Поняття, види, причини банкрутства 2 страница

В решта решт це означає тільки одне, що в ринковій економіц3і фінансовий аналіз є одним з головних інструментаріїв дії на економіку. Зростання ролі фінансового аналізу в умовах ринку пов’язано перш за все з головним принципом ринку: жорсткістю. А важливішим на ринку є такий господарюючий суб’єкт, у якого хороший1 фінансовий стан (не тільки багато грошей, але головне не має боргів) і конкурентоспроможність. Досягнення хорошого фінансового стану і конкурентоспроможності вимагає серед інших факторів, систематичного проведення фінансового аналізу усієї господарської діяльності.

 

 

Роль фінансового аналізу полягає в тому, що він здійснюється з метою отримання відповіді на запитання, наскільки добре працює підприємство для чого:

1) виявляється ступінь збалансованості між рухом матеріальних і фінансових ресурсів,

оцінюються потоки власного і позикового капіталу у процесі круговороту, націленого на отримання прибутку, підвищення фінансової стійкості підприємства;

2) оцінюється правильність використання грошових коштів для підтримки ефективної

структури капіталу;.

3) внаслідок проведення фінансового аналізу здійснюється контроль оптимальності

складання фінансових потоків організації, доцільності здійснення тих чи інших витрат тощо.

Фінансовий аналіз є інструментом, за допомогою якого можна об’єктивно оцінити внутрішні і зовнішні відносини об’єкту, що аналізується, охарактеризувати його платоспроможність, ефективність і доходність, перспективи розвитку, а потім за його результатами прийняти обґрунтовані управлінські рішення.

Отже, під фінансовим аналізом діяльності підприємства слід розуміти комплексне вивчення їх функціонування з метою об’єктивної оцінки досягнутих фінансових результатів і виявлення шляхів подальшого підвищення прибутковості (рентабельності) при забезпеченні безпечного рівня ліквідності. Фінансовий аналіз коротко можна визначити як процес дослідження фінансового стану й основних результатів діяльності підприємства з метою виявлення й кількісної оцінки резервів підвищення його ринкової вартості.

Сутність фінансового аналізу визначається його роллю в системі управління: фінансовий аналіз є інструментом, за допомогою якого реалізуються основні функції управління.

Зміст фінансового аналізу визначається його метою, завданнями, предметом і принципами.

 

(2) 1.2. Мета, завдання, предмет, принципи та об’єкти фінансового аналізу.

Основна мета фінансового аналізу –одержання невеликої кількості ключових, найбільш

інформативних параметрів, що дають обєктивну й точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів балансу, розрахунків з дебіторами і кредиторами. Крім того одною із цілей фінансового аналізу також є надання користувачам (партнерським групам) для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. На основі цієї інформації оцінити результати ефективності діяльності підприємства за звітний період і його поточний фінансовий стан, своєчасно виявляти й усувати недоліки у фінансовій діяльності та знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства й підвищення його платоспроможності.

Під час аналізу потрібно вирішити такі основні завдання:

1.Здійснити оцінку виконання фінансового плану і фінансового стану підприємства;

2.Оцінити:

- майновий стан підприємства

- ступінь підприємницького ризику, зокрема можливість погашення зобов’язань перед третіми особами;

- достатність капіталу для поточної діяльності і довгострокових інвестицій;

3.Визначити потребу в додаткових джерелах фінансування та спроможність до нарощування капіталу, а також раціональність залучення позикових коштів;

4.Обгрунтувати політику розподілу і використання прибутку та доцільність вибору інвестицій та ін.

Предмет фінансового аналізу – це системне, комплексне вивчення, вимір та узагальнення впливу факторів на кінцеві результати діяльності підприємства шляхом оброблення спеціальними методами системи показників плану, обліку, звітності та інших джерел інформації та виявлення всіх резервів підвищення ефективності виробництва. Складові предмету фінансового аналізу подані на рис. 1.1.

 

 

 

 

Рис. 1.1. Предмет фінансового аналізу

 

 

Аналіз фінансового стану базується на таких принципах:

1. Державний підхід. При оцінці економічних явищ і процесів необхідно враховувати їхню відповідальність державній, економічній, соціальній, міжнародній політиці і чинному законодавству.

2. Науковий характер. Аналіз має базуватися на положеннях діалектичної теорії пізнання, враховуючи вимоги економічних законів розвитку виробництва.

