу для проведення земельно-оціночних робіт (бонітування грунтів та земельний кадастр)

Грунти, віднесені в одну агровиробничу групу на цій картограмі, повинні бути ілюміновані одним кольором. Колір ілюміновки співпадає з нормами окраски, прийнятими для оформлення грунтових планів. На картограмі повинні бути умовні позначки, які пояснюють прийнятий колір. Тут повинні бути приведені шифри виділених груп, назва кожної групи та грунтів, які до неї віднесені. Сильнопідзолисті грунти ілюмінують коричневими, червоними, дещо жовтими кольорами (домінуючий – коричневий); слабоопідзолені – коричневими – трохи червонуватого, без жовтого; чорноземні грунти – сірими (якщо на глинах – додається червоний); до групи середньозмитих – до чорного додають трохи коричневого кольору; група сильнозмитих – світло-коричний – додається трохи жовтого; група чорноземно-лучних та лучно-чорноземних – зелений з чорним; лучні – зелений без домішок; середньо- і сильносолонцюваті – зелений з додаванням невеликої кількості блакитного і трохи червоного. Бонітування – це порівняльна оцінка грунтів за їх продуктивністю. При бонітуванні слід брати до уваги ознаки, властивості грунтів та багаторічну середню врожайність с.-г. культур на рівні інтенсивного землеробства. Завданням бонітування є порівняльна кількісна оцінка якостей грунтів і їх потенційної родючості. Відомо, що в межах одного району у господарствах різні за природною родючістю грунти.

Геологічна робота Вітру.

Вітер – це природне явище, що виникає внаслідок руху повітряних мас відносно земної поверхні від області з вищим атмосферним тиском до області з нижчим тиском. Роботу, яку виконує вітер, називають еоловою. Вона пов’язана з руйнуванням, дрібненням гірських порід, шліфуванням, поліруванням їхньої поверхні, транспортуванням уламків і акумуляцією (відкладенням) уламкового матеріалу на певних ділянках суходолу.

Геологічна діяльність вітру пов’язана з динамічним впливом повітряних потоків на гірські породи. Робота, що виконує вітер називається еоловою (гр. - вітер). Вона поділяється на 3 види: 1) руйнування, 2) перенесення, і 3) акумуляція.

77 здійснюється завдяки явищам дефляції і коразії.

Дефляція (лат. – здуваю, видуваю) – процес видування, розвіювання й винесення пухких гірських порід на поверхні Землі під дією вітру. Видування залежить від швидкості вітру.

Коразія (лат. – зскрібаю, переношу) – процес руйнування гірських порід уламковим матеріалом, що переносить вітер. Завдяки коразії утворюються штрихи, борозни, подряпини, скелі-гриби, кам’яні обеліски та інші чудернацькі форми рельєфу.

2)Перенесення, як і видування, залежить від сили вітру:

4-7 м/с → переноситься пил; 9-15 м/с → пісок; 18-19 м/с → гравій; 40-60 м/с (вихороподібні потоки) → смерчі; 22-58 м/с (пилові бурі та урагани) → можуть переноситись дрібні камінці й галька.

За характером матеріалу, що захоплюється вітром бурі бувають:

- ЧОРНІ (пилові) – видувається й переноситься чорнозем. Найчастіше таке трапляється у степах і лісостепах (США, Україна, Поволжя, Аргентина);

- ЖОВТІ та ЧЕРВОНІ (Самум, Хамсин, Сіроко, Афганець) – характерні для пустель та напівпустель;

- БІЛІ (сольові) – виникають на солончаках, на узбережжі солоних озер і лагун. Під час таких бур переноситься головним чином гіпс та галіт.

Крім того, завдяки перенесенню піску виникає явище еолової трансгресії – наступ пісків (Сахара, Середня Азія).

3)Акумуляція. Внаслідок акумуляції формуються еолові (переважно піщані) відклади. Найчастіше вони зустрічаються у передгір’ях та на берегах морів. Глинисті й пилуваті частинки, внаслідок того що можуть переноситись значно далі від піщаних, зустрічаються далеко від областей розвіювання.

Завдяки акумуляції формуються: бархани (дюни); китові спини (прямолінійні й звивисті вузькі піщані вали (в Сахарі мають довжину сотні метрів)); лесові рівнини; адири (лесові пустелі, що розташовуються на окраїнах піщаних пустель – Тянь-Шань, Алтай, Копет-Даг)