Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


Ќавчально-методичн≥ рекомендац≥њ. ¬ивченн€ першого питанн€ починаЇтьс€ ≥з досл≥дженн€ феномену козацтва




¬ивченн€ першого питанн€ починаЇтьс€ ≥з досл≥дженн€ феномену козацтва. Ќеобх≥дно розгл€нути етимолог≥ю пон€тт€ козак, зазначити що вперше терм≥н УкозакФ зустр≥чаЇтьс€ в ѕочатков≥й монгольськ≥й хрон≥ц≥ 1240 року ≥ в переклад≥ з тюркських мов означаЇ УодинокийФ, Усхильний до завоюваньФ. ¬ X≤V стол≥тт≥ цей терм≥н вм≥щено в словнику половецькоњ мови У одекс  уман≥кусФ (1303) та додатку до грецького зб≥рника жит≥€ св€тих У—инаксар€Ф.

ƒал≥, дл€ зТ€суванн€ проблематики формуванн€ козацькоњ верстви в ”крањн≥, необх≥дно розгл€нути р≥зн≥ теор≥њ походженн€ украњнського козацтва. ≤снуЇ низка верс≥й, що по€снюють походженн€ козацтва, серед €ких: УхозарськаФ, Учорно-клобуцькаФ, УчеркаськаФ, УтатарськаФ, УавтохтоннаФ, Уболох≥вськаФ, УбродницькаФ, УуходницькаФ, УзахиснаФ, Усоц≥альнаФ.

ƒл€ з'€суванн€ по€ви такого ≥сторичного €вища €к козацтво необх≥дно розгл€нути сумарну д≥ю чинник≥в двох категор≥й Ц тих, що робл€ть виникненн€ цього €вища можливим, та тих, €к≥ зумовлюють його необх≥дн≥сть. «азвичай межа м≥ж категор≥€ми цих чинник≥в досить умовна.

ƒо чинник≥в, що робили можливими по€ву та формуванн€ козацтва, належать: ≥снуванн€ великого масиву в≥льноњ земл≥ ≥з спри€тливими дл€ життЇд≥€льност≥ умовами в поруб≥жн≥ м≥ж хл≥боробською та кочовою цив≥л≥зац≥€ми; досв≥д освоЇнн€ п≥вденних територ≥й уходниками, добичниками, бровниками; природне прагненн€ людей до м≥грац≥њ в пошуках кращого, до самозбереженн€, самоствердженн€ ≥ самореал≥зац≥њ.

ƒо чинник≥в, €к≥ зумовили необх≥дн≥сть виникненн€ козацтва, ми можемо в≥днести: зростанн€ великого феодального землеволод≥нн€, що розпочалось з XV стол≥тт€ ≥ п≥дштовхнуло процес господарського освоЇнн€ та колон≥зац≥њ нових земель; посиленн€ феодальноњ експлуатац≥њ, прогресуюче закр≥паченн€, наростанн€ нац≥онального та рел≥г≥йного гн≥ту; зростанн€ зовн≥шньоњ загрози, нагальна потреба захисту в≥д напад≥в турок ≥ татар.

–озгл€даючи феномен козацтва необх≥дно ч≥тко розум≥ти що козацтво €к соц≥альна верства не було однор≥дним: ≥снувало реЇстрове (городове) козацтво, запор≥зьке (низове) козацтво ≥ нереЇстрове козацтво.

 

¬ивченн€ другого питанн€ потр≥бно розпочинати ≥з анал≥зу перших згадок про «апор≥зьку —≥ч. ¬ 1551 роц≥ в У¬сесв≥тн≥й хрон≥ц≥Ф польський ≥сторик ћартин ЅЇльский пов≥домл€в, що в перш≥й половин≥ XVI стол≥тт€ на ’ортиц≥ збиралис€ козаки дл€ нагл€ду за переправами, промислом ≥ дл€ боротьби з татарами.

