Класифікація меланоми шкіри

Застосовують критерії за Бреслоу і за Кларком. За Бреслоу вимірюється товщина пухлини, а за Кларком – її інвазія в глиб дерми. Тобто лікар, вимірявши товщину пухлини (її вертикальний ріст), може встановити клінічний діагноз, який потім буде уточнений при гістологічному дослідженні видаленої меланоми – глибина інвазії за Кларком.

Таким чином, рТіs – меланома in situ, І рівень за Кларком – не проростає мембрани епідермізу.

РТ₁ – це пухлина товщиною до 0,75 мм, поширюється до папілярного шару шкіри, ІІ рівень за Кларком.

РТ₂ – товщина пухлини 0,76-1,5 мм, або інфільтрація до ретикулярного шару шкіри, ІІІ рівень за Кларком.

РТ₃ – товщина пухлини 1,5-4 мм, або інфільтрація всього ретикулярного шару, ІV рівень за Кларком.

РТ₄ – товщина пухлини > 4 мм, або інфільтрація підшкірно-жирової клітковини, V-рівень за Кларком.

 

Мктастази в лімфовузли:

Nо – немає ознак ураження регіонарних л/вузлів;

N₁ – збільшені регіонарні л/вузли до 3 см в діаметрі;

N₂ – метастази понад 3 см в регіонарному колекторі.

М – віддалені метастази.

Формулювання діагнозу:

Меланома шкіри правого стегна ІІІ стадія ІІ кл.гр. Т₄N_хМ₀ (це клінічний діагноз). Після лікування і гістологічного дослідження: Меланома шкіри правого стегна ІІІ стадія ІІ кл.гр. рТ₄N₁М₀.

Лікування.

 

Лікування меланоми і підозрілих на меланому новоутворів шкіри повинно здійснюватись лише в онкодиспансерах.

Основним методом лікування є хірургічний. Застосовують електроніж або лазерний скальпель.

При меланомі товщиною до 1 мм допустиме ел. Висічення на віддалі 1 см від краю пухлини, при товщині меланоми до 2 мм – відступають 2 см (це дані мульцентрових європейських досліджень).

Вузлові меланоми підлягають широкому ел.висіченню на 3-5 см від краю пухлини з одномоментною або відстроченою регіонарною лімфаденектомією. Це питання вирішується індивідуально при ІІІ-У рівнях інвазії за Кларком. Для визначення доцільності регіонарної лімфаденектомії застосовується методика біопсії так званого “сторожового” лімфовузла регіонарного лімфоколектора. При наявності в цьому гістологічно підтверджених мікрометастазів – виконується лімфаденектомія. При відсутності – динамічне спостереження.

В тих випадках коли товщина меланоми становить 10 мм і більше, якщо клінічно визначаються збільшені регіонарні л/вузли – це означає, що є ознаки переходу меланоми в системне захворювання (дисемінація). Тому лікування повинно бути комбіноване або комплексне. Застосовують доопераційні курси поліхіміотерапії (Дакарбазін, Цисплатин, Вінкрістін, Ломустін), біотерапії (INF, IL), променеву терапію (до 60-70 Гр. на пухлину і до 45 Гр. на л/вузли).

Після цього виконують оперативне втручання: широке ел.висічення первинного вогнища з лімфаденектомією. В п/о періоді пацієнт отримує курси ПХТ і біотерапії. Операції на лімфатичних колекторах: при локалізації меланоми на н/кінцівках – пахвинно-стегнева лімфаденектомія за Дюкеном; при локалізації пухлини на в/кінцівках або на грудній клітці – пахвова лімфаденектомія. При локалізації меланоми на шкірі обличчя, голови – операція Ванаха або футлярно-фасціальне видалення клітковини шиї.

Якщо діагностовано (за допомогою УЗД чи Ro“ – ОГК) віддалені метастази (М_1в) або наявна дисемінація хвороби по шкірі, підшкірній клітковині, лімфатичних вузлах за межою регіонарного колектора (М_1а) – тобто є ІV стадія – лікування здійснюється лише консервативне: ПХТ, променева терапія, біотерапія. Прогноз – несприятливий.

Прогноз. При меланомі, в цілому, несприятливий і залежить в першу чергу від стадії процесу та глибини інвазії на момент початку лікування.

 

Прогностичні критерії меланоми за Веронезі (1969):

- сприятливі: стадія Т₁N₀М₀; тривалий анамнез; плоска, поверхнева веретеноклітинна меланома, локалізація – в/кінцівка; молодий вік, жіноча стать.

- Несприятливі: стадія Т₂-Т₄, N+; короткий анамнез, морфологія – епітеліальна плеоморфна меланома, вузлова форма, локалізація – н/кінцівки, тулуб; чоловіча стать, похилий вік.

Прогностичне значення має мітотична активність (W.Jones, 1968), при малій мітотичній активності (не більше одного мітозу в 5 полях зору) 5 років прожили 46 % хворих, у випадку 2-3 мітозів в 5 полях зору – 24 % хворих.

Проноз при меланомі з метастазами в регіонарні л/вузли поганий. 5 років виживає від 13 до 38 % хворих (Tillman D. et. al., 1991). ЛВ (-) – 5 років – 57 % хворих.

Меланома з дисемінацією процесу (віддаленими метастазами) веде до смерті 50 % хворих в перші 4-6 місяців (Ledermann J., 1992).

Покращити результати лікування меланоми можна лише при виявленні її на 1-й стадії поверхневого росту. Для цього необхідно: активне виявлення онкопатології візуальних локалізацій; санітарно-просвітня робота серед населення з метою пропаганди онкологічних знань через телебачення, пресу, радіо; самообстеження, спостереження за ростом пігментних плям, невусів; державна програма заходів для попередження та лікування меланоми.

Пацієнти з діагнозом “меланома” постійно знаходяться під диспансерним наглядом районколога, міськонколога і ООД. В перший рік після лікування необхідне щомісячне спостереження за хворим (клінічний огляд п/о рубця, пальпація л/вузлів). При необхідності з метою уточнення поширеності процесу чи виключення метастатичного ураження виконують Ro“-ОГК, УЗД, КТ, скенування.

Профілактика меланоми заключається в своєчасному видаленні пігментних покордонних невусів, обмеженні ультрафіолетового опромінення (раціональний загар, техніка безпеки на виробництві), попередженні травм в ділянці невусів, підвищенні санітарно-освітнього рівня населення.