Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ќсобливост≥ будови кл≥тин живих орган≥зм≥в




” сучасних ≥ викопних орган≥зм≥в в≥дом≥ два типи кл≥тин:

Ј прокар≥отичний

Ј еукар≥отичний.

«а особливост€ми будови в≥д≠окремили два надцарства Ц ѕрокар≥оти (до€дерних) ≥ ≈укар≥оти (д≥йсних €дерних). ѕром≥жн≥ форми м≥ж цими найб≥льшими так≠сонами живого поки нев≥дом≥.

ќсновна в≥дм≥нн≥сть прокар≥отичноњ кл≥тини пол€гаЇ у тому, що њњ ƒЌ  не орган≥зована в хромосоми й не оточена €дерною оболонкою. ƒЌ  еукар≥от≥в звТ€зана з б≥лком, орган≥зована у хромосоми, що розташовуютьс€ в особливому утворенн≥, по сут≥ найб≥льшому органоњд≥ кл≥тини, Ц €др≥. ’ромосоми складаютьс€ ≥з ƒЌ , що перебуваЇ у комплекс≥ з б≥лками г≥стонами, багатими на ам≥нокислоти, арг≥н≥н ≥ л≥зин. Ћевову частку маси хромосом складають саме г≥стони.

—учасними методами х≥м≥чного анал≥зу в склад≥ кл≥тин живих орган≥зм≥в встановлено близько 90 елемент≥в пер≥одичноњ систе≠ми. Ќа молекул€рному р≥вн≥ под≥бн≥сть кл≥тин у тому, що в них знайден≥ б≥лки, жири, вуглеводи, нуклењнов≥ кислоти, в≥там≥ни та ≥н.

ќсоблив≥стю молекул€рноњ орган≥зац≥њ рослинних кл≥тин Ї те, що у них м≥ститьс€ фотосинтезуючий п≥гмент Ц хлороф≥л. «авд€ки фотосинтезу в атмосфер≥ «емл≥ накопичуЇтьс€ кисень ≥ щор≥чно утворюютьс€ сотн≥ м≥ль€рд≥в тонн орган≥чних речовин.

–ослинним кл≥тинам, €к ≥ тваринним, притаманн≥ так≥ влас≠тивост≥ живого, €к

Ø р≥ст (розпод≥л кл≥тин за рахунок м≥тозу),

Ø розвиток,

Ø обм≥н речовин,

Ø подразлив≥сть,

Ø рух,

Ø розмноженн€;

Ø до того ж статев≥ кл≥тини тварин ≥ рослин формуютьс€ шл€хом мейозу ≥, на в≥дм≥ну в≥д соматичних, мають гаплоњдний (n) наб≥р хромосом.

 л≥тини рослин ≥ тварин оточен≥ тонкою цитоплазматичною мембраною.  л≥тини тварин, на в≥дм≥ну в≥д кл≥тин рослин, оточен≥ мТ€кою ≥ гнучкою мембраною, утвореною переважно моле≠кулами пол≥сахарид≥в, що приЇднуютьс€ до де€ких б≥лк≥в ≥ л≥п≥д≥в мембрани (гл≥кокал≥кс). ћембрана оточуЇ кл≥тину зовн≥ ≥ забез≠печуЇ живленн€ кл≥тин (п≥ноцитоз, фагоцитоз). —клад пол≥саха≠рид≥в специф≥чний дл€ кл≥тин р≥зних тканин, завд€ки чому кл≥≠тини ≥ зТЇднуютьс€ м≥ж собою. ќднак у рослин окр≥м мембрани Ї ще товста целюлозна кл≥тинна оболонка.  л≥тини, оточен≥ твер≠дою оболонкою, можуть сприймати з навколишнього середо≠вища необх≥дн≥ њм речовини т≥льки в розчиненому стан≥. “ому рослини живл€тьс€ осмотично. ”насл≥док цього ¬ б≥льшост≥ рослин спостер≥гаЇтьс€ значно вищий ступ≥нь розчленованост≥, н≥ж у тварин, за рахунок розгалуженн€ пагон≥в ≥ корен≥в.  л≥тинна оболонка Ї в переважноњ частини бактер≥й ≥ у вс≥х гриб≥в, т≥льки х≥м≥чний склад њњ ≥нший. ” гриб≥в вона складаЇтьс€ з х≥тинопо≠д≥бноњ речовини.

≤снуванн€ в рослин твердих кл≥тинних оболонок зумовлюЇ ще одну особлив≥сть рослинних орган≥зм≥в Ц њхню нерухом≥сть, тод≥ €к у тварин чимало форм ведуть прикр≥плений спос≥б житт€. —аме тому поширенн€ тварин ≥ рослин в≥дбуваЇтьс€ в р≥зн≥ пер≥≠оди онтогенезу.

–ослини освоюють нов≥ м≥сц€ шл€хом переносу (в≥тром чи тваринами) зачатк≥в (спор, нас≥нн€), що знаход€тьс€ в стан≥ спокою.

–ослинн≥ кл≥тини в≥др≥зн€ютьс€ в≥д кл≥тин тварин особливи≠ми органоњдами Ц пластидами, а також розвиненою мережею вакуолей. ќстанн≥ значною м≥рою зумовлюють осмотичн≥ влас≠тивост≥ кл≥тин. “варинн≥ кл≥тини ≥зольован≥ м≥ж собою, а кл≥≠тини рослин зТЇднуютьс€ каналами ендоплазматичноњ с≥тки, €к≥ проход€ть через пори в кл≥тинн≥й оболонц≥. як запасн≥ пожив≠н≥ речовини у тваринних кл≥тинах накопичуЇтьс€ гл≥коген, а в рослинних Ц крохмаль. ‘орма подразливост≥ в багатокл≥тинних тварин Ц рефлекс, у рослин Ц троп≥зми ≥ наст≥њ. ƒл€ рослин властиве €к статеве, так ≥ безстатеве розмноженн€, у б≥льшост≥ ви€влене чергуванн€ статевого ≥ безстатевого покол≥нь. ” тварин визначальною формою в≥дтворенн€ Ї статеве розмноженн€.

