Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕол≥тична думка ”крањни XIX Ц початку XX ст




 

Ќаприк≥нц≥ XVIII Ц на початку XIX ст. пол≥тична думка в ”крањн≥ вступаЇ у новий пер≥од свого ≥сторичного розвитку. √оловними джерелами в≥дродженн€ нац≥ональноњ св≥домост≥ були вплив зах≥дноЇвропейських пол≥тичних ≥дей, зокрема ≥дей ‘ранцузькоњ революц≥њ.

” середин≥ 40‑х рок≥в XIX ст. в ”крањн≥ виникло  ирило-ћефод≥њвське товариство, €ке уо≠соблювало цв≥т украњнськоњ пол≥тичноњ думки, об'Їднувало людей, котр≥ справили ве≠личезний вплив на подальший розвиток украњнського в≥дродженн€. ƒо складу  ирило-ћефод≥њвського товариства входили ћикола  остомаров, ѕантелеймон  ул≥ш, ћикола √улак, ¬асиль Ѕ≥лозерський, ќпанас ћаркович, “арас Ўевченко. ќсновними завдан≠н€ми вони вважали побудову слов'€нськоњ сп≥лки христи€нських республ≥к; знищенн€ кр≥пацтва та абсолютистськоњ влади в –о≠с≥йськ≥й ≥мпер≥њ €к необх≥дноњ умови ство≠ренн€ ц≥Їњ сп≥лки; поширенн€ христи€нського сусп≥льного ладу на весь св≥т €к насл≥док зд≥йсненн€ христи≠€нського запов≥ту слов'€нами.  ирило-ћефод≥њвське товариство за≠кликало слов'€н до об'Їднанн€, але за умов утворенн€ кожним народом своЇњ власноњ суверенноњ республ≥ки, не залежноњ в≥д ≥нших, збудованоњ на де≠мократичних засадах. „лени товариства прагнули дос€гти свого ≥деалу €к через державн≥ ре≠форми, так ≥ за≠вд€ки поширенню осв≥ти, моральному вдосконаленню людини. √оловною пере≠думовою ≥деального сусп≥льного ладу вони вважали особисту чесн≥сть ≥ пор€дн≥сть обраних пра≠вител≥в.

ћихайло ƒрагоманов вважав, що чим б≥льш високим Ї р≥вень розвитку сусп≥льноњ ор≠ган≥зац≥њ, тим вище маЇ бути ступ≥нь соц≥ального прогресу. ќсновними постулатами по≠л≥тичноњ концепц≥њ ƒрагоманова були визнанн€ за державою з њњ пол≥тичною системою ≥ конституц≥Їю можливост≥ координац≥њ соц≥ально-економ≥чного житт€; ≥де€ щодо еволюц≥њ ≥снуючоњ пол≥тичноњ системи €к засобу проведенн€ широких пол≥тичних реформ; прове≠денн€ визвольноњ боротьби лише просв≥тницькими засобами та розум≥нн€ культури €к ос≠нови дл€ функц≥онуванн€ майбутньоњ республ≥канськоњ держави; Ївропоцентризм, тобто переко≠нанн€, що ≥сторичний процес в –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ маЇ пройти той самий по≠л≥тичний шл€х, що ≥ в крањнах «ах≥дноњ ™вропи ≥з зам≥ною абсолютистськоњ монарх≥њ на так званий парламентсько-земський вар≥ант; ≥де€ федерац≥њ €к вир≥шальноњ умови пере≠будови ≥мпер≥њ на засадах широкоњ автоном≥њ.

ќдним ≥з видатних представник≥в пол≥тичноњ думки ”крањни був ≤ван ‘ранко Ц мисли≠тель, письменник, громадсько-пол≥тичний д≥€ч. ” своњх творах в≥н прид≥л€в значну увагу кооперац≥њ, орган≥зац≥њ взаЇмодопомоги дл€ соц≥ального захисту, боротьб≥ за просв≥ту прац≥вник≥в, п≥двищенн€ њх культурного р≥вн€. ѕроте в≥н не виступав за диктатуру проле≠тар≥ату, а був за ши≠роке самовр€дуванн€ ≥ акцентував увагу на загальнолюдських, а не класових ц≥нност€х. як ≥ ƒрагоманов, ‘ранко виступав з позиц≥й федерал≥зму. ¬≥н вва≠жав, що формою самост≥йност≥ може бути демократична автоном≥€ у склад≥ федерац≥њ, €ка б спиралась на сол≥дарн≥сть ≥нтерес≥в. ќсновою такого сусп≥льства мають бути р≥в≠н≥сть людей, забезпеченн€ прав ≥ свобод дл€ кожноњ людини.

