Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


«асоби ≥гровоњ д≥€льност≥ в процес≥ риторизац≥њ

–иторичн≥ ≥гри €к зас≥б риторизац≥њ

Ўк≥льноњ мовноњ осв≥ти

Ќищета ¬олодимир јнатол≥йович,

ѕостановка проблеми. ” сучасному пост≥ндустр≥альному сусп≥льств≥ нам≥тилас€ тенденц≥€ зниженн€ р≥вн€ комун≥кативноњ культури молод≥. Ќа€вний деф≥цит мовленнЇвоњ вправност≥ й навичок рац≥ональноњ мовленнЇвоњ повед≥нки в людини ’’≤ стол≥тт€ спонукаЇ науковц≥в ≥ педагог≥в-практик≥в звертатис€ до риторики. –иторика €к комплексна, ун≥версальна наука ≥ водночас мистецтво слова, на переконанн€ б≥льшост≥ досл≥дник≥в, спри€Ї формуванню в особистост≥ ц≥нностей ≥ ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й; формуЇ саму особист≥сть через слово; розвиваЇ в людин≥ особист≥ €кост≥: культуру мисленн€, мовленн€, повед≥нки, сп≥лкуванн€; виховуЇ г≥дного громад€нина; слугуЇ чинником духовного становленн€ особистост≥. ќднак звертаЇмо увагу на виникненн€ певноњ суперечност≥: попри соц≥альний запит на риторичн≥ знанн€ ≥ вм≥нн€, зумовлений всезростаючою потребою сусп≥льства у фах≥вц€х з високою комун≥кативною культурою, риторика нин≥ не отримала необх≥дного й достатнього статусу в шк≥льн≥й ланц≥ системи осв≥ти. Ќа наше переконанн€, Їдиним д≥Ївим засобом Ђпроникненн€ї та Ђпроростанн€ї риторики в гуман≥тарному простор≥ сучасноњ школи Ї риторизац≥€. « огл€ду на зазначене вважаЇмо проблематику досл≥дженн€ актуальною.

јнал≥з досл≥джень ≥ публ≥кац≥й. ” фундаментальних прац€х з риторики й методики риторики ірунтовно опрацьован≥ питанн€ концептуальних особливостей риторичного вченн€, визначен≥ й досл≥джен≥ теоретико-методолог≥чн≥ засади риторичноњ осв≥ти. ѓх автори (Ћ. јктонова, ƒ. јлександров, “. јн≥с≥мова, ¬. јннушк≥н, —. јнтонова, ƒ. јрхарова, Ћ. јссу≥рова, ≤. јтватер, Ћ. Ѕаланд≥на, Ѕ. Ѕобильов, ќ. Ѕорецький,  . Ѕредемайер, ј. Ѕушев, ¬. ¬андишев, ќ. ¬олков, ќ. ¬орожб≥това, “. √абдурах≥мова, ј. √аб≥дулл≥на, Ќ. √олуб, Ћ. √орбач, Ћ. √оробЇц, ќ. √орошк≥на, Ќ. √рудцина, ƒ. √удков, „. ƒалецький, Ќ. ≤ппол≥това, ќ. «алюб≥вська, ќ. «арецька, ≤.  алмикова, ј.  н€зьков, —.  оваленко, ќ.  огут, ћ.  олтунова, Ћ.  отлова, «.  урцева, “. Ћадиженська, –. Ћахманн, ’. Ћеммерман, ¬. ћаров, Ћ. ћацько, ™. ћел≥бруда, —. ћеньшен≥на, ј. ћихальська, —. ћ≥нЇЇва, Ћ. Ќечволод, √. Ќовосельцева, ќ. ќл≥йник, √. ќнуфр≥Їнко, ќ. ќрлов, ≈. ѕалихата, ћ. ѕентилюк, ’. ѕерельман, √. ѕочепцов, ё. –ождественський, ¬. –убанов, √. –узав≥н, √. —агач, ќ. —имакова, Ћ. —инельникова, ќ. —иротин≥на, ≤. —терн≥н, ≤. “оман, ¬. “юпа, ¬. ‘едоренко, ќ. „увак≥н, ≤. „урилов, —. Ўилов, ¬. Ўул€р, ≈. Slembek, W. Wills) збагатили науку вичерпними даними, €к≥ л€гають в основу нових досл≥джень за€вленоњ проблематики. ќднак, варто зазначити, до сьогодн≥ залишаЇтьс€ не вир≥шеним питанн€ шк≥льноњ риторики в загальноосв≥тн≥х навчальних закладах ”крањни, шк≥льноњ риторичноњ осв≥ти та њњ результат≥в. ¬важаЇмо опрацюванн€ практичних шл€х≥в риторизац≥њ шк≥льного курсу украњнськоњ мови, мовленнЇвого розвитку учн≥в ≥ педагог≥чного сп≥лкуванн€ потребою часу.

