Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ќбТЇкт ≥ предмет пол≥толог≥њ




ќб'Їктом досл≥дженн€ пол≥толог≥њ Ї сфера пол≥тики, пол≥тична д≥йсн≥сть, пол≥тичне житт€ особи й сусп≥льства, пол≥тичн≥ ≥дењ, теор≥њ ≥ доктрини, под≥њ, прогнози, технолог≥њ пол≥тичних процес≥в.

ѕол≥тична сфера вивчаЇтьс€ й анал≥зуЇтьс€ у поЇднанн≥ з особливост€ми њњ розвитку та функц≥онуванн€, зв'€зками з економ≥чною та духовною сферами сусп≥льства. ѕол≥тична сфера Ї взаЇмод≥Їю в пол≥тичному процес≥ великих ≥ малих соц≥альних груп, об'Їднань громад€н, окремих ≥ндив≥д≥в. ѕол≥тична сфера включаЇ у себе й соц≥ально-пол≥тичн≥ ≥нститути та орган≥зац≥њ, че≠рез €к≥ в≥дбуваЇтьс€ взаЇмод≥€ м≥ж окремими суб'Їктами пол≥тики.

ѕредметом пол≥толог≥њ Ї законом≥рност≥ становленн€, функц≥онуванн€, зм≥на пол≥тичноњ влади, джерела, руш≥йн≥ сили пол≥тичного житт€ сусп≥льства, сутн≥сть, природа, тенденц≥њ розвитку, механ≥зми про€ву пол≥тичного, конкретн≥ про€ви, процеси, в≥дносини пол≥тичноњ д≥йсност≥, €к≥ вивчаютьс€ пол≥тологами. Ќаприклад, сюди в≥днос€ть так≥ феномени, €к пол≥тична культура, ≥деолог≥€, пол≥тичн≥ ел≥ти, пол≥тичн≥ парт≥њ та громадсько-пол≥тичн≥ орган≥зац≥њ, рухи, владн≥ в≥дносини, держава, пол≥тична система, пол≥тична д≥€льн≥сть, пол≥тичне л≥дерство тощо.

ѕредметом пол≥толог≥њ, €к рац≥онального в≥дображенн€ пол≥тики, Ї законом≥рност≥ пол≥тичного житт€ в ус≥х його ви€вах: зм≥ст, структура ≥ функц≥њ, м≥сце ≥ роль пол≥тичноњ системи в його розвитку та функц≥онуванн≥, у зд≥йсненн≥ пол≥тичноњ влади.

 

—труктура пол≥толог≥њ

—труктура пол≥толог≥њ €к науки охоплюЇ: а) загаль≠ну пол≥толог≥ю, що вивчаЇ ≥стор≥ю ≥ теор≥ю пол≥тики, ви≠робл€Ї загальн≥ теоретичн≥ й методолог≥чн≥ основи њњ п≥знанн€; б) теор≥ю пол≥тичних систем, механ≥зм≥в функ≠ц≥онуванн€ пол≥тичноњ влади, р≥зних компонент≥в, €к≥ становл€ть пол≥тичну систему; теор≥ю пол≥тичноњ св≥домо≠ст≥ й повед≥нки. Ќев≥д'Їмною частиною ц≥Їњ науки Ї до≠сл≥дженн€ загальних проблем св≥товоњ пол≥тики, механ≥з≠м≥в њњ функц≥онуванн€.

—труктура пол≥толог≥њ маЇ свою внутр≥шню лог≥ку й охоплюЇ теоретичн≥ та практичн≥ основи; знанн€ про законом≥рност≥ функц≥онуванн€ й розвитку пол≥тичноњ д≥€ль≠ност≥ в межах пол≥тичних в≥дносин; знанн€ про пол≥тичну систему €к механ≥зм орган≥зац≥њ та зд≥йсненн€ влади, про теор≥ю м≥жнародноњ пол≥тики. Ќа думку ‘. Ѕурлацького й √. Ўахназарова, структуру пол≥толог≥њ становл€ть: теор≥€ пол≥тики ≥ пол≥тичних систем, м≥жнародн≥ в≥дносини ≥ св≥≠това пол≥тика, управл≥нн€ соц≥альними процесами, пол≥≠тична ≥деолог≥€, ≥стор≥€ пол≥тичних учень.

ƒо спец≥альних пол≥тичних наук в≥днос€ть пол≥тичну географ≥ю, пол≥тичну психолог≥ю, пол≥тичну ≥стор≥ю, по≠л≥тичну антрополог≥ю, пол≥тичну семантику, пол≥тичну етнограф≥ю та ≥н.