–≥ст рослин майже необмежений, а у тварин обмежений ви≠значеним пер≥одом онтогенезу, п≥сл€ €кого р≥ст припин€Їтьс€. Ѕезперечно, у сучасних рослин ≥ тварин були сп≥льн≥ предки. …мов≥рно, саме вони ≥ були Їдиним коренем дл€ еволюц≥йного розвитку ≥ дивергенц≥њ рослин ≥ тварин.

 

Ѕ”ƒќ¬ј –ќ—Ћ»ЌЌќѓ  Ћ≤“»Ќ»

 л≥тини можуть бути живиминеживими, малимивеликими.  л≥тини умовно розд≥л€ють на паренх≥мн≥ (довжина у 2-3 рази переважаЇ ширину) Ц багатогранники величиною у 10-1000 мкм, а також прозенх≥мн≥ Ц вит€гнут≥, довжина може переважати ши≠рину в 100 раз≥в (волосок бавовнику до 6 см).

«азвичай розм≥ри кл≥тин вищих рослин складають до 300 мкм.  л≥тини апельсина видно неозброЇним оком, вони с€гають у довжину до 1 см, лубТ€н≥ волокна кропиви Ц до 80 мм.

–ослинн≥ кл≥тини (мал. 1) в≥др≥зн€ютьс€ в≥д тваринних ≥ кл≥≠тин гриб≥в на€вн≥стю пластид (мал. 1, 11), м≥цноњ целюлозно-пектиновоњ оболонки, розвиненоњ системи вакуолей, в≥дсутн≥стю центр≥олей при д≥ленн≥. ” сформованих кл≥тинах €дро в≥дтиснене крупною центральною вакуолею з кл≥тинним соком. ÷итоплазма ≥ €дро складають живий вм≥ст кл≥тини Ц протопласт. ѕротопласт в≥дд≥лений в≥д кл≥тинного соку мембраною Ц тонопластом (мал. 1), в≥д кл≥тинноњ ст≥нки ≥ншою мембраною Ц плазмалемою (мал. 1, 11).

 
 

 

 


ћал. 1. —хематична будова рослинноњ кл≥тини: 1 Ц пластинчастий комплекс (комплекс √ольдж≥); 2 Ц рибосоми; 3 Ц хлоропласти; 4 Ц м≥жкл≥тинн≥ порож≠нини; 5 Ц пол≥рибосоми (звТ€зан≥ м≥ж собою рибосоми); б Ц м≥тохондр≥њ; 7 Ц л≥зосоми; 8 Ц гранульована ендоплазматична с≥тка (ретикулум); 9 Ц гладень≠ка ендоплазматична с≥тка; 10 Ц м≥кротрубочки; 11 Ц пластиди; 12 Ц плазмо≠десми, що проход€ть кр≥зь оболонку; 13 Ц кл≥тинна оболонка; 14 Ц €дерце; 15, 18 Ц €дерна оболонка; 16 Ч пори в €дерн≥й оболонц≥; 17 Ц плазмалема; 19 Ц г≥алоплазма; 20 Ц тонопласт; 21 Ц вакуол≥; 22 Ц €дро

ќсновн≥ компоненти рослинноњ кл≥тини: кл≥тинна оболонка, мембрана, цитоплазма з €дром (мал. 1, 22) та органелами (пластиди, м≥тохондр≥њ, ≈ѕ—, комплекс √ольдж≥, л≥зосоми, м≥кротрубочки, рибосоми, вакуол≥), включенн€. Ќа€вн≥сть пластид Ц головна особлив≥сть рослинноњ кл≥тини.

 

 Ћ≤“»ЌЌј ќЅќЋќЌ ј

–ослинна кл≥тина, €к ≥ тваринна, оточена цитоплазматичною мембраною, але, кр≥м нењ, обмежена товстою кл≥тинною оболонкою.

Ќа€вн≥сть кл≥тинноњ оболонки Ц специф≥чна особлив≥сть рослин, €ка зумовила њх малу рухлив≥сть. ”насл≥док цього жив≠ленн€ ≥ диханн€ орган≥зму стали залежати в≥д поверхн≥ т≥ла, що контактуЇ з довк≥лл€м.