ћетою статт≥ Ї висв≥тленн€ питанн€ практичних шл€х≥в запровадженн€ риторизац≥њ у шк≥льн≥й мовн≥й осв≥т≥, ефективним засобом €коњ Ї риторичн≥ ≥гри.

¬иклад основного матер≥алу досл≥дженн€. ”рок Ц ун≥кальний життЇздатний педагог≥чний винах≥д, найпоширен≥ша орган≥зац≥йна форма навчально-виховного процесу в загальноосв≥тн≥й школ≥. ѕопри критику класно-урочноњ системи, попри пост≥йн≥ намаганн€ науковц≥в ≥ педагог≥в-практик≥в реорган≥зувати њњ, трансформувати, реорган≥зувати, беззаперечним Ї факт: у процес≥ уроку в≥дбуваЇтьс€ реал≥зац≥€ осв≥тн≥х ц≥лей.

ѕерел≥к характеристик сучасного уроку розлогий. ѕроте, вважаЇмо за необх≥дне наголосити: урок Ц це дзеркало ≥ вчител€, ≥ учн€. ÷≥ сорок пТ€ть хвилин Ц одне з дивних педагог≥чних €вищ, коли р≥зноман≥тн≥ впливи зливаютьс€ в Їдиний комплекс. ≤, зливаючись, вони утворюють такоњ величезноњ сили фактор розвитку дитини, становленн€ њњ €к особистост≥. —аме так, на думку одного з учн≥в, сучасний урок - це урок, на €кому людина учитьс€ бути людиною.

—учасний урок Ц це передовс≥м сучасний учитель. ÷е профес≥онал, компетентний фах≥вець, фасил≥татор, творча особист≥сть з розвиненою педагог≥чноњ майстерн≥стю. ÷е ≥нновац≥йний спец≥ал≥ст Ц в≥дкритий новому, чутливий до зм≥н, здатний генерувати нов≥ ≥дењ ≥, нарешт≥, готовий ≥ спроможний формувати нове в кожн≥й дитин≥. ” справ≥ вдосконаленн€ осв≥тньоњ практики особлива роль в≥дводитьс€ педагогов≥, адже саме в≥д його д≥€льност≥ залежить ефективн≥сть реформ, €к≥ нин≥ активно провод€тьс€ в ”крањн≥. —ьогодн≥ сусп≥льство потребуЇ таких педагог≥в, €к≥ спроможн≥ забезпечити висок≥ навчально-виховн≥ результати. “аке завданн€ може бути вир≥шене лише за умови сформованоњ в педагог≥в готовност≥ до зд≥йсненн€ профес≥йноњ д≥€льност≥ в р≥зних аспектах.

” св≥тл≥ парадигмальних антропоцентристських тенденц≥й у сучасн≥й науц≥ риторику досл≥джували Ќ. ≤ппол≥това, “. Ћадиженська, ќ. „увак≥н. Ќауковц≥ д≥йшли висновку, що смисловим центром риторики виступаЇ Ђф≥гура Homo Loquens, homo verbo agensї, тобто, у центр≥ сучасноњ риторики Ц людина, що навчаЇтьс€. ќтже, вивчати риторику в школ≥ варто, реал≥зуючи принцип антропоцентричност≥, €кий по сут≥ Ї вт≥ленн€м гуман≥стичних ≥дей. ÷е спроможний зробити сучасний педагог, €кий, на думку Ќ. √олуб, маЇ в≥дпов≥дати риторичному ≥деалов≥ (мати сукупн≥сть €костей, зд≥бностей, компетенц≥й учител€ €к особистост≥, громад€нина, оратора, профес≥онала) [2, с.344Ц346].

