Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕерспективи вир≥шенн€ еколог≥чних та економ≥ко-соц≥альних проблем Ћатинськоњ јмерики




«а оц≥нками експерт≥в ќќЌ, структурна перебудова економ≥ки латиноамериканських крањн буде одним ≥з важлив≥ших процес≥в, що визначатимуть найближч≥ дес€ть рок≥в обличч€ континенту. ј тому покладаютьс€ велик≥ над≥њ на результати глибоких ≥ незворотних структурних зм≥н, €к≥, зрештою, дадуть можлив≥сть остаточно вийти з глибокоњ кризи, що так зат€гнулас€, звичайно, за спри€тливих зовн≥шн≥х фактор≥в. ўе одним так само важливим процесом вважаЇтьс€ зм≥цненн€ демократ≥њ у переважн≥й б≥льшост≥ латиноамериканських крањн. ўодо частки Ћатинськоњ јмерики у св≥товому господарств≥, то за основними показниками 1988 р. вона становила: за ¬Ќѕ - 6,9%, продукц≥Їю с≥льського господарства - 12,1, продукц≥Їю промисловост≥ - 7, експортом - 3,0%. ¬ ц≥лому ж м≥сце Ћатинськоњ јмерики у м≥жнародному под≥л≥ прац≥ визначаЇтьс€ здеб≥льшого головними тенденц≥€ми розвитку економ≥ки крањн рег≥ону.

Ћатиноамериканський досв≥д доводить, що процес глобал≥зац≥њ:

- п≥двищуЇ м≥ру уразливост≥ нац≥ональних економ≥к, передус≥м у ф≥нансов≥й сфер≥;

- робить кризу дом≥нантою св≥тогосподарськоњ ситуац≥њ;

- зумовлюЇ найб≥льш≥ стражданн€ дл€ крањн з перех≥дною економ≥кою ≥ "народжуваними" ринками;

- спричин€Ї р≥зн≥ швидкост≥ зм≥н у верхн≥х надбудовних "поверхах" господарськоњ системи, що створюЇ серйозн≥ диспропорц≥њ нац≥ональноњ економ≥ки;

- визначаЇ сутн≥сть рецепт≥в ћ¬‘ - необмежену л≥берал≥зац≥ю, нестримну приватизац≥ю, жорстку бюджетну й грошову пол≥тику;

- зумовлюЇ необх≥дн≥сть нац≥лити нововведенн€ св≥тових центр≥в на нейтрал≥зац≥ю насл≥дк≥в уже на€вноњ кризи, а не запоб≥ганню њй;

- залишаЇ ефективн≥сть бреттон-вудськоњ системи вже в минулому; нов≥ реал≥њ вимагають створенн€ нових механ≥зм≥в;

- актив≥зуЇ пошуки досконалих ≥ альтернативних п≥дход≥в до вир≥шенн€ проблем св≥товоњ економ≥ки;

- по-новому висв≥чуЇ роль пол≥тики ≥ психолог≥чних фактор≥в пол≥тичноњ та господарськоњ д≥€льност≥, ефективноњ пол≥тичноњ системи щодо забезпеченн€ керованост≥ економ≥чними процесами;

- спричин€Ї новий под≥л у св≥товому сп≥втовариств≥ (центри св≥товоњ економ≥ки (мегаблоки); велика група крањн, що розвиваютьс€; крањни з "народжуваними" ринками);

- регулюЇ м≥жнародн≥ ф≥нансов≥ ринки, що здатне стати одним з центральних напр€м≥в у формуванн≥ Їдиноњ платформи груп крањн.