ќболонка кл≥тин рослин складаЇтьс€ з целюлози (кл≥тковини), гем≥целюлози (нап≥вкл≥тковини) ≥ пектинових речовин. ¬она може бути первинна ≥ вторинна. ѕричому первинна Ц здеб≥льшого з пектинових речовин ≥ целюлози. ” багатьох кл≥тинах п≥сл€ завер≠шенн€ њхнього росту на внутр≥шньому боц≥ вих≥дноњ (первинноњ) кл≥тинноњ оболонки (ст≥нки) в≥дкладаЇтьс€ так звана вторинна, €ка складаЇтьс€ з молекул целюлози, з≥браних у ланцюжки Ц м≥цели. ќстанн≥ з≥бран≥ в м≥кроф≥брили, т≥ Ц у ф≥брили, причому кожен шар ф≥брил в оболонц≥ розташований перпендикул€рно до ≥ншо≠го, це забезпечуЇ м≥цн≥сть оболонки. ” вторинн≥й оболонц≥ воло≠кон льону чи волоск≥в бавовнику до 95 % целюлози. « утворенн€м первинноњ оболонки в н≥й формуютьс€ тонш≥ д≥л€нки, де ф≥бри≠ли целюлози лежать нещ≥льно.  анальц≥ ендоплазматичноњ с≥тки проход€ть кр≥зь кл≥тинну оболонку, зТЇднуючи сус≥дн≥ кл≥тини. ÷≥ д≥л€нки називають первинними поровими пол€ми, а канальц≥ ендоплазматичноњ с≥тки Ц плазмодесмами. ѕоров≥ пол€ сус≥дн≥х кл≥тин утворюють поров≥ канали. ¬они розм≥щуютьс€ один проти одного ≥ розд≥л€ютьс€ замикаючою пл≥вкою пори.

ѕотовщенн€ оболонки в≥дбуваЇтьс€, €к правило, усередин≥ кл≥тини, а у спор ≥ пилку Ц ззовн≥. Ќестовщен≥ д≥л€нки кл≥тин≠ноњ оболонки Ц пори (мал. 2), вони бувають прост≥ ≥ складн≥. ѕрост≥ Ц округл≥ (у паренх≥мних кл≥тин) ≥ щ≥линопод≥бн≥ (у прозенх≥мних). —кладн≥ Ц обл€мован≥ ≥ нап≥вобл€мован≥ (у кл≥тинах пров≥дних тканин Ц трахењдах ≥ судинах).

       
 
   
ћал. 2. —хема обл€мованоњ пори: 1 Ч серединна пластин≠ка; 2 Ч крайова зона замикаючоњ пластини; 3 Ч торус; 4 Ч вторинна оболонка кл≥тини
 

 


ѕоровий канал маЇ форму л≥йки, €ка широким боком примикаЇ до замикаючоњ пл≥в≠ки. ” кл≥тинах хвойних замикаюча пл≥вка обл€мованих пор маЇ в центр≥ дископод≥бне стовщенн€ Ц торус (мал. 2, 3). ¬ода прохо≠дить через крайову зону замикаючоњ пластини (мал. 2, 2), а торус деревТ€н≥Ї ≥ стаЇ непроникним дл€ нењ. “ому в голонас≥нних рух води з м≥неральними речовинами упов≥льнений. ѕлазмодесми проникають кр≥зь замикаюч≥ пластини пор, обТЇднуючи прото≠пласти сус≥дн≥х кл≥тин, утворючи симпласт.

« часом унасл≥док життЇд≥€льност≥ кл≥тини у склад≥ оболонки зТ€вл€ютьс€ л≥гн≥н, в≥ск, кутин, суберин, м≥неральн≥ речовини, що призводить до здеревТ€н≥нн€, кутин≥зац≥њ, опробков≥нн€, м≥≠нерал≥зац≥њ оболонки, зм≥ни њњ механ≥чних властивостей, проник≠ност≥ тощо. …од ≥з с≥рчаною кислотою чи з хлористим цинком, д≥ючи на кутикулу, даЇ жовтий кол≥р, тод≥ €к целюлоза забарв≠люЇтьс€ в син≥й. « д≥Їю судану-≤≤≤ кутикула набуваЇ оранжево-червоного кольору.  утикула не розчин€Їтьс€ нав≥ть у концентрован≥й с≥рчан≥й кислот≥.

 л≥тинна оболонка маЇ так≥ функц≥њ:

визначаЇ форму кл≥ти≠ни, захищаЇ в≥д фактор≥в зовн≥шнього середовища,

забезпечуЇ обм≥н речовин у тканинах (виведенн€ з кл≥тини продукт≥в обм≥ну та вбиранн€ кл≥тиною води ≥ поживних речовин).

ѕлазматична мембрана в≥дмежовуЇ внутр≥шн≥й вм≥ст в≥д зо≠вн≥шнього середовища, забезпечуЇ транспорт у кл≥тину води, м≥≠неральних ≥ орган≥чних речовин шл€хом осмосу й активного переносу, а також видал€Ї продук≠ти життЇд≥€льност≥. —кладаЇтьс€ з б≥л≥п≥дного та б≥лкового шар≥в.

÷итоплазма Ц поза€дерна частина протоплаз≠ми, внутр≥шнЇ нап≥вр≥дке середовище кл≥тини, де розташован≥ €дро й органоњди, забезпечуЇ звТ€зок м≥ж ними, бере участь в основних процесах жит≠тЇд≥€льност≥ (метабол≥зму) кл≥тини. «аповнюЇ прост≥р м≥ж тонопластом ≥ плазмалемою, скла≠даЇтьс€ з г≥алоплазми, в €к≥й м≥ст€тьс€ органоњди й включенн€. ƒл€ цитоплазми характерний рух ≥ обм≥н речовин, виб≥ркова пропускна здатн≥сть (вода ≥ розчини), подразлив≥сть (реакц≥€ на температуру, св≥т≠но тощо), р≥ст, розвиток ≥ розмноженн€. √≥алоплазма прониза≠на м≥кротрубочками (сп≥ральними глобулами б≥лка тубул≥ну) та м≥кроф≥ламентами (нитками б≥лка актину, €к≥ разом утворюють питоскелет).

