Сертифікація систем якості

Ключові слова та поняття: ініціатива виробника, інспекційний конт­роль, опитувальна анкета, орган сертифікації систем якості, остаточна пе­ревірка та оцінка систем якості, перед сертифікаційний етап, попередня (заочна) оцінка системи якості, порядок сертифікації систем якості, про­грама (план) перевірки, процедура перевірки, сертифікат на систему якості

 

підприємства, сертифікація систем якості, системи якості нормативної до­кументації, схема сертифікації системи якості, термін дії сертифіката

Сертифікація систем якості виробництва продукції в системі УкрСЕІ 1Р0 проводиться j ме­тою засвідчення відповідності системи управління якістю вимогам ДСТУ ISO серії 9'000 і забез­печення впевненості у тому, що виробник здатний постійно випускати продукцію, яка відповіла* вимогам нормативних документів, а продукція незадовільної якості своєчасно виявляється, і. за необхідності, виробник має можливість вжити і вживає заходи для випуску продукції належної якості. Впроваджені вперше у 1987 р. в практику світової діяльності міжнародні стандарти ISO серії 9000 стали необхідною і бажаною нормою взаємовідносин на ринках усіх країн <світу.

Сертифікація систем якості — перевірка, оцінка та посвідчення акредитованим ор­ганом сертифікації систем якості того, що система якості підприємства, яка перевіряється, відповідає вимогам державного або міжнародного стандарту з системи якості.

Сертифікат на систему якості підприємства документ, виданий згідно з прави­лами системи сертифікації, який посвідчує, що система якості переварюваного підприємст­ва відповідає вимогам державного або міжнародного стандарту з системи якості. Сертифі­кат на систему якості видається на певний вид або групу продукції.

За окремих обставин згідно з вимогами контрактів із зарубіжними фірмами сертифіка­ція систем якості може виконуватись на відповідність національним стандартам інших країн.

Наявність сертифіката на систему якості виробника, яка підтверджує її відповідність ISO серії 9000, стала обов'язковою умовою при укладанні контрактів на постачання про­дукції, оскільки є своєрідним гарантом якості товарів.

Як сказано, починаючи з 1993 р., в Україні активно розробляють і впроваджують у практику державні стандарти, гармонізовані з відповідними їм міжнародними стандарта­ми. Сьогодні в Україні діє більшість нормативних документів, що охоплюють Основні по­ложення міжнародних стандартів ISO серії 9000.

Сертифікація систем якості проводиться згідно з ДСТУ 3419-96 та ДСТУ ЕЫ45012-97 за активної участі підприємства-заявника. Підстави для проведення сертифікації систем якості представлені на рис 2.9.1.

Форми документів на проведення сертифікації систем якості представлені в дод. П-С.

Загальний порядок сертифікації систем якості наданий на рис. 2.9.2.

 

 

 

 

Попередня (заочна) оцінка системи якості запроваджується з метою визначення доцільності продовження робіт із сертифікації систем якості підприємства. Вона Здійснюється Комісією органу з сертифікації з включенням не менше одного аудитора, атестованого у Системі. Орган призначає головного avdumopa. Під час попередньої оцінки системи якості проводиться:

• аналіз документів та вихідних даних матеріалів (опитної анкети та інше), наданих підприємством;

• збір та аналіз додаткових відомостей про якість продукції (дані територіальних орга­нів Держстандарту, товариств споживачів, окремих споживачів тощо).

При позитивному рішенні Орган надсилає заявнику:

• висновок і проект господарчого договору на проведення остаточної перевірки й оцін­ки системи якості;

• Програму остаточної перевірки системи якості;

• методики перевірки і оцінки стану виробництва.

При негативному рішенні Орган надсилає заявнику Орган у своєму висновку наво­дить причини, усі невідповідності.

Якщо всі невідповідності швидко будуть усунені, підприємство може подати заявку на повторну попередню оцінку.