–азом з тим було б неправом≥рно заперечувати досить ≥стотн≥ усп≥хи крањн рег≥ону. ѕопри рецидиви ф≥нансовоњ несталост≥, ситуац≥€ в Ћатинськ≥й јмериц≥ прот€гом останн≥х 10 рок≥в зазнала ≥стотноњ €к≥сноњ трансформац≥њ. “епер можна вже сказати, що тут створен≥ досить в≥дчутн≥ передумови, €к≥ спри€ють повн≥шому використанню внутр≥шнього потенц≥алу зростанн€. ѕередус≥м зазначимо, що латиноамериканським крањнам вдалос€ "приборкати" неконтрольовану ≥нфл€ц≥ю, €ка прот€гом останн≥х дес€тил≥ть була нев≥д'Їмним елементом њх господарського житт€; глибокоњ модерн≥зац≥њ зазнали кредитно-банк≥вська сфера ≥ система державних ф≥нанс≥в; упор€дковано податкове законодавство; створено умови дл€ розвитку внутр≥шнього грошового ринку; апробовано нов≥ форми й канали взаЇмод≥њ з ≥ноземним кап≥талом[14, c. 98-99].

Ќайб≥льш значним результатом стаб≥л≥зац≥йноњ пол≥тики стало формуванн€ матер≥альних, ≥нституц≥ональних та законодавчих передумов дл€ подальшого поступу. « ц≥Їњ точки зору, латиноамериканська практика важлива ≥ дл€ ”крањни - вона актуальна у план≥ вибору найоптимальн≥ших вар≥ант≥в дос€гненн€ макроеконом≥чноњ р≥вноваги з урахуванн€м украњнських реал≥й та специф≥ки.

ќднак сл≥д враховувати, що лог≥ка латиноамериканських програм Ї дуже специф≥чною. ¬она в≥дображаЇ особливост≥ економ≥чноњ та соц≥ально-пол≥тичноњ ситуац≥њ у цих крањнах, масштаби ≥ глибину њх залученост≥ у св≥тове господарство, структуру й р≥вень розвитку промисловост≥ та ф≥нансовоњ сфери тощо. ѕроте Ї загальноприйн€т≥ форми та механ≥зми, що широко впливали на держави рег≥ону у проведенн≥ стаб≥л≥зац≥йноњ пол≥тики, €к≥ можуть бути використан≥ ≥ в ”крањн≥. “ому латиноамериканц≥, виход€чи з недол≥к≥в, породжених рекомендац≥€ми ћ¬‘, розробл€ють ≥ уточнюють св≥й подальший розвиток на основ≥ власноњ стратег≥њ. ” жовтн≥ 1994 р.  оста-–≥ка, —альвадор, √ондурас, √ватемала, Ќ≥карагуа, ѕанама, Ѕел≥з створили нову орган≥зац≥ю - —оюз заради сталого розвитку з метою координац≥њ ≥нтерес≥в крањн ÷ентральноњ јмерики. ћета —оюзу-багатосторонн€ ≥ багатор≥внева взаЇмод≥€ ≥ сп≥вроб≥тництво в ус≥х сферах, а параметри сталост≥ визначено €к "процес посл≥довних зм≥н €кост≥ житт€ людини, €ка Ї центром ≥ першор€дним суб'Їктом розвитку, що базуЇтьс€ на економ≥чному зростанн≥ в умовах соц≥альноњ справедливост≥ та трансформац≥њ метод≥в виробництва й моделей споживанн€, а також еколог≥чн≥й р≥вноваз≥ ≥ життЇздатност≥ рег≥ону"[9, c. 102-104].

‘ундаментальними принципами сталого розвитку Ї:

- повага житт€ у вс≥х його ви€вах;

- пол≥пшенн€ €кост≥ житт€ людини;

- використанн€ на стал≥й основ≥ життЇздатност≥ ≥ р≥зноман≥тт€ «емл≥;

- зм≥цненн€ миру й демократ≥њ €к базових форм людського сп≥вжитт€;

- повага плюрал≥зму культур ≥ етнор≥зноман≥тт€;

- дос€гненн€ вищих р≥вн≥в економ≥чноњ ≥нтеграц≥њ в рег≥он≥ та св≥т≥;

- зобов'€занн€ р≥зних покол≥нь забезпечувати сталий розвиток.