3. Комплексність. Аналіз вимагає всебічного вивчення причинних залежностей в економіці підприємства

4. Системний підхід. Аналіз повинен базуватися на розумінні об’єкта дослідження як складової динамічної системи зі структурою елементів

5. Об’єктивність і точність. Інформація, що використовується для аналізу, повинна бути достовірною й об’єктивно відбивати дійсність, а аналітичні висновки повинні бути обґрунтовані точними розрахунками.

6. Дієвість. Аналіз повинен бути дієвим, тобто активно впливати на хід виробництва і його результати

7. Плановість. Для ефективності аналітичних заходів аналіз повинен проводитися системно, а не від одного випадку до іншого.

8. Оперативність. Ефективність аналізу зростає, якщо він проводиться оперативно й аналітична інформація швидко впливає на управлінські рішення менеджера.

9 .Демократизм. Припускає участь в аналізі широкого кола працівників і, отже, забезпечення більш повного виявлення внутрішньо господарських резервів.

10. Ефективніст ь. Аналіз має бути ефективним, тобто витрати на його проведення повинні давати багаторазовий ефект.

Об’єктами фінансового аналізу є конкретне підприємство чи фінансова операція цього підприємства, а також окремі показники, що характеризують відповідну сторону діяльності підприємства.

Так, при оцінці платоспроможності підприємства об’єктами аналізу є:

- показники абсолютної, поточної, загальної ліквідності;

- при оцінці фінансової стійкості - показники автономії, капіталізації маневреності

капіталу та ін.;

- при оцінці ділової активності - показники оборотності оборотних активів, термін

оборотності та рентабельності.

 

(2) 1.3. Джерела інформації для фінансового аналізу

В забезпеченні дійовості організації визначальну роль відіграють склад, зміст і якість інформації, що використовується у фінансовому аналізі. Для цього використовується не тільки економічна, а й технічна, технологічна та інші види інформації. Всі джерела інформаційних даних поділяються на облікові і не облікові. На Рис.. 2 схематично показані різні види інформації для осіб, що цікавляться діяльністю підприємства (організації)(

 

 

Рис. 2 Види інформації

Як видно з рис. 2 інформація може бути кількісною і якісною. Кількісна інформація виражається у числах. Бухгалтерський облік в першу чергу представляє кількісну інформацію, виражену у грошових одиницях.

Прикладом якісної Інформації можуть бути візуальні враження, розмови, телевізійні програми і газетні повідомлення та огляди. До планових даних відносяться всі типи планів, котрі розробляються на підприємстві (оперативні. Поточні, прогнозні, а також нормативні матеріали, кошториси, завдання і т.д.)

Облікова інформація – важливіша функція в системі управління, що включає систематизований збір і узагальнення інформаційних даних для управління виробництвом і контролем за ходом виконання планів або поставлених завдань. Фінансовий аналіз дозволяє осмислити таку інформацію і використовувати її для оптимізації управління діяльністю підприємства.

Джерелами інформації облікового характеру є усі дані, котрі містять документи бухгалтерського, статистичного та оперативного обліку, а також усі види звітності, первинна облікова документація.

Не облікові джерела інформації включають документи, що регулюють фінансово-господарську діяльність, а також дані, що не відносяться до документальних. Не обліковими джерелами є:

Законодавчі документи державного рівню. Зокрема закони Верховної ради України, укази Президента України, Постанови Уряду України;

- накази вищестоящих органів управління;

Господарсько-правові документи, створені в процесі діяльності підприємства і т.д.

Організації для здійснення своєї поточної діяльності використовують матеріальні, трудові ресурси, послуги різних служб, будинки і устаткування. Їх необхідно фінансувати, тобто оплачувати. Інформація про розміри цих ресурсів, способах і джерелах їх фінансування і досягнутих результатах необхідна як управлінському персоналу для ефективної роботи, так і «зовнішнім» особам для оцінки діяльності підприємства (організації). Бухгалтерський облік – це система, що забезпечує такою інформацією.

Необхідна інформація про джерела фінансування фінансово-господарської діяльності, а також результатах їх використання може бути систематизована наступним чином: оперативний облік, фінансовий облік і управлінський облік.

В системі управлінського обліку підготовлюється інформація для керівників всередині підприємства з метою допомогти їм при йняти правильне рішення з керівництва діяльністю підприємством. Управлінський облік характеризує різні показники – натуральні, трудові, грошові.