¬ласне пол≥тична наука ≥ пол≥толог≥€ €к навчальна дисципл≥на мають суттЇв≥ в≥дм≥нност≥. ѕол≥тична наука охоплюЇ всю сукупн≥сть знань з цього предмета, а навчальна дисципл≥на вивчаЇ частину загальнотеоретич≠ного й прикладного матер≥алу: динам≥ку розвитку пол≥≠тичного житт€, взаЇмод≥ю пол≥тичних ≥нтерес≥в, в≥дносин ≥ д≥€льност≥; розвиток пол≥тичних ≥нститут≥в, норм, св≥≠домост≥ та пол≥тичноњ культури; роль людини в пол≥тич≠ному житт≥ сучасного св≥ту; роль ≥ м≥сце демократ≥њ в по≠л≥тичному житт≥ сусп≥льства €к способу й умови д≥алогу, гласного обговоренн€ проблем, взаЇмного врахуванн€ су≠перечливих ≥нтерес≥в, претенз≥й ≥ переконань суб'Їкт≥в пол≥тичного процесу.

 

‘ункц≥њ пол≥толог≥њ

ѕол≥толог≥€ виконуЇ р≥зноман≥тн≥ функц≥њ.

“еоретико-п≥знавальна функц≥€. ѕередбачаЇ вивчен≠н€, систематизац≥ю, тлумаченн€, анал≥з, узагальненн€ й оц≥нку пол≥тичних €вищ. «розум≥ло, що пол≥толог≥€ Ч це взаЇмопов'€зан≥ теоретичн≥ концепц≥њ, €к≥ спираютьс€ на п≥знанн€ законом≥рностей сусп≥льного розвитку, незалеж≠но в≥д суб'Їктивних нам≥р≥в ≥ бажань соц≥альних суб'Їк≠т≥в. “еоретичне п≥знанн€ даЇ змогу всеб≥чно вивчити й оц≥нити досв≥д њхньоњ пол≥тичноњ д≥€льност≥, пол≥тичне мистецтво. ѕол≥толог≥€ покликана дати знанн€ пол≥тич≠них умов, засоб≥в ≥ форм розв'€занн€ соц≥альних питань.

ћетодолог≥чна функц≥€. ќхоплюЇ способи, методи й принципи теоретичного досл≥дженн€ пол≥тики ≥ практич≠ноњ реал≥зац≥њ надбаних знань.

—в≥тогл€дна функц≥€. «умовлюЇ утвердженн€ ц≥ннос≠тей, ≥деал≥в, норм цив≥л≥зованоњ пол≥тичноњ повед≥нки, по≠л≥тичноњ культури соц≥альних суб'Їкт≥в, що спри€Ї дос€≠гненню певного консенсусу в сусп≥льств≥, оптимальному функц≥онуванню пол≥тичних ≥нститут≥в. ¬ивченн€ пол≥то-лрог≥њ даЇ змогу зрозум≥ти, чињ ≥нтереси представл€ють пе≠вн≥ парт≥њ, сусп≥льн≥ групи, њхн≥ л≥дери та державн≥ стру≠ктури. ÷€ функц≥€ впливаЇ на вм≥нн€ оц≥нювати пол≥тич≠н≥ под≥њ у зв'€зку з конкретними ≥сторичними умовами, –озробл€ючи пол≥тичн≥ технолог≥њ, пол≥толог≥€ повин-на враховувати вищ≥ ц≥л≥ ≥ ц≥нност≥, €к≥ неможливо реал≥зувати в сусп≥льн≥й практиц≥ у вигл€д≥ чергового Ђсв≥тлого майбутньогої, певного Ђсуперпроектуї. ќсновне покликанн€ системи ц≥лей ≥ ц≥нностей пол€гаЇ в гармон≥≠зац≥њ на€вних у сусп≥льств≥ суперечностей, консол≥дац≥њ ≥нтерес≥в ус≥х соц≥альних груп та пол≥тичних сил, в забез-њвйченн≥ еволюц≥йного розвитку сусп≥льства.