ƒал≥ необх≥дно зазначити, що складн≥сть питанн€ про м≥сцезнаходженн€ ≥ час виникненн€ першоњ —≥ч≥ пол€гаЇ в тому, що козаки, €к≥ стих≥йно прибували на ’ортицю, будували так зван≥ Угородц≥Ф та зас≥ки, або Ус≥ч≥Ф з повалених дерев дл€ захисту в≥д напад≥в ворог≥в у р≥зних м≥сц€х.

–озгл€даючи дане питанн€ необх≥дно зазначити, що заснуванн€ першоњ «апор≥зькоњ —≥ч≥ ≥сторики, €к правило, пов'€зують ≥з ≥м'€м козацького ватажка ƒмитра ¬ишневецького, варто ознайомитись з його б≥ограф≥Їю.

ƒуже важливо акцентувати увагу на феномен≥ —≥ч≥, €к своЇр≥дного державного утворенн€, €ке мало свою адм≥н≥стративну, в≥йськову орган≥зац≥ю, власне козацьке право, €ке залишалось осередком православТ€ в ”крањн≥. –озкриваючи суть питанн€ необх≥дно розпов≥сти про адм≥н≥стративний, в≥йськовий устр≥й «апор≥зькоњ —≥ч≥, розгл€нути козацьке судочинство ≥ звичањ.

ќрган≥зац≥€ та пол≥тичний устр≥й украњнського козацтва. Ќизове козацтво у 80-т≥ роки XVI ст. зробило своњм центром —≥ч на о. “омак≥вка, що б≥л€ м. ћарганц€ ƒн≥п≠ропетровськоњ обл. « 1593 р. до 30-х рок≥в XVII ст. —≥ч знаходилась на о. Ѕазавлук б≥л€ с.  апул≥вка Ќ≥кополь≠ського району ƒн≥пропетровськоњ обл.

÷е був в≥йськовий таб≥р ≥ водночас козацька громада, товариство, орган≥зо≠ване на кшталт нап≥вчернечого, нап≥влицарського орде≠ну, ≥з своњми звича€ми, законами. “ут проживали лише чолов≥ки. ¬они мешкали в простих курен€х з дерева та хмизу, вкритих в≥д дощу к≥нськими шк≥рами. Ќазва Ђкур≥ньї означала також одиницю громадськоњ орган≥за≠ц≥њ. “радиц≥йно њх було 38.  ур≥нь об'Їднував до 600 ко≠зак≥в, €к≥ мали сп≥льну скарбницю, був в≥йськовою та по≠части господарською одиницею. як правило, дес€та час≠тина в≥йська перебувала пост≥йно на —≥ч≥. –ешта, особли≠во вл≥тку, була зад≥€на у промислах, роз'њздн≥й служб≥ або у в≥йськових походах.

√оловними елементами пол≥тичного устрою ¬≥йська «апорозького були загальна козацька рада, ≥нститут ко≠шового. –ада була органом пр€моњ д≥њ, њй належали певн≥ законодавчо-розпор€дч≥ функц≥њ. ¬она обирала кошового отамана ≥ старшину (суддю, осаула, писар€).  ошовий був в≥йськовим головнокомандувачем, зосереджував всю пов≠ноту вищоњ виконавчоњ, адм≥н≥стративноњ та судовоњ вла≠ди, пол≥тичне репрезентував ¬≥йсько перед ≥ноземними державами. ” воЇнний час в≥н мав право д≥€ти €к необме≠жений диктатор, але без загальноњ ради всього ¬≥йська не м≥г приймати принципових р≥шень. ” вс≥х листах, р≥≠шенн€х значилос€: Ђќтаман кошовий з ус≥м старшим ≥ меншим ¬≥йська низового «апорозького товариствомї. —удд€, осаул та писар, кур≥нн≥ отамани входили до адм≥≠н≥страц≥њ ¬≥йська. ѕрийн€тт€ радою будь-€кого р≥шенн€ супроводжувалось в≥дправленн€м рел≥г≥йного ритуалу.

