Собчук В. Д. Конспект лекції з політології
Тема 1. ПОЛІТОЛОГІЯ ЯК НАУКА І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА
1. Об’єкт і предмет політології
2. Структура політології
Функції політології
4. Методи політологічних досліджень
Загальна характеристика курсу:
Етимологія слова політологія: грец. politika – державні й суспільні справи + грец. logos – слово, поняття, вчення.
Значення терміна політологія:
1) наука про політичне життя суспільства;
2) навчальна дисципліна, які вивчаються студентами вищої школи.
Початок формування науки – грань Середньовіччя й Нового часу, коли мислителі стали пояснювати політичні процеси з допомогою «земних», а не релігійно-міфологічних аргументів.
Початокформування навчальної дисципліни – 2‑га полов. XIX ст.
Завершення процесу формування – 1948 p., організований ЮНЕСКО Міжнародний колоквіум із політичних наук (Париж):
окреслив зміст науки,
рекомендував запровадити у вищій школі як обов´язкову дисципліну,
створив Міжнародну асоціацію політичної науки, метою якої є інтеграція дослідницьких зусиль вчених різних країн, обмін інформацією та підвищення практичної ефективності рекомендацій політичної науки.
Запровадження політології в Україні – після здобуття незалежності.
Навчальний час: 2 кредити = 72 години (16/18 год. лекцій + 18 год. семінарів + 10 год. ІНДЗ + 28/26 год. самостійної роботи).
Контроль: активність на на семінарах + модульні тести + ІНДЗ + екзамен.
Конспекти лекцій і матеріали підготовки до семінарів.
Навчальні засоби: підручники і посібники + енциклопедичні видання (особливо Вікіпедія).
Об'єкт і предмет політології
Політологія вивчає політичне життя суспільства в усіх його виявах.
Зміст понятя об’єкт пізнання:
Філософ. категорія суб’єкт = мисляча істота (людина) або сукупність таких істот (група людей, суспільство) = носій цілеспрямованої діяльності:
1) гносеологічної (пізнавальної),
2) аксіологічної (оцінювальної),
3) практичної (перетворювальної).
О б’єкт дослідження = відносно самостійна цілісна частина світу, яка існує незалежно від знання людини про неї:
фізичні тіла, які взаємодіють між собою,
окремі живі організми,
людина тощо.
Об’єкт дослідження не залежить від знання людини про нього.
Та доки людина не зацікавиться тою чи іншою частиною оточуючого світу, вони й не становитиме об’єкта пізнання.
Зміст понятя предмет пізнання:
Об’кт дослідження надзвичайно багатогранний. Цілісне вивчення не дає можливості охопити всі його властивості й особливості. Рано чи пізно виникає потреба зосередитися на вивченні окремих сторін.
Вибираючи предмет дослідження, ми мислено виділяємо одну чи кілька сторін об’єкта і вивчаємо їх окремо, беручи до уваги інші, не виділені нами сторони або нехтуючи ними.
У кожному об’єкті можна віднайти n-нну кількість предметів вивчення:
житловий будинок – об’єкт вивчення архітектора, будівельника, економіста, майбутнього мешканця, але цікавлять їх різні сторони:
архітектор – стиль і розміщення в ландшафті,
інженер-будівельник – технологія спорудження чи міцність фундаменту,
економіст – затрати на будівництво та обслуговування і доходи,
потенційні мешканці – зручність проживання і затрати на нього;
дитина – об’єкт уваги педіатра (відхилення у здоров’ї і повернення їх до норми), психолога (психічний стан), психіатра (відхилення в психіці), педагога (формування особистісних якостей).
У об’єкті немає предмета вивчення, а є сторони, якості, які людина може виділити як предмет у процесі практичних і пізнавальних дій щодо об’єкта.
Предмет дослідження існує в голові дослідника = залежить від знання = є частиною знання.