У разі необхідності головний аудитор може направляти свого представника для не­офіційного відвідування підприємства.

Специфіка остаточної перевірки та оцінки системи якості виробництва у тому, що вона здійснюється комісією, що проводила попередню оцінку або іншою комісією, до якої входять експерти, що виконували попередню оцінку. До складу КОМІСІЇ обов'язково вклю­чають експерта-фахівця з розробки та (або) технології виробництва відповідної продукції.

Програма (план) перевірки та оцінки системи якості виробництва представлена на рис. 2.9.4.

Робочі документи для реалізації програми (розробляються аудиторами під керівницт­вом Головного аудитора):

• переліки контрольних питань, які використовую!ься для оцінки елементів системи якості;

• форми для реєстрації спостережень під час перевірки;

• форми для документування допоміжних даних, які підтверджують висновки аудиторів.

 

Загальна процедуру перевірки надана в табл. 2.9 .1. Таблиця 2.9.1

Загальна процедура перевірки та оцінки системи якості виробництва

 

 

Під час оформлення результатів перевірки системи якості виробництва робляться ви­сновки щодо відповідності системи якості нормативній документації (див. рис. 2.9.5).

Термін дії сертифіката на систему якості не перевищує 3 роки. Не продовжується. Ре­єструється згідно з вимогами ДСТУ 3415-96. Для отримання сертифіката на новий термін за 3 місяці до закінчення терміну дії підприємство надсилає до Органу з сертифікації сис­тем якості заявку.

 

Для того, щоб Зрозуміти особливості загальної процедури перевірки та оцінки системи якості, доцільно зробити аналіз процесу сертифікації окремого виду продукції (послуги). Пропонуємо зробити це на прикладі сертифікації системи якості готельних послуг. (Перелік інформаційних документів підприємства готельного господарства на систему якості надано в дод.!5).

Так, етап підготовки та сертифікації системи якості готельних послуг пов'язаний з вибором органу із сертифікації системи якості, оформленням договору на проведення сертифіка­ції, проведенням передсертифікаційного аудиту системи якості, підготовкою персоналу до взаємодії з внутрішніми аудиторами.

Відповідно до законодавчих та нормативно-технічних документів України, які регла­ментують загальний порядок сертифікації систем якості, авторами запропоновано типову схему послідовності процедур шодо підготовки та проведення сертифікації системи якості готельних послуг (рис. 2.9.6).

Відповідно до нормативно-технічних документів України можна виділити 4 основні етапи проведення сертифікації системи якості послуг, у т.ч. готельних:

1) передсертифікаційний етап;

2) попередня оцінка системи якості;

3) перевірка та оцінка системи якості на підприємстві готельного господарства;

4) інспекційний контроль сертифікованої системи якості.

Після проведення готельним підприємством внутрішньої оцінки системи якості та отримання позитивного результату шодо функціонування системи якості підприємству готе­льного господарства можна рекомендувати подавати заявку до органу сертифікації. В Украї­ні Національним органом сертифікації, який сертифікує послуги готельні, є УкрСНПРО.

Рис. 2.9.6:

 

 

 

Вибір органу із сертифікації визначається завданнями, які стоять перед готельним підприємством. Основне завдання готелів — підтвердження відповідності системи якості одному із стандартів ISO (9001, 9002, 9003) чи ідентичних національних стандартів та вна­слідок цього підвищення довіри до підприємства, його здатності надавати якісні готельні послуги та обслуговувати вітчизняних і зарубіжних туристів. Передсертифікаційний етап пов'язаний із поданням готелем заявки в обраний орган сертифікації. її реєстрацією в органі сертифікації та обговоренні умов роботи сертифікаційного органу (на основі дого­вору, укладеного між готелем та органом сертифікації). Після чого орган із сертифікації:

 

 

Формує комісію; обирає голову комісії та розподіляє обов'язки між її членами; надає готе­льному підприємству перелік документів, необхідних для проведення попередньої оцінки системи якості, за якими здійснює попередню оцінку системи шляхом проведення експер­тизи документів на систему якості.

