Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ƒинам≥ка працездатност≥. означенн€ й фази




ѕон€тт€ й визначенн€ працездатност≥ людини

ѕрацездатн≥сть людини одн≥Їю з основних пон€ть у науц≥, а й у повс€кденн≥. —кладн≥сть цього пон€тт€ на науц≥ визначаЇтьс€ р≥зноман≥тт€м вид≥в прац≥ та широкоњ шкалою психоф≥з≥олог≥чних можливостей людини.

ѕрацездатн≥сть орган≥зму Ц це здатн≥сть орган≥зму до психоф≥з≥олог≥чноњ д≥њ ƒ≥€ це може пол€гати у перетворенн≥ жодного виду енерг≥њ на другий, у перетворенн≥ ц≥Їњ об'Їкта вже з виду на другий, в переформуванн≥ словесного матер≥алу тощо.

ѕрацездатн≥сть, тобто. «датн≥сть виконувати задану роботу, маЇ так≥ р≥вн≥:

ј) резервний Ц ум≥нн€ працювати за умов, потребують граничною моб≥л≥зац≥њ вс≥х ф≥зичних ≥ духовних сил. ѕриродно, що чолов≥к у так≥ умови неспроможна працювати €к пост≥йно, а й €кесь тривалий час;

”) актуальний (актуал≥зований). ¬≥н належить до повс€кденноњ прац≥ з виконанн€м вимог певноњ профес≥њ.

ѕрацездатн≥сть людини њњ р≥вн≥ залежить в≥д зовн≥шн≥х й м≥н≥стерство внутр≥шн≥х чинник≥в. «овн≥шн≥, що визначають специф≥ку роботи Ц це ≥нтенсивн≥сть, тривал≥сть, складн≥сть (к≥льк≥сть ≥ упор€дкован≥сть елемент≥в проблемноњ ситуац≥њ).

ƒо внутр≥шн≥м чинникам ставл€тьс€: р≥вень квал≥ф≥кац≥њ, ≥ндив≥дуально-психолог≥чн≥ особливост≥, функц≥ональне стан.

ѕрацездатн≥сть оц≥нюЇтьс€ з двох групам показник≥в:

- продуктивност≥ прац≥ (к≥льк≥сть випущеноњ продукц≥њ, на€вн≥сть шлюбу, збоњв, зниженн€ темпу прац≥ та ≥н.);

- показники психоф≥з≥олог≥чних систем ≥ псих≥ки людини.

«м≥на психолог≥чних функц≥й людини граЇ вир≥шальне значенн€ визначенн€ працездатност≥. ” пер≥од вирабативаемости в≥дбуваЇтьс€ актив≥зац≥€ б≥льшост≥ показник≥в працездатност≥, пот≥м њх од€гнули актив≥зац≥€ ≥ стаб≥л≥зац≥€ ≥ наступне зниженн€ працездатност≥ внасл≥док втоми. «м≥на працездатност≥ у час≥ називають динам≥кою працездатност≥ й вид≥л€ють к≥лька стад≥й чи фаз працездатност≥.

‘ази працездатност≥

ѕрацездатн≥сть людини, нав≥ть у умовах, коливаЇтьс€ прот€гом робочого дн€. ¬ид≥л€ютьс€ так≥ стад≥њ працездатност≥: 1) вт€гуванн€; 2) оптимального виконанн€ д≥€льност≥; 3) втоми; 4) к≥нцевого пориву (за високоњ мотивац≥њ).

‘аза моб≥л≥зац≥њ. Ћюдина мимовол≥ чи через ≥нструктаж моб≥л≥зуЇтьс€, щоб почати роботу. ” Ђмоб≥л≥зац≥юї охоплюють ус≥ системи орган≥зму. ќсобливо ви€вл€Їтьс€ у ≥нтелектуальн≥й, емоц≥йноњ ≥ вольовий сферах. ќтже актив≥зуютьс€ енергетичн≥ ресурси, в≥дбуваЇтьс€ актив≥зац≥€ функц≥њ довгостроковоњ ≥ оперативноњ пам'€т≥, розумове Ђпрограванн€ї дозволу най≥мов≥рн≥ших проблемних ситуац≥й, виникаючих спочатку роботи, плануванн€ тактики ≥ стратег≥њ повед≥нки.

ѕеред робочий психоф≥з≥олог≥чний стан може бути адекватним ≥ неадекватним специф≥ц≥ майбутньоњ д≥€льност≥. ” першому випадку воно називаЇтьс€ станом готовност≥. ” другий випадок, зазвичай, вид≥л€ють два стану. ѕри дисбаланс≥ процес≥в порушенн€ та гальмуванн€ на користь останнього виникаЇ стан передстартовоњ апат≥њ. ƒругий вар≥ант характеризуЇтьс€ значним переважанн€м процесу порушенн€ Ц цей стан передстартовоњ лихоманки.

—туп≥нь адекватност≥ перед робочого стану залежить переважно в≥д двох чинник≥в: квал≥ф≥кованост≥ прац≥вника та њњ психоф≥зичного стану (фонового), попереднього фаз≥ моб≥л≥зац≥њ. « огл€ду на стану монотонност≥, пересиченн€, втоми ≥ перевтоми, зазвичай, виникаЇ стан передстартовоњ апат≥њ. —тану псих≥чноњ напруженост≥ можуть провокувати виникненн€ передстартовоњ лихоманки.

„ас виникненн€ (тривал≥сть) ≥ ≥нтенсивн≥сть перед робочого стану залежить в≥д р≥вн€ квал≥ф≥кац≥њ, ≥ндив≥дуальних особливостей характеру, попереднього стану прац≥вника, труднощ≥ й значимост≥ майбутньоњ д≥€льност≥.

¬исока квал≥ф≥кац≥€, що слабк≥сть ≥ рухлив≥сть нервовоњ системи, велика ≥нтенсивн≥сть фонового стану спри€Ї швидкоњ моб≥л≥зац≥њ ≥ короткочасност≥ перед робочого стану. —кладн≥сть ≥ особливо важлив≥сть майбутньоњ роботи, навпаки, Ї чинниками б≥льш раннього виникненн€ перед робочого стану. ¬≥домо, що працездатн≥сть у майбутн≥й д≥€льност≥ в що св≥дчить залежить в≥д сп≥вв≥дношенн€ ≥нтенсивност≥ перед робочого гн≥ву й характеру майбутньоњ д≥€льност≥. ¬исокий р≥вень спри€Ї працездатност≥ в ≥нтенсивноњ, короткочасною ≥ операц≥йно-прост≥й д≥€льност≥. Ќизький р≥вень б≥льш оптимальний дл€ мало ≥нтенсивн≥й, операц≥йно-складн≥й ≥ тривалоњ роботи. –азом про те, дл€ висококвал≥ф≥кованих фах≥вц≥в найоптимальн≥шим Ї високий р≥вень ≥нтенсивност≥ перед робочого стану.

‘аза первинноњ реакц≥њ може постати на початку роботи ≥ характеризуЇтьс€ короткочасним зниженн€м майже вс≥х показник≥в ф≥з≥опсихолог≥чного стану. ÷€ фаза Ї насл≥дком зовн≥шнього гальмуванн€, викликаного переважно зм≥ною характеру, котра надходить ≥нформац≥њ та њњ непередбачуваност≥.

ѕри адекватному перед робочому безпечному стан≥ й у фах≥вц≥в висок≥й квал≥ф≥кац≥њ ц€ фаза, зазвичай, немаЇ. ¬она не з'€вл€Їтьс€ й у виконанн€ операц≥йно-простоњ ≥нтенсивноњ д≥€льност≥. ÷≥й фази спри€ють високий р≥вень тривоги в перед робочому безпечному стан≥ ≥ тривожн≥сть €к властив≥сть особистост≥.