ѕринципами д≥€льност≥ —оюзу визнано:

- забезпеченн€ демократ≥њ участ≥;

- соц≥окультурна спр€мован≥сть розвитку з метою викорененн€ б≥дност≥;

- зм≥цненн€ сол≥дарност≥, взаЇмноњ в≥дпов≥дальност≥, самовр€дуванн€;

- гарант≥њ забезпеченн€ базових потреб населенн€;

- п≥дготовка й участь общин у вир≥шенн≥ власних потреб;

- забезпеченн€ стаб≥льного економ≥чного зростанн€;

- стале управл≥нн€ природними ресурсами й пол≥пшенн€ навколишнього природного середовища.

¬иход€чи ≥з зазначених принцип≥в, глави американських держав-учасниць у грудн≥ 1996 р. у м. —анта- рус (Ѕол≥в≥€) прийн€ли ƒекларац≥ю про принципи та ѕлан д≥й щодо сталого розвитку, €к≥ включають:

- створенн€ здорового та ефективного ф≥нансового сектора з використанн€м механ≥зм≥в нагл€ду за його д≥€льн≥стю;

- забезпеченн€ необх≥дноњ "прозороњ" бюджетноњ пол≥тики з метою недопущенн€ п≥дриву дов≥ри ≥нвестор≥в через р≥зк≥ коливанн€ економ≥чних та ф≥нансових показник≥в;

- створенн€ ч≥тко д≥ючоњ системи регулюванн€ економ≥чних процес≥в незалежноњ судовоњ системи, €ка б гарантувала виконанн€ закон≥в;

- перегл€д рол≥ держави в економ≥ц≥ з тим, аби вона конструктивно спри€ла розвитку п≥дприЇмництва, зд≥йснюючи реструктуризац≥ю ≥ приватизац≥ю п≥дприЇмств ≥ обмежуючи свою активн≥сть у тих сферах, де ринков≥ сили Ї ефективн≥шими;

- пол≥пшенн€ структури державних витрат за рахунок зб≥льшенн€ асигнувань на осв≥ту та охорону здоров'€;

- п≥двищенн€ гнучкост≥ ринк≥в робочоњ сили.

Ћатинська јмерика - один з найважлив≥ших актор≥в св≥тового сп≥втовариства. ” доступному дл€ огл€ду буду-щем вона збереже цей статус хоча б у чинн≥сть того, що рег≥он не сприймаЇтьс€ ким-небудь ≥з ≥нших актор≥в €к джерело потенц≥йноњ погрози м≥жнародноњ безпеки. ≤ д≥йсно, Ћатинська јмерика не ставить п≥д питанн€ н≥ збереженн€ нин≥шньоњ св≥товоњ економ≥чноњ й ф≥нансовоњ системи, н≥ сучасний м≥жнародний в≥йськово-пол≥тичний баланс. Ѕ≥льше того, ≥снуЇ ще одна важлива обставина, що у чималому ступен≥ гарантуЇ стаб≥льн≥сть положенн€ Ћатинськоњ јмерики ≥ њњ зовн≥шньопол≥тичного курсу. ћова йде про особливу зац≥кавлен≥сть —Ўј в ефективному функц≥онуванн≥ загальноамериканськоњ зони в≥льноњ торг≥вл≥, що може бути забезпечено т≥льки п≥дтримкою загального статус-кво[7, c. 30-32].

Ѕезсумн≥вно, у Ћатинськ≥й јмериц≥ маса невир≥шених проблем. ќдн≥Їњ з таких проблем Ї, зокрема, недол≥к пол≥тичноњ ≥нтеграц≥њ. ѕрим≥ром, загальнолатиноамериканський парламент не конституюЇтьс€ €к репрезентативний ≥нститут континенту, здатний реал≥зувати пов'€зан≥ з даною м≥с≥Їю в≥дпов≥дн≥ владн≥ повноваженн€.  рањни рег≥ону використовують цей парламент усього лише в €кост≥ своЇр≥дного дискус≥йного клубу й тому в тому числ≥ не здатн≥ приймати економ≥чн≥ й пол≥тичн≥ р≥шенн€, €к≥ були б обов'€зковими дл€ вс≥х. ќдним з насл≥дк≥в слабост≥ пол≥тичноњ ≥нтегрованост≥ рег≥ону Ї те, що пр≥оритетною проблемою пол≥тики б≥льшост≥ латиноамериканських держав €к ≥ ран≥ше залишаютьс€ економ≥чн≥ в≥дносини ≥з трет≥ми крањнами, насамперед з≥ —Ўј.