Метою попередньої оцінки системи якості готельного підприємства є визначення готовності підприємства до сертифікації системи якості та доцільності подальшого прове­дення робіт із сертифікації. При отриманні позитивного результату по даному етапу серти­фікації надається висновок щодо можливості проведення третього етапу сертифікації. Перед його початком слід скласти програму перевірки, розподілити обов'язки між комісі­єю, підготовити робочі документи, погодити з готелем програму перевірки. Сертифікацій­ний аудит системи якості включає проведення наради (ознайомлення працівників готелю з цілями, обсягами роботи щодо проведення зовнішнього аудиту, методами і процедурами, що будуть використовуватись при цьому, погодження календарного плану сертифікації), перевірку процесів забезпечення якості за елементами системи якості, складання акта перевірки. Аудит здійснюється шляхом збору та аналізу фактичних даних та реєстрації спостережень у ході перевірки. Збір даних у готельному підприємстві відбувається під час:

• опитування персоналу;

• аналізу документів, що використовують;

• аналізу процесу надання послуги;

• аналізу діяльності функціональних підрозділів та служб;

• аналізу роботи персоналу;

• вивчення та оцінки заходів, які проводяться для поліпшення якості.

Результати перевірки, висновки та рекомендації оформлюють у вигляді акта про ре­зультати перевірки системи якості, на основі якого на заключній нараді членами комісії із сертифікації надається висновок про відповідність системи якості вимогам стандартів та видасться сертифікат відповідності. Орган із сертифікації після видачі сертифіката упродовж усього терміну його дії проводить інспекційний контроль сертифікованої сис­теми якості.

Висновки

1. Складовою частиною діяльності, що стосується технічного регулювання, стали системи сертифікації продукції та акредитації випробува­льних центрів та лабораторій.

Сертифікація — визнаний у світі спосіб незалежної оцінки відповід­ності продукції, процесів і послуг встановленим вимогам. Застосування сертифікації створює передумови для успішного розв'язання низки важ­ливих соціальних й економічних проблем і завдань.

Основною метою сертифікації є, насамперед, мінімізація ризиків, яким піддається споживач (саме мінімізація, оскільки нульового ризику не існує). По-друге, сертифікація має допомогти у відстеженні пересу­вання продукції, аби в разі заподіяння шкоди споживачеві або довкіллю

 

 

можна було б через орган з сертифікації знайти безпосереднього вироб­ника пред'явити йому позов.

Сертифікація служить основою державного регулювання безпеки товарів та послуг. її основною функцією є захист людини, її майна і при­родного середовища від негативних наслідків сучасного науково-технічно­го розвитку, від несумлінних виробників і продавців, а також створення умов для чесної конкурентної боротьби. Складовими частинами систе­ми регулювання безпеки і якості товарів і послуг є: система видачі дозво­лів (ліцензій) на право ведення підприємницької діяльності, нормативи безпеки і якості, стандартизація, метрологія, методи випробування ви­робів, процедура оцінки і підтвердження відповідності виробу, технології або послуги вимогам нормативних документів.

2. Стандартизація та процедура оцінення відповідності (сертифікація) тісно пов'язані між собою. Остання може проводитись лише за наявнос­ті нормативних документів, на відповідність якому оцінюється продук­ція, процес чи послуга. Мають бути застандартизовані методи контро­лю та випробування, а також сама процедура оцінення відповідності, що забезпечує достовірність, повторюваність та відтворюваність резуль­татів.

Основними міжнародними організаціями, які сертифікують якість продукції (послуг), крім ISO, є також Європейський Комітет з оцінювання та сертифікації систем якості (EQS), Європейська мережа оцінювання та сертифікації систем якості (EQNET), Європейська організація з ви­пробувань та сертифікації (ЕОТС) та ін.