ѕрогностична функц≥€. ѕол€гаЇ в передбаченн≥ шл€-х≥в розвитку пол≥тичних процес≥в, р≥зних вар≥ант≥в пол≥≠тичноњ повед≥нки. ÷е необх≥дно дл€ виробленн€ механ≥зму рац≥ональноњ орган≥зац≥њ пол≥тичних процес≥в, урахуванн€ ресурс≥в пол≥тичноњ влади, особливо таких њњ компонент≥в ≥ форм, €к авторитет, контроль, вплив, примус тощо. ” нишшн≥х умовах зростаЇ роль прогнозуванн€ пол≥тичноњ повед≥нки соц≥альних суб'Їкт≥в у р≥зних рег≥онах крањни, насл≥дк≥в зд≥йснюваних пол≥тичних акц≥й. ѕроцес прогно≠зуванн€ спираЇтьс€ на п≥знанн€ об'Їктивних закон≥в сус≠п≥льно-пол≥тичного розвитку, пол≥тичних ≥нтерес≥в, потреб, стимул≥в. ѕри цьому берутьс€ до уваги сп≥вв≥дно≠шенн€ пол≥тичних сил у сусп≥льств≥, њх взаЇмод≥€, стан по≠л≥тичноњ св≥домост≥ й культури, нац≥ональн≥ традиц≥њ.

≤нтегруюча функц≥€. ¬и€вл€Їтьс€ у сфер≥ пол≥тичноњ св≥домост≥ й пол≥тичноњ повед≥нки. ¬ажливим компонен≠том у реал≥зац≥њ ц≥Їњ функц≥њ Ї ≥деолог≥€, що охоплюЇ по≠л≥тичн≥ ц≥нност≥, соц≥ально-пол≥тичн≥ ≥деали, через €к≥ пол≥тична наука впливаЇ на пол≥тичн≥ процеси, спри€Ї розвитку пол≥тичноњ соц≥ал≥зац≥њ, пол≥тичноњ культури, нац≥ональноњ самосв≥домост≥. ÷€ функц≥€ пол≥толог≥њ на≠буваЇ поширенн€ в сучасному зах≥дному сусп≥льств≥.

≤тал≥йський пол≥толог ƒ. ƒаол в≥дзначаЇ, що пол≥то≠лог≥€ не може уникнути оц≥нок Ч етичних та ≥деолог≥ч≠них. ¬≥дмовл€ючись в≥д анал≥зу ц≥нностей пол≥тики ≥ за≠ймаючись самими фактами, наука втрачаЇ головне: вона не може розв'€зувати актуальн≥ проблеми пол≥тики. “ак званий нейтральний пол≥тичний п≥дх≥д приречений на ≥н≠телектуальне безсилл€. Ќа думку американських пол≥то≠лог≥в √. јлмонда, ƒ. ≤стона та ƒ. –≥чч≥, сучасна пол≥то≠лог≥€ перебуваЇ в ситуац≥њ гостроњ неблагополучност≥ са≠ме внасл≥док ≥деолог≥чноњ нейтральност≥.

ѕрикладна функц≥€. ѕередбачаЇ виробленн€ практич≠них рекомендац≥й щодо шл€х≥в, механ≥зм≥в реал≥зац≥њ пол≥тичних знань, рац≥ональноњ орган≥зац≥њ пол≥тичних процес≥в. ¬она забезпечуЇ вивченн€ ефективност≥ пол≥≠тичних р≥шень, стану сусп≥льноњ думки, ставленн€ гро≠мадськост≥ до пол≥тичних структур, ≥нститут≥в ≥ норм. ќр≥Їнтована на безпосереднЇ вир≥шенн€ проблем, пов'€≠заних з формуванн€м знань про принципи й методи пра≠ктичного регулюванн€ пол≥тичних процес≥в ≥ виконанн€ конкретних завдань.

ѕол≥толог≥€ спри€Ї виробленню правильних ор≥Їнти≠р≥в у бурхливих пол≥тичних потоках, дос€гненню розум≠ного компром≥су м≥ж загальнолюдськими, рег≥онально-нац≥ональними, локально-груповими та особистими ≥н≠тересами, запоб≥ганню дез≥нтеграц≥њ сусп≥льства. ” цьому реал≥зуЇтьс€ роль пол≥толог≥њ, €ка надаЇ пол≥тиц≥ €костей науки ≥ мистецтва.

” процес≥ становленн€ ≥ розвитку украњнськоњ пол≥≠тичноњ науки важливо не ≥золювати њњ в≥д св≥тового пол≥≠тичного знанн€, а розкривати њњ нац≥ональний ≥ загально-цив≥л≥зац≥йний зм≥ст, не перетворювати ”крањну на нове закрите сусп≥льствої. —амо≥зол€ц≥€ згубна не лише дл€ економ≥ки, а й дл€ розвитку культури ≥ науки.