‘аза г≥перкомпенсац≥њ. ÷€ фаза виникаЇ й у початковий пер≥од прац≥ та характеризуЇтьс€ пошуком енергетично оптимального режиму д≥€льност≥. якщо у попередн≥й фаз≥ орган≥зм, ≥ псих≥ка людини готуютьс€ до сп≥льного алгоритму роботи, то, на ц≥Їњ фаз≥ у вигл€д≥ боротьби неусв≥домлюваних установок на максим≥зац≥ю ≥ економ≥зац≥ю в≥дбуваЇтьс€ надлишкове пристосуванн€ до умов д≥€льност≥, формуванн€ ч≥ткого динам≥чного стереотипу. Ќа в≥дм≥ну в≥д попередньоњ фази ц€ фаза ≥снуЇ завжди, але в висококвал≥ф≥кованих прац≥вник≥в вона тривати короткий час. Ўвидкост≥ њњ проходженн€ спри€Ї також висока рухлив≥сть нервовоњ системи. «ак≥нченн€ фази г≥перкомпенсац≥њ св≥дчить про зак≥нченн€ стад≥њ впрацюванн€

‘аза компенсац≥њ (оптимальноњ працездатност≥). ”с≥ показники €кост≥ д≥€льност≥ п≥двищуютьс€ ≥ стаб≥л≥зуютьс€, €ка дос€гаЇтьс€ збалансованоњ активн≥стю установок на економ≥зац≥ю ≥ моб≥л≥зац≥њ зусиль. –≥вень роботи р≥зних систем оптимальний, необх≥дна ≥ достатн€ моб≥л≥зац≥€ основних та компенсаторних механ≥зм≥в вже зд≥йснена. ¬иникла внасл≥док попередн≥х фаз моб≥л≥зац≥€ функц≥й повн≥стю компенсуЇ м≥н≥мальними засобами зросл≥ вимоги, запропонован≥ д≥€льн≥стю. ≤ на ц≥й фаз≥ дос€гаЇтьс€ стаб≥льний ≥ збалансоване сп≥вв≥дношенн€ м≥ж енергетичними витратами ≥ в≥дбудовними процесами. ѕроцеси в≥дновленн€ у в≥дпов≥дн≥сть до тимчасовими ≥ ≥нтенсивними вимогами д≥€льност≥ повн≥стю компенсують енергетичн≥ витрати. ≈фективн≥сть прац≥ цей пер≥од найб≥льша.

ўо квал≥ф≥кац≥€ прац≥вника, тим довше посп≥ль триваЇ цей фаза. « ≥ншого боку, њњ тривал≥сть може залежати в≥д в≥дпов≥дност≥ специф≥ки роботи ≥ особливостей нервовоњ системи. ” монотонних, операц≥йно-простих ≥ не≥нтенсивних умовах д≥€льност≥ фаза компенсац≥њ довш≥ що в ос≥б з ≥нертноњ ≥ слабкоњ нервовоњ системою. ” операц≥йно-складн≥й робот≥ чи д≥€льност≥, що вимагаЇ максимальноњ ≥ тривалоњ моб≥л≥зац≥њ, перевагу за на ос≥б ≥з сильноњ нервовоњ системою та низькою тривогою. ÷е саме можна сказати на роботу, що з ризиком.

” процес≥ п≥дготовки фах≥вц≥в та њх тренуванн€ необх≥дно створити так≥ умови, щоб тривал≥сть ц≥Їњ фази була максимальноњ. Ќайб≥льша њњ тривал≥сть дос€гаЇтьс€ тод≥, коли прац≥вник маЇ 30% часу, безпосередньо не зайн€того виконанн€м трудових операц≥й.

‘аза субкомпенсац≥њ виник €к за незначного зниженн€ ≥нтенсивност≥ ≥ труднощ≥ д≥€льност≥, ≥ за њњ п≥двищенн≥. ≤ на ц≥й фаз≥ помалу починаЇ д≥€ти р≥вень резервноњ працездатност≥.

«а певного зростанн≥ ≥нтенсивност≥ ≥ труднощ≥ д≥€льност≥ оптимальний р≥вень функц≥онуванн€ перестаЇ забезпечуватис€. ¬≥дбуваЇтьс€ своЇр≥дна перебудова роботи функц≥ональних систем: моб≥л≥зац≥€ найб≥льш специф≥чно важливих функц≥й п≥дтримуЇтьс€ з допомогою ослабленн€ контролю над менш важливими функц≥€ми. «овн≥ ц€ фаза характеризуЇтьс€ виборчим п≥двищенн€м чи п≥дтримкою найб≥льш значущих ≥ невеликим зниженн€м другор€дних показник≥в €кост≥ д≥€льност≥, тобто б≥льш економ≥чним використанн€м резерв≥в працездатност≥. ѕодальше продовженн€ д≥€льн≥сть у такому режим≥ спричин€Ї зростанн€ втоми, ≥ натом≥сть €кого вс≥ б≥льше використовуЇтьс€ р≥вень резервноњ працездатност≥. ‘аза субкомпенсац≥њ перетворюЇтьс€ на свою крайню стад≥ю. ¬ключенн€ компенсаторних механ≥зм≥в резервного р≥вн€ забезпечуЇ лише збереженн€ найважлив≥ших показник≥в д≥€льност≥ за значного пог≥ршенн≥ вс≥х менш важлив≥. ÷€ фаза наступаЇ й довше триваЇ у висококвал≥ф≥кованих фах≥вц≥в ≥ з сильноњ нервовоњ системою.

‘аза к≥нцевого пориву виникаЇ, коли робота зак≥нчуЇтьс€ фаз≥ оптимальноњ працездатност≥ чи фаз≥ субкомпенсац≥њ. ¬она характеризуЇтьс€ терм≥новоњ моб≥л≥зац≥Їю через мотивац≥йну сферу додаткових сил орган≥зму, емоц≥йним п≥дйомом, притупленн€м почутт€ втоми ≥ п≥двищенн€ працездатност≥. „им сильн≥ший соц≥альн≥ й матер≥альн≥ стимули, тим паче виражена фаза к≥нцевого пориву, €ка зраджуЇ природну динам≥ку працездатност≥, викликану зростанн€м втоми. якщо не перерветьс€ роботи в≥дбуваЇтьс€ виснаженн€ допом≥жних енергетичних резерв≥в розвиваЇтьс€ наступна фаза.

‘аза декомпенсац≥њ. ≤ на ц≥й фаз≥ р≥вень резервноњ працездатност≥ перестаЇ в≥дпов≥дати основним вимогам д≥€льност≥. «нижуютьс€ €к другор€дн≥, а й основн≥ показники д≥€льност≥. ¬она настаЇ у раз≥. ” першому випадку, при р≥зке п≥двищенн€ ≥нтенсивност≥ або "складност≥ д≥€льност≥ може виникнути стан емоц≥йноњ напруги. ѕог≥ршенн€ основних показник≥в роботи в≥дбуваЇтьс€ ст≥льки у в зв'€зку з≥ виснаженн€м резервноњ працездатност≥, ск≥льки викликано надм≥рним емоц≥йним порушенн€м. ÷ей стан характеризуЇтьс€ такий ступенем емоц≥йного реагуванн€, що визначаЇ тимчасове зниженн€ ст≥йкост≥ специф≥чних псих≥чних процес≥в та фаховоњ працездатност≥, ≥ такий ступенем, що спри€Ї виникненню фази зриву. —тан емоц≥йноњ напруги част≥ше виникаЇ в ос≥б, в≥дм≥нних п≥двищеноњ тривогою, слабк≥стю нервовоњ системи.

≤ншим разом, €кщо продовженн≥ роботи у попередньоњ фаз≥, фаза декомпенсац≥њ виникаЇ вже у з виснаженн€м р≥вн€ резервноњ працездатност≥. «ростанн€ втоми призводить до неухильному пог≥ршенн€ функц≥онуванн€ систем, знижуютьс€ показники, найважлив≥ш≥ дл€ цього виду прац≥. ÷€ фаза характеризуЇтьс€ €к вираженими вегетативними порушенн€ми Ц част≥шанн€м пульсу й диханн€, ≥ порушенн€м точност≥ й д≥ють координац≥њ рух≥в, по€вою великоњ к≥лькост≥ помилок у робот≥, що њх вже лежать б≥льш виражен≥ пог≥ршенн€ функц≥й уваги, пам'€т≥, мисленн€. «м≥нюЇтьс€ пров≥дна мотивац≥€, основним стаЇ мотив роботи. якщо не перерветьс€ роботи ц€ фаза може перейти в фазу зриву.