3. Історики знаходять зародки сертифікації ще в давній період. У Захід­ній Європі сертифікація зародилась у XVIII-XIX cm. із середовища ринку на добровільних засадах. Провідні економічні країни почали розвивати проце­си сертифікації у 1920-1930 pp.

Сьогодні сертифікація продукції (процесів, робіт, послуг) здійсню­ється в рамках існуючих міжнародних і національних систем сертифіка­ції. Головними міжнародними організаціями, які сертифікують якість про­дукції (процесів, робіт, послуг) є Міжнародна організація із стандартиза­ції (ISO), Європейський Комітет з оцінювання та сертифікації систем якості (EQS), Європейська мережа оцінювання та сертифікації систем якості (EQNET), Європейська організація з випробувань та сертифікації (ЕОТС) та ін.

На початку 1970-х років ISO для розробки способів взаємного визнан­ня національних і регіональних систем сертифікації та міжнародних зна­ків відповідності продукції вимогам стандартів і технічних регламентів, насамперед, у галузі забезпечення безпеки споживачів, захисту навколиш­нього середовища і охорони здоров'я населення, було створено Комітет

 

 

Ради ISO з сертифікації — CERTIKO. Цим комітетом підготовлено зведення принципів сертифікації, що отримало назву «Кодекс принципів ISO/IEC по системах сертифікації третьою стороною на відповідність стандар­там». Кодекс виходить з необхідності застосування міжнародних стан­дартів у національних системах сертифікації.

4 Сертифікація може мати обов'язковий і добровільний характер.

—І Останнім часом обов'язкова сертифікація часто називається сертифі­кацією в законодавчо регульованій сфері, а добровільна сертифікація — в законодавчо нерегульованій сфері.

Обов'язкову сертифікацію проводять на відповідність щодо вимог чинних національних законодавчих актів та обов'язкових вимог нор­мативних документів, міжнародних і національних стандартів інших держав. Перелік продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, за­тверджується Головним національним органом з оцінки відповідності.

Добровільну сертифікацію проводять на відповідність до вимог, які не віднесені до обов'язкових, тобто в тих випадках, коли суворе дотри­мання вимог стандартів або іншої нормативної документації на продук­цію, процеси або послуги державою не передбачено, тобто коли стандар­ти або норми не стосуються вимог безпеки і мають добровільний харак­тер для товаровиробника. Якщо для зазначеної продукції встановлені обов'язкові вимоги, то їх завжди включають до вимог добровільної сер­тифікації.;

Запровадження оптимальних схем, засобів, методів і методик здійс­нення сертифікації пов'язане з наданням споживачеві гарантій щодо від­повідності товарів, які купуються, вимогам конкретних стандартів.

5. Як відомо, важливою функцією сертифікації є захист національного ринку від закордонних несумлінних конкурентів. Сформовані протягом десятиліть ці розходження в національних стандартах і процедурах про­ведення сертифікації або є результатом національних традицій в орга­нізації виробництва і торгівлі, які значною мірою складалися об'єктивно, або створюються спеціально з метою утруднення імпорту товарів іно­земних конкурентів. Перетворення сертифікації на засіб протекціонізму стало технічною перешкодою в торгівлі між країнами-членами Європей­ського Союзу Це і заважало реалізації ідеї створення простору без внут­рішніх кордонів, у якому забезпечується вільне переміщення товарів та послуг.

Значний внесок у справу лібералізації зовнішньої торгівлі шляхом усунення митних бар'єрів і зниження тарифів, а також використання нетарифних засобів регулювання торгівлі зробили ряд організацій, у то­му числі міжнародні організації з стандартизації та сертифікації. Зок­рема, учасники Світової Організації Торгівлі (WTO), створеної на базі

 

Ггнеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) здійснюють спеціальні захо­ди для гармонізації національних стандартів по процедурах сертифікації, щоб виключити перешкоди для міжнародної торгівлі. Серед таких заходів — Угода по технічних бар'єрах у торгівлі, (т. зв. «Кодекс GATT/WTO», 1993 p.). Загальний принцип Угоди: для продукції, що імпортується, повинен створюватися не менш сприятливий режим, ніж для товарів внутріш­нього виробництва. Країнам-учасницям рекомендується розширювати коло партнерів по визнанню результатів оцінки відповідності з підпи­санням угоди про взаємне визнання результатів оцінки відповідності.