 

ћетодолог≥€ пол≥толог≥њ

ѕол≥толог≥€, €к ≥ будь-€ка наука, маЇ загальн≥ й спе≠циф≥чн≥ методи досл≥дженн€, прийоми, п≥дходи. «аруб≥ж≠на пол≥толог≥€ застосовуЇ нормативно-онтолог≥чний ≥ ем-п≥рико-анал≥тичний п≥дходи до анал≥зу пол≥тичних €вищ. ѕол≥тика оголошуЇтьс€ Ђсферою вибору, а не необх≥днос≠т≥ї. ѕор€д ≥з цим застосовуютьс€ психолог≥чн≥ та ≥нститу-ц≥йн≥ п≥дходи. ѕоширений б≥хев≥ористський метод, пов'€≠заний з вивченн€м пол≥тичноњ повед≥нки особи ≥ соц≥аль≠них груп, перев≥ркою цих досл≥джень досв≥дом.

¬ажливим засобом у методолог≥чному арсенал≥ пол≥то≠лог≥њ Ї (д≥алектичний метод. ƒ≥алектика виходить з необх≥дност≥ визнанн€ впливу економ≥чноњ сфери на пол≥≠тичну. ƒл€ подоланн€ вульгарно-матер≥ал≥стичного п≥дхо≠ду треба брати до уваги той факт, що економ≥ка зумовлюЇ пол≥тичн≥ процеси лише в к≥нцевому п≥дсумку й т≥льки в головних ≥стотних аспектах. Ќа зм≥ст ≥ функц≥онуванн€ пол≥тичних процес≥в великий вплив справл€ють р≥зн≥ со≠ц≥альн≥ чинники: ≥стор≥€, мораль, культура, сп≥вв≥дно≠шенн€ класових ≥ нац≥ональних сил тощо. ѕол≥тика, у свою чергу, Ї активним ≥ ц≥л≥сним компонентом, що впли≠ваЇ на вс≥ процеси сусп≥льного розвитку. ѕол≥толог≥€ ви≠ходить ≥з цих методолог≥чних положень при вивченн≥ ди≠нам≥зму, стаб≥льност≥ пол≥тичних процес≥в ≥ €вищ.

ƒл€ п≥знанн€ пол≥тичних €вищ застосовують закони ≥ принципи д≥алектики. ѕол≥тичн≥ €вища розгл€дають в Їдност≥ й боротьб≥ протилежностей, у пост≥йному розвит≠ку та оновленн≥, у сп≥вв≥дношенн≥ етап≥в реформ ≥ рево≠люц≥й. ≤сторичне тлумаченн€ пол≥тичних €вищ даЇ змо≠гу зрозум≥ти лог≥ку њх розвитку.

≤стотне значенн€ маЇ методолог≥чне досл≥дженн€ супе≠речностей €к джерела й руш≥йноњ сили пол≥тичних проце≠с≥в. „ерез взаЇмод≥ю суперечливих пол≥тичних чинник≥в реал≥зуютьс€ закони пол≥тичного житт€, €кому властив≥ р≥зн≥ протир≥чч€: м≥ж суб'Їктами пол≥тичного житт€, кла≠сами, нац≥€ми, соц≥альними групами, особами. ÷≥ супе≠речност≥ визначають характер ≥ спр€мован≥сть пол≥тичних процес≥в, структуру пол≥тичноњ системи, орган≥зац≥ю та функц≥онуванн€ пол≥тичноњ влади. «начний вплив на кон≠кретн≥ форми, процеси пол≥тичного житт€ мають протир≥чч€ м≥ж р≥зними елементами пол≥тичноњ системи, њњ ≥нституц≥йною ≥ нормативною п≥дсистемами, м≥ж пол≥≠тичною практикою ≥ пол≥тичними нормами, пол≥тичними ≥нститутами ≥ пол≥тичною культурою та св≥дом≥стю. –оз≠межуванн€ основних ≥ пох≥дних суперечностей спри€Ї з'€≠суванню тенденц≥й пол≥тичного розвитку. ƒосл≥джуючи пол≥тичн≥ суперечност≥, конфл≥кти, важливо ви€вл€ти њх джерело, структуру, спр€мован≥сть, шл€хи розв'€занн€.