‘аза зриву характеризуЇтьс€ значним розладом регулюючих механ≥зм≥в резервного р≥вн€ працездатност≥. ¬иникаЇ неадекватн≥сть реакц≥њ орган≥зму, що псих≥ки на сигнали довк≥лл€. ЌастаЇ р≥зке зниженн€ працездатност≥, до неможливост≥ роботи. ѕорушенн€ роботи вегетативних функц≥й внутр≥шн≥х орган≥в може призвести до обмороченого стану та можливост≥ зриву адаптац≥йних механ≥зм≥в. ќрган≥зм людини входить у стан перевтоми ≥ потребуЇ тривалого в≥дпочинку ≥ нав≥ть л≥куванн€.

ќписана вище динам≥ка працездатност≥ дозвол€Ї: зробити так≥ висновки.

“аким чином, працездатн≥сть людини обумовлена њњ спроможн≥стю до моб≥л≥зац≥њ ≥ нагромадженню енергетичних резерв≥в орган≥зму, що псих≥ки людини. ћежа працездатност≥ Ц величина зм≥нна. ¬она залежить в≥д багатьох чинник≥в: типу нервовоњ системи, загального здоров'€, квал≥ф≥кац≥њ, мотивац≥њ, сп≥вв≥дношенн€ прац≥ та в≥дпочинку, умов робочоњ середовища проживанн€ ≥ ≥н.

ƒинам≥ка працездатност≥ маЇ низку стад≥й чи фаз.ћоно вид≥лити три основн≥ стад≥њ:

ѕерша стад≥€ Ц це вт€гуванн€ в роботу або стад≥€ наростаючоњ працездатност≥ (поступове входженн€ людини у конкретну виробничу д≥€льн≥сть).

ƒруга стад≥€ Ц ст≥йка працездатн≥сть високому р≥вн≥. ѓњ характерною ознакою Ї висок≥ техн≥ко-економ≥чн≥ показники ≥ стаб≥льне збалансоване сп≥вв≥дношенн€ м≥ж енергетичними витратами ≥ в≥дбудовними процесами.

“рет€ стад≥€ Ц що розвиваЇтьс€ втоми. ¬она характеризуЇтьс€ зниженн€м техн≥ко-економ≥чних показник≥в ≥ наростанн€м напруженост≥ психоф≥з≥олог≥чних функц≥й.

«нанн€ законом≥рностей динам≥ки працездатност≥ дозвол€Ї оптим≥зувати процес зростанн€ працездатност≥ людини з огл€ду на специф≥ку своЇњ д≥€льност≥, ф≥з≥опсихолог≥чного гн≥ву й ≥ндив≥дуальних особливостей.

 

ѕсихолог≥€ безпеки прац≥

ѕсихолог≥€ безпеки прац≥ Ч галузь психолог≥чноњ науки, €ка вивчаЇ психолог≥чн≥ причини нещасних випадк≥в, що виникають у процес≥ прац≥ та ≥нших вид≥в д≥€льност≥, ≥ розробл€в психолог≥чн≥ методи п≥двищенн€ безпеки. ќб'Їктом досл≥джень Ї псих≥чн≥ процеси (сприйн€тт€, увага, пам'€ть та ≥н.), €к≥ породжуютьс€ д≥€льн≥стю людини ≥ впливають на псих≥чний стан людини, властивост≥ особистост≥ та њњ безпечну повед≥нку п≥д час прац≥.

«доров'€ людини Ч це не т≥льки в≥дсутн≥сть хвороб, а й певний р≥вень ф≥зичноњ тренованост≥ та псих≥чного благополучч€. ” прац≥ важливу роль в≥д≥грають властивост≥ й особливост≥ псих≥ки ≥ св≥домост≥. ’арактер трудовоњ д≥€льност≥ людини визначаЇтьс€ не т≥льки ф≥зичним навантаженн€м, а й величиною нервового та емоц≥йного напруженн€, ритмом ≥ темпом роботи, њњ монотонност≥, об'Їму сприйманн€ ≥ переробленн€ ≤нформац≥њ. ¬≥д цього залежить встановленн€ рац≥онального режиму прац≥ ≥ в≥дпочинку, орган≥зац≥€ робочого м≥сц€, проведенн€ профес≥йного добору, профес≥йноњ ор≥Їнтац≥њ тощо.

Ќа безпеку прац≥ людини впливаЇ њњ псих≥чний стан: на€вн≥сть конфл≥кт≥в, втома, захворюванн€, залежн≥сть в≥д наркотичних засоб≥в, алкоголю, н≥котину, особливост≥ псих≥ки людини. ѕри на€вност≥ небезпечних чинник≥в (рухом≥ детал≥ ми шин, захаращенн€ проход≥в, погане осв≥тленн€ тощо) та пригн≥ченому стан≥ псих≥ки людини можуть виникати нещасн≥ випадки.

јнал≥з виробничого травматизму показуЇ, що основна причина травм ≥ загибел≥ людей на робочих м≥сц€х Ч це поганий псих≥чний стан прац≥вник≥в п≥д час виконанн€ трудових обов'€зк≥в. ” таких випадках не допомагаЇ н≥ ≥нстинкт самозбереженн€, н≥ знанн€ небезпек виконуваноњ роботи. Ќа це вили вас також надм≥рна самовпевнен≥сть ≥ переоц≥нка власних можливостей, €к≥ знижують увагу людини й призвод€ть до нехтуванн€ правилами безпеки. Ќаприк≥нц≥ робочого дн€ ≥ тижн€ в орган≥зм≥ людини нагромаджуЇтьс€ втома та драт≥влив≥сть. “ому в ц≥ пер≥оди треба бути дуже уважним ≥ розсудливим при виконанн≥ роб≥т.

” д≥€льност≥ ≥з запоб≥ганн€ виробничому травматизму важливе значенн€ маЇ забезпеченн€ над≥йност≥ та безпереб≥йност≥ виробничого процесу. «упинки виробництва з р≥зних причин, €к≥ зараз часто трапл€ютьс€, призвод€ть не т≥льки до р≥зкого спаду продуктивност≥ прац≥, виробничих втрат, а й до р≥зкого пог≥ршенн€ самопочутт€ ≥ психолог≥чного стану персоналу, призвод€ть до виникненн€ р≥зного роду помилок у робот≥, стресового стану, п≥двищенн€ ризику виникненн€ авар≥й ≥ травматизму. “аке виробництво супроводжуЇтьс€ значним нервово-псих≥чним напруженн€м, порушенн€м нормального ритму прац≥, суперечками роб≥тник≥в з колегами ≥ кер≥вництвом цеху.

¬иход€чи з цього, в умовах нестаб≥льност≥ виробництва, пор€д з≥ створенн€м безпечного стану обладнанн€ ≥ виробничого середовища, значна увага з боку кер≥вництва п≥дприЇмств ≥ його п≥дрозд≥л≥в повинна прид≥л€тис€ п≥двищенню над≥йност≥ людського чинника в систем≥ "людинаЧмашинаЧсередовище". Ќеобх≥дно не т≥льки п≥двищувати €к≥сть навчанн€ й ≥нструктажу персоналу з питань охорони прац≥, а перш за все проводити в≥дпов≥дну психолог≥чну роботу з тим, щоби виховувати в роб≥тник≥в психолог≥ю безпечноњ роботи, щоби вони оц≥нювали кожний крок ≥ кожну д≥ю з точки зору њњ безпечного виконанн€.

ѕеред виникненн€м нещасного випадку, €к правило, створюЇтьс€ певна небезпечна ситуац≥€, коли людина може усв≥домити наближенн€ такого випадку ≥ може вжити необх≥дних заход≥в дл€ його запоб≥ганн€. Ќевм≥нн€ людини вчасно усв≥домити небезпечну ситуац≥ю ≥ вжити адекватних заход≥в призводить до нещасних випадк≥в ≥ авар≥й. Ћюдина повинна прогнозувати, передбачати розвиток трудового процесу ≥ свою повед≥нку, вчасно усв≥домлювати небезпечну ситуац≥ю ≥ тим самим запоб≥гати нещасним випадкам. ≤нколи так≥ випадки розгл€даютьс€ €к насл≥док неадекватноњ повед≥нки самоњ людини в небезпечн≥й ситуац≥њ.