6. Національна система сертифікації в Україні стала створюватися з _ прийняттям незалежності. З 1993 р. в країні створено декілька систем обов'язкової і добровільної сертифікації, об'єктом діяльності яких є закріплена за ними номенклатура товарів або послуг. Найвизначнішою системою сертифікації серед них є національна Система сертифікації УкрСЕПРО, створена Держстандартом і керована його правонаступни­ком —Держспоживстандартом України.

Роботи з сертифікації в Україні забезпечують 118 органів з сертифі­кації (ОС) та близько 700 випробувальних лабораторій (центрів), акреди­тованих в системі Української державної системи сертифікації продук­ції (УкрСЕПРО) та занесених до Реєстру Системи.

Провідною організацією в Україні з питань науково-методичного ке­рування розробленням, впровадженням і забезпеченням функціонування систем стандартизації, оцінення відповідності, кодифікації продукції та їх інформаційного забезпечення є Український науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації та інформатики (УкрНДІССІ), акредитований у системі УкрСЕПРО як орган з сертифікації продукції та систем управління якістю. Загальна кількість стандартів, що вхо­дить сьогодні до Головного фонду нормативних документів УкрНДІССІ, налічує 130 тис. документів.

7. Загальні вимоги до порядку проведення сертифікації продукції (про­цесів, робіт, послуг) в Українській державній системі сертифікації, а та­кож до технічного нагляду, за сертифікованою продукцією та послугами встановлені ДСТУ 3413-96. Вимоги є обов'язковими для підприємств, установ, організацій і громадян — суб'єктів господарської діяльності, у тому числі іноземних, незалежно від форм власності.

Порядок проведення сертифікації продукції (процесів, робіт послуг) вміщує декілька етапів:

• подання заявки на сертифікацію;

• аналіз наданої документації і ухвалення рішення за заявкою із зазна­ченням схеми (моделі) сертифікації;

• обстеження виробництва;

 

 

• атестація виробництва продукції, що сертифікується, сертифіка­ція системи якості, якщо це передбачено схемою сертифікації;

• відбірання, ідентифікація зразків продукції та їх випробування;

• аналіз отриманих результатів і ухвалення рішення про можливість видачі сертифіката відповідності;

• видача сертифіката відповідності, надання ліцензії і занесення сертифікованої продукції чи послуг до Реєстру державної системи сер­тифікації;

• технічний нагляд за сертифікованою продукцією під час її;

• інформація про результати сертифікації продукції.

8. Схема (модель) сертифікації заявленої продукції чи послуг визнача­ється органом з сертифікації за узгодженням із заявником до початку робіт із сертифікації. Вибір схеми залежить від виду продукції та по­слуг, її кількості, стану виробництва та інших вихідних даних.

Для сертифікації продукції (послуг) вітчизняного виробництва та імпортної можуть застосовуватися такі схеми сертифікації:

1) сертифікація одиничних виробів;

2) сертифікація партії продукції;

3) сертифікація з проведенням періодичного технічного контролю;

4) сертифікація з обстеженням виробництва;

5) сертифікація з атестацією виробництва; сертифікація з оцінкою системи якості.

Сертифікат відповідності видається винятково органом з сертифі­кації продукції. Він може видаватися на одиничний виріб, на партію чи на продукцію, виготовлену підприємством серійно протягом терміну, установленого ліцензійним договором, із правом маркірувати знаком від­повідності кожну одиницю продукції (послуг).