ћихайло √рушевський Ц ≥сторик ≥ пол≥тичний д≥€ч, голова ”крањнськоњ ÷ентральноњ –ади, пройшов певну еволюц≥ю у погл€дах, зокрема в≥д ≥сторичноњ народницькоњ конце≠пц≥њ у б≥к державницькоњ, в≥д федерал≥стичноњ до самост≥йницькоњ. —початку в≥н п≥дтри≠мував ≥дењ федеративних форм орган≥зац≥њ державного житт€ нац≥њ ≥ виступав за нац≥≠онально-культурну автоном≥ю ”крањни в рамках –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ. ÷е було пов'€зано з його думкою про те, що народн≥сть дл€ свого розвитку не потребуЇ обов'€зково пол≥тич≠ноњ самост≥йност≥, а вир≥шенн€ украњнського питанн€ т≥сно пов'€зане з перетворенн€м –ос≥њ у пра≠вову державу. Ѕ≥льшовицька революц≥€ та новий характер украњнсько-рос≥й≠ських взаЇмин внесли значн≥ корективи у пол≥тичн≥ погл€ди √рушевського. ¬≥н п≥ддаЇ р≥з≠к≥й критиц≥ пол≥тику рад€нськоњ –ос≥њ в ”крањн≥, оск≥льки, на його думку, б≥льшовицьк≥ ке≠р≥вники п≥д своњм федерал≥змом прихо≠вують найг≥рший терористичний централ≥зм. “ак≥ зм≥ни у пол≥тичних погл€дах √рушевського не в останню чергу привели на початку 1918 року до проголошенн€ ”крањни IV ”н≥версалом ÷ентральноњ –ади самост≥йною, незале≠жною республ≥кою.

¬ажливою в≥хою в ≥стор≥њ украњнськоњ пол≥тичноњ думки була творча спадщина ¬оло≠димира ¬инниченка Ц украњнського письменника ≥ пол≥тичного д≥€ча. ¬≥н висунув власну концепц≥ю украњнськоњ роб≥тничо-сел€нськоњ революц≥њ. √оловним њњ структурним елемен≠том було поЇднанн€ соц≥ально-економ≥чних чинник≥в ≥з нац≥онально-пол≥тичними при переваз≥ перших. “им самим, на його думку, рос≥йських б≥льшовик≥в було б позбавлено можливост≥ виступити проти ”крањни ≥ прагнути до захопленн€ влади. ” раз≥ спрацю≠ванн€ ≥дењ зд≥йсненн€ пролетарськоњ революц≥њ в ”крањн≥, €к окремо вз€т≥й крањн≥, вторг≠ненн€ московських б≥льшовик≥в мало б виключно нац≥ональну, а не ≥деолог≥чну ос≠нову.

ѕредставником нац≥онально-державницького напр€мку в пол≥тичн≥й думц≥ ”крањни був ƒмитро ƒонцов. …ого нац≥онал≥зм €вл€в собою св≥тогл€д, що Ї стимулом ус≥х люд≠ських почи≠нань та взаЇмин. ѕроголошуючи головним чином д≥€льност≥ людини вольовий аспект людськоњ псих≥ки, в≥н п≥дносив до р≥вн€ абсолютних людських ц≥нностей ≥ррац≥о≠нал≥зм, експанс≥ю, насиль≠ництво ≥ фанатизм. ѕри цьому фанатизм випливаЇ з рел≥г≥й≠ного характеру, бо в≥руюч≥ дивл€тьс€ на своњ ≥дењ, €к на правду, що обов'€зкова дл€ вс≥х. —пираючись на ≥дењ ћак≥авелл≥, ƒонцов об≠стоював тезу про придатн≥сть б≥льшост≥ засо≠б≥в у безкомпром≥сн≥й боротьб≥ за виживанн€ нац≥њ. ¬≥н також висував ≥дею переор≥Їнта≠ц≥њ ”крањни на «ах≥д, оск≥льки вважав, що вона у пол≥тичному, економ≥чному, соц≥аль≠ному, культурному та рел≥г≥йному житт≥ Ї ц≥лковито Ївропейською держа≠вою.

¬идатним украњнським пол≥тичним мислителем консервативного напр€мку був ¬'€че≠слав Ћи≠пинський. ¬≥н сформулював найориг≥нальн≥шу доктрину державного устрою ”крањни. —уть њњ пол€гала у спадков≥й трудов≥й монарх≥њ на чол≥ з гетьманом. ¬она базу≠валась на концепц≥њ хл≥бороба €к головноњ руш≥йноњ сили пол≥тичного процесу. —аме хл≥бороби-власники мали б в≥дновити втрачену державн≥сть. ѕочутт€ власност≥ на зе≠млю наст≥льки сильне, що воно переможе ≥нш≥ прагненн€, бо Ї найстаб≥льн≥шим ≥ нав≥ть пост≥йним. ќтже, геть≠манська династ≥€ мала походити саме з класу хл≥бороб≥в-власни≠к≥в. Ћипинський вважав також, що украњнцем Ї вс€кий, хто хоче, щоб ”крањна перестала бути колон≥Їю, щоб з р≥зних њњ племен, рас ≥ в≥р постала одна Їдина украњнська держава. “обто кожен, хто робить св≥й внесок у справу незалежност≥ держави, приносить усе най≠краще, що Ї в нього, й буде справжн≥м патр≥отом ”крањни. ўодо союзу трьох слов'€нсь≠ких держав Ц ”крањни, Ѕ≥лорус≥њ та –ос≥њ, на думку Ћипинського, в≥н Ї можливим лише на р≥вноправн≥й основ≥ незалежних крањн на засадах пол≥тичного та економ≥чного партнерс≠тва.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 814 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ѕутерброд по-студенчески - кусок черного хлеба, а на него кусок белого. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

2216 - | 2155 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.008 с.