Ќа сьогодн≥ риторика, на жаль, не отримала в ”крањн≥ статусу обовТ€зкового систематичного навчального предмету ≥ не збагатила систему шк≥льноњ гуман≥тарноњ осв≥ти, тому надзвичайно важливо запроваджувати риторизац≥ю гуман≥тарного простору сучасноњ школи, ≥ передовс≥м процес навчанн€ украњнськоњ мови.

—еред девТ€тнадц€ти проанал≥зованих нами трактувань терм≥ну Ђриторизац≥€ї вид≥л€Їмо так≥: процес переосмисленн€ предмета ≥ способ≥в його викладанн€, переосмисленн€ орган≥зац≥њ осв≥тнього процесу €к повноц≥нного д≥лового сп≥лкуванн€ за канонами риторики (Ќ. √олуб); актив≥зац≥€ п≥знавальноњ д≥€льност≥ процесу навчанн€ засобами д≥алогу, д≥алог≥зац≥€ (—. ћинЇЇва); осмисленн€ вс≥х ситуац≥й навчального й позанавчального сп≥лкуванн€ €к риторичних ≥ збагаченн€ њх риторичними способами вир≥шенн€ (Ћ. √орбач, —. ћ≥нЇЇва); перетворенн€ (удосконаленн€ й розвиток) осв≥тнього процесу засобами риторичноњ д≥€льност≥ (—. ћинЇЇва); введенн€ елемент≥в риторичного знанн€ в контекст ≥нших навчальних дисципл≥н (¬. ћаров); зд≥йсненн€ осв≥тньоњ д≥€льност≥ за законами риторики (Ћ.  ощей, ќ. „увак≥н); процес перетворенн€ викладанн€ будь-€коњ навчальноњ дисципл≥ни засобами риторичноњ д≥€льност≥ учасник≥в процесу (—. ћинЇЇва); запровадженн€ в життЇву практику оптимальних вар≥ант≥в сп≥лкуванн€ в умовах соц≥альноњ реальност≥, що зм≥нюЇтьс€ (Ћ. —инельникова).

јнал≥з наведених деф≥н≥ц≥й дозвол€Ї зробити висновки: 1) риторизац≥€ стосуЇтьс€ вс≥х аспект≥в осв≥ти Ц навчального процесу, позанавчальноњ д≥€льност≥, педагог≥чного сп≥лкуванн€; 2) смисловим наповненн€м риторизац≥њ Ї риторичн≥ знанн€, канони (категор≥њ) риторики, закони риторики, д≥алог (д≥алог≥зац≥€), риторична ситуац≥€, риторична д≥€льн≥сть, засоби риторичноњ д≥€льност≥; 3) риторизац≥ю повТ€зують з процесами осмисленн€, переосмисленн€, актив≥зац≥њ, перетворенн€ обТЇкта, отже, ≥з певною зм≥ною св≥домост≥ учасник≥в осв≥тнього процесу, ≥ передус≥м, його орган≥затора Ц педагога.

«апровадженн€ процес≥в риторизац≥њ в навчанн€ гуман≥тарних предмет≥в у загальноосв≥тн≥й школ≥ повТ€зують з риторизованими технолог≥€ми, розробка €ких ≥ методики застосуванн€ ще триваЇ. –еальним на сьогодн≥ ≥ д≥Ївим шл€хом запровадженн€ риторизац≥њ в шк≥льн≥й мовн≥й осв≥т≥ Ї гра, ≥гров≥ методи навчанн€.