9. З кінця 1990-х рр. в Україні встановлено порядок впровадження мо­дульного підходу оцінки відповідності. Мета цього заходу — розвиток добровільної сертифікації продукції (процесів, робіт, послуг), подальша гармонізація правил сертифікації з європейськими правилами і процеду­рами оцінення відповідності продукції (процесів, робіт, послуг) вимогам нормативних документів, дія яких поширюється на них. Підставою ста­ла Постанова Кабінету Міністрів України від 07.12.1998 р. № 1931 «Про заходи щодо реалізації Програми діяльності Кабінету Міністрів України» щодо поетапного впровадження модульного підходу оцінки відповідності з урахуванням вимог Директиви Європейського Співтовариства від 22.07.1993 р. № 93/465/ЕЕС щодо модулів для різних фаз процедур оціню­вання відповідності і правил надання і використання маркування знаком відповідності «СЕ», призначених для використання в директивах з технічної гармонізації. Порядок впровадження модульного підходу оцінки відповідності

 

з урахуванням вимог Директив Європейського Союзу було затверджено Наказом Держспоживстандарту України від ¡0.01.99 р. № 2.

10. Кожний вид продукції (товар, процес, робота, послуга), представлений на сертифікацію, відбирається і досліджується органом з сертифікації за певною визначеною схемою (типові випробування зразків продукції, які віді­брані в торгівлі або підприємстві виробника, дослідження системи, якості продукції на виробництві та ін.).

Важливим засобом сертифікації непродовольчих товарів є оцінення відповідності груп однорідної продукції. Методологічною основою обов'я­зкової сертифікації визначених груп однорідної продукції є директиви ЄС, передусім. Директива Ради ЄС 2001/95/ЄС про загальну безпеку продукції, а також відповідні закони України та інші нормативні доку­менти.

11. У сучасному світі така інтегральна категорія, як продовольча безпека, стає синонімом безпеки не тільки безпосередньо споживача харчових

продуктів, а й економічної безпеки держави та перспективи виживання людства в цілому.

Система управління безпечністю харчових продуктів — це насампе­ред запобіжна система, яка передбачає проведення систематичної іден­тифікації, оцінювання та контролю небезпечних чинників (біологічних, хімічних, фізичних, генно-інженерних) у критичних точках технологічного процесу. Система управління безпечністю харчових продуктів базується на безумовному використанні організацією-виробником вимог чинних но­рмативних документів.

Для України найбільш прийнятним засобом створення гарантій без­пеки харчових продуктів є впровадження сучасної концепції системи ХАССП (НАССР), яка може застосовуватися на всіх ланках харчового лан­цюга — від збирання врожаю і до місць споживання. Базуючись на сучас­них науково обгрунтованих вимогах, ця система забезпечує превентив­ний підхід і дає можливість ефективно управляти безпекою харчових продуктів.

Порядок і вимоги до проведення обов'язкової сертифікації харчових продуктів у Державній системі сертифікації продукції УкрСЕПРО (далі — Система) встановлюються «Правилами обов'язкової сертифікації харчових продуктів» (далі — Правила), затверджених Наказом Держстандарту України від 02.06.97 р. № 322.

12. І В Європі та світі винайдено досить дієві механізми щодо урізноманітнення видів послуг та підвищення їх якості. Не останню роль тут ві­діграють стандартизація та сертифікація. У світовій практиці стандар­тизація повністю охоплює готельне господарство, туризм, пасажирські і

 

 

вантажні перевезення, зв'язок, освіту, банківську справу. Сертифікацію послуг проводять переважно при врахуванні їх відповідності вимогам, ви­значеним у стандартах якості.

Поетапне введення обов'язкової сертифікації послуг було розпочато Держстандартом України з 1993 р. Нині введено в дію наступні системи сертифікації в сфері послуг:

• система сертифікації послуг з технічного обслуговування і ремонту автотранспортних засобів (з 1 липня 1998 р.);

• система сертифікації готельних послуг (з І жовтня 1999 р.);

• система сертифікації послуг громадського харчування (з 1 жовтня 1999 р.);

• система сертифікації послуг з перевезення пасажирів автомобіль­ним транспортом (з 1 жовтня 1999 p.).