Ѕезпека повед≥нки людини на виробництв≥ залежить в≥д таких чинник≥в:

Ч стану безумовних рефлекс≥в, €кими людина несв≥домо в≥дпов≥даЇ на р≥зн≥ небезпеки, що загрожують њњ орган≥зму (наприклад, самов≥льне в≥дсуненн€ руки в≥д гар€чого предмета);

Ч психоф≥з≥олог≥чних €костей людини, €к≥ ви€вл€ютьс€ у чутливост≥ њњ до сигнал≥в небезпеки, њњ швидк≥сних можливост€х реагувати на так≥ сигнали, у њњ емоц≥йних реакц≥€х на небезпеку, у визначенн≥ небезпечноњ ситуац≥њ ≥ реагуванн≥ на нењ (на повед≥нку людини впливаЇ ≥ њњ емоц≥йний, псих≥чний ≥ ф≥зичний стан: так, стан тривоги загострюЇ почутт€ небезпеки, стан втоми зменшуЇ можливост≥ людини щодо визначенн€ ≥ протид≥њ њй);

Ч профес≥йних €костей та досв≥ду людини, тобто знанн€ профес≥њ ≥ правил безпеки, життЇвий досв≥д;

Ч мотивац≥њ до безпечноњ прац≥ (у р≥зних людей Ї р≥зн≥ мотиви до прац≥ та заход≥в безпеки).

Ћюдина Ч це складна саморегулювальна система, що здатна, залежно в≥д ситуац≥њ, гнучко використовувати своњ можливост≥ дл€ дос€гненн€ результат≥в прац≥ та усуненн€ небезпеки. якщо в людини невисок≥ б≥олог≥чн≥ й психоф≥з≥олог≥чн≥ €кост≥ до протид≥њ небезпец≥, вона може гарантувати безпеку за рахунок розвитку профес≥йних навичок ≥ високоњ мотивац≥њ до безпеки прац≥.

≤нколи мотиви певноњ вигоди (економ≥€ часу, зб≥льшенн€ вироб≥тку) перевищують мотиви безпеки виконанн€ роботи. ¬арто морально й матер≥ально заохочувати роб≥тник≥в до додержанн€ вимог безпеки прац≥, п≥двищувати њњ мотивац≥ю. ¬итрати на таке заохоченн€ виправдовують себе запоб≥ганн€м нещасним випадкам. ÷е зробить безпечну працю матер≥ально виг≥дн≥шою" –об≥тник буде б≥льше заробл€ти не т≥льки за рахунок продуктивност≥ прац≥, але й за рахунок того, що працюЇ безпечно, в≥дпов≥дно до ≥нструкц≥њ.

ѕорушень ≥нструкц≥й буде менше, €кщо ц≥ порушенн€ не стануть джерелом певноњ вигоди.  ожне порушенн€ ≥нструкц≥й не повинно бути непом≥ченим. ”с≥ прац≥вники мають усв≥домлювати, що кожне порушенн€ ≥нструкц≥њ т€гне за собою покаранн€.

“равми можуть виникати внасл≥док де€ких недол≥к≥в самоњ людини: недостатн≥сть знань, ф≥зичн≥ недол≥ки (хвороби, поганий з≥р, слух та ≥н.); псих≥чн≥ недол≥ки (недбал≥сть, слабка пам'€ть та ≥н.), а також в≥д особливих обставин (погане осв≥тленн€, висока чи низька температура пов≥тр€, перевтома), афектний стан (неприЇмност≥, сварки, посп≥х).

ћотивац≥€ до безпечноњ прац≥ роб≥тник≥в посилюЇтьс€, коли вони усв≥домлюють, що на п≥дприЇмств≥ ≥снуЇ суворий контроль за виконанн€м правил безпеки, що за високий стан безпеки прац≥ прац≥вник≥в матер≥ально й морально заохочують. ”мовою прем≥юванн€ повинна бути прац€ без травм та авар≥й.

¬инагороду кер≥вникам п≥дрозд≥л≥в п≥дприЇмства з фонду матер≥ального заохоченн€ можна виплачувати т≥льки за умови, що на њх д≥л€нках ≥ в службах, €к≥ вони очолюють, не було травм ≥ порушень вимог охорони прац≥, Ї засоби ≥ндив≥дуального та колективного захисту, укомплектован≥ аптечки й ≥н.

ƒоц≥льно проводити серед роб≥тник≥в лотерењ та ≥гри (за умови в≥дсутност≥ порушень ≥нструкц≥й, травм ≥ авар≥й). –об≥тники визначають м≥ж собою кодов≥ номери й регул€рно роз≥грують призи, що встановлен≥ адм≥н≥страц≥Їю. ѕри виникненн≥ травми чи авар≥њ ц≥ ≥гри припин€ютьс€ на де€кий час. ѕрактика засв≥дчуЇ, що така гра спри€Ї зменшенню травматизму.

 ер≥вництво п≥дприЇмств повинно в≥дмовитис€ в≥д принципу "¬иробництво ≥ безпека окремо" та перейти до принципу "¬иробництво в умовах безпеки", де безпека стаЇ засобом дос€гненн€ ефективност≥ виробництва.

ѕол≥тика в галуз≥ охорони прац≥ повинна бути спр€мована на колективний пошук шл€х≥в запоб≥ганн€ нещасним випадкам.  ожний на своЇму м≥сц≥ повинен вносити пропозиц≥њ у цьому напр€м≥. ѕотр≥бно виробл€ти психолог≥чний настр≥й у колектив≥ на безпеку прац≥. ¬ихованн€ мотиву безпечноњ прац≥ може бути п≥дсилено за рахунок њњ стимулюванн€.

«ауважимо, що ч≥льне м≥сце в справ≥ додержанн€ безпеки прац≥ (пор€д з≥ створенн€м б≥льш досконалих техн≥чних засоб≥в) пос≥даЇ безпосередн≥й виконавець роб≥т. “ому значна увага й д≥Їв≥ заходи повинн≥ спр€мовуватис€ на пол≥пшенн€ психолог≥чного ≥ ф≥зичного стану людини.

” кожному колектив≥ Ї формальн≥ й неформальн≥ л≥дери, в≥д €ких залежить ставленн€ роб≥тник≥в до виконанн€ ≥нструкц≥й з охорони прац≥.

Ќеобх≥дно формувати правильне ставленн€ колективу до безпеки шл€хом залученн€ неформальних л≥дер≥в до д≥€льност≥ уповноважених з охорони прац≥. «аходи безпеки зб≥гаютьс€ ≥з завданн€ми колективу ≥ виробничого процесу. ѕро це кер≥вник повинен систематично нагадувати прац≥вникам. јвторитет кер≥вника п≥дсилюЇтьс€, €кщо його вказ≥вки виконуютьс€ не через адм≥н≥стративне п≥дпор€дкуванн€, а внасл≥док усв≥домленн€ п≥длеглими њх правильност≥. ƒотриманн€ вимог безпеки варто в однаков≥й м≥р≥ вимагати €к в≥д себе, так ≥ в≥д кожного прац≥вника без вин€тку.

ѕричиною б≥льшост≥ нещасних випадк≥в (до 75%) Ї людський чинник, тому головним напр€мом проф≥лактичноњ роботи повинно бути п≥двищенн€ працездатност≥ прац≥вник≥в ≥ збереженн€ њњ прот€гом робочого часу. ¬ажливим напр€мом т≥Їњ роботи Ї ранн€ д≥агностика профпатолог≥й ≥ хворобливого стану нервовоњ системи, оск≥льки нещасний випадок Ї результатом не прийн€тт€ до уваги людиною потенц≥йноњ небезпеки.

Ѕездоганний з≥р Ї важливою умовою безпеки прац≥. «начна частина нещасних випадк≥в трапл€Їтьс€ внасл≥док недол≥к≥в зору, поганого осв≥тленн€ проход≥в, проњзд≥в, територ≥њ, робочих м≥сць. Ќер≥вном≥рне осв≥тленн€ вимагаЇ частоњ переадаптац≥њ зору, на що потр≥бно до 6,0 с, п≥д час €ких може статис€ нещасний випадок.

¬исокий шумовий фон, пог≥ршенн€ слуху призвод€ть до швидкоњ перевтоми й несвоЇчасноњ реакц≥њ на звуков≥ сигнали.

„им б≥льше втомлена людина, тим б≥льше часу потр≥бно на сприйн€тт€ ≥ реакц≥ю на небезпечну ситуац≥ю.

« в≥ком пог≥ршуЇтьс€ ф≥зичний стан прац≥вник≥в ≥ вони част≥ше травмуютьс€.