Оскільки інформація, підготовлена бухгалтерами-аналітиками, повинна розглядатися у світлі її кінцевого впливу на прийняття рішень, то необхідною умовою для адекватного сприйняття управлінського обліку є розуміння процесу прийняття рішення. Процес прийняття рішення або планування складається з п’яти етапів:

1) визначення мети і завдань;

2) пошуку альтернативних варіантів;

3) вибору оптимального курсу дій з альтернативних варіантів;

4) здійснення прийняття рішення;

5) порівняння фактичних та запланованих результатів і прийняття заходів у випадку їх

розходження;.

Результатами управлінського обліку є:

- облік накладних витрат;

- калькуляція собівартості;

- аналіз беззбитковості;

- складання кошторисів;

- контроль й аналіз собівартості за відхиленнями.

В системі фінансовог7о обліку підготовлюється інформація для зовнішніх користувачів про фінансовий стан суб’єкта господарювання на поточний момент часу. Фінансова інформація відображається у грошових вимірювачах. Таким чином, за даними фінансового орбіту визначається:

- собівартість реалізованої продукції;

- вартість матеріальних запасів;

- прибуток (збиток) суб’єкта господарювання.

Пошук альтернативних дій для досягнення поставлених цілей полягає в необхідності для управлінського персоналу суб’єкта господарювання постійно отримувати інформацію про можливі позитивні і негативні тенденції у розвитку економічного становища. На практиці прийняття рішень – це порівняльна оцінка конкуруючих альтернативних способів дій і вибір варіанту, котрий в більшій ступені відповідав би цілям суб’єкта господарювання.

Вибрані рішення є відправною точкою для складання фінан6сового плану, в якому сконцентровано виражені наміри організації і очікувані результати. Порівняння фактичних і запланованих результатів для оцінки результатів майбутньої діяльності необхідні для того, щоб визначальні наміри адміністрації були здійснені.

Щоденно для діяльності організації необхідний значний обсяг оперативної інформації: про щоденні витрати і результати, заборгованості замовникам і постачальникам, строках їх сплати і про суми грошей на рахунках у банку. Оперативна інформація забезпечує вихідними даними фінансовий і управлінський облік.

Вищий управлінський персонал користується короткими оглядами і іншою інформацією для виконання своїх управлінських обов’язків. Облікова інформація, спеціально підготовлена на допомогу менеджерам, називається управлінською обліковою інформацією. Вона використовується в процесі планування, виконання і контролю.

Провідна роль в інформаційному забезпеченні фінансового аналізу належить бухгалтерському обліку. Сучасний і повний аналіз даних, котрі є у звітних документах і звітності, забезпечує прийняття необхідних заходів, спрямованих на виконання планових завдань.

Традиційно джерелом інформації для проведення фінансового аналізу є стандартні форми бухгалтерської звітності.

Фінансова звітність слугує основним джерелом інформації про діяльність організації як для керівн7ицтва самої організації, так і для зовнішніх користувачів. На основі отамани х даних фінансової звітності здійснюється фінансовий, техніко-економічний аналіз і приймаються управлінські рішення.

Фінансові звіти за своїм призначенням є джерелами інформації, тому вони повинні бути складені за формами і в одиницях, які б забезпечили можливість порівняння з показниками інших організацій або тієї ж організації за певний період. Для усіх суб’єктів господарювання діють єдині форми бухгалтерської звітності. Ці форми і правила їх заповнення затверджуються законодавчо.. Звітним форм ам притаманних як логічний, так і інформаційних взаємозв’язок. У сукупності звітні форми повністю з різних боків відображають діяльність суб’єкта господарювання і фінансові результати за звітний період.

Фінансова звітність – це єдина система даних пор майновий і фінансовий стан суб’єкта господарювання за звітний період (місяць, квартал, рік). Бухгалтерська фінансова звітність складається за даними бухгалтерського обліку наростаючим підсумком з початку звітного періоду.

Законодавством України регламентований склад фінансової звітності. Згідно з діючим законодавством фінансова звітність є відкритим джерелом інформації, її склад і форми подання уніфіковані. Кожна форма звітності містить певну інформацію, яка дозволяє вирішувати конкретні завдання фінан6совогоь аналізу. Так, бухгалтерський баланс дає уявлення про загальну характеристику фінансового стану суб’єкта господарювання. Звіт про фінансові результати дає уявлення про кінцеві результати діяльності і сукупний дохід суб’єкта господарювання, звіт про рух грошових коштів характеризує грошові потоки суб’єкта господарювання, його платоспроможність і конкурентоспроможність.