ќрганоњди рослинноњ кл≥тини:

1. ≈ндоплазматична с≥тка (ретикулум) (≈ѕ—) Ц система др≥бних вакуолей ≥ канальц≥в, зТЇднаних м≥ж собою. —труктур≠ну основу мембран ≈ѕ— складають молекули л≥п≥д≥в ≥з вбудованими молекулами б≥лк≥в. Ѕ≥льш≥сть мембранних б≥лк≥в Ї ферментами. ≈ѕ— може бути гранул€рною (з прикр≥пленими рибосомами, основна функц≥€ таких д≥л€нок Ц синтез ≥ транспортуванн€ б≥лк≥в) ≥ гладенькою (без рибосом, функц≥€ Ц синтез ≥ транспортуванн€ л≥п≥д≥в та вуглевод≥в у кл≥тин≥ та за њњ меж≥).

2. –ибосоми Ц т≥льц€, що м≥ст€ть рибонуклењнову кислоту, розташован≥ на ≈ѕ— ≥ в цитоплазм≥, беруть участь у синтез≥ б≥лка. ≈ѕ— ≥ рибосоми Ц Їдиний апарат синтезу ≥ транспорту б≥лка.

3. ћ≥тохондр≥њ (мал. 3) Ц Ђсилов≥ станц≥њї кл≥тини, в≥дмежован≥ п≥д цитоплазми двома мембранами (мал. «, 1a-б). ¬ластив≥ т≥ль≠ки еукар≥отичним кл≥тинам. ќрганоњди ел≥птичноњ чи округлоњ форми не б≥льше 1 мкм. ¬нутр≥шн€ мембрана утворюЇ кристи (складки) (мал. 3, 2), що зб≥льшують њњ поверхню. ‘ерменти на кристах прискорюють реакц≥њ окиснюванн€ орган≥чних речовин ≥ синтезу молекул ј“‘, багатих енерг≥Їю. ѕром≥жки м≥ж кристами заповнен≥ прозорою речовиною Ц матриксом м≥тохондр≥й. ” матрикс≥ Ц рибосоми (мал. 3, 3) ≥ м≥тохондр≥альна ƒЌ  у вигл€д≥ тонких ниток.

 

 


ќсновна функц≥€ Ц забезпеченн€ енергетичних потреб кл≥тини через окисненн€ переважно вуглевод≥в. “ут син≠тезуютьс€ багат≥ енерг≥Їю ј“‘ та јƒ‘- ћ≥тохондр≥њ можуть незалежно в≥д €дра синтезувати власн≥ б≥лки. ≤снуЇ верс≥€, що м≥тохондр≥њ ≥ пластиди Ї прокар≥отичними ендосимб≥онтами еукар≥отичноњ кл≥тини.

4. ѕластинчастий комплекс (комплекс √ольдж≥ Ц мал. 1, 1) Ц система порожнин, в≥дмежова≠них мембраною в≥д цитоплазми, заповнених б≥лками, жирами ≥ вуглеводами, що використовуютьс€ в процесах життЇд≥€льност≥ або видал€ютьс€ з кл≥тини. Ќа мембранах комплексу зд≥йсню≠Їтьс€ утворенн€ складних орган≥чних сполук. ¬≥н складаЇтьс€ з дикт≥осом (системи пласких в≥дд≥лених один в≥д одного диско≠под≥бних м≥шечк≥в), цистерн (обмежених мембраною). ѕо бо≠ках дикт≥осоми можуть переходити в систему трубок.  ≥льк≥сть дикт≥осом у рослинн≥й кл≥тин≥ в≥д 1 до к≥лькох дес€тк≥в. ¬≥д кра≠њв дикт≥осомних пластинок в≥дд≥л€ютьс€ пухирц≥, €к≥ транспор≠тують пол≥сахариди, що синтезуютьс€ в дикт≥осомах.  омплекс √ольдж≥ бере участь в утворенн≥ л≥зосом. Ћ≥зосоми м≥ст€ть г≥дро≠л≥тичн≥ ферменти, за допомогою €ких зд≥йснюЇтьс€ внутр≥шньо≠кл≥тинне травленн€, прискорюють реакц≥њ розщепленн€ б≥лк≥в до ам≥нокислот, л≥п≥д≥в Ц до гл≥церину ≥ жирних кислот, пол≥саха≠рид≥в Ц до моносахарид≥в; руйнуютьс€ в≥дмерл≥ частини кл≥тини ≥ ц≥л≥ кл≥тини.

5. ѕластиди Ц двомембранн≥ органели, характерн≥ т≥льки дл€ рослинних кл≥тин (мал. 4).  р≥м власних рибосом та ƒЌ  м≥с≠т€ть особлив≥ п≥гменти (хлороф≥ли ABCD та каротиноњди), що даЇ змогу зд≥йснити первинний синтез вуглевод≥в ≥з неорган≥чних речовин.

” вищих рослин пластиди утворюютьс€ з пропластид Ч др≥б≠них т≥лець, €к≥ м≥ст€тьс€ у мерестематичних зонах рослин. « про≠пластид, залежно в≥д њх розм≥щенн€, можуть утворюватис€ р≥зн≥ типи пластид.

’лоропласти Ц зелен≥ пластиди, €к≥ м≥ст€ть хлороф≥л ≥ каро≠тин та зд≥йснюють фотосинтез. ¬они головним чином м≥ст€тьс€ у листках та стеблах травТ€нистих рослин.

ћал. 4. —хематична будова хлоропласта: 1 a-б Ч мембрани; 2 Ч гра≠ни; 2а Ч ламела; 3 Ч тилакоњд; 4 Ч строми  

 

 

’ромопласти Ц нефотосинтезуюч≥ забарвлен≥ пластиди, €к≥ м≥ст€ть зазвичай червон≥, оран≠жев≥ ≥ жовт≥ п≥гменти (кароти≠ноњди). Ќайб≥льше хромопласт≥в у плодах та кв≥тках.