¬ажливе значенн€ мають характеристичн≥ риси людини: робоча активн≥сть, акуратн≥сть, св≥дом≥сть, систематичн≥сть, самост≥йн≥сть, самокритичн≥сть, уважн≥сть, пам'€ть, лог≥чн≥сть, ≥мпульсивн≥сть, рухом≥сть, координац≥€, витривал≥сть, з≥бран≥сть, ц≥леспр€мован≥сть, обережн≥сть, р≥шуч≥сть, почутт€ обов'€зку, в≥дпов≥дальн≥сть, упевнен≥сть.

«ниженн€ захворюваност≥ й збереженн€ здоров'€ прац≥вник≥в Ї важливим соц≥альним та економ≥чним завданн€м. –адикальними д≥€ми в цьому напр€м≥ Ї пол≥пшенн€ умов прац≥, проведенн€ л≥ку вально-проф≥лактичних заход≥в (сан≥тарно-осв≥тн€ робота, пропаганда здорового способу житт€, виробнича г≥мнастика, диспансеризац≥€ та ≥н.). ÷е дасть можлив≥сть зменшити р≥вень виробничого травматизму, п≥двищити економ≥чну ефективн≥сть виробництва.

–об≥тники повинн≥ знати ≥ виконувати ≥нструкц≥њ з охорони прац≥ п≥д час роботи. ќднак в ≥нструкц≥€х неможливо всього передбачити. ∆иттЇд≥€льн≥сть значно складн≥ша в≥д найдетальн≥шоњ ≥нструкц≥њ. “ому дуже важливо виховувати у працюючих здатн≥сть спостер≥гати, бути обачливими та обережними.

ќпитуванн€ роб≥тник≥в показало, що б≥льш≥сть з них вважають найчаст≥шими причинами травматизму недосконалу орган≥зац≥ю прац≥, поганий настр≥й, втому, конфл≥кти в колектив≥, з начальниками, неуважне ставленн€ кер≥вник≥в до п≥длеглих, незадов≥льний психолог≥чний кл≥мат.

≤стотно впливаЇ на працездатн≥сть роб≥тника порушенн€ ритму прац≥ та в≥дпочинку. “ому при визначенн≥ режиму робочого дн€ зм≥нн≥ граф≥ки необх≥дно складати так, щоби тривал≥сть м≥ж зм≥нного в≥дпочинку роб≥тник≥в, з урахуванн€м внутр≥шньо-зм≥нних перерв, становила не менше, н≥ж подв≥йна тривал≥сть його робочого часу попередньоњ зм≥ни. ¬становлена законодавством тривал≥сть робочого часу не може бути зм≥нена адм≥н≥страц≥Їю нав≥ть за згодою прац≥вника.

¬раховуючи, що помилки роб≥тника п≥д час прац≥ можуть загрожувати здоров'ю ≥ життю €к самого роб≥тника, так й ≥нших людей, вимоги до його працездатност≥ повинн≥ бути достатньо високими. Ѕ≥льш≥сть прац≥вник≥в п≥д к≥нець зм≥ни в≥дчувають втому, що зб≥льшуЇ в≥рог≥дн≥сть виникненн€ травмонебезпечноњ ситуац≥њ, тому суворе дотриманн€ чинного законодавства ≥ правил режиму прац≥ та в≥дпочинку дуже важливе.

Ќа стан самопочутт€, працездатн≥сть, над≥йн≥сть людини дуже впливають б≥оритми. ¬≥домо, що в орган≥зм≥ людини д≥ють понад сто р≥зноман≥тних ритм≥чних процес≥в. ќстанн≥м часом з'€вилось багато публ≥кац≥й щодо ефективност≥ при регламентац≥њ режиму прац≥ й в≥дпочинку роб≥тник≥в урахуванн€ трьох синусоњд з пер≥одами 23, 28 ≥ 33 доби, котр≥ характеризують стан ф≥зичний (працездатн≥сть, енерг≥€), емоц≥йний (настр≥й, реакц≥€) та ≥нтелектуальний (км≥тлив≥сть, пам'€ть).

 ожний з перел≥чених цикл≥в, €к≥ в≥драховуютьс€ з моменту народженн€, мають два пер≥оди; додатний Ч перша половина ≥ в≥д'Їмний Ч друга половина. ƒень переходу з одного пер≥оду в другий називають "критичним", або "нульовим", тобто вважаЇтьс€, що в цей день (особливо при зб≥гу "критичних" дн≥в за трьома р≥зними циклами) ймов≥рн≥сть нещасних випадк≥в значно зб≥льшуЇтьс€. ќднак ретельний анал≥з ефективност≥ даного методу показав в≥дсутн≥сть пр€моњ залежност≥ нещасних випадк≥в в≥д цих б≥оритм≥в.

Ѕ≥льше впливають на ймов≥рн≥сть виникненн€ нещасних випадк≥в ≥нш≥ добре досл≥джен≥ б≥оритми, зокрема добов≥, тижнев≥, сезонн≥. —уттЇвий вплив на працездатн≥сть людини чин€ть порушенн€ н≥чного сну. Ќедосипанн€ спричинюЇ сонлив≥сть п≥д час денноњ робочоњ зм≥ни. ¬≥домо, наприклад, що 45 % порушень правил дорожнього руху вод≥€ми в≥дбуваЇтьс€ в результат≥ засинанн€ за кермом. ÷е ще раз п≥дтверджуЇ необх≥дн≥сть додержанн€ ф≥з≥олог≥чно обірунтованого режиму прац≥ та в≥дпочинку прац≥вник≥в, особливо тих, €к≥ зайн€т≥ на тризм≥нних роботах.

« метою попередженн€ нещасних випадк≥в ≥ захворювань пропагують безпечн≥ методи роботи. «астосовуютьс€ так≥ методи аг≥тац≥йно-масового просв≥тництва: ≥нструктаж≥, лекц≥њ, бес≥ди, к≥ноф≥льми, рад≥опередач≥, присв€чен≥ питанн€м безпеки прац≥; широко використовуютьс€ плакати, пам'€тки та ≥н. ѕлакати спри€ють закр≥пленню у св≥домост≥ роб≥тника правильних ≥ безпечних метод≥в роботи.

≈фективною формою пропаганди охорони прац≥ Ї громадськ≥ огл€ди, €к≥ проводить адм≥н≥страц≥€ разом ≥з профсп≥лковим активом. ¬ажливо використовувати й так≥ форми пропаганди, €к виставки, стенди, кутки з техн≥ки безпеки тощо.

ќднак б≥льш ефективними Ї не перел≥чен≥ методи, а формуванн€ мотив≥в, €к≥ змушують прац≥вника виконувати правила техн≥ки безпеки не тому, що так вимагаЇ кер≥вник, а тому, що таким Ї власне бажанн€, власна психолог≥чна установка на безпечну роботу. ÷€ установка дос€гаЇтьс€ пол≥пшенн€м психолог≥чного кл≥мату, залученн€м прац≥вник≥в до контролю за безпекою прац≥, виховною роботою, особистим прикладом кер≥вник≥в.

“аким чином, соц≥ально-психолог≥чн≥ методи управл≥нн€ охороною прац≥ заснован≥ на використанн≥ комплексу взаЇмопов'€заних чинник≥в, таких, €к знанн€ вимог безпеки прац≥, ум≥нн€, навички безпечноњ роботи, мотиви, профес≥йне виконанн€, моральне стимулюванн€ за дотриманн€ правил безпеки, гуман≥зац≥€ прац≥, додержанн€ науково обірунтованого режиму прац≥ та в≥дпочинку, пропаганда охорони пращ, л≥кувально-проф≥лактичн≥ заходи.

¬арто особливо п≥дкреслити, що на ймов≥рн≥сть виникненн€ нещасних випадк≥в значно впливаЇ стан здоров'€ роб≥тника. ѕог≥ршенн€ стану здоров'€ людини веде до зниженн€ працездатност≥ й зб≥льшенн€ в≥рог≥дност≥ травматизму, особливо коли людина в≥дчуваЇ розпорошенн€ уваги, драт≥влив≥сть, сонлив≥сть, бол≥ голови, головокруж≥нн€, слабк≥сть тощо. “ак, пом≥чено, що частота виникненн€ нещасних випадк≥в при г≥пертон≥чн≥й хвороб≥ зб≥льшуЇтьс€ у два-три рази, що можна по€снити зниженн€м працездатност≥ хворих, б≥льш швидким розвитком утомлюваност≥.