«в'€зку ≥з пров≥дною державою миру дл€ латиноамериканц≥в найчаст≥ше важлив≥ наст≥льки, що про њх можна говорити €к про фактор, що визначаЇ пол≥тичний статус т≥Їњ або ≥ншоњ латиноамериканськоњ крањни. «в≥дси пол≥тичну значим≥сть ц≥Їњ крањни можна почасти встановити по тому, наск≥льки њњ позиц≥њ по р≥зних внутр≥шн≥х ≥ м≥жнародних питанн€х близьк≥ американським або в≥ддален≥ в≥д них. ћексика,  олумб≥€, крањни ÷ентральноњ јмерики й  арибського басейну найб≥льш близьк≥ в цьому зм≥ст≥ до —Ўј й, отже, пол≥тично найб≥льш значим≥ в рег≥он≥. ”  уби й ¬енесуели найб≥льш≥ розб≥жност≥ з —Ўј, ≥, в≥дпов≥дно, њхн€ роль найменша.

¬ажливе виключенн€ ≥з зазначеного сп≥вв≥дношенн€ становл€ть Ѕразил≥€ й јргентина, небезусп≥шно намагаютьс€ в останн≥й час зв≥льнитис€ в≥д надм≥рноњ проамериканськоњ ор≥Їнтац≥њ й разом з тим залишитис€ впливовими гравц€ми св≥товоњ пол≥тики. «авд€ки ћ≈– ќ—”–, економ≥чному об'Їднанню, включающому, кр≥м ”ругваю й ѕарагваю, Ѕразил≥ю й јргентину, дв≥ останн≥ зум≥ли домогтис€ б≥льшоњ пол≥тичноњ ваги €к на континент≥, так ≥ в усьому св≥т≥. јргентина, хоча й маЇ власне баченн€ економ≥чного й зовн≥шньопол≥тичного майбутнього рег≥ону, готова шукати шл€хи до посиленн€ свого (у тому числ≥ й пол≥тичного) впливу у св≥т≥ насамперед у рамках економ≥чного блоку ≥з Ѕразил≥Їю.

ўо стосуЇтьс€ „ил≥, то курс ц≥Їњ крањни стосовно —Ўј у в≥дом≥й м≥р≥ дво€кий, ≥ тому њњ пол≥тична значим≥сть у Ћатинськ≥й јмериц≥ аналог≥чна. ƒо того ж розвиток крањни характеризуЇтьс€ в першу чергу економ≥чними усп≥хами, €к≥ в≥дособлен≥ ≥, отже, приречен≥ на ≥зол€ц≥ю в рег≥он≥ нац≥ональноњ зовн≥шньоњ пол≥тики Ц недостатньо дл€ знаходженн€ нею рол≥ рег≥онального л≥дера.

ѕо сукупност≥ фактор≥в, що визначають сьогоденн€ й майбутнЇ крањн Ћатинськоњ јмерики, безумовно, належить л≥дерство в рег≥он≥, Ї Ѕразил≥€. ќстанн≥м часом посиленн€ пол≥тичного впливу ц≥Їњ крањни усе б≥льше ірунтуЇтьс€ на рост≥ њњ економ≥чного потенц≥алу. Ѕазований на ньому технолог≥чний прогрес Ѕразил≥њ (≥ јргентини) дозволив нав≥ть зд≥йснити де€к≥ кроки по модерн≥зац≥њ нац≥ональноњ атомноњ програми (хоча в 90-т≥ роки обидв≥ крањни в≥дмовилис€ в≥д њњ продовженн€). –азом з тим зм≥цненн€ л≥дерських позиц≥й Ѕразил≥њ обумовлено не т≥льки њњ швидким економ≥чним ≥ технолог≥чним розвитком, але й здатн≥стю брати на себе роль представника рег≥ону у св≥т≥, особливо в≥д ≥мен≥ блок≥в, у €к≥ вона входить разом ≥з сус≥дн≥ми державами.