Ћейкопласти Ц безбарвн≥ пластиди, що не м≥ст€ть п≥г≠мент≥в. ¬они пристосован≥ дл€ збер≥ганн€ поживних речовин, тому њх багато у корен€х, коре неплодах, нас≥нн≥, молодих листках. «алежно в≥д природи нако≠пичувальних речовин лейкопласти д≥л€ть на групи:

Ø ам≥лопласти Ч накопичують вуглеводи;

Ø алеопласти Ч л≥п≥ди у вигл€д≥ ол≥й чи жир≥в;

Ø протеопласти Ч запасають б≥лки.

ѕластиди можуть взаЇмоперетворюватис€.

 

хлоропласти ↔ лейкопласти → хромопласти

 

 


ƒл€ нижчих рослин, зокрема водоростей, кр≥м вищезгаданих п≥гмент≥в характерний п≥гмент ф≥коб≥л≥н. ¬они беруть участь у фотосинтез≥, постачаючи енерг≥ю до молекул хлороф≥лу (багр€н≠≥м, ц≥анобактер≥њ). „ервон≥ ф≥коб≥л≥ни Ц ф≥коеритрини, син≥ Ц ф≥коц≥ани.

5. ¬акуол≥ Ц одномембранн≥ органели; утворюютьс€ з л≥зосом ≥ нагромаджують запасн≥ поживн≥ речовини. ћ≥ст€ть у розчи≠неному вигл€д≥ б≥лки, вуглеводи, низькомолекул€рн≥ продукти синтезу, в≥там≥ни, р≥зн≥ сол≥. ќсмотичний тиск, створюваний речовинами, розчиненими у вакуолевому соков≥, спричинюють надходженн€ води у кл≥тину, що зумовлюЇ тургор Ц напружений стан кл≥тинноњ ст≥нки. “овст≥ пружн≥ ст≥нки забезпечують ст≥йк≥сть рослин до статичних ≥ динам≥чних навантажень.

ƒл€ молодих кл≥тин, на в≥дм≥ну в≥д старих, що не здатн≥ д≥ли≠тис€, характерна велика к≥льк≥сть вакуолей. « часом др≥бн≥ ваку≠ол≥ зливаютьс€, утворюючи одну центральну велику вакуолю, що займаЇ значну частину простору кл≥тини, в≥дтисн€ючи до пери≠фер≥њ ≥нш≥ структури. ” кл≥тинах тв≥рних тканин рослин вакуол≥ майже в≥дсутн≥.

 

яƒ–ќ

÷ентр управл≥нн€ б≥ох≥м≥чними процесами живоњ кл≥тини, пос≥й спадковост≥. ѕод≥л €дра передуЇ под≥лу кл≥тини. ƒо скла≠ду €дра вход€ть нуклеопротењди, жири, л≥попротењди, вуглеводи, м≥неральн≥ сол≥, нуклењнов≥ кислоти Ц ƒЌ  ≥ –Ќ . —труктурн≥ компоненти: подв≥йна мембрана з порами, €дерний с≥к (кар≥оплазма, близька за структурою до г≥алоплазми), €дерц€ (синтез –Ќ  ≥ утворенн€ рибосом), хроматин (комплекс ƒЌ , –Ќ  ≥ б≥л≠к≥в), €кий утворюЇ хромосоми, рибосоми. ’ромосоми Ц основн≥ структури €дра, нос≥њ спадковоњ ≥нформац≥њ про ознаки орган≥зму, що передаЇтьс€ в процес≥ розпод≥лу материнськоњ кл≥тини доч≥рн≥м кл≥тинам, а з≥ статевими кл≥тинами Ц доч≥рн≥м орган≥змам.  ожен вид орган≥зму маЇ св≥й наб≥р хромосом: њх певну к≥льк≥сть, форму ≥ розм≥ри.

—оматичн≥ (в≥д грец. soma Ц т≥ло) кл≥тини орган≥зму одного виду м≥ст€ть однаковий наб≥р хромосом. Ќаприклад, у людини в кожн≥й кл≥тин≥ т≥ла м≥ститьс€ 46 хромосом, у плодовоњ мухи дрозоф≥ли Ц 8. —оматичн≥ кл≥тини, €к правило, мають подв≥й≠ний наб≥р хромосом. ¬≥н називаЇтьс€ диплоњдним ≥ позначаЇтьс€ 2п. “ак, у людини 23 пари хромосом, тобто 2n=46. ” статевих кл≥тинах м≥ститьс€ удв≥ч≥ менше хромосом. ÷е одинарний, чи гаплоњдний, наб≥р. ” людини 1n=23.

”с≥ хромосоми в соматичних кл≥тинах, на в≥дм≥ну в≥д хромо≠сом у статевих кл≥тинах, парн≥. ’ромосоми, що складають одну пару, под≥бн≥ одна одн≥й; парн≥ хромосоми називають гомолог≥ч≠ними. ’ромосоми, що належать до р≥зних пар ≥ розр≥зн€ютьс€ за формою ≥ розм≥рами, називають негомолог≥чними. ” де€ких вид≥в наб≥р хромосом може зб≥гатис€. Ќаприклад, у конюшини червоноњ ≥ гороху пос≥вного 2п=14. ќднак хромосоми в них роз≠р≥зн€ютьс€ за формою, розм≥рами, нуклеотидним складом моле≠кул ƒЌ .