ƒоц≥льно сказати також про вплив на стан людини вживанн€ медикамент≥в, особливо снод≥йних та ≥нших нейролептик≥в, транкв≥л≥затор≥в ≥ седативних засоб≥в. ” результат≥ прийому цих л≥к≥в у людини знижуЇтьс€ увага, швидк≥сть ≥ €к≥сть сприйн€тт€ ≥ переробленн€ ≥нформац≥њ, зб≥льшуЇтьс€ час реакц≥њ. ѕ≥сл€ пробудженн€ при прийом≥ снод≥йних засоб≥в, нав≥ть тих, що не мають пролонгованоњ д≥њ, спостер≥гаютьс€ залишков≥ €вища: сонлив≥сть, квол≥сть, апат≥€. ќсобливо неспри€тливу д≥ю на регул€торн≥ системи орган≥зму спричин€ють психотропн≥ засоби. ¬они також викликають сонлив≥сть, квол≥сть, ослабленн€ уваги, зменшенн€ швидкост≥ реакц≥њ, а в де€ких випадках Ч порушенн€ зору. ÷е зменшуЇ готовн≥сть людини до екстремальних д≥й, €к≥ можуть бути потр≥бн≥ на виробництв≥.

¬иход€чи з цього, важливим чинником серед соц≥ально-психолог≥чних метод≥в управл≥нн€ охороною прац≥ Ї також проф-доб≥р ≥ профор≥Їнтац≥€ прац≥вник≥в за де€кими в≥дпов≥дальними профес≥€ми. ѕри цьому треба брати до уваги не т≥льки ф≥з≥олог≥чн≥, а й психолог≥чн≥ дан≥, тобто почутт€ в≥дпов≥дальност≥, ступ≥нь упевненост≥ у своњх можливост€х, комфортн≥сть, вольов≥ €кост≥ (самовладанн€, наполеглив≥сть, р≥шуч≥сть). ¬≥рог≥дн≥сть нещасних випадк≥в зб≥льшуЇтьс€ при схильност≥ роб≥тника до ризику, авантюризму, недисципл≥нованост≥, легковажност≥, соц≥альноњ нест≥йкост≥, агресивност≥, ≥мпульсивност≥.

Ўк≥длив≥ звички, так≥, €к вживанн€ алкоголю ≥ кур≥нн€, значно впливають на безпеку прац≥. «'€совано, що при концентрац≥њ 0,8 % о алкоголю в кров≥ вод≥€ автотранспорту в≥рог≥дн≥сть авар≥њ зростаЇ в 2,5 раза; 1,2 %о Ч у 10 раз≥в; 1,6 %о Ч у 27 раз≥в. Ќав≥ть на другий, трет≥й день п≥сл€ прийому алкоголю в орган≥зм≥ залишаютьс€ рештки алкогольного отруЇнн€, ≥ людина перебуваЇ у невр≥вноваженому психолог≥чному стан≥, що призводить до нещасних випадк≥в на виробництв≥.

ѕерш≥ прикмети сп'€н≥нн€ з'€вл€ютьс€ п≥сл€ вживанн€ 30 г алкоголю дл€ людини масою 60 кг. якщо людина ввечер≥ випила, зранку њњ не можна вважати тверезою. ѕ≥сл€ двох кухл≥в пива к≥льк≥сть алкоголю в кров≥ людини масою 75 кг становить 0,9 %о; 0,5 л винаЧ 1,2 %о; чарки гор≥лки чи конь€ку Ч 1,1% о.

 ур≥нн€ негативно впливаЇ на серцево-судинну систему, органи диханн€, шлунок, спри€Ї виникненню зло€к≥сних утворень, знижуЇ працездатн≥сть людини. Ќав≥ть пасивне кур≥нн€ пог≥ршуЇ розумову ≥ ф≥зичну працездатн≥сть людей, €к≥ працюють в одн≥й к≥мнат≥ з курцем. “ютюновий дим пог≥ршуЇ ≥онний стан пов≥тр€ у прим≥щенн≥. ќдна викурена сигарета в ш≥сть раз≥в перевищуЇ нормативний р≥вень сп≥вв≥дношенн€ к≥лькост≥ важких ≥он≥в до легких, а три сигарети Ч нав≥ть у 50 раз≥в.

Ќаведен≥ дан≥ Ї достатньою п≥дставою дл€ запровадженн€ широкоњ комплексноњ програми боротьби з≥ шк≥дливими звичками прац≥вник≥в. ÷€ програма повинна охоплювати вс≥ аспекти даноњ проблеми Ч в≥д сан≥тарно-просв≥тницькоњ роботи до л≥куванн€ ≥ жорстких адм≥н≥стративних заход≥в.  онкретн≥ заходи боротьби з уживанн€м алкоголю ≥ н≥котину повинн≥ стати обов'€зковою частиною програми здоров'€ ≥ план≥в соц≥ального розвитку колектив≥в п≥дприЇмства, зокрема з охорони прац≥.

Ќа де€ких п≥дприЇмствах перед роботою роб≥тник≥в перев≥р€ють на стан алкогольного сп'€н≥нн€ за допомогою газоанал≥затора пар≥в спирту (√ѕ—-1) та ≥ндикаторних трубок "контроль тверезост≥". «астосуванн€ такого контролю на ¬ј“ "Ћьв≥вобленерго" дозволило знизити загибель електрик≥в у три рази.

Ќаркотики Ч це речовини, €к≥ призвод€ть до стану зац≥пен≥нн€, отруЇнн€, запамороченн€. ѕон€тт€ "наркотик" сьогодн≥ охоплюЇ широке коло речовин ≥ рослин, а також продукт≥в, €к≥ з них отримують з метою наркотичноњ д≥њ.

ѕ≥д наркоман≥Їю розум≥ють не т≥льки стимулюванн€ наркотичними засобами збудженого чи пригн≥ченого стану центральноњ нервовоњ системи, а й звиканн€ орган≥зму до них, бажанн€ њх уживати. √оловною причиною такоњ пристраст≥ Ї ейфоричний ефект. Ќаркоман≥€ характеризуЇтьс€ по€вою типових зм≥н у псих≥ц≥ людей та њх пристраст≥ до пост≥йного вживанн€ одн≥Їњ чи дек≥лькох речовин, €к≥ мають наркотичн≥ властивост≥. ѕри цьому б≥льше н≥ж у 50 % випадк≥в спостер≥гаютьс€ ч≥тк≥ ознаки зниженн€ пам'€т≥ та ≥нтелекту, а в 71 % хворих пом≥тне зниженн€ морально-етичних €костей, деградац≥€ особистост≥.

“ипов≥ насл≥дки наркоман≥њ становл€ть найб≥льшу соц≥альну небезпеку наркоман≥в.  р≥м того, говор€чи про медико-соц≥альн≥ насл≥дки наркоман≥њ, варто додати високу ймов≥рн≥сть захвор≥ти —Ќ≤ƒом, част≥ випадки смертельних насл≥дк≥в не т≥льки у зв'€зку з випадковим передозуванн€м наркотик≥в, а й через самогубство й нещасн≥ випадки в стан≥ наркотичного сп'€н≥нн€.

Ѕезпека прац≥ роб≥тника значною м≥рою залежить в≥д його психоф≥з≥олог≥чного стану, €кий визначаЇ ефективн≥сть ≥ безпеку д≥€льност≥. Ћюдина може мати п≥днесений, нейтральний або пригн≥чений настр≥й, але дл€ ефективного та безпечного виконанн€ роб≥т вона повинна перебувати в оптимальному психолог≥чному робочому стан≥ (ќѕ–—). –об≥тнику треба навчитис€ на початку роботи вводити себе в такий стан, а кер≥вники, в≥дпов≥дно, мають п≥дтримувати його та збер≥гати цей стан до к≥нц€ робочого дн€.

ƒл€ кожного прац≥вника дос€гненн€ ќѕ–— в≥дбуваЇтьс€ ≥ндив≥дуально ≥ складаЇтьс€ з трьох компонент≥в: ф≥зичного, емоц≥йного та розумового (квал≥ф≥кац≥йного).