ќстанн≥м часом пор€д з д≥алектичним методом у пол≥толог≥чних досл≥дженн€х набуваЇ поширенн€ синергетичний метод (грец. sinergetikos Ч сп≥льний, узгоджено д≥ючий). —инергетика, не будучи жорстко детерм≥нованою сукупн≥стю методолог≥чних принцип≥в та пон€ть, ви≠ходить не з однозначного, загальноприйн€того пон€тт€ пол≥тична система, а з притаманного њй набору власти≠востей Ч взаЇмопроникненн€, в≥дкритост≥, самоорган≥≠зац≥њ, випадковост≥, на€вност≥ асиметричних структур, нерегул€рност≥ зв"€зк≥в ≥ функц≥ональноњ нестаб≥льност≥. Ѕазуючись на ≥дењ нел≥н≥йност≥ та застосуванн€ м≥ждисци≠пл≥нарних досл≥джень, синергетичний метод передбачаЇ багатовар≥антн≥сть, альтернативн≥сть вибору шл€х≥в сусп≥льно-пол≥тичного розвитку.

” вивченн≥ пол≥тичних процес≥в застосовують так≥ основн≥ методолог≥чн≥ принципи: об'Їктивн≥сть, ≥сторизм ≥ соц≥альний п≥дх≥д.

ѕринцип об'Їктивност≥. ќр≥ЇнтуЇ на вивченн€ об'Їк≠тивних законом≥рностей, €к≥ визначають процеси пол≥≠тичного розвитку.  ожне €вище розгл€дають €к багато≠гранне й суперечливе. ѕри цьому вивчають всю систему чинник≥в Ч позитивних ≥ негативних. ќб'Їктивн≥сть пол≥тичних знань передбачаЇ, що процес њх здобутт€ в≥д≠пов≥даЇ реальн≥й д≥йсност≥, незалежним в≥д людини зако≠нам п≥знанн€. ќб'Їктивн≥сть наукових висновк≥в базуЇть≠с€ на доказовост≥ наукових факт≥в.

ѕринцип ≥сторизму. ѕередбачаЇ розгл€д факт≥в ≥ по≠л≥тичних €вищ у конкретно-≥сторичних обставинах, у взаЇмозв'€зку та взаЇмозумовленост≥, з урахуванн€м роз≠становки та пол≥тичноњ ор≥Їнтац≥њ соц≥альних, нац≥ональ≠них груп, верств, громадських орган≥зац≥й. ќц≥нюючи пол≥тичн≥ системи, важливо брати до уваги генезис, зм≥ст њх компонент≥в, еволюц≥ю ≥ тенденц≥њ розвитку.

ѕринцип соц≥ального п≥дходу. «астосовуЇтьс€ дл€ по≠доланн€ вульгарного соц≥олог≥зму, м≥фолог≥зац≥њ пол≥тич≠ноњ реальност≥, протиставленн€ загальнолюдських, нац≥о≠нальних ≥ класових ≥деал≥в та ц≥нностей. —оц≥альний п≥д≠х≥д маЇ особливо важливе значенн€, коли оц≥нюють про≠грами, реальну пол≥тичну д≥€льн≥сть парт≥й, л≥дер≥в, њх роль у пол≥тичному розвитку сусп≥льства. ѕри цьому беруть до уваги характер соц≥альних ≥ класових ≥нтерес≥в, сп≥вв≥дношенн€ соц≥ально-класових сил у пол≥тичн≥й бо≠ротьб≥. —оц≥альний анал≥з даЇ змогу з≥ставити класов≥ ≥н≠тереси ≥з загальнолюдськими, оц≥нити вплив класових сил ≥ парт≥й на розвиток пол≥тичних процес≥в, њх в≥дпов≥дн≥сть ≥нтересам народу й св≥тового сп≥втовариства в ц≥лому.