Ќе маючи на мет≥ анал≥зувати весь спектр тлумачень терм≥ну Ђграї, наведемо лиш де€к≥ думки науковц≥в: гра Ц вид креативноњ д≥€льност≥ людини, у процес≥ €коњ в у€вн≥й форм≥ в≥дтворюютьс€ способи д≥й з предметами, стосунки м≥ж людьми, норми соц≥ального житт€ та культурн≥ надбанн€ людства, €к≥ характеризують ≥сторично дос€гнутий р≥вень розвитку сусп≥льстваї (Ќ.  удик≥на); гра Ц основна форма в≥дтворенн€ реальних життЇвих ситуац≥й (¬. јндрЇЇва, ¬. √ригораш); гра Ц найприродн≥ший спос≥б опануванн€ вс≥ма без вин€тку €кост€ми, нев≥дТЇмна частка житт€, прискорювач, катал≥затор, полегшував процес≥в навчанн€, вихованн€, розвитку, зручний ≥ швидкий транспортер навчально-виховних ц≥лей (≤. ѕ≥дласий); гра Ц вид д≥€льност≥ в ситуац≥€х, спр€мованих на в≥дтворенн€ та засвоЇнн€ сусп≥льного досв≥ду, у €кому складаЇтьс€ й удосконалюЇтьс€ самоуправл≥нн€ повед≥нкою (√. —елевко); гра Ц дивовижний феномен людського ≥снуванн€ (¬.  укушк≥на).

јвтори багатьох досл≥дженн€ ототожнюють терм≥ни Ђграї та Ђ≥грова д≥€льн≥стьї. ѕроте Ќ.  удик≥на вважаЇ терм≥н Ђграї родовим пон€тт€м, а терм≥н Ђ≥грова д≥€льн≥стьї (Ђскладне системне утворенн€, структура €кого охоплюЇ мотивац≥йно-ц≥льовий, зм≥стовий, процесуально операц≥йний, контрольно-оц≥нний ≥ результативний компонентиї) Ц видовим [4, с.139]. ” контекст≥ нашого досл≥дженн€ ми оперуватимемо терм≥ном Ђ≥грова д≥€льн≥стьї, п≥д €ким розум≥тимемо д≥€льн≥сть дитини (учн≥в) у гр≥ (у ситуац≥њ гри). «асобами ≥гровоњ д≥€льност≥ вважатимемо ключов≥ чинники створенн€ ≥гровоњ ситуац≥њ та розгортанн€ безпосередньо процесу гри.

јнал≥з психолого-педагог≥чноњ л≥тератури серед ≥нших дозволив визначити так≥ засоби ≥гровоњ д≥€льност≥: слово, мовленн€, д≥алог (м≥жособист≥сн≥ стосунки), вербальна ≥ невербальна комун≥кац≥€; моделюванн€, ≥м≥тац≥€ реальност≥; рол≥, рольова повед≥нка, рольове перевт≥ленн€, драматизац≥€; змагальн≥сть.

” педагог≥ц≥ ≥снуЇ певна к≥льк≥сть класиф≥кац≥й ≥гор. Ќе маЇмо на мет≥ анал≥зувати й п≥ддавати критиц≥ ≥снуюч≥ класиф≥кац≥њ, адже науковц≥ керувалис€ результатами своњх доробк≥в. ќднак зазначимо, що вс≥ ≥гри, €к≥ застосовуютьс€ педагогами-практиками в навчально-виховному процес≥ Ї передовс≥м педагог≥чними ≥, в≥дпов≥дно до висновк≥в √. —елевка, мають так≥ ознаки: ч≥тко окреслену мету навчанн€, в≥дпов≥дн≥ педагог≥чн≥ результати, €к≥ можуть бути обірунтованими, вид≥леними та характеризуютьс€ навчально-п≥знавальною направлен≥стю [7, с.199].

ѕогоджуючись ≥з думкою ј. √≥на про те, що Ђбудь-€ка навчальна дисципл≥на надаЇ можлив≥сть створити груї [1, с.39], висловимо твердженн€, що саме шк≥льна мовна осв≥та в≥дкриваЇ найб≥льш спри€тлив≥ можливост≥ дл€ орган≥зац≥њ ц≥кавоњ та зм≥стовноњ ≥гровоњ д≥€льност≥ учн≥в. ѕ≥дкреслимо також: у процес≥ навчанн€ украњнськоњ мови учитель може ≥, переконан≥, маЇ зд≥йснювати процеси риторизац≥њ. Ќа користь наведеноњ думки св≥дчать принаймн≥ два аргументи: 1) осв≥тн€ п≥дготовка вчител≥в гуман≥тарного циклу включаЇ в себе риторичну складову, отже, сучасний учитель-словесник маЇ в≥дпов≥дати риторичному ≥деалов≥; 2) саме вчител≥-словесники €к н≥хто ≥нший покликан≥ розвивати мовленн€ своњх вихованц≥в, отже, у своњй педагог≥чн≥й д≥€льност≥ мають докладати зусиль задл€ дос€гненн€ риторичних результат≥в Ц риторичних ум≥нь ≥ риторичноњ компетентност≥ учн≥в. ћаючи риторичну осв≥тню п≥дготовку, учитель спроможний шл€хом самоосв≥ти здобути необх≥дн≥ риторичн≥ знанн€, удосконалити власн≥ риторичн≥ вм≥нн€ й запроваджувати процеси риторизац≥њ, залучаючи учн≥в до ≥гровоњ д≥€льност≥.