 

 Ћ≤“»ЌЌ≤ ¬ Ћё„≈ЌЌя

 

 л≥тинн≥ включенн€ Ц тимчасово виведен≥ з обм≥нних проце≠с≥в речовини чи к≥нцев≥ продукти метабол≥зму. ”творенн€ вклю≠чень у рослинн≥й кл≥тин≥ повТ€зане з локальною концентрац≥Їю продукт≥в обм≥ну речовин. —труктура, склад ≥ локал≥зац≥€ вклю≠чень Ї д≥агностичною ознакою вид≥в рослин.

“верд≥ включенн€ д≥л€ть на запасн≥ (крохмальн≥ та алейронов≥ зерна) ≥ екскреторн≥ Ц к≥нцев≥ продукти метабол≥зму (кристали оксалат≥в, карбонат≥в, сил≥кат≥в тощо). –≥дк≥ Ц розчинн≥ вугле≠води (≥нул≥н, гл≥коген тощо), жири, еф≥рн≥ ол≥њ, алкалоњди, гл≥ко≠зиди, пол≥феноли та ≥н. б≥олог≥чно активн≥ речовини.

«апасн≥ вуглеводи

 рохмаль (мал. 5) Ц пол≥сахарид Ц утворюЇтьс€ ≥ в≥дкладаЇтьс€ в пластидах у вигл€д≥ безбарвних твердих зерен. ѕ≥д д≥Їю йодовм≥сних реактив≥в крохмальн≥ зерна набувають ф≥олетового кольору.

 

 

 

 


ћол. 5.  рохмальн≥ зерна:

1 Ч овес; 2 - кукурудза; 3 - жито; 4 - молочай; 5 Ч картопл€; 6Ч пшениц€

 

«а способом утворенн€ крохмаль под≥л€ють на:

1) первинний Ц виникаЇ п≥д час фотосинтезу в хлоропластах, ≥снуЇ короткочасно ≥ п≥д д≥Їю ферменту д≥астази г≥дрол≥зуЇтьс€ до глюкози ≥ пере≠носитьс€ по вс≥х частинах рослини; забезпечуЇ про≠цеси життЇд≥€льност≥;

2) вторинний Ц транзистор≠ний (на шл€хах перем≥≠щенн€ глюкози);

3) запасний (в≥дкладаЇтьс€ в ам≥лопластах, зосередже≠них у запасних тканинах);

4) обер≥гальний Ц у кл≥тинах кореневого чохлика.

—початку крохмальн≥ зерна утворюютьс€ в певних точках строми пластиди, що називаютьс€ тв≥рними центрами, навколо €ких крохмаль в≥дкла≠даЇтьс€ шарами. ”день формуютьс€ шари крохмалю з меншим вм≥стом води, темн≥ш≥, а вноч≥ Ц з б≥льшим вм≥стом води, св≥тл≥≠ш≥. ѕ≥д м≥кроскопом ц≥ шари мають вигл€д концентричних ≥ екс≠центричних. –озр≥зн€ють крохмальн≥ зерна прост≥ (з одним тв≥р≠ним центром), нап≥вскладн≥ (к≥лька тв≥рних центр≥в з≥ сп≥льними тарами крохмалю зовн≥), складн≥ (багато центр≥в без сп≥льного шару крохмалю зовн≥).

« ≥нтенсивним накопиченн€м крохмалю ам≥лопласт зб≥льшу≠Їтьс€, двомембранна оболонка стаЇ дуже тонкою, малопом≥тною.  рохмальн≥ зерна мають властивост≥ кристал≥в (у пол€ризовано≠му св≥тл≥ дають подв≥йне переломленн€ промен≥в) та колоњд≥в (набухають у гар€ч≥й вод≥ з утворенн€м вТ€зкоњ речовини).

Ќайб≥льш≥ крохмальн≥ зерна характерн≥ дл€ картопл≥ (до 100 мкм), а в кукурудзи, пшениц≥ вони др≥бн≥ (до 30 мкм).  рох≠маль накопичуЇтьс€ також у плодах та нас≥нн≥ (гречков≥, злаков≥, бобов≥).

≤нул≥н Ц пол≥сахарид, розчинний у вод≥, накопичуЇтьс€ пе≠реважно у вакуол€х у р≥дкому стан≥. Ќа€вн≥сть ≥нул≥ну Ї д≥а≠гностичною ознакою багатьох представник≥в родини айстрових (кульбаби, цикор≥ю, топ≥намбура, оману). ¬икористовуЇтьс€ €к зам≥нник цукру.

ѕектинов≥ речовини Ц вуглеводн≥ пол≥мери, значною м≥≠рою зосереджен≥ в кл≥тинних оболонках (не б≥льше 5 %). Ќерозчинн≥ у вод≥, з додаванн€м спирту утворюють осад, цукру ≥ кислот Ч желепод≥бну масу. ¬икористовуютьс€ €к емульгатор та звТ€зувальний компонент п≥д час виробництва л≥к≥в.

јльг≥нова кислота Ц пол≥сахарид водоростей, маЇ властивост≥, под≥бн≥ до пектинових речовин.

√л≥коген Ц пол≥сахарид, накопичуЇтьс€ в цитоплазм≥ нижчих рослин, гриб≥в.