Основою нормативної бази сертифікації послуг служать Закони України, міжнародні, регіональні і національні стандарти, затверджені санітарно-гігієнічні норми і правила, а також нормативні документи, прийняті у відповідному порядку органами державного управління для конкретних видів послуг.

13. Сертифікація систем якості виробництва продукції в системі УкрСЕПРО

_ проводиться з метою засвідчення відповідності системи управління якістю

вимогам ДСТУ ISO серії 9000 і забезпечення впевненості у тому, що виробник здатний постійно випускати продукцію, яка відповідає вимогам норматив­них документів, а продукція незадовільної якості своєчасно виявляється, і, за необхідності, виробник має можливість вжити і вживає заходи для випус­ку продукції належної якості. Впроваджені вперше у 1987 р. в практику сві­тової діяльності міжнародні стандарти ISO серії 9000 стали необхідною і бажаною нормою взаємовідносин на ринках усіх країн світу.

Сертифікація систем якості — це перевірка, оцінка та посвідчення акредитованим органом сертифікації систем якості того, що система якості підприємства, яка перевіряється, відповідає вимогам державного або міжнародного стандарту з системи якості.

Сертифікат на систему якості підприємства — документ, виданий згідно з правилами системи сертифікації, який посвідчує, що система якості перевірюваного підприємства відповідає вимогам державного або міжнародного стандарту з системи якості. Сертифікат на систему якості видається на певний вид або групу продукції.

Загальна схема сертифікації системи якості вміщує такі основні етапи:

1) попередня (заочна) оцінка системи якості;

2) остаточна перевірка та оцінка систем якості;

3) оформлення результатів перевірки;

4) технічний нагляд за сертифікованою системою якості протягом терміну дії сертифіката.

 

 

Питання та завдання для самоконтролю

1. Яка роль сертифікації у системі підвищення якості продукції та послуг?

2. Дайте визначення сертифікації. Яка організація формує міжнародні вимоги до термінів і визначень у галузі сертифікації?

3. Порівняйте сутність понять «сертифікація» та «підтвердження відповід­ності».

4. Що таке «система сертифікації»?

5. Які існують види сертифікації?

6. Визначте призначення добровільної сертифікації та охарактеризуйте її об'єкти.

7. Встановіть відмінності добровільної сертифікації від обов 'язкової.

8. Охарактеризуйте історичну динаміку створення національних та міжна­родних організацій з оцінення відповідності та акредитації?

9. Визначте організаційну структуру та основні напрями діяльності Міжна­родної організації із стандартизації (ISO).

10. Що таке технічні бар'єри в торгівлі та які шляхи їх усунення? Які міжнаро­дні організації працюють у цьому напрямку?

11. Розкрийте історичну динаміку створення національної системи сертифі­кації в Україні.

12. Поясність структуру законодавчої та нормативної бази сертифікації.

13. Поясніть завдання Державного Комітету України з питань технічного ре­гулювання та споживчої політики» (Держспоживстандарту) в галузі сер­тифікації.

14. Розкрийте повноваження центральних органів виконавчої влади в системі оцінення відповідності України.

15. Яку роботу виконують територіальні центри зі стандартизації, метро­логії та сертифікації продукції (послуг)?

16. Наведіть приклади участі України у роботі міжнародних та регіональних організаціях з оцінення відповідності.

17. Зробіть аналіз структурної схеми сертифікації в системі УкрСЕПРО Та ви­значте його функції.

18. Визначте основні функції учасників сертифікації в системі УкрСЕПРО.

19. Що таке акредитація і яка її мета? На яких принципах базується діяль­ність з акредитації в Україні?

20. Яке призначення випробувальних лабораторій?