” процес≥ здобутт€ шк≥льноњ мовноњ осв≥ти учн≥в варто залучати до активноњ ≥гровоњ д≥€льност≥, орган≥зовуючи на уроках украњнськоњ мови риторичн≥ ≥гри. ” л≥тератур≥ з мовленнЇзнавства та методики риторики знаходимо тлумаченн€ пон€тт€ Ђриторичн≥ ≥гриї: 1) мовленнЇв≥ ≥гри, що розвивають навички м≥жособист≥сного та колективного ефективного сп≥лкуванн€; назва Ђриторичн≥ ≥гриї достатньо умовна й обТЇднуЇ так зван≥ Ђпсихотехн≥чн≥ ≥гриї [3]; процес реал≥зац≥њ висловленн€, що маЇ змагальний характер, з урахуванн€м ус≥х значущих компонент≥в мовленнЇвоњ ситуац≥њ задл€ вир≥шенн€ комун≥кативноњ задач≥ [6, с.19Ц20]. —аме риторичн≥ ≥гри (€к суто риторичн≥, мовленнЇв≥, комун≥кативн≥), €к≥ вибудовуютьс€ за загальною лог≥кою ≥гровоњ д≥€льност≥ з використанн€м окреслених вище засоб≥в, доц≥льно використовувати в процес≥ навчанн€ украњнськоњ мови з метою риторизац≥њ.

Ќаведемо приклади риторичних ≥гор ≥ проанал≥зуЇмо засоби ≥гровоњ д≥€льност≥ з погл€ду сп≥вв≥днесенн€ з≥ смислами процес≥в риторизац≥њ (табл. 1).

–иторична гра 1. Ќа перерв≥ в результат≥ порушенн€ дисципл≥ни був пробитий мТ€ч ћихайлика (в≥н прин≥с його, щоб пограти у волейбол на уроц≥ ф≥зкультури). ѕ≥дготуватис€ розпов≥сти про цей випадок: 1) мам≥; 2) товаришев≥ по волейбольн≥й секц≥њ; 3) учителев≥ ф≥зкультури.

–иторична гра 2.  оманда за допомогою невербальних засоб≥в (м≥м≥ки, жест≥в) маЇ зобразити емоц≥ю (рад≥сть, жаль, страх, розчаруванн€, образа, захопленн€ тощо). ≤нша команда маЇ розгадати задуману емоц≥ю.

–иторична гра 3. —пробувати ос€гнути звичайн≥ реч≥ у незвичний спос≥б ≥ довести ≥стинн≥сть неможливого ( отигорошко Ц д≥-джей; новор≥чна €линка Ц прикраса на ≤вана  упала; навколо нас Ц усе живе; мама завжди бажаЇ д≥т€м зла; правила дорожнього руху придумали жартома; вухами можна бачити; без св≥тла жити краще тощо).

–иторична гра 4. ¬иголосити текст (в≥рш, фрагмент казки, байку, матер≥ал вправи з п≥дручника), зображаючи нетерпл€ч≥сть, роздратован≥сть, байдуж≥сть). ¬икористовувати можливост≥ голосу, невербальн≥ засоби.

–иторична гра 5. —класти фразу (бажано Ц в≥ршовану), у €к≥й кожне слово починалос€ б з т≥Їњ самоњ л≥тери. ќц≥нюЇтьс€ к≥льк≥сть сл≥в, на€вн≥сть рими, зм≥стовн≥сть.