≤стотне значенн€ дл€ досл≥дженн€ пол≥тичних €вищ маЇ проблема взаЇмозв'€зку емп≥ричного й теоретичного ѕол≥тична практика т≥сно пов'€зана з пол≥тичною на≠укою, Ї джерелом пол≥тичного знанн€, його руш≥йною силою ≥ критер≥Їм ≥стинност≥ наукових положень. ¬она даЇ науц≥ фактичний матер≥ал, €кий п≥дл€гаЇ теоретичному узагальненню.  ≥нцевою метою пол≥тичноњ науки Ї не «добутт€ знань, а њхнЇ практичне застосуванн€ ≥ вплив на пол≥тичн≥ процеси. ѕол≥тична д≥€льн≥сть зумовлюЇтьс€ не т≥льки волею, ≥нтуњц≥Їю, досв≥дом, а й широким науковим осмисленн€м проблем пол≥тичного бутт€. Ќа в≥дм≥ну в≥д ≥нших вид≥в соц≥альноњ д≥€льност≥, вона маЇ гли≠боко усв≥домлений характер. ѕол≥тична наука не в≥до≠кремлюЇ матер≥альну, практичну й духовно-теоретичну д≥€льност≥, вона розгл€даЇ њх у нерозривн≥й Їдност≥. ѕол≥тичн≥ в≥дносини реал≥зуютьс€ ≥ вт≥люютьс€ у конкрет≠н≥й пол≥тичн≥й д≥€льност≥ людей. “ому вивченн€ пол≥тичного житт€ в динам≥ц≥ даЇ змогу з'€сувати ц≥л≥, способи, засоби, результати ≥ €кост≥ основних елемент≥в пол≥тичноњ д≥€льност≥. ѕри цьому важливе методолог≥чне значенн€ маЇ положенн€ про суб'Їктивн≥сть мети й об'Їктивн≥сть њњ зм≥сту, передбаченн€ можливих поб≥ч≠них насл≥дк≥в пол≥тичноњ д≥€льност≥. ѕрактичний п≥дх≥д ор≥ЇнтуЇ досл≥дника не т≥льки на вивченн€ зм≥сту пол≥≠тичних процес≥в, а й на особист≥сн≥, соц≥ально-психоло-г≥чн≥, моральн≥ компоненти пол≥тичного бутт€. ƒ≥€льн≥с-ний п≥дх≥д у досл≥дженн≥ соц≥ального житт€ в останн≥ роки поширивс€ в соц≥ально-ф≥лософськ≥й ≥ частково по-л≥тичн≥й науц≥. јле пол≥толог≥€ поки що його мало використовуЇ, хоча й маЇ справу з найдинам≥чн≥шою сферою —усп≥льного житт€.

” пол≥толог≥чних досл≥дженн€х ≥стотне значенн€ мають системний п≥дх≥д ≥ структурно-функц≥ональний анальний анал≥з- «м≥стом системного п≥дходу Ї ф≥лософськ≥ у€вленн€ про ц≥л≥сн≥сть об'Їктивного св≥ту, сп≥вв≥дношенн€ ц≥лого ≥ частин, про взаЇмод≥ю системи ≥з середовищем, загаль≠н≥ законом≥рност≥ функц≥онуванн€ й розвитку систем; про структурован≥сть кожного системного об'Їкта, активний характер д≥€льност≥ суб'Їкт≥в соц≥ально-пол≥тичних систем. ѕ≥д час системного анал≥зу визначають елементи досл≥джуваних €вищ (пол≥тичн≥ ≥нститути й норми, структурн≥ п≥дрозд≥ли держави тощо), специф≥ку њх зм≥с≠ту та функц≥онального призначенн€. Ќа ц≥й основ≥ вста≠новлюють системн≥ зв'€зки м≥ж елементами, €к≥ виража≠ють властив≥ об'Їкту Їдн≥сть ≥ ц≥л≥сн≥сть. “ак, при анал≥≠з≥ пол≥тичноњ системи визначають р≥зн≥ функц≥ональн≥ зв'€зки, координац≥ю, взаЇмод≥ю, субординац≥ю њњ еле≠мент≥в. ѕри цьому пол≥тичн≥ €вища розгл€дають €к скла≠дн≥, в≥дособлен≥ феномени, що мають св≥й склад ≥ струк≠туру, виконують певну функц≥ю в загальн≥й систем≥.

—истемний п≥дх≥д виступаЇ ≥стотним моментом д≥а≠лектичного методу п≥знанн€. ¬≥н даЇ змогу глибше п≥зна≠ти суть пол≥тичних €вищ, повн≥ше розкрити й усв≥доми≠ти роль та функц≥њ компонент≥в системи. ¬ажливого методолог≥чного значенн€ набуваЇ характеристика систе≠ми €к орган≥чноњ сукупност≥ елемент≥в, а не њх простоњ суми. ”св≥домленн€ взаЇмозв'€зк≥в у системах, взаЇмоза≠лежност≥ њњ компонент≥в спри€Ї розум≥нню тенденц≥й по≠л≥тичного розвитку, динам≥зму пол≥тичних процес≥в, на≠ц≥люЇ на вид≥ленн€ основноњ ланки в ланцюз≥ пол≥тичних €вищ. —истемний п≥дх≥д даЇ змогу розкрити основу, сис≠темну €к≥сть, завд€ки €ким усю суперечливу р≥зноман≥т≠н≥сть пол≥тичних сил можна зрозум≥ти €к Їдине ц≥ле. ћетодолог≥чна роль системного п≥дходу значно зростаЇ, коли в≥н поЇднуЇтьс€ з принципом ≥сторичного анал≥зу €вищ ≥ виступаЇ €к системно-≥сторичний п≥дх≥д.