Виділення предмета дослідження шляхом абстрагування від інших властивостей об’єкта становить необхідний етап у процесі наукового пізнання світу.
Об’єкт політології = суспільство.
Суспільство – надзвичайно складний об’єкт пізнання.
Виділення в ньому окремих сторін як предметів дослідження = основа появи цілої низки низки суспільних = соціальних наук.
Суспільні науки об’єднуються в групи, складові який мають спільний об’єкт і близькі предмети дослідження:
економічні науки: відносини між людьми під час виробництва, розподілу, обміну й споживання матеріальних і духовних благ;
соціологічні науки: будова суспільства і його частин та умови існування й процеси, які відбуваються в суспільстві і його складових;
юридичні науки: правові норми = встановлювані державою обов’язкові для всіх правила поведінки;
історичні науки: походження і зміни суспільства та різних його складових і сторін у часі в минулому.
Предмет політології:
процеси розподілу між людьми та групами їх влади в суспільстві:
політичні системи,
політичні режими,
політичні інститути,
політичні процеси,
політичні культури,
світові політико-ідеологічні доктрини,
політична поведінка людей.
Структура політології
Політологія включає такі складові:
1. Загальна політологія – вивчає історію і теорію політики,
виробляє загальні теоретичні й методологічні основи її пізнання.
2. Теорія політичних систем – досліджує
механізми функціонування політичної влади,
утворення й функціонування держав, партій і політизованих організацій,
політичні режими.
3. Теорія соціального управління – вивчає форми й методи управління
соціально-економічними,
соціально-політичними,
адміністративно-правовими процесами.
4. Теорія політичної ідеології – досліджує
роль і функції ідеології в системі політичної влади,
історію та розвиток політичних теорій, концепцій, доктрин,
особливості реалізації цих доктрин у різних суспільствах.
5. Теорія міжнародних відносин – вивчає
систему міжнародних відносин,
проблеми світової політики,
мирне співіснування держав із різним соціальним устроєм.
6. Практична політологія –
прикладні дослідження в контексті політичних технологій,
політичний маркетинг і менеджмент у різних суспільно-історичних умовах,
розробляє оптимальні управлінські рішення та умови ефективності їх реалізації.
Функції політології
Політологія виконує в суспільстві певні функції (від лат. functio – виконання):
1. Теоретико-пізнавальна функція:
збирає, систематизує, тлумачить, оцінює інформацію про політичні явища
з’ясовує, чиї інтереси виражають суспільні групи, державні структури, політичні партії та їхні лідери.
2. Методологічна (= інструментальна, технологічна) функція:
розробляє способи, методи й принципи д ослідження політики і практичної реалізації надбаних знань.
3. Прогностична функція:
передбачає розвиток політичних процесів,
поведінку суб’ктів політичного життя в різних регіонах країни,
наслідки здійснюваних політичних акцій;
прогнози = гіпотези, але базовані на знанні законів суспільно-політичного розвитку, політичних інтересів, стану політичної культури, національних традицій.
4. Прикладна функція (практична, управлінська):
розробка механізмів раціональної організації політичного життя;
оцінка ресурсів політичної влади (авторитет, контроль, вплив, примус тощо);
вивчення.суспільної думки.
5. Критична функція:
дає об’єктивне знання про стан суспільства й тим самим попереджує його про відхилення від ідеалу, сигналізує про можливі негативні соціальні явища й наслідки.
6. Світоглядно-ідеологічна (= виховна) функція:
формування політичної культури,
утвердження норм цивілізованої політичної поведінки,
що сприяє
досягненню в суспільстві згоди,
оптимальному функціонуванню політичних інститутів;
свідомій участі народних мас у політичному житті.
допомагає виробляти орієнтири в бурхливих політичних потоках, досягати розумного компромісу між загальнолюдськими, регіонально-національними, локально-груповими та особистими інтересами, запобіганню дезінтеграції суспільства.