–иторична гра 6. ¬з€ти ≥нтервТю у свого товариша. ” своњх запитанн€х намагатис€ використовувати подробиц≥ з житт€ товариша, др≥бниць стосовно нього. ѕроанал≥зувати балакуч≥сть сп≥врозмовника €к реакц≥ю на щирий ≥нтерес до нього.

–иторична гра 7. ѕридумати й роз≥грати ситуац≥њ, у €ких ф≥гурували б доречн≥ та недоречн≥ звертанн€. ќц≥нюЇтьс€ гумористичн≥сть ситуац≥й.

”чителев≥-словеснику варто застосовувати на уроках украњнськоњ мови, лог≥чно повТ€зуючи засоби ≥гровоњ д≥€льност≥ з≥ смисловим наповненн€м риторизац≥њ.


“аблиц€ 1

«асоби ≥гровоњ д≥€льност≥ в процес≥ риторизац≥њ

«асоби ≥гровоњ д≥€льност≥ —мислове наповненн€ процесу риторизац≥њ
—лово, мовленн€, д≥алог (м≥жособист≥сн≥ стосунки), вербальна ≥ невербальна комун≥кац≥€. –иторичн≥ знанн€ (слово €к мовленнЇвий вчинок; види мовленн€; мовленнЇва ситуац≥€ (ситуац≥€ сп≥лкуванн€); виражальн≥ мовн≥ засоби; невербальн≥ засоби комун≥кац≥њ; д≥алог €к питально-в≥дпов≥дна форма мовленн€).  атегор≥њ риторики: етоси комун≥кант≥в, етос €к умова мовленн€; пафос мовц€ (комун≥кативне завданн€, мета мовленн€; емоц≥йно-вольова складова мовленн€); логос (форма мовленн€; вербальн≥ й невербальн≥ виражальн≥ засоби; аргументац≥€). «акон ефективного сп≥лкуванн€. ƒ≥алог (слуханн€, види запитань, риторичн≥ прийоми в≥дпов≥д≥). ¬иди д≥алог≥в (протир≥чч€, синтез, суперечка, по€сненн€, сварка, ун≥сон, пов≥домленн€, обговоренн€, бес≥да). —убТЇкт-субТЇктний характер взаЇмод≥њ. ћовленн€ €к риторична д≥€льн≥сть (спр€мован≥сть на вплив, на дос€гненн€ ефекту).
ћоделюванн€, ≥м≥тац≥€ реальност≥. –иторичн≥ знанн€ (прогнозуванн€ насл≥дк≥в слова €к мовленнЇвого вчинку та мовленнЇвоњ повед≥нки; мовленнЇва ситуац≥€).  атегор≥њ риторики: етос сп≥вбес≥дника, можлив≥сть узгодженн€ власного етосу з етосом сп≥врозмовника; прогнозуванн€ можливост≥ виконанн€ комун≥кативного завданн€; доб≥р аргумент≥в та мовленнЇвих засоб≥в. ѕроектуванн€ ефекту в≥д сп≥лкуванн€. ћоделюванн€ д≥алог≥чноњ взаЇмод≥њ. –озрахунок на ефективний вплив.
–ол≥, рольова повед≥нка, рольове перевт≥ленн€, драматизац≥€. –иторичн≥ знанн€ (види мовленн€; мовленнЇва ситуац≥€ (ситуац≥€ сп≥лкуванн€); виражальн≥ мовн≥ засоби; невербальн≥ засоби комун≥кац≥њ).  атегор≥њ риторики: етос €к умова мовленн€, узгодженн€ етос≥в комун≥кант≥в; комун≥кативне завданн€, мета мовленн€; емоц≥йно-вольова складова мовленн€ в≥дпов≥дно до рол≥; форма мовленн€; вербальн≥ й невербальн≥ виражальн≥ засоби; аргументац≥€. ƒос€гненн€ ефекту комун≥кац≥њ. ƒ≥алог (слуханн€, види запитань, риторичн≥ прийоми в≥дпов≥д≥). ¬иди д≥алог≥в. —убТЇкт-субТЇктний характер взаЇмод≥њ. ћовленн€ €к риторична д≥€льн≥сть (спр€мован≥сть на вплив, на дос€гненн€ ефекту).
«магальн≥сть. –иторичн≥ знанн€ (види мовленн€; можлив≥сть повернути особливост≥ мовленнЇвоњ ситуац≥њ на свою користь).  атегор≥њ риторики: можлив≥сть Ђп≥дкоренн€ї етосу сп≥врозмовника, морально-етична складова етосу мовленн€; максимальне використанн€ емоц≥йно-вольових можливостей задл€ дос€гненн€ комун≥кативноњ мети; доб≥р найб≥льш ефективних мовних ≥ мовленнЇвих засоб≥в, використанн€ ефективноњ аргументац≥њ. ƒос€гненн€ ефекту комун≥кац≥њ. ƒ≥алог (формулюванн€ запитань, доб≥р риторичних засоб≥в у в≥дпов≥д€х). ¬иди д≥алог≥в. —убТЇкт-субТЇктний характер взаЇмод≥њ. ћовленн€ €к риторична д≥€льн≥сть (спр€мован≥сть на вплив, на дос€гненн€ ефекту).