Згідно змін до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні від, суб’єкт господарювання має право самостійно визначати ступінь деталізації та агрегування статей форм звітності в залежності від їх суттєвості та кількість граф.

Стандартні форми фінансово звітності показані на схемі рис. 3.

 

Рис. 3 Стандартні форми фінансової звітності.

 

Інформація, яка міститься у фінансової звітності суб’єкта господарювання, відповідно з основними критеріями об’єднується в загальні економічні категорії – елементи фінансової звітності.

Елементами фінансової звітності є:

- активи;

- капітал;

- зобов’язання;

- доходи;

- витрати.

 

Отже, інформаційне забезпечення характеризується системою показників, які відображені у фінансовому плані, оперативному, бухгалтерському обліку і звітності підприємства.

Для Вас, як майбутніх фінансових менеджерів з точки інформаційної бази представляють інтерес наступні:

НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансовї звітності», до якого включені»

Баланс підприємств (Звіт про фінансовий стан), форма І;

«Звіт "Про рух грошових коштів", форма 3;

5 «Звіт "Про власний капітал”,форма 4.

Примітки до фінансової звітності, (форма 5)

Порядок виправлення помилок у фінансової звітності»

НП(С)БО 2 «Консолідована фінансова звітність»

П(С)БО 15 «Доходи»

П(С)БО 16 «Витрати»

П(С)БО 17 «Прибуток підприємства»

П(С)БО 19 «Фінансові інвестиції»

П(С)БО 25 «Фінансова звітність підприємства малого бізнесу»

 

Підприємства за підсумками року, крім вищеназваних документів, зобов’язані подавати

додаткову інформацію, викладену у матеріалах аудиторської перевірки, що включає думку аудиторів про достовірність даних, показаних у фінансовій звітності.

 

(4) 1. 4. Зовнішні користувачі результатів фінансового аналізу

(4.1. 1. 4.Зовнішні користувачі результатів фінансового аналізу

(4.2.

Зовнішні користувачі фінансового аналізу поділяються на дві групи:

1) користувачі, безпосередньо зацікавлені в діяльності підприємства;

2) користувачі, опосередковано зацікавлені в ній.

До першої групи відносяться:

- існуючі та потенційні власники (акціонери, засновники) підприємства, які вже вклали у

нього грошові та бажають знати, чи правильно вони зробити, чи варто й далі інвестувати це підприємство або вигідніше продати свої акції і вкласти в інший бізнес.

- існуючі та потенційні кредитори, які використовують звітність для оцінки доцільності надання або продовження кредиту, визначення умов кредитування, поліпшення гарантій повернення кредиту, оцінки довіри до підприємства як до клієнтів;

- постачальники, які бажають знати, чи в змозі це підприємство розплатитися за товари і

послуги;

- покупці, що визначають надійність ділових зв’язків з даним партнером;

- держава, яка здійснює податкову політику та контроль за діяльністю державних

підприємств;

- працівники, які цікавляться даними фінансової звітності з точки зору рівня їх заробітної

плати і перспектив роботи на цьому підприємстві.

До другої групи відносяться:

- аудиторські фірми, що перевіряють відповідність даних звітності до відповідних правил

з метою захисту інтересів інвесторів;

- фінансові консультанти, котрі використовують звітність з метою вироблення

рекомендацій своїм клієнтам стосовно інвестування капіталу в те чи інше підприємство;

- законодавчі органи;

- юристи, які потребують звітної інформації для оцінки умов контрактів, дотримання

законодавчих норм при розподілі прибутку і виплаті дивідендів, а також для визначення пенсійного забезпечення;

- преса та інформаційні агентства, що використовують звітність для підготовки оглядів,

оцінки тенденцій розвитку і аналізу діяльності окремих компаній і галузей, розрахунку узагальнюючих показників фінансової діяльності;

- органи статистики, які використовують звітність для узагальнення по галузях і

порівняльного аналізу;

- профспілки.