” зв'€зку з вищезгаданими обставинами не т≥льки —Ўј, але й ≥нш≥ держави усе б≥льше сприймають Ѕразил≥ю €к найважлив≥шого пол≥тичного агента в рег≥он≥. “ак,  итай ще в 1993 р. п≥дписав з нею угода, що передбачаЇ сп≥льн≥ роботи з виробництва двох косм≥чних супутник≥в дл€ ≥нспекц≥њ троп≥чних л≥с≥в, а також регул€рн≥ консультац≥њ по зовн≥шньопол≥тичних питанн€х. ¬загал≥ починаючи з 90-х рок≥в  итай €вно п≥дсилюЇ латиноамериканський напр€мок своЇњ зовн≥шньоњ пол≥тики. ” де€кому зм≥ст≥ можна нав≥ть затверджувати, що в цей час  итай суперничаЇ з≥ —Ўј в боротьб≥ за Ћатинську јмерику. ≤ €кщо дл€ американц≥в головною областю взаЇмод≥њ з нею Ї економ≥ка, то дл€ китайц≥в - технолог≥чне й наукове сп≥вроб≥тництво. “аким чином, дл€ —Ўј зак≥нчилас€ ера безрозд≥льного дом≥нуванн€ в рег≥он≥, певною м≥рою пов'€заного з його географ≥чною близьк≥стю до них. ¬ епоху глобал≥зац≥њ даний геопол≥тичний фактор в ≥стотн≥й м≥р≥ втрачаЇ значенн€, ≥ це р≥зко зб≥льшуЇ можливост≥ дл€ сп≥вроб≥тництва Ћатинськоњ јмерики й ≥нших суб'Їкт≥в св≥товоњ пол≥тики, кр≥м —Ўј[2, c. 91-93].

ќск≥льки б≥льш≥сть внутр≥шн≥х ≥ зовн≥шн≥х фактор≥в пол≥тичного процесу в рег≥он≥ диктують Ѕразил≥њ функц≥ю рег≥онального л≥дера, можна розгл€дати нав≥ть так≥ сценар≥њ майбутнього, по €ких "велика зах≥дна тройка" у склад≥ Ѕразил≥њ, —Ўј ≥ ™вропейського союзу виступить на св≥тов≥й арен≥ колективним л≥дером «аходу й займе найважлив≥ше м≥сце в м≥жнародн≥й пол≥тиц≥.

–азом з тим Ѕразил≥€ може перевершити нав≥ть ≥ ц≥ см≥лив≥ спод≥ванн€ й стати (що вже й в≥дбуваЇтьс€ починаючи ≥з часу приходу до влади в н≥й президента Ћули ≥ його команди) ще б≥льш незалежним гравцем у св≥тов≥й пол≥тиц≥. «араз, однак, можна лише без сумн≥ву затверджувати, що в тому випадку, €кщо Ѕразил≥€ д≥йсно одержить той пол≥тичний статус, про €ке вище йшла мова, ≥ втримаЇ його, вона буде в≥д≥гравати роль безперечного л≥дера в рег≥он≥.

ѕерспективи Ћатинськоњ јмерики у вир≥шальному ступен≥ пов'€зан≥ з тим, €к вона зможе адаптуватис€ до глобал≥зац≥й них процес≥в, €к буде застосовуватис€ й приживатис€ в н≥й неол≥беральна модель соц≥ально-економ≥чний розвитку, €к останн€ позначитьс€ на соц≥альн≥й ситуац≥њ. Ќайб≥льш гострим тут представл€Їтьс€ питанн€ про те, €к сп≥вв≥днос€тьс€ неол≥беральна модель ≥ соц≥альна нер≥вн≥сть, високий р≥вень (≥ тим б≥льше наростанн€) €кого в рег≥он≥ тањть у соб≥ величезну сусп≥льну погрозу.