 


ѕедагог орган≥зовуЇ ≥грову д≥€льн≥сть учн≥в, передус≥м намагаючись дос€гнути предметних результат≥в в≥дпов≥дно до зм≥сту навчального матер≥алу конкретного уроку. ƒодатково у процес≥ учн≥вськоњ гри (або, можливо, перед грою) педагог зд≥йснюЇ на школ€р≥в риторичний вплив, реал≥зуючи смисли риторизац≥њ, акцентуючи власну увагу й увагу учн≥в на ≥гров≥й д≥€льност≥ €к риторичн≥й. ѕ≥дсумком под≥бноњ спец≥ально орган≥зованоњ ц≥леспр€мованоњ педагог≥чноњ д≥€льност≥ будуть предметн≥ осв≥тн≥ результати учн≥в ≥ риторичн≥ вм≥нн€, €к≥ Ї ун≥версальними, позапредметними, надпредметними.

–иторичн≥ вм≥нн€ варто класиф≥кувати в≥дносно таких аспект≥в: мовленнЇвоњ ситуац≥њ; публ≥чного мовленн€; риторичних знань; монолог≥чного мовленн€; д≥алог≥чного мовленн€; тексту; риторичних засоб≥в (вербальних, невербальних); полем≥чного мовленн€; ц≥нностей; власного риторичного мовленн€. ќволод≥нн€ риторичними вм≥нн€ми Ї запорукою формуванн€ у школ€р≥в риторичноњ компетентност≥ у таких площинах: теоретико-практичн≥й (комплекс мовних ≥ риторичних знань в контекст≥ њх ум≥лого застосуванн€ в мовн≥й д≥€льност≥); орган≥зац≥йно-методолог≥чн≥й (вправн≥сть у добор≥ стратег≥й ≥ тактик сп≥лкуванн€); процесуально-д≥€льн≥сн≥й (навички сп≥лкуванн€, комун≥кац≥њ в≥дпов≥дно до мовленнЇвоњ ситуац≥њ; застосуванн€ вм≥нь використовувати д≥бран≥ засоби дл€ дос€гненн€ комун≥кативноњ мети); морально-етичн≥й (соц≥окультурн≥й) (ц≥нност≥, ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ, духовн≥сть особистост≥); площин≥ комун≥кативноњ активност≥ (комун≥кабельн≥сть, ≥н≥ц≥ативн≥сть, здатн≥сть до включенн€ в активну комун≥кац≥ю); площин≥ впливовост≥ мовного акту (майстерн≥сть у волод≥нн≥ експресивно-емоц≥йними засобами мови дл€ дос€гненн€ запланованого прагматичного результату) [5, с.100Ц101].

¬исновки. –еальним ≥ д≥Ївим шл€хом запровадженн€ риторизац≥њ в шк≥льн≥й мовн≥й осв≥т≥ Ї гра, ≥гров≥ методи навчанн€. –иторичн≥ ≥гри Ї педагог≥чними ≥ орган≥зовуютьс€ за загальною лог≥кою засоб≥в ≥гровоњ д≥€льност≥ (слово, мовленн€, д≥алог (м≥жособист≥сн≥ стосунки), вербальна ≥ невербальна комун≥кац≥€; моделюванн€, ≥м≥тац≥€ реальност≥; рол≥, рольова повед≥нка, рольове перевт≥ленн€, драматизац≥€; змагальн≥сть). ѕ≥дсумком спец≥ально орган≥зованоњ ц≥леспр€мованоњ педагог≥чноњ д≥€льност≥ ≥з запровадженн€ риторизац≥њ у шк≥льн≥й мовн≥й осв≥т≥ будуть предметн≥ осв≥тн≥ результати учн≥в, њх риторичн≥ вм≥нн€, риторична компетентн≥сть.