ќднак у прац€х де€ких зах≥дних пол≥толог≥в сусп≥ль≠н≥ системи розгл€даютьс€ €к статичн≥, €к≥сно незм≥нн≥. ƒж. “ернет зазначаЇ, що в таких теор≥€х йдетьс€ про су≠сп≥льство, в €кому немаЇ ≥сторичного розвитку. “аке ба≠ченн€ сусп≥льства Ї недосконалим, поза€к не передбачаЇ ≥снуванн€ в ньому таких €вищ, €к в≥дхиленн€, конфл≥к≠ти й зм≥ни.

–озум≥нн€ динам≥чност≥ пол≥тичного житт€, баченн€ не т≥льки механ≥зму функц≥онуванн€, а й механ≥зму роз≠витку дос€гаютьс€ з допомогою системно-≥сторичного п≥дходу. –еал≥зац≥€ його передбачаЇ вид≥ленн€ певних тип≥в пол≥тичного житт€, пол≥тичних систем, що виника ють у процес≥ ≥сторичного розвитку людського сусп≥льст≠ва. Ќадзвичайно важливе значенн€ маЇ й питанн€ про ос≠нови наукових типолог≥й. “акою основою Ї соц≥ально-класова структура, а в к≥нцевому п≥дсумку Ч характер економ≥чних в≥дносин сусп≥льства. ÷ей п≥дх≥д даЇ змогу не лише п≥знати законом≥рност≥ й особливост≥ розвитку р≥зних тип≥в пол≥тичного житт€ ≥ пол≥тичних систем, а й глибше розгл€нути њх ≥сторичний взаЇмозв'€зок ≥, навпа≠ки; за формальною в≥дм≥нн≥стю розкрити сутн≥сну под≥б≠н≥сть пол≥тичних систем.

¬ажливим Ї застосуванн€ пор≥вн€льного методу в пол≥толог≥њ. ƒонедавна в основному застосовували т≥льки метод протиставленн€ з метою показати наукову неспро≠можн≥сть та методолог≥чну хибн≥сть концепц≥й зах≥дних пол≥толог≥в. Ќа «аход≥ спостер≥галось аналог≥чне ставлен≠н€ до нашоњ пол≥тичноњ науки. Ђякщо в нас еп≥тет Ђбу≠ржуазнаї щодо слова Ђнаукаї означав, що це зовс≥м не наука, а суц≥льна маг≥€ або нав≥ть шарлатанство, то на "тому боц≥" такий самий зм≥ст укладавс€ в пон€тт€ Ђмарксистськеї, Ч зазначаЇ √. Ўахназаров. ≥ ќднак монопольне пануванн€ одного погл€ду, одного п≥дходу н≥коли не стимулювало розвиток науки, майже завжди вироджувалос€ в догматичне спрощенство ≥ по≠верхов≥сть. ѕор≥вн€льний анал≥з спри€Ї усв≥домленню проблем ц≥л≥сного, взаЇмопов'€заного й суперечливого св≥ту, ор≥ЇнтуЇ на пошук не лише в≥дм≥нностей, а й сп≥ль-них рис. ¬≥н застосовуЇтьс€ до таких функц≥й пол≥тичних систем р≥зних сусп≥льств, €к збереженн€ стаб≥льност≥ й |ц≥л≥сност≥, моб≥л≥зац≥€ ≥ розпод≥л ресурс≥в, розв'€занн€ конфл≥кт≥в, захист державноњ незалежност≥, задоволенн€ спод≥вань ≥ вимог громад€н.

јктуальна проблема в пол≥толог≥њ Ч пошук ≥ викори≠станн€ показник≥в дл€ пор≥вн€нн€ р≥зних пол≥тичних систем. Ќаприклад, при пор≥вн€нн≥ ступен≥в розвитку де- мократ≥њ в р≥зних крањнах таким показником може бути реальна пол≥тична активн≥сть громад€н у пол≥тичних ѕроцесах. ÷≥кавим Ї виб≥р критер≥њв пор≥вн€льного ана-л≥зу пол≥тичних парт≥й: ≥нтереси класу чи верстви, €к≥ виражаЇ парт≥€; ≥дейно-теоретичн≥ ц≥нност≥ та настанови т≥њ, функц≥њ пол≥тичного кер≥вництва; доб≥р ≥ просуванн€ л≥дер≥в на пол≥тичн≥ державн≥ пости; контроль за њхньою д≥€льн≥стю, виробленн€ ≥ реал≥зац≥€ курс≥в внутр≥шньоњ та зовн≥шньоњ пол≥тики своњх держав та участь у цих процесах.