21. Охарактеризуйте загальні вимоги до порядку проведення сертифікації про­дукції (процесів, робіт, послуг) в системі УкрСЕПРО

22. Поясніть, від чого залежить схема (модель) сертифікації заявленої продук­ції чи послуг. Які схеми сертифікації Ви знаєте?

 

 

23. Що таке сертифікат відповідності, свідоцтво щодо його визнання та дер­жавний Реєстр системи УкрСЕПРО?

24. Що таке атестат виробництва, сертифікат відповідності і ліцензійна уго­да між замовником і Держспоживстандартом України?

25. Розкрийте особливості сертифікації груп однорідної продукції.

26. Розкрийте особливості сертифікації продовольчих товарів. 27 За якими показниками проводиться ідентифікація продукції?

28. Охарактеризуйте особливості сертифікації продуктів рослинного та тва­ринного походження, товарів дитячого харчування.

29. Обгрунтуйте особливості послуг як об'єкта сертифікації. Охарактеризуй­те можливі схеми сертифікації послуг.

30. З якою метою проводять сертифікацію систем якості виробництва?

31. Яка специфіка етапів загальної процедури перевірки системи якості?

32. Визначте пріоритети в діяльності УкрНДІССІ та УкрНДНЦ.

33. Охарактеризуйте доробки вітчизняної метрології. Які вітчизняні метро­логічні структури Ви знаєте?

299

 

 

 

 

ЗВОРОТНИЙ БІК ФОРМИ 1

1. Виданий на підставі:

випробувань, що проведені вшіробувальною(ними) лабораторією!ями)

Назва акредитованої випробувальної лабораторії (АВЛ), адреса	Номер протоколу випробувань, дата ного затвердження	Реєстраційний номер АВЛ у Реєстрі Системи УкрСНПРО

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток Р

ОПИТНА АНКЕТА*

для проведення попереднього обстеження системи якості підприємства-заявника

1. Назва і реквізити підприємства-заявника.

2. Наша продукції, щодо якої здійснюються роботи з сертифікації системи якості.

3. Керівний склад

3.1. Прізвища, ініціали і посади відповідальних керівників підприємства.

3.2. Прізвище, ініціали і посада особи, відповідальної за систему якості підприємства.

4. Система якості Так/Ні Подання детальної інформації

(у разі необхідності)

4.1. Чи розроблено систему якості стосовно визначеної продукції?

4.2. Чи сформульована політика у сфері якості?

4.3. Чи розроблена «Настанова з якості»?

4.4. Чи визначені відповідальність і повноваження персоналу у сфері забезпечення якості вибраної продукції?

4.5. Чи передбачено періодичне здійснення аналізу системи якості з боку керівництва?

4.6. Чи передбачено періодичне здійснення аналізу контрактів з постачальниками та споживачами?

4.7. Чи регламентовані процедури управління процесами проектування?

4.8. Чи регламентовані процедури роботи з документами?

4.9. Чи регламентовано порядок визначення вимог до якості продукції, що закуповується, і порядок перевірки такої продукції?

4.10. Чи регламентовано порядок забезпечення ідентифікації продукції? 4.1 1. Чи прийняті певні процедури управління виробничими процесами?

4.12. Чи регламентовані процедури здійснення контролю та випробувань?

4.13. Чи прийнятий певний порядок дій з невідповідною продукцією?

4.14. Чи прийняті певні процедури, які забезпечують здійснення коригувальних дій?

4.15. Чи передбачений певний порядок вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання, пакування та постачання, який гарантує збереження продукції?

4.16 Чи регламентовані процедури реєстрації даних про якість продукції'.'

4.17. Чи прийняті певні процедури внутрішніх перевірок системи якості?

4.18. Чи прийняті певні процедури здійснення робіт з навчання, підготовки та перепідготовки персоналу?

* Відповіді готуються лише з тих запитань, які випливають з моделі системи якості (згідно з ДСТУ ISO 9001, ДСТУ ISO 9002, ДСТУ ISO 9003). що використовується на підприємстві

 

Додаток С