- П -
Педагогіка – це наука про навчання, виховання та розвиток підростаючих поколінь.
Політехнічна освіта – освіта, зміст якої становлять знання про галузі і наукові принципи виробництва, передбачає знайомство учнів з науковими основами сучасного виробництва, формування в них трудових умінь і навичок творчого характеру. В сучасній школі політехнічну освіту реалізовують у процесі вивчення основ наук, трудового навчання, проведення практичних і лабораторних занять.
Пояснення – словесний метод навчання, основне завдання якого – розкрити причинно-наслідкові зв'язки і закономірності у розвитку природи, людського суспільства і людського мислення.
Правило – поняття, що розкриває і конкретизує різні сторони принципу навчання. Правила навчання – це окремі вимоги до викладання.
Практика – предметно-чуттєва форма життєдіяльності людини, об’єктивна основа єдності всіх форм її співвідношення.
Практикум – це така форма організації процесу навчання, яка забезпечує самостійне виконання учнями практичних і лабораторних робіт і застосування засвоєних раніше знань, умінь і навичок. Цю форму використовують після вивчення великих розділів навчального курсу або в кінці навчального року.
Предмет дидактики – це дослідницьке ядро, сукупність ідей, що вичленяються з педагогічної реальності, теоретично узагальнюються, систематизуються й є основою дидактичної діяльності вчителів.
Предмет дослідження – це зафіксовані в досвіді, включені в процес практичної діяльності людини сторони, якості і відносини об'єкта, що досліджуються з певною метою в даних умовах.
Професійнаосвіта – освіта, яка включає знання, практичні уміння і навички, необхідні для виконання роботи в певній галузі трудової діяльності.
Процес навчання – специфічна форма пізнання об’єктивної дійсності, оволодіння суспільно-історичним досвідом людства; двосторонній процес взаємопов’язаних діяльностей учителя (викладання, організація й управління навчальною діяльністю учнів) й учнів (учіння), спрямований на оволодіння учнями системою знань з основ наук, вмінь і навичок їх практичного застосування, розвиток творчих здібностей учнів. Процес навчання є центральним елементом навчального процесу.
-Р-
Розвиток – необоротна, спрямована та закономірна зміна матеріальних та ідеальних об’єктів.
Розповідь – це монологічний виклад навчального матеріалу, який використовується для послідовного та емоційного повідомлення знань. Здебільшого розповідь використовується для викладу описового навчального матеріалу (про природні умови, факти, явища тощо).
Розуміння – процес і результат пізнавальної діяльності. Його психологічною основою є порівняння невідомого з відомим, установлення зв'язку нових знань зі старими, раніше засвоєними, підведення нового поняття під старе.
-С-
Семінарські заняття – форма організації навчання, якувикористовують у старших класах після вивчення основних розділів програми з метою розвитку інтересу до навчального предмета, підвищення ефективності колективної роботи з осмислення й систематизації знань, формування в учнів уміння самостійно здобувати знання.
Синтез – теоретичний метод дослідження, уявне або практичне сполучення розчленованих у ході аналізу частин предмета чи явища, встановлення їх взаємодії і зв’язків для пізнання цього предмета чи явища.
Система – це сукупність елементів або частин, між якими існує закономірний зв’язок чи взаємодія.
Систематизація – мислительна діяльність, в процесі якої знання про об'єкти, що вивчаються, організуються в певну систему на основі обраного принципу.
Спостереження – метод навчання, який передбачає тривале цілеспрямоване сприймання об'єктів чи явищ з фіксацією змін, які в них здійснюються, і на цій основі – виявлення внутрішніх зв'язків і залежностей, розкриття сутності явищ.
Суб’єкт – індивід чи група як джерело пізнання та перетворення дійсності, предмет активності.
-Т-
Тестування – емпіричний метод педагогічного дослідження, цілеспрямоване, однакове для всіх досліджуваних обстеження, яке проводиться у контрольованих умовах та дозволяє об’єктивно виміряти характеристики педагогічного процесу, що вивчається.