ѕерспективу подальших досл≥джень вбачаЇмо в розробц≥ технолог≥й риторизац≥њ шк≥льного курсу украњнськоњ мови, процесу розвитку мовленн€ учн≥в, педагог≥чного сп≥лкуванн€ та методики њх запровадженн€.

Ћ≥тература

1. √≥н ј. ќ. ѕрийоми педагог≥чноњ техн≥ки: ¬≥льний виб≥р. ¬≥дкрит≥сть. ƒ≥€льн≥сть. «воротний звТ€зок. ≤деальн≥сть: пос≥б. дл€ вчител≥в / ј. ќ. √≥н. Ц Ћуганськ: Ќавч. кн., янтар, 2004. Ц 84 с.

2. √олуб Ќ. Ѕ. –иторика у вищ≥й школ≥: монограф≥€ / Ќ. Ѕ. √олуб. Ц „еркаси: Ѕрама-”крањна, 2008. Ц 400 с.

3. √рудцына Ќ. √. –иторические игры / Ќ. √. √рудцына // ѕедагогическое речеведение: словарь-справочник / [сост. ј. ј.  н€зьков]. Ц [под ред. “. ј. Ћадыженской и ј.  . ћихальской]. Ц [изд. 2-е, испр. и доп.]. Ц ћ.: ‘линта; Ќаука, 1998. Ц —. 205.

4.  удик≥на Ќ. ¬. √ра / Ќ. ¬.  удик≥на // ≈нциклопед≥€ осв≥ти / јкад. пед. наук ”крањни; голов. ред. ¬. √.  ремень. Ц  .: ёр≥нком ≤нтер, 2008. Ц —. 139Ц140.

5. Ќищета ¬. –иторична компетентн≥сть ≥ риторизац≥€ €к педагог≥чн≥ ≥нновац≥њ / ¬. Ќищета // “еоретичн≥ та прикладн≥ аспекти ≥нноватизац≥њ вищоњ профес≥йноњ осв≥ти: [м≥жнарод. колект. моногр.] / колект. автор≥в; за ред. д.пед.н., проф. ≤. —екрет. Ц ƒн≥продзержинськ: ƒƒ“”, 2013. Ц —. 95Ц124.

6. ќбучение общению: методика школьной риторики: [учеб. пособ. дл€ педагогов, студентов педвузов, преподавателей и слушателей системы повышени€ квалификации] / “. ј. Ћадыженска€, Ќ. ¬. Ћадыженска€, «. ».  урцева и др.; под. ред. “. ј. Ћадыженской. Ц ћ.: Ѕаласс, 2013. Ц 144 с.

7. —елевко √.  . Ёнциклопеди€ образовательных технологий: [в 2 т.] / √.  . —елевко. Ц ћ.: Ќ»» школьных технологий, 2006. Ц “. 1. Ц 816 с.

 

Ќищета ¬. ј. –иторичн≥ ≥гри €к зас≥б риторизац≥њ шк≥льноњ мовноњ осв≥ти / Ќищета ¬. ј. // ѕроблеми сучасноњ педагог≥чноњ осв≥ти: —ер≥€: ѕедагог≥ка ≥ психолог≥€: [зб. статей]. Ц ялта: –¬¬  √”, 2013. Ц ¬ип. 41. Ц „. 6. Ц —. 259Ц266.



<== предыдуща€ лекци€ | следующа€ лекци€ ==>
як мистецтво виголошенн€ усп≥шноњ промови | «м≥ст дисципл≥ни за зм≥стовими модул€ми
ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 818 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—вобода ничего не стоит, если она не включает в себ€ свободу ошибатьс€. © ћахатма √анди
==> читать все изречени€...

2133 - | 1882 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.021 с.