ƒо спец≥альних метод≥в досл≥дженн€ в пол≥толог≥њ на≠лежить група метод≥в, що ірунтуютьс€ на р≥зних вар≥ан-тах досл≥дженн€ структури, функц≥й пол≥тичних проце-с≥в та ≥нститут≥в Ч методи, запозичен≥ пол≥толог≥Їю з ≥нших наук. Ўироко використовують методи емп≥ричних соц≥альних досл≥джень, соц≥альноњ психолог≥њ, статистики, моделюванн€. ќб'Їктом цих досл≥джень Ї функц≥онуванн€ пол≥тичних ≥нститут≥в, д≥њ пол≥тичних суб'Їкт≥в, динам≥ка громадськоњ думки. ¬ивчають стиль д≥€льност≥ учасник≥в пол≥тичних процес≥в, ефективн≥сть пол≥тичних р≥шень, р≥вень пол≥тичноњ св≥домост≥ й культури р≥зних груп населенн€. ѕри цьому використовують анал≥з стати≠стичних даних, зм≥ст пол≥тичних р≥шень, усн≥ методи (≥нтерв'юванн€), письмов≥ опитуванн€ (анкетуванн€), безпосереднЇ спостереженн€ за досл≥джуваним об'Їктом, соц≥ально-пол≥тичний експеримент.

ѕол≥толог≥€ концептуально забезпечуЇ розробку та застосуванн€ спец≥альних метод≥в досл≥дженн€, теоретично зор≥ЇнтовуЇ, збагачуючись ≥ розвиваючись завд€ки здобут≥й ≥нформац≥њ. ѕри≠кладн≥ функц≥њ пол≥толог≥њ розширюють, застосовуючи спец≥альн≥ методи.

ќтже, в сучасн≥й св≥тов≥й пол≥тичн≥й науц≥ виокрем≠люють загальн≥ функц≥њ пол≥тики, €к≥ виступають у ци≠в≥л≥зованому сусп≥льств≥ на перше м≥сце (п≥дтримка сус≠п≥льного пор€дку, гарант≥њ свободи й г≥дност≥ громад€н, уникненн€ конфл≥кт≥в, забезпеченн€ соц≥альноњ злагоди). ÷е зумовлюЇ мету й завданн€ пол≥тичноњ осв≥ти €к скла≠довоњ формуванн€ пол≥тичноњ св≥домост≥ та культури гро≠мад€н, њх ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й та настанов. ѕол≥тична осв≥та спр€мована на наданн€ пол≥тиц≥ гуман≥стичного характеру, отриманн€ ви€в≥в у пол≥тичн≥й д≥€льност≥ его-центричност≥, нетерпимост≥, ≥деолог≥зац≥њ, рац≥онал≥зму. –озв'€занню цих завдань ≥ покликана спри€ти сучасна пол≥тична наука.

 

“ема 2. ѕол≥тична влада

¬лада Ї одн≥Їю з фундаментальних засад пол≥тично≠го розвитку сусп≥льства. ¬она миЇ правовий, економ≥ч≠ний, духовно-≥деолог≥чний характер, ≥снуЇ скр≥зь, де на€в≠н≥ будь-€к≥ ст≥йк≥ об'Їднанн€ людей т≥сно пов'€зана з пол≥тичною сферою, Ї засобом зд≥йсненн€ ≥ способом утвердженн€ певноњ пол≥тики. ѕол≥тична влада виник≠ла ран≥ше за владу державну ≥ визначаЇ реальну здат≠н≥сть соц≥альноњ групи чи ≥ндив≥да ви€вл€ти свою волю. ¬она Ї нев≥д'Їмною складовою загального визначенн€ влади €к форми соц≥альних в≥дносин, €к≥й властивий все-охоплюючий характер, здатн≥сть проникати в ус≥ сфе≠ри людськоњ д≥€льност≥.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 719 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

„то разум человека может постигнуть и во что он может поверить, того он способен достичь © Ќаполеон ’илл
==> читать все изречени€...

2270 - | 2079 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.026 с.