(4.2.) 1.5.Внутрішні користувачі результатів фінансового аналізу

До внутрішніх користувачів фінансового аналізу належать вище керівництво організації, а

також менеджери відповідних рівнів. За даними звітності вони визначають правильність прийняття інвестиційних рішень та ефективність структури капіталу, а також основні напрями політики дивідендів, складають прогнозні форми звітності та здійснюють попередні розрахунки фінансових показників майбутніх звітних періодів, оцінюють можливість злиття з іншою організацією або придбання.

Узагальний перелік користувачів та цілі фінансового аналізу наведений в табл. 1.1.

 

Таблиця 1.1.

Основні групи користувачів (партнерських груп)	Внесок користувачів (партнерських груп)	Необхідний вид компенсації	Ціль фінансового аналізу
Власники	Власний капітал	Дивіденди	Фінансові результати й фінансова стабільність
Кредитори	Позиковий капітал	Відсотки	Ліквідність-здатність підприємства мобілізувати готівку, щоб сплатити борги
Керівники (адміністрація)	Знання справи й уміння керувати	Оплата праці й частки прибутку понад оклад	Вся інформація, корисна для управління
Персонал (службовці)	Виконання робіт відповідно до розподілу праці	Заробітна плата, премії, соціальні умови	Фінансові результати підприємства і його ліквідність
Постачальники коштів і предметів праці	Поставка коштів і предметів праці	Договірна ціна	Фінансовий стан, Ліквідність
Покупці (клієнти)	Збут продукції	Договірна ціна	Фінансовий стан і стан запасів готової продукції й товарів
Держава, суспільство в особі податкових органів	Послуги суспільства, держави	Сплата податків повністю й у строк	Фінансові результати підприємства

(5) 1.6.Види фінансового аналізу і основні їх завдання

Аналіз фінансового-господарської діяльності через його багатогранність необхідно

диференціювати на види: зовнішній фінансово-економічний аналіз; внутрішній фінансово-економічний аналіз і поточний фінансово-економічний аналіз.

Зовнішній фінансово-економічний аналіз призначений для так званих зовнішніх споживачів (контролюючі органи, органи управління, податкові органи, банки, фондові та товарні біржі інші ділові партнери підприємства), зокрема кредитори та потенційні інвестори підприємства. Призначення аналітичних матеріалів зовнішнього аналізу визначається з огляду на специфічні потреби перелічених споживачів: контроль за діяльністю підприємства, визначення податкового потенціалу, ступінь ліквідності та ризику при інвестування коштів, перспектив своєчасного повернення боргів. Відтак зовнішній аналіз має досить загальні об’єкти дослідження, як –от: динаміка прибутку і рентабельності, ліквідність, платоспроможність, динаміка зміни структури капіталу та джерелами його формування.

Отже, характерними особливостями зовнішнього фінансово-економічного аналізу є:

1) різноманітність суб’єктів аналізу – користувачів інформації про діяльність

підприємства;

2) різноманітність цілей і інтересів суб’єктів аналізу;

3) використання типових методик, стандартів обліку та звітності;

4) орієнтація аналізу тільки на публічну, зовнішню звітність підприємства;

5) максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів інформації про роботу

підприємств.

Основними завданнями зовнішнього аналізу є:

-оцінка фінансових результатів;

-оцінка майнового стану;

- аналіз фінансової стійкості, ліквідності балансу, платоспроможності підприємства;

- дослідження стану і динаміки дебіторської і кредиторської заборгованості;

- аналіз ефективності вкладеного капіталу.

 

Зовнішній фінансово-економічний аналіз орієнтований на публічну, зовнішню офіційну

бухгалтерську та статистичну звітність (Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал, документи податкової звітності. Це відкрита звітна інформація, звідки можна одержати максимальну відкритість результатів аналізу.

 

Внутрішній фінансово-економічний аналіз більш комплексний, позаяк ґрунтується не

тільки на даних бухгалтерської звітності, а й на використанні всіх доступних джерел облікової і поза облікової інформації, зокрема, первинних документів, а також матеріалів нерегламентованого, так званого управлінського обліку. Він біль глибоко досліджує причини фінансового стану, який склався, ефективність використання основних і оборотних коштів, взаємозв’язок обсягу, собівартості і прибутку. Такий аналіз спрямований головним чином на використання керівництвом підприємства при прийнятті рішень з управління його фінансових ресурсів. З метою збереження комерційної таємниці результати внутрішнього аналізу захищаються від проникнення у розпорядження сторонніх, зовнішніх споживачів інформації.