‘≥зичний компонент Ч сукупн≥сть ф≥зичних характеристик людини (м'€зова сила, гнучк≥сть, легк≥сть, рухом≥сть та ≥н.), €ка залежить в≥д ф≥зичноњ п≥дготовленост≥ прац≥вника, волод≥нн€ навичками ≥ прийомами прац≥. ќптимальний ф≥зичний стан дос€гаЇтьс€ шл€хом ф≥зичних вправ ≥ тренувань.

≈моц≥йний компонент характеризуЇтьс€ р≥внем емоц≥йного збудженн€ людини. ≈моц≥њ можуть бути позитивн≥, €к≥ спри€ють життЇд≥€льност≥ людини, ≥ негативн≥ Ч шк≥длив≥. ƒуже важливо, щоби перед роботою у людини був оптимальний дл€ даноњ д≥€льност≥ р≥вень емоц≥йного збудженн€, що легко визначаЇтьс€ за настроЇм прац≥вника. Ћюдина повинна вм≥ти самост≥йно створювати св≥й емоц≥йний стан, позитивний настр≥й ≥ з ним входити в трудовий ритм, перемагати вс≥ труднощ≥.

–озумовий компонент Ч це процес мисленн€, на€вн≥сть ч≥ткоњ програми д≥й дл€ виконанн€ даноњ роботи, з≥бран≥сть, зосереджен≥сть уваги, але без зайвоњ напруги. якщо людина не маЇ, не у€вл€Ї конкретноњ програми ≥ посл≥довност≥ виконанн€ роботи, вона не зосереджена, њњ думки й почутт€ розпорошен≥. ѕередбачувана робота повинна бути добре продумана, ч≥тко у€влена ≥ сформульована, людина мусить бути повн≥стю зосереджена на ц≥й робот≥, на кожному з њњ елемент≥в, знати безпечн≥сть виконанн€ операц≥й та прийом≥в прац≥, не допускати в≥двол≥канн€ уваги сторонн≥ми розмовами, д≥€ми та ≥н.

≈фективн≥сть адаптац≥њ до прац≥ забезпечуЇтьс€ в≥дпов≥дн≥стю психоф≥з≥олог≥чних особливостей прац≥вника до вимог профес≥њ. ” раз≥ такоњ нев≥дпов≥дност≥ прац≥вник припускаЇтьс€ помилок ≥ вчин€Ї травмонебезпечн≥ д≥њ.

«аходи з охорони прац≥ т≥льки тод≥ будуть ефективними, коли вони спри€тимуть п≥двищенню ефективност≥ виробництва, усувають небезпечн≥ й шк≥длив≥ чинники ≥ створюють нормальний психолог≥чний кл≥мат.  ер≥вники виробничих п≥дрозд≥л≥в мають усв≥домлювати, що безпека прац≥ може бути дос€гнута не лише техн≥чними засобами й проведенн€м формальних ≥нструктаж≥в, а й шл€хом широкого використанн€ психолог≥чних метод≥в вихованн€ колективу ≥, насамперед, шл€хом особистого прикладу, поважного ставленн€ до охорони прац≥ з боку самого кер≥вника й залученн€ до цього всього колективу.

“равматизм спричинюЇ не т≥льки ф≥зичн≥, а й психолог≥чн≥ насл≥дки. –ан≥ше синдром пост травматичних стресових порушень (ѕ“—ѕ) називали в≥йськовим неврозом, або бойовою псих≥чною травмою. ќднак сьогодн≥ велика к≥льк≥сть людей травмуЇтьс€ на виробництв≥, на транспорт≥, у с≥льському господарств≥, у побут≥. ¬ ≥нформац≥йному бюлетен≥ Ќац≥онального американського центру з питань ѕ“—ѕ зазначаЇтьс€: "ўоб отримати д≥агноз ѕ“—ѕ-синдром, потр≥бно зазнати €коњсь травми. ÷е може бути €к реальна т≥лесна травма або напад, так ≥ загроза такоњ травми чи нападу".

 оли перед людиною неспод≥вано виникаЇ серйозна небезпека, п≥двищуЇтьс€ р≥вень певних гормон≥в, €к≥ змушують органи чутт€ бути пост≥йно настороженими. ѕ≥сл€ того, €к небезпека минаЇ, р≥вень гормон≥в, звичайно, нормал≥зуЇтьс€, але в раз≥ ѕ“—ѕ-синдрому в≥н залишаЇтьс€ п≥двищеним. ѕод≥њ в≥дбулис€ в минулому, але страх, €кий вони викликали, залишивс€. —индром перетворивс€ на дуже поширений розлад псих≥ки в людей, котр≥ п≥ддалис€ травм≥ чи ≥ншим небезпечним раптовим под≥€м.

Ѕагато тих, хто пережив травмувальн≥ под≥њ, н≥би знову переживають њх подумки. ѕотерп≥л≥ зазвичай не в сил≥ ан≥ контролювати св≥й стан, ан≥ €кось запоб≥гти йому. ј насл≥дки можуть бути так≥:

Ц спалахи €скравих спогад≥в (враженн€, н≥би людина знову зазнаЇ того жах≥тт€);

Ц страшн≥ сни та кошмари;

Ц здриганн€ в≥д голосного звуку чи коли хтось неспод≥вано п≥дходить;

Ц тремт≥нн€ та сильне потовид≥ленн€;

Ц прискорене серцебитт€ або задишка;

Ц почутт€ пригн≥ченн€, коли щось з вигл€ду, на слух, в≥дчутт€, запах чи смак нагадуЇ обставини травми;

Ц тривога або страх (враженн€, н≥би людина знову перебуваЇ в небезпец≥);

Ц труднощ≥ з контролюванн€м емоц≥й (спогади раптово викликають тривогу, злобу або смуток);

Ц проблеми ≥з зосередженн€м ≥ тверезим мисленн€м;

Ц труднощ≥ ≥з засинанн€м та сном;

Ц занепокоЇн≥сть та пост≥йна насторожен≥сть;

Ц в≥дсутн≥сть емоц≥й, або емоц≥йне зац≥пен≥нн€;

Ц нездатн≥сть ви€вл€ти любов чи мати будь-€к≥ сильн≥ почутт€;

Ц враженн€, н≥би оточенн€ чуже або нереальне;

Ц втрата зац≥кавленн€ до того, що колись приносило рад≥сть;

Ц труднощ≥ з пригадуванн€м важливих момент≥в травми;

Ц в≥дчутт€, наче людина перебуваЇ осторонь навколишнього св≥ту ≥ того, що з нею в≥дбуваЇтьс€.

якщо потерп≥лий страждаЇ симптомами пост травматичного стресу, йому можна допомогти шл€хом:

Ц зверненн€ до психотерапевта, з €ким треба бути в≥двертим й одержати поради дл€ подоланн€ проблем, що виникли;

Ц залученн€ до громадськоњ д≥€льност≥, ви€вленн€ уваги ≥ турботи з боку близьких, навколишн≥х ≥ кер≥вництва, експерт≥в ‘онду страхуванн€ в≥д нещасних випадк≥в;

Ц п≥дбадьорюванн€ (€кщо людину турбують страшн≥ спогади, то через емоц≥йне зац≥пен≥нн€, тривогу чи незадоволенн€ вона не в змоз≥ в≥дпов≥дно реагувати на допомогу).

ќсоба, €ка страждаЇ на ѕ“—ѕ, повинна уникати зловживанн€ алкоголем чи наркотиками, бо це спри€Ї сусп≥льн≥й ≥зол€ц≥њ, в≥дмежуванню в≥д людей, що намагаютьс€ допомогти. «усилл€ми л≥кар≥в та навколишн≥х потерп≥лий позбавл€Їтьс€ ѕ“—ѕ.

 

адаптац≥€ трудовоњ д≥€льност≥ людини

Ќайголовн≥ше значенн€ в трудовому процес≥ людини в≥д≥граЇ њњ нервова система, €ка регулюЇ роботу вс≥х внутр≥шн≥х орган≥в та зд≥йснюЇ звТ€зок орган≥зму ≥з зовн≥шн≥м середовищем.

«а побудовою нервова система людини складаЇтьс€ з:

Ц центральноњ нервовоњ системи,€ка включаЇ головний ≥ спинний мозок;

Ц перифер≥йноњ нервовоњ системи, €ка складаЇтьс€ з нервових волокон, що в≥дход€ть в≥д головного ≥ спинного мозку.