Технічні засоби навчання – комплекс світлових, звукових та інших технічних пристроїв, які використовуються у сфері освіти і сприяють підвищенню ефективності навчального процесу шляхом впливу на почуття та інтелект його учасників.
Тип навчання – це спосіб і особливості організації мислительної діяльності людини. Визначення певного типу навчання здійснюється на основі аналізу певних структурних елементів: 1) характер навчальної діяльності вчителя; 2) особливості заучування знань учнями; 3) репродуктивна діяльність учнів; 4) специфіка застосування знань на практиці.
- У -
Узагальнення –розумовий процес, що полягає у розумінні та виділенні загального в предметах чи явищах дійсності, і завдяки цьому розумовому об’єднанні їх одне з одним.
Уміння – засвоєний суб’єктом спосіб виконання дії, що забезпечується сукупністю надбаних знань та навичок. Уміння формуються шляхом вправ і створюють можливість виконання дії не лише в звичних, але й змінених умовах.
Учіння – пізнавальна діяльність учнів, що спрямована на засвоєння учнем знаннями, оволодіння уміннями й навичками.
- Ф -
Факультатив – форма організації навчання, основними завданнями якої є поглиблення знань учнів старших класів з окремих предметів, розвиток їх пізнавальних інтересів і творчих здібностей, підготовка до свідомого вибору професії, до майбутньої праці в тій чи іншій галузі виробництва, культури і мистецтва.
Форма – спосіб існування і виявлення змісту, його внутрішня організація. Форми належать до діяльнісного компонента процесу навчання і тому тісно пов'язані з методами.
Форми організації навчання – зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя й учнів, що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі.
Формування особистості – процес становлення людини як соціальної істоти під впливом всіх без виключення факторів – екологічних, соціальних, економічних, ідеологічних, психологічних і т.п.
- Ц -
Цитата –дослівний уривокз тексту, твору або висловлювання, що наводяться усно чи письмово.
Цілеспрямованість – позитивна вольова якість, яка характеризується тим, що людина підпорядковує свою поведінку визначеній життєвій меті.
Ціннісні орієнтації – вибіркова відносно стійка система спрямованості інтересів і потреб особистості, націлена на певний аспект соціальних цінностей.
- Ш -
Шкала оцінювання – притаманний конкретній особистості або її типам, певним явищам, ознакам та їхнім угрупуванням, діапазон оцінювання визначених ознак, відмінностей, якостей тощо.
Шкільний вік – період віку та розвитку дітей, який охоплюється часом шкільного навчання. Цей період тривалістю 10-12 років поділяється на три вікових етапи: молодший шкільний вік (з 6 до 11 років), підлітковий вік (з 11 до 15 років) та період ранньої юності (з 15 до 18 років), кожен з яких характеризується анатомо-фізіологічними та психологічними відмінностями дітей, ступенем їхньої участі в суспільному житті, змістом та організацією навчально-виховної роботи.
Школа – навчально-виховний заклад, призначений для організованого навчання та виховання підростаючого покоління, середня загальноосвітня школа трьох ступенів згідно закону України “Про освіту” є основним видом середніх закладів освіти: перший ступінь – початкова школа, що забезпечує початкову загальну освіту, другий – основна школа, що забезпечує базову загальну середню освіту, третій – старша школа, що забезпечує повну загальну середню освіту. Школи кожного з трьох ступенів можуть функціонувати разом або самостійно.
- Ю -
Юнацький вік – період життя і психічного розвитку людини в межах від 14 до 18 років.
ЮНЕСКО (UNESCO – United Nations Educational, Scientific and Cultural Organisation) –організація з питань освіти, науки і культури Організації об’єднаних націй. Створена у листопаді 1945 р.
- Я -
Я-концепція – відносно стійка, більш чи менш усвідомлювана система уявлень індивіда про самого себе, на основі якої він будує свою взаємодію з іншими людьми та ставлення до себе. Урахування Я-концепції є важливим для розвитку моделей особистісно-орієнтованого навчання.
Якість – філософська категорія, яка виражає невід’ємну від буття об’єкту його суттєву визначеність, завдяки якій він є саме цим, а не іншим об’єктом.
Теорія управління (Школознавство)
-А-