Поточний фінансово-економічний аналіз здійснюється по закінченні звітного періоду.

Основним завданням аналізу виступають: об’єктивна оцінка результатів фінансово-господарської діяльності, виявлення невикористаних резервів, недоліки в роботі, їх винуватців, накреслення шляхів мобілізації виявлених резервів. Такий аналіз є одним із засобів управління діяльністю підприємства Для методики поточного аналізу найхарактернішим прийомом є порівняння досягнутих результатів з плановими параметрами і виявлення чинників, що спричинили відхилення від них. Необхідно підкреслити, що саме поточний аналіз в аналітичній практиці є провідним, найповнішим і що він, з одного боку, використовує, вбирає в себе матеріали оперативного аналізу, а з іншого боку, виступає базою перспективного аналізу.

(7) 1.7.Фінансовий аналіз в роботі фінансового менеджера

Професія фінансового менеджера появилась у вітчизняній практиці порівняно недавно – у зв’язку із впровадженням елементів ринкової економіки. Фінансовий менеджер як фахівець з управління фінансами в даному підприємстві відповідає за широке коло питань, які з певною часткою умовності можна згрупувати в чотири розділи:

1.Планово-аналітичне забезпечення діяльності;

2.Обґрунтування інвестиційних рішень;

3.Пошук і аналітичне обґрунтування доцільності залучення певних джерел фінансування;

4.Управління поточною фінансовою діяльністю.

В рамках планово-аналітичного забезпечення діяльності підприємства здійснюється розробка системи планів і аналіз фінансової стійкості на ринку капіталу. Зокрема, тут дається аналітичне обґрунтування:

- стратегічного і фінансового планів підприємства, а також бізнес-планів з окремих напрямків його діяльності;

- активів підприємства і джерел їх фінансування;

- величини і складу ресурсів, необхідних для підтримки досягнутого економічного потенціалу підприємства і розширення його діяльності;

- джерел додаткового фінансування;

- системи фінансового і управлінського контролю за станом і ефективністю використання фінансових ресурсів.

Обґрунтування інвестиційних рішень передбачає аналіз і оцінку довгострокових і короткострокових рішень інвестиційного характеру:

- оптимальність трансформації фінансових ресурсів в інші види ресурсів (матеріальні, трудові, грошові);

- доцільність і ефективність вкладень в основні засоби, їх склад і структуру;

- оптимальність оборотних коштів (в цілому і за видами0;

- ефективність фінансових вкладень.

Пошук і аналітичне обґрунтування доцільності залучення певних джерел фінансування припускає детальну аналітичну оцінку:

- обсягу фінансових ресурсів, які необхідні;

- форм їх подання (довгостроковий або короткостроковий кредит, грошова готівка);

- методів мобілізації фінансових ресурсів;

- умовам договору;

- фінансам, які повинні бути доступними в необхідному обсязі і в необхідний час): та ін.

В рамках управління поточною фінансовою діяльністю виконується аналіз і обґрунтування:

- політики відношень з кредиторами;

- політика відношень з дебіторами, ефективності взаємовідношень з установами банківської системи з кредитування поточної діяльності;

- обсягів страхових запасів за окремими видами оборотних активів.

- прийняття рішень в рамках виділених направлень здійснюється в результаті аналізу альтернативних рішень, що враховують компроміс між вимогами ліквідності. фінансової стійкості і рентабельності.

Тема 2 Методи і прийоми проведення фінансового аналізу

2.1. Традиційні методи фінансового аналізу та їх основні характеристики

2.2. Метод фінансових коефіцієнтів

2 3.Прийоми проведення фінансового аналізу

2.1. Традиційні методи фінансового аналізу та їх основні характеристики

Методи фінансового аналізу - це спосіб системного комплексного взаємозалежного

вивчення фінансової діяльності господарюючого суб’єкта, або комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.

У процесі фінансового аналізу застосовується дедуктивний й індуктивний метод дослідження

Ключовою метою фінансового аналізу г одержання певної кількості основних (найбільш інформативних) показників, що дають об'єктивну оцінку фінансового стану підприємства, зміни в структурі активів і пасивів.

Динаміка розрахунків з дебіторами і кредиторами;

Величина прибутків і збитків та рівень рентабельності активів і продаж При цьому

аналітика і керуючого може цікавити як поточний фінансовий стан підприємства, так і його прогноз на найближчу перспективу