«а функц≥ональною д≥€льн≥стю нервова система людини под≥л€Їтьс€ на соматичнувегетативну.

—оматична нервова система регулюЇ опорно-руховий апарат ≥ вс≥ органи чутт€ (з≥р, слух, нюх, тощо).

¬егетативна нервова система спри€Ї обм≥ну речовин та забезпечуЇ роботу вс≥х внутр≥шн≥х орган≥в (серц€, нирок, легень ≥ т.д.).

¬ ц≥лому нервова система людини виконуЇ рефлекторну ≥ координац≥йну функц≥ю. –ефлекторна функц≥€ забезпечуЇ д≥ю безумовних та умовних рефлекс≥в, а координац≥йна функц≥€ направл€Ї њх в Їдине русло, €ке на даний час в≥д≥граЇ найважлив≥ше значенн€ у д≥€льност≥ людини.

Ѕезумовн≥ рефлекси Ї вродженими, мають велику ст≥йк≥сть ≥ забезпе-чують життЇв≥ потреби орган≥зму (своЇчасне споживанн€ страви, в≥дпочинок, реакц≥ю на небезпеку, тощо).

”мовн≥ рефлекси набуваютьс€ п≥д час навчанн€ ≥ формуютьс€ в процес≥ трудовоњ д≥€льност≥ людини.

¬они становл€ть основу техн≥ки безпеки, але њх ст≥йк≥сть може бути порушена п≥д впливом неспри€тливих виробничих фактор≥в та при в≥дхилен≥ трудовоњ д≥€льност≥ людини в≥д певного напр€мку.

“ак, неспри€тлив≥ умови прац≥ можуть призвести до стомленн€ людини, що послаблюЇ њњ реакц≥ю до небезпек, а також провокуЇ розлад д≥€льност≥ серцево-судинноњ, шлунково-кишечноњ, дихальноњ та ≥нших ф≥з≥олог≥чних систем, що призводить до профес≥йних захворювань.

ЅезпосереднЇ сприйманн€ людиною зовн≥шн≥х небезпечних чинник≥в виконуЇтьс€ њњ анал≥заторами та мовно-руховим апаратом.

јнал≥затори Ц це система нервових кл≥тин, €к≥ сприймають зовн≥шн≥ подразники ≥ перетворюють њх у в≥дпов≥дний сигнал (з≥р, слух, смак, нюх тощо)

ћовно-руховий апарат Ц це досить складний механ≥зм, подразником €кого Ї слово.

ћова п≥двищуЇ у людини б≥льш реальне в≥дображенн€ д≥йсност≥, створюЇ можлив≥сть дл€ сум≥сного сп≥лкуванн€ та абстрактного мисленн€, забезпечуЇ передачу життЇвого досв≥ду, анал≥зуЇ ≥ синтезуЇ отриману ≥нформац≥ю ≥ спри€Ї культурному розвитку людини.

“аким чином, мова Ц це принциповий подразник, €кий Ї пусковим механ≥змом дл€ д≥й ≥ вчинк≥в людини, та забезпечуЇ сталий розвиток вс≥Їњ цив≥л≥зац≥њ.

јле, в де€ких випадках слово може бути ≥ негативним подразником, що може привести до розлад≥в нервовоњ системи та значних порушень у функц≥онуванню орган≥зму людини. ј це, в свою чергу, також становить небезпечний виробничий фактор.

ѕост≥йна д≥€ таких подразник≥в перевантажуЇ орган≥зм людини, в≥д чого у нењ формуЇтьс€ так звана адаптац≥йно-захисна реакц≥€.

јдаптац≥€ Ц це пристосуванн€ орган≥зму людини до д≥њ зовн≥шн≥х фактор≥в, що захищаЇ њњ в≥д нещасних випадк≥в ≥ профес≥йного захворюванн€.

јдаптац≥€ под≥л€Їтьс€ на ф≥з≥олог≥чну, псих≥чну, соц≥альнупрофес≥йну.

‘≥з≥олог≥чна адаптац≥€ Ц це пристосуванн€ орган≥зму людини до ф≥зичноњ д≥њ зовн≥шн≥х фактор≥в виробничого середовища:

Ц до шуму ≥ в≥брац≥њ;

Ц до осв≥тленост≥ робочого м≥сц€;

Ц до зм≥ни температури пов≥тр€, атмосферного тиску, тощо.

ќснову ф≥з≥олог≥чноњ адаптац≥њ складаЇ гомеостаз, тобто збереженн€ внутр≥шньоњ динам≥чноњ р≥вноваги орган≥зму людини при зм≥н≥ параметр≥в оточуючого середовища.

‘≥з≥олог≥чна адаптац≥€ маЇ активний характер, ≥ за спри€тливих умов тренуЇ орган≥зм людини, п≥двищуЇ њњ працездатн≥сть та виробл€Ї ст≥йк≥сть до захворювань ≥ травматизму. ÷е в≥дбуваЇтьс€ доти, поки коливанн€ зовн≥шн≥х умов не виход€ть за меж≥ нормальноњ захисноњ реакц≥њ на них людиною. ј €кщо ≥нтенсивн≥сть зм≥н ф≥зичних чинник≥в переважаЇ адаптац≥йн≥ можливост≥ людини, то це приводить до негативних патолог≥чних зм≥н у њњ орган≥зм≥ ≥ спри€Ї виробленню профес≥йних захворювань.

ѕсих≥чна адаптац≥€ Ц це пристосуванн€ псих≥ки людини до конкретних вимог њњ трудовоњ д≥€льност≥.

ѕсих≥чна адаптац≥€ залежить:

Ц в≥д психолог≥чного стану прац≥вника (сангв≥н≥к, холерик, меланхол≥к);

Ц в≥д особистих його псих≥чних можливостей (памТ€т≥, уваги, мисленн€, швидкост≥ сприйн€тт€ ≥ переробки ≥нформац≥њ, тощо);

Ц в≥д р≥вн€ квал≥ф≥кац≥њ ≥ культурного вихованн€ прац≥вника;

Ц в≥д псих≥чних його реакц≥й на стреси, тощо.

—оц≥альна адаптац≥€ Ц це пристосуванн€ прац≥вника до трудового колективу та сприйн€тт€ його норм, правил ≥ традиц≥й.

¬ процес≥ соц≥альноњ адаптац≥њ прац≥вник отримуЇ необх≥дну ≥нформац≥ю про колектив, та про систему д≥лових ≥ особистих стосунк≥в м≥ж його членами.

ѕри неспри€тливому прот≥канн≥ соц≥альноњ адаптац≥њ, у колектив≥ назр≥ваЇ стресова обстановка, що може призвести до м≥ж особових конфл≥кт≥в та нещасних випадк≥в на виробництв≥.

ѕрофес≥йна адаптац≥€ Ц це пристосуванн€ прац≥вника до безпосередньоњ його трудовоњ д≥€льност≥, а саме:

Ц до робочого м≥сц€ та знар€дь ≥ засоб≥в прац≥;

Ц до особливостей технолог≥чного процесу;

Ц до часових параметр≥в роботи, тощо.

ѕрофес≥йна адаптац≥€ визначаЇтьс€:

Ц необх≥дним р≥внем знань та набутих навичок прац≥вника;

Ц €к≥сним ставленн€м його до роботи;

Ц ступенем в≥дпов≥дальност≥, практичност≥ та д≥ловитост≥ прац≥вника, тощо.

ѕрофес≥йна адаптац≥€ вважаЇтьс€ завершеною тод≥, коли прац≥вник дос€гаЇ р≥вн€ своЇњ профес≥йноњ майстерност≥, що в≥дпов≥даЇ ≥снуючим на те стандартам.

 ожен ≥з розгл€нутих вид≥в адаптац≥њ впливаЇ на працездатн≥сть ≥ здоровТ€ прац≥вника, формуЇ у нього певну ст≥йк≥сть до негативних виробничих фактор≥в, та розвиваЇ у нього необх≥дну безпечн≥сть профес≥йноњ д≥€льност≥, що становить основу охорони прац≥ на п≥дприЇмств≥.

 

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1435 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

¬ моем словаре нет слова Ђневозможної. © Ќаполеон Ѕонапарт
==> читать все изречени€...

1977 - | 1943 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.166 с.