¬ключенн€, що почалос€, Ћатинськоњ јмерики до процес≥в глобал≥зац≥њ (що розум≥Їтьс€ €к ≥нтегруванн€ планетарного людського сусп≥льства на основ≥ економ≥чноњ ефективност≥ й економ≥чноњ рац≥ональност≥) викликало останн≥м часом приплив до нењ приватного кап≥талу, насамперед пр€мих ≥нвестиц≥й, з високо розвинутих крањн. ” свою чергу Ћатинська јмерика зб≥льшила вив≥з природних ресурс≥в у ц≥ крањни. ќбидва ц≥ €вища в≥дображають неол≥беральну модель соц≥ально-економ≥чного розвитку й сугубо господарську важлив≥сть м≥жнародних торг≥вельних угод (обірунтовану ще в середин≥ XX ст. ≈. ’екшером ≥ Ѕ. ”л≥ном у теор≥€х м≥жнародноњ торг≥вл≥ й м≥жнародного руху фактор≥в виробництва). ќдносторонн≥сть под≥бноњ ор≥Їнтац≥њ укладаЇтьс€ в т≥м, що при цьому не вир≥шуютьс€ й не можуть вир≥шуватис€ проблеми соц≥ального розвитку рег≥ону, слабшають соц≥альн≥ контрасти. ќбидв≥ найб≥льш≥ крањни Ћатинськоњ јмерики - Ѕразил≥€ й јргентина - характеризуютьс€ не всел€ють оптим≥зму показниками розвитку соц≥альноњ сфери й украй нер≥вном≥рним розпод≥лом багатства (особливо це стосуЇтьс€ Ѕразил≥њ). „ил≥, до реч≥, також не змогла, незважаючи на вс≥ економ≥чн≥ усп≥хи, зменшити нер≥вн≥сть у перерозпод≥л≥ власност≥.

”загальнене у€вленн€ про соц≥альний стан Ћатинськоњ јмерики може дати ≥ндекс розвитку людського потенц≥алу. ” той час €к у розвинених крањнах ≥ндекс дор≥внюЇ 0.90-0.99, в јргентин≥, „ил≥ й ”ругвањ - 0.80-0.90, а в Ѕразил≥њ, ћексиц≥ й ¬енесуел≥ - 0.70-0.80. Ќайг≥рш≥ значенн€ даного ≥ндексу, в≥д 0.50 до 0.70, характерн≥ дл€ Ѕол≥в≥њ, Ќ≥карагуа, √ондурасу й √ватемали, а також √ањт≥, де в≥н опускаЇтьс€ до 0.267. –азом з тим принаймн≥ Ѕразил≥€ й јргентина намагалис€ в останн≥ роки зд≥йснити певне коректуванн€ свого соц≥ального розвитку: перша - безпосередньо через соц≥альну пол≥тику, друга - м≥рами у валютно-ф≥нансов≥й област≥, пров≥вши в≥дпов≥дн≥ переговори з ћ≥жнародним валютним фон-будинок. ¬т≥м, под≥бн≥ кроки навр€д чи можуть зм≥нить загальну картину. “енденц≥€ до наростанн€ соц≥альноњ напруженост≥ й конфл≥ктност≥ в рег≥он≥ буде п≥дсилюватис€ тим, що, незважаючи на особливу гостроту соц≥альних проблем рег≥ону, неол≥беральний курс соц≥ально-економ≥чноњ пол≥тики, у рамках €кого вони принципово нерозв'€зуван≥, буде там тривати й заглиблюватис€[15, c. 82-83].