“ому очевидц≥ XVIЧXVII ст. характеризували —≥ч €к Ђхристи€нську козацьку республ≥куї. ƒемократична процедура проведенн€ ради спиралась на засади р≥вно≠правност≥ вс≥х козак≥в, право в≥льного обранн€ посадових ос≥б, п≥дпор€дкуванн€ меншост≥ р≥шенн€м б≥льшост≥, що пол≥тичне згуртовувало товариство. ќднак ц≥ обставини, а також несформован≥сть колег≥альних орган≥в, що схи≠л€лись би до принцип≥в опосередкованоњ демократ≥њ, по≠роджувало охлократичн≥ тенденц≥њ, ман≥пулюванн€ умо≠настро€ми учасник≥в ради.

 

¬ивченн€ третього питанн€ необх≥дно розпочати ≥з анал≥зу соц≥ально-пол≥тичноњ еволюц≥њ козацтва, зазначити, що поступово украњнське козацтво починаЇ репрезентувати украњнське сусп≥льство, в≥дстоювати його ≥нтереси в боротьб≥ €к ≥з внутр≥шн≥ми, так ≥ зовн≥шн≥ми ворогами.

≈волюц≥€ розвитку козацтва. –озвиток козацтва мав три стад≥њ.

 ≥нець XV ст. Ч до 80-х рр. XVI ст. ѕрот€гом стол≥тт€ козацтво було переважно сусп≥льно-побутовим €вищем, не маючи сталоњ структури, орган≥зац≥њ. “ому ≥ достов≥рних згадок про нього небагато. Ќав≥ть перша спроба його орган≥зац≥њ Ч —≥ч на о. ћала ’ортиц€, за≠снована в 1552Ч1558 рр. ƒ. ¬ишневецьким (Ѕайдою), оповита нап≥влегендарними сюжетами.

80Ч90-т≥ рр. XVI ст. ” цей час козацтво зростаЇ чисельно, виникаЇ два його р≥зновиди: низове ≥ городове, формуютьс€ орган≥зац≥йн≥ структури («апорозька —≥ч, козач≥ реЇстров≥ загони).

ѕерша половина XVII ст.  озацтво перетворюЇть≠с€ на пров≥дника, оборонц€ ≥ захисника ≥нтерес≥в украњн≠ського сусп≥льства, православ'€, стаЇ пол≥тичною силою –еч≥ ѕосполитоњ та —х≥дноњ ™вропи. « ним починають ра≠хуватись монархи “уреччини, јвстр≥њ, ћосков≥њ.

ѕерш≥ спроби перетворити козацтво на державне в≥й≠сько були в 1541 р., коли —иг≥змунд ≤ наказав укласти ре≠Їстр (список) њх в  ињвському,  ан≥вському та „еркасько≠му округах. —иг≥змунд јвгуст II у 1561 р., 1568Ч1572 рр. також намагавс€ орган≥зувати њх, вив≥вши з-п≥д юрисдик≠ц≥њ прикордонних старост. јле перш≥ оф≥ц≥йн≥ державн≥ реЇстри козак≥в датуютьс€ 1581, 1583, 1590 р., коли на службу було вз€то 300, пот≥м 600, 1000 ос≥б. «а службу вони отримували хутори навколо ѕере€слава, ≥нших при≠кордонних м≥ст. “ак зароджувалась практика укладанн€ договор≥в м≥ж козаками €к самост≥йною верствою (ста≠ном) ≥ державою. ”часть у переговорах з послами ≥нших держав про залученн€ козак≥в на службу до ц≥сар€ зм≥ц≠нювало в них почутт€ пол≥тичноњ значущост≥ й сили.