Ћ≥п≥ди накопичуютьс€ у вигл€д≥ жирних крапель у цитоплазм≥ (переважно в нас≥нн≥ ≥ плодах). ≤з проростанн€м нас≥нн€ зно≠ву г≥дрол≥зуютьс€ до розчинних вуглевод≥в (нас≥нн€ сон€шника, арах≥с, к≥сточки оливок Ч до 50 %, рицина (рицинова / касторо≠ва ол≥€) Ч до 60 %). Ќелетк≥ сполуки. ” вигл€д≥ жирних крапель в≥дкладаютьс€ в деревн≥й паренх≥м≥ де€ких деревних рослин (бе≠рези, липи, дуба). «азвичай вони накопичуютьс€ безпосередньо в г≥алоплазм≥ у вигл€д≥ сферичних т≥л, що ≥нод≥ називають сферосомами.

’арактерн≥ ознаки жир≥в:

1) масл€нист≥ на дотик;

2) залишають характерну Ђмасл€нистуї пл€му на папер≥, €ка не зникаЇ з нагр≥ванн€м;

3) б≥лого чи жовтувато-б≥лого (в≥д на€вност≥ каротиноњд≥в) кольору;

4) без запаху (запах св≥дчить про на€вн≥сть еф≥рних ол≥й);

5) не розчинн≥ у вод≥, погано розчинн≥ в етиловому спирт≥ (за вин€тком рициновоњ ол≥њ);

6) добре розчинн≥ в орган≥чних розчинниках (д≥етиловому еф≥р≥, хлороформ≥, бензин≥);

7) Ї добрими розчинниками смол, с≥рки, камфори, фосфору тощо;

8) п≥д впливом луг≥в омилюютьс€.

∆ирн≥ ол≥њ можна ви€вити за допомогою кольоровоњ реакц≥њ з —уданом II, €ка забарвлюЇ њх у рожевий чи оранжевий кол≥р.

 

Ѕ≥лков≥ включенн€

Ѕ≥лков≥ включенн€ Ц продукти запасу у вигл€д≥ кристал≥в чи аморфних структур, €к≥ набухають у вод≥. „аст≥ше всього б≥лки в≥дкладаютьс€ у €др≥, р≥дше кристали в≥дкладаютьс€ в г≥алоплазм≥ (бульби картопл≥, паренх≥м≥ стебел), стром≥ пластид (протеопластах квасол≥, ситопод≥бних елементах однодольних рослин), у розтирених цистернах ≈ѕ— (хрестоцв≥т≥), матрикс≥ м≥тохондр≥й та у вакуол€х.

як правило, б≥лки нако≠пичуютьс€ у вигл€д≥ б≥л≠кових т≥л Ц алейронових (мал. 6) чи протењнових зерен у кл≥тинах сухого нас≥нн€. ÷≥ б≥лков≥ т≥ла оточен≥ одномембранною оболонкою ≥ м≥ст€ть зернистий чи ф≥брил€рний матрикс б≥лковоњ природи з кристал≥чни≠ми включенн€ми б≥лка (глобоњдами ≥ кристалоњдами). ≤з проростанн€м нас≥нн€ б≥лки з б≥лкових т≥л витрачаютьс€ на ф≥з≥олог≥чн≥ процеси росту. «апасн≥ б≥лки б≥лкових т≥л синтезуютьс€ рибосомами п≥д час формуван≠н€ нас≥нини. ѕри зневодненн≥ нас≥нн€ б≥лков≥ включенн€ ви≠сихають ≥ б≥лок кристал≥зуЇтьс€.

 
 

 

 


ћал. 6. јлейронов≥ зерна в ендосперм≥ рици≠ни:

1 Ч прост≥ пори;

2 аморфний б≥лок б≥лкового т≥ла;

3 Ч кристалоњди;

4 Ч глобоњди

 

Ќа€вн≥сть алейронових зерен Ц характерна ознака рослин (льону, гарбуза, рицини). Ќа€вн≥сть б≥лкових включень ви€вл€ють за допомогою кольорових реакц≥й. «окрема, при ксантопротењнов≥й реакц≥њ п≥д д≥Їю концентрованоњ азотноњ кислоти HNќ3 при п≥д≥гр≥ванн≥ б≥лки забарвлюютьс€ в €скраво-жовтий кол≥р.

 

ѕродукти к≥нцевого метабол≥зму

≈ф≥рн≥ ол≥њ Ц сум≥ш безазотистих летких сполук (терпен≥в ≥ њх пох≥дних). ¬они накопичуютьс€ в р≥зних вид≥льних тканинах (вм≥стилищах, залозках, залозистих волосках, секреторних кл≥ти≠нах, ≥д≥областах) ≥ не беруть участ≥ в обм≥н≥ речовин.

’арактерн≥ ознаки еф≥рних ол≥й:

не залишають характерноњ Ђмасл€нистоњї пл€ми на папер≥;

випаровуютьс€ з нагр≥ванн€м;

жовтуватого кольору, прозор≥;

мають запах;

розчинн≥ в етиловому спирт≥, ол≥€х, орган≥чних розчинни≠ках.

—моли Ц високомолекул€рн≥ речовини, можуть м≥ститис€ у вигл€д≥ крапель у цитоплазм≥ ≥ кл≥тинному соков≥ чи вид≥л€тис€ назовн≥, де в≥дкладаютьс€ в окремих кл≥тинах, вм≥стилищах чи смол€них ходах. Ќе розчинн≥ у вод≥, не проникн≥ дл€ води ≥ м≥≠кроорган≥зм≥в (мають антисептичн≥ властивост≥), добре розчинн≥ в еф≥р≥, ацетон≥, бензол≥. Ќа€вн≥сть смол Ї характерною ознакою ба≠гатьох рослин. «вичайно з рослин смоли вид≥л€ютьс€ з еф≥рними ол≥€ми, камед€ми, стеринами тощо. ” медицин≥ смоли використо≠вують переважно дл€ виготовленн€ ранозаживлюваних пластир≥в ≥ клењв; де€к≥ смоли мають послаблювальну, седативну д≥ю.