¬ажливо в≥дзначити, що питанн€ вибору модел≥ соц≥ально-економ≥чного розвитку не Ї в Ћатинськ≥й јмериц≥ предметом ≥деолог≥чних дебат≥в м≥ж неол≥бералами й протекц≥он≥стами. ∆одне з пол≥тичних, соц≥альних або ≥нших рух≥в не пропонуЇ протекц≥он≥зм €к основу соц≥ально-економ≥чноњ пол≥тики. ” той же час не можна сказати, що неол≥берал≥зм дом≥нуЇ абсолютно. ” €кост≥ економ≥чноњ й пол≥тичноњ альтернативи йому в рег≥он≥ формуютьс€ гуман≥стичн≥, сол≥даристськ≥ й р≥зного роду соц≥альн≥ рухи й тенденц≥њ, що найб≥льше ч≥тко видно на приклад≥ ¬енесуели. „исленн≥ пол≥тичн≥ й ≥нтелектуальн≥ альтернативи неол≥берал≥зму виникли й продовжують розвиватис€ в р≥зних крањнах Ћатинськоњ јмерики. ÷е характерна дл€ всього рег≥ону теолог≥€ зв≥льненн€, робоча парт≥€ й аграрний рух у Ѕразил≥њ, пол≥тичн≥ й ≥нтелектуальн≥ ≥н≥ц≥ативи в јргентин≥ й „ил≥, сапатисти в ћексиц≥ й т.д.

≤ншою крањною Ћатинськоњ јмерики, зайн€вшою незалежну стосовно —Ўј й ћ¬‘ позиц≥ю, Ї јргентина п≥д кер≥вництвом ур€ду  ирхнера. ¬оно зум≥ло досить швидко стаб≥л≥зувати положенн€ в крањн≥ п≥сл€ недавньоњ ф≥нансовоњ катастрофи, що одночасно позначила крах вс≥Їњ пол≥тики, що базувалас€ на неол≥беральн≥й модел≥. ” результат≥ ц≥Їњ пол≥тики јргентина була в≥дкинута назад, соц≥ально-економ≥чна ситуац≥€ ≥стотно пог≥ршилас€, але ж у перш≥й половин≥ XX в. јргентина займала за р≥внем загального розвитку третЇ (п≥сл€ —Ўј й  анади) м≥сце у вс≥й јмериц≥. ” крањн≥ Ї багат≥ нерозроблен≥ родовища сировинних ресурс≥в, що користуютьс€ попитом на св≥товому ринку. ќднак все це ви€вилос€ марним у роки перебуванн€ у влади ур€ду ћенема, що вводили неол≥беральну економ≥чну модель. …ого безогл€дне захопленн€ неол≥беральною концепц≥Їю розвитку привело в остаточному п≥дсумку нац≥њ до жалюг≥дного п≥дсумку.

” цей час јргентина намагаЇтьс€ скорегувати модель своЇњ економ≥чноњ пол≥тики, що поступово приводить до пол≥пшенн€ соц≥ального стану, в≥дновленню виробничоњ ≥нфраструктури й розширенню внутр≥шнього ринку. ќднак ще занадто рано анал≥зувати й оц≥нювати результати д≥€льност≥ ур€ду  ирхнера, тим б≥льше що м≥жнародн≥ орган≥зац≥њ й пров≥дн≥ держави займають стосовно процес≥в, що йдуть в јргентин≥ (а також у ¬енесуел≥ й у Ѕразил≥њ), вич≥кувальну позиц≥ю[2, c. 95-96].

 


¬исновки

“аким чином, у сучасному глобальному контекст≥ Ћатинська јмерика Ї одним з найдинам≥чн≥ших компонент≥в сучасного св≥ту, €кий маЇ ≥сторичний шанс дл€ п≥двищенн€ свого статусу в м≥жнародному сп≥втовариств≥. ѕри вс≥х негативних €вищах ≥ втратах на етап≥ ринковоњ трансформац≥њ основним Ї руйнуванн€ або вит≥сненн€ на "узб≥чч€" сусп≥льно-економ≥чного розвитку архањчних соц≥альних ≥ господарських структур, €к≥ традиц≥йно зумовлювали в≥дстал≥сть ≥ гальмували включенн€ рег≥ону у м≥жнародний обм≥н. ѕри цьому Ћатинська јмерика не коп≥юЇ аз≥атськ≥ держави, а формуЇ власну модель оновленн€ з новим цив≥л≥зац≥йним контекстом та ≥ншим сп≥вв≥дношенн€м пор≥вн€льних переваг в економ≥ц≥, головне в €к≥й - не "перестрибуюча" модерн≥зац≥€, а "переробна": через реорган≥зац≥ю ≥снуючих галузей, через переведенн€ технолог≥й на ефективн≥шу основу, а продукту - у форму, €ка б в≥дпов≥дала передовим стандартам, через впровадженн€ до традиц≥йних галузей схем сучасного менеджменту та господарськоњ лог≥стики.

Ћатиноамериканськ≥ крањни прагнуть створити —п≥вдружн≥сть л≥бероамериканських нац≥й на противагу ќјƒ ≥ з ц≥Їю метою щороку скликають збори глав держав ≥ ур€д≥в крањн Ћатинськоњ јмерики ≥  арибського басейну, ≤спан≥њ та ѕортугал≥њ - √вадалахара (ћексика, 1991 p.), ћадрид (1992), —альвадор (Ѕразил≥€, 1993),  артахена ( олумб≥€, 1994), Ѕарилоче (јргентина, 1995), ¬≥нь€-дель-ћар („ил≥, 1996),  аракас (¬енесуела, 1997), ѕортугал≥€ (1998),  уба (1999), ѕанама (2000), ѕеру (2001).

” XXI ст. Ћатинська јмерика вступаЇ ≥стотно оновленою за р≥зними напр€мами -пол≥тична перебудова сусп≥льства, зм≥на його економ≥чноњ "матриц≥", пол≥тичн≥ зм≥ни в ор≥Їнтац≥њ у св≥товому геопол≥тичному простор≥ в контекст≥ глобального переходу до пост≥ндустр≥альноњ цив≥л≥зац≥њ, дл€ €коњ характерн≥ зростаюча взаЇмозалежн≥сть процес≥в розвитку в р≥зноман≥тних сферах сусп≥льно-економ≥чного житт€, ≥снуванн€ загальних рамок, параметр≥в детерм≥нац≥њ та адаптац≥њ у м≥нливих св≥тових умовах при збереженн≥ багатовар≥антност≥ розвитку.

90-≥ роки стали дл€ Ћатинськоњ јмерики часом закр≥пленн€ пол≥тичноњ демократизац≥њ, продовженн€ модерн≥стських реформ ≥ енерг≥йного господарського п≥днесенн€, зростанн€ њњ ваги у св≥тов≥й економ≥ц≥ та м≥жнародн≥й пол≥тиц≥ з пом≥тними результатами: ф≥нансовою стаб≥л≥зац≥Їю, поновленн€м динам≥чного розвитку, активним припливом кап≥талу, серйозними проривами на зовн≥шн≥х ринках з товарами нетрадиц≥йного експорту. ƒл€ рег≥ону стали характерними так≥ необоротн≥ тенденц≥њ, €к утвердженн€ демократичних принцип≥в орган≥зац≥њ сусп≥льства; зм≥цненн€ демократичних основ житт€; розвиток м≥жпарт≥йного парламентаризму, законодавче розмежуванн€ м≥ж власт€ми.

“аким чином, крањни Ћатинськоњ јмерики ≥  арибського басейну мають стати важливим об'Їктом зовн≥шньопол≥тичноњ стратег≥њ ”крањни та рег≥оном сталих ≥ розвинутих украњнсько-латиноамериканських в≥дносин.






ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 532 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—тремитесь не к успеху, а к ценност€м, которые он дает © јльберт Ёйнштейн
==> читать все изречени€...

1994 - | 1914 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.017 с.