Ќа ≥нституц≥йний розвиток козацтва вплинули ун≥верса≠ли корол€ –еч≥ ѕосполитоњ —тефана Ѕатор≥€ 1578, 1582 р. «апропонована ними орган≥зац≥йно-штатна структура регу≠л€рного полку та публ≥чно-правове оформленн€ козацького ≥мун≥тету в ”крањн≥ використовувалис€ й надал≥. ” 20-т≥ ро≠ки XVII ст. ур€д –еч≥ ѕосполитоњ санкц≥онував адм≥н≥стра≠тивно-територ≥альну побудову реЇстрового в≥йська з шести територ≥альних полк≥в на корол≥вських земл€х. ” 30-т≥ роки XVII ст. старшина ¬≥йська «апорозького розд≥лилас€ на реЇстрову з дислокац≥Їю у прикордонних м≥стах, та нере≠Їстрову Ч з дислокац≥Їю на —≥ч≥. “а все ж украњнське коза≠цтво було конкуруючим чинником щодо –еч≥ ѕосполитоњ, розвивалось на противагу њњ оф≥ц≥йним владним структурам.

ќсобливост≥ козацтва €к новоњ украњнськоњ пол≥тичноњ сили.

ѕо€ва козацтва започаткувала формуванн€ €к≥сно нового типу пол≥тичноњ людини в ”крањ≠н≥. якщо в попередню добу цей тип представл€в лише феодал (шл€хтич), а решта, передус≥м сел€ни, були пол≥тично невиразною масою, то в особ≥ козака поЇднались притаманна першим Ч пол≥тична свобода, другим Ч в≥д≠дан≥сть власн≥й земл≥, ≥ додалась трет€ Ч людини Ївро≠пейського нового часу: д≥Їв≥сть, активн≥сть та п≥дприЇм≠лив≥сть, на кшталт представника третього стану.

 озацтво засв≥дчило новий р≥вень пол≥тичноњ самосв≥домост≥ народу. √оловними складовими њњ ставали усв≥≠домленн€ пон€тт€ свого краю в≥д  арпат до —≥верського ƒ≥нц€, в≥д ѕол≥сс€ до „орноморського узбережж€ (а не ли≠ше земл≥ €к общинного пол€ чи власноњ д≥л€нки), €кий належить в≥двойовувати та освоювати; украњнського козацького народу, що Ї в≥дм≥нним та протистоњть л€хам, тата≠рам, московитам; прагненн€ до вол≥ зам≥сть залежност≥; в≥йськова звит€га зам≥сть пасивност≥; усв≥домленн€ значи≠мост≥ самоорган≥зац≥њ на демократичних засадах.

« по€вою козацтва розпочалось формуванн€ украњн≠ськоњ пол≥тичноњ теоретичноњ думки. ¬ њњ основ≥ Ч пол≥тич≠на спадщина (традиц≥њ) попередньоњ доби:  ињвськоњ –ус≥, доповнена та розвинута нов≥тн≥ми концепц≥€ми Ч рел≥г≥й≠но-пол≥тичними (православних церковних братств), в≥йськово-орган≥зац≥йними (—.Ѕатор≥й, ….¬ерещинський), в≥йськово-пол≥тичними (ѕ.—агайдачний).

ѕол≥тична структура козацтва у форм≥ «апорозькоњ —≥ч≥ стала €дром боротьби за нац≥ональне визволенн€. Ќавколо нењ групувались вс≥ ≥нш≥ пол≥тичн≥ сили сусп≥ль≠ства: реЇстров≥ козацьк≥ формуванн€, церковн≥ братства, м≥ське самовр€дуванн€, шл€хетськ≥ пов≥тов≥ сеймики та украњнськ≥ делегац≥њ на ¬альн≥ сейми –еч≥ ѕосполитоњ.

”крањнц≥ в особ≥ козак≥в повернулись на м≥жнарод≠ну пол≥тичну арену €к захисники христи€нського св≥ту в≥д мусульманськоњ загрози. ¬они стали важливим пол≥≠тичним чинником на теренах —х≥дноњ ™вропи, з €ким рахувалис€ правител≥ не лише сус≥дн≥х держав.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 304 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

¬ моем словаре нет слова Ђневозможної. © Ќаполеон Ѕонапарт
==> читать все изречени€...

1990 - | 1950 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.014 с.