Калькулювання собівартості продукції

Калькуляція собівартості одиниці продукції складається з типових калькуляційних статей, наведених у табл. 4.9. В курсовій роботі необхідно скласти планову і звітну калькуляції собівартості продукції.

Розрахунки за кожною статтею калькуляції передбачають визначення витрат на одиницю продукції, на весь обсяг виробництва конкретного виробу і загальні витрати як окремих складових калькуляційної статті, так і за статтею в цілому.

Витрати „Сировини і матеріалів на технологічні потреби” розраховують окремо для кожного виду сировини і матеріалів згідно з нормами їх витрат на виробництво конкретного виробу з врахуванням норм їх відходів за ціною без ПДВ. На основі розрахованих величин визначають сумарні витрати сировини і матеріалів для виробництва кожного виду виробів і загальні витрати сировини і матеріалів технологічні потреби.

Для розрахунку прямих витрат в звітному періоді необхідно врахувати зміни

· норм витрат матеріальних ресурсів (табл.3.14);

· цін на матеріальні ресурси (табл.3.14);

· обсягів виробництва продукції.

Таблиця 4.9.

Калькуляція собівартості продукції

Вартість „Зворотних відходів”, придатних до подальшого використання у технологічному процесі, визначають згідно з нормативом їх утворення (табл.3.13) та ціною закупівлі відповідних сировини і матеріалів без ПДВ. Розрахунки за даною статтею аналогічні розрахункам витрат „Сировини і матеріалів на технологічні потреби”. Собівартість виробу (продукції) зменшується на вартість зворотних відходів.

Витрати на одиницю виробу за статтею „Комплектуючі деталі” приймаються на рівні цін їх придбання без ПДВ.

Витрати „Палива та електроенергії на технологічні потреби” визначають на основі норм їх витрат в технологічному процесі та цін придбання згідно з чинними цінами й тарифами без ПДВ. Розрахунки за даною статтею аналогічні розрахункам витрат „Сировини і матеріалів на технологічні потреби”.

Витрати на „Заробітну плату основних виробничих робітників” враховують тарифну заробітну плату, преміальні доплати, а також додаткову заробітну плату основних виробничих робітників (див. п.4.3).

„Відрахування на соціальні заходи” (до Пенсійного фонду, Державного фонду сприяння зайнятості населення, Фонду соціального страхування) до заробітної плати основних виробничих робітни ків.

Загальну суму „Умовно-постійних (накладних) витрат” (гр.14, р.6), до яких належать “Витрати на утримання і експлуатацію устаткування”, „Загальновиробничі витрати”, „Інші виробничі витрати” визначають як різницю між загальною сумою витрат на виробництво продукції (табл.4.8) і загальною сумою змінних вират (ЗВ). В складі умовно-постійних (накладних) виробничих витрат необхідно виділити змінні накладні (ЗН) і постійні накладні (ПН) витрати. Умовно-постійні (накладні) витрати (УПВ) повинні бути розподілені між окремими виробами одним з загальноприйнятих методів розподілу непрямих витрат. В курсовій роботі базою розподілу зазначених витрат доцільно прийняти заробітну плату основних виробничих робітників (див. табл.4.9).

При складанні калькуляції за звітний період загальну суму постійних накладних витрат та їх величину на весь обсяг виробництва кожного виду виробів прийняти на рівні планових значень (ПН_зв = ПН_пл; ЗН_зв = УПВ_зв – ПН_зв). Розподіл постійних накладних та змінних накладних витрат доцілно подати у вигляді табл. 4.10.

Таблиця 4.10.