—ол≥ кальц≥ю (оксалати чи карбонати) Ц в≥дкладаютьс€ т≥ль≠ки у вакуол€х. «а структурою кальц≥ю оксалат под≥л€ють на: по≠одинок≥ кристали, раф≥ди (мал. 7, 1) Ц голчаст≥ кристали, з≥бран≥ в пучки (виноград), друзи (мал. 7, 3; кристали зросл≥ м≥ж собою в округл≥ утворенн€), кристал≥чний п≥сок (мал. 7, 4; стебло бузи≠ни, листки пасльонових). „аст≥ше в р≥зних органах рослин тра≠пл€ютьс€ друзи, особливо в листках та кор≥.  ристали кальц≥ю карбонату в≥дкладаютьс€ у вигл€д≥ цистол≥т≥в Ц гронопод≥бних утворень на внутр≥шн≥х виступах кл≥тинноњ ст≥нки (кропивов≥).

 р≥м цього, в оболонках кл≥тин в≥дкладаЇтьс€ кал≥ю карбо≠нат (г≥пс) чи кремнезем (у кл≥тинних оболонках багатьох злак≥в ≥ осок).

ѕ»“јЌЌя ƒЋя  ќЌ“–ќЋё «ЌјЌ№

 

1.  ристи характерн≥ дл€: хлоропласт≥в, ендоплазматичноњ с≥тки, м≥тохондр≥й?

2. як≥ з охарактеризованих структур мають двомембранну оболонку, одномембранну?

 


ћал. 7. “верд≥ кристал≥чн≥ включенн€: 1 Ч раф≥ди; 2 Ч раф≥ди (вигл€д звер≠ху); 3 Ч друза; 4 Ч кристал≥чний п≥сок; 5 Ч поодинокий кристал

 

3. ѕ≥д≥брати правильне твердженн€: б≥лки синтезуютьс€ в хлоропластах, вакуол€х, рибосомах, €др≥, пластинчастому комплекс≥.

4. ѕ≥д≥брати правильне твердженн€: вуглеводи (крохмаль) синтезуютьс€ в хлоропластах, вакуол€х, рибосомах, €др≥, пластинчастому комплекс≥.

5. ѕ≥д≥брати правильне твердженн€: жири синтезуютьс€ в хлоропластах, вакуол€х, рибосомах, €др≥, пластинчастому комплекс≥ (комплекс≥ √ольдж≥).

6. ќхарактеризувати сп≥льн≥ та в≥дм≥нн≥ риси будови кл≥тин тварин, рос≠ли м та гриб≥в.

7. ѕ≥д≥брати правильне твердженн€. ∆ирн≥ ол≥њ Ц це: летк≥ речовини, розчин€ютьс€ у вод≥; орган≥чних розчинниках; нелетк≥ речовини; утворюють масл€нисту пл€му; мають запах; п≥д час д≥њ луг≥в в≥дбуваЇтьс€ реакц≥€ омиленн€.

8. ѕ≥д≥брати правильне твердженн€. …од ≥з с≥рчаною кислотою чи з пористим цинком у раз≥ д≥њ на кутикулу даЇ: жовтий, син≥й, червоний, малиновий кол≥р. “од≥ €к целюлоза забарвлюЇтьс€ в: оранжевий, син≥й, малиновий кол≥р.

9. ƒл€ представник≥в €коњ родини д≥агностичною ознакою Ї на€вн≥сть ≥нул≥ну в кл≥тинах?

10. ќсновними п≥гментами пластид рослин Ї: фукоксантин, ф≥коеритрин, каротиноњди, ф≥коб≥л≥ни, хлороф≥ли?

11. ѕродуктами к≥нцевого метабол≥зму кл≥тини Ї: еф≥рн≥ ол≥њ, б≥лки, вуглеводи, смоли, сол≥ кальц≥ю?

12. ” вакуол€х в≥дкладаютьс€: крохмаль, б≥лки, сол≥ кальц≥ю, еф≥рн≥ ол≥њ?

13. ѕ≥д≥брати правильне твердженн€: пектинов≥ речовини м≥ст€тьс€ пере≠важно у вакуол€х, ≈ѕ—, €др≥, кл≥тинн≥й оболонц≥, вм≥стилищах, рибосомах.

14. як≥ п≥гменти кр≥м хлороф≥лу на€вн≥ в кл≥тинах водоростей?

15.  ристалами карбонату кальц≥ю Ї друзи, раф≥ди або цистол≥ти?

16. ƒо простих пор належать: обл€мован≥, кос≥, пр€м≥, розгалужен≥, необл€мован≥?

17. Ќавед≥ть приклади взаЇмоперетворенн€ пластид.

18. ƒо одномебранних органоњд≥в належать: м≥тохондр≥њ, пластинчастий комплекс (√ольдж≥), ≈ѕ—, вакуол≥, пластиди?

19. ƒо немембранних органоњд≥в належать: рибосоми, джгутики, плас≠тиди, вакуол≥?

20. як реактив дл€ ви€вленн€ кристал≥в карбонату кальц≥ю використо≠вують: сол€ну кислоту, г≥дроксид натр≥ю, оксид зал≥за (III)?

 

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 4467 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќачинайте делать все, что вы можете сделать Ц и даже то, о чем можете хот€ бы мечтать. ¬ смелости гений, сила и маги€. © »оганн ¬ольфганг √ете
==> читать все изречени€...

2095 - | 1